Постанова

від 06.02.2023 по справі 240/2153/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2153/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

06 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2022 року ТОВ "Біокоре Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області форми "Р" від 20.07.2021 №00068830705 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 314 422 грн., в тому числі за основним платежем 285 838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 28 584 грн.; визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області форми "ПС" від 20.07.2021 №00068800705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1 020 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засіданні сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Біокоре Україна", в результаті якої складено акт перевірки від 29.06.2021 №6258/06-30-07-05/36389513.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ "Біокоре Україна" п.44.1, п.44.2, ст.44; пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), п. 6, 7, 9 положення (Стандарт) бухгалтерського Обліку №l6 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №288 від 24.05.1995, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 285 838 грн. А також порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, що виразилось у ненаданні документів до перевірки у повному обсязі, що зафіксовано в акті про ненадання оригіналів документів до перевірки від 25.06.2021 №308/06-30-07-05.

09.07.2021 ТОВ "Біокоре Україна" подало письмові заперечення на Акт перевірки, у яких зазначено про те, що товариство не погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки надало усі оригінали первинних документів на підтвердження реальності наданих консультаційних послуг.

20.07.2021 надано відповідь на заперечення, у якій зазначено про те, що товариством під час перевірки не був наданий договір про надання консультаційних послуг, а також не були надані додаткові пояснення та копії документів, що дозволяли б розкрити сутність і зміст господарських операцій. Правова позиція Верховного Суду у справі №520/1536/19, яка викладена у судовому рішенні від 16.04.2020, зводиться до того, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних не підтверджених первинними документами, у наведеній справі суди проаналізували акти наданих послуг і дійшли висновку, що акти мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг. ГУ ДПС у Житомирській області відмовило у задоволенні заперечень на Акт перевірки.

20.07.2021 на підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Житомирські області прийняло податкове повідомлення-рішення №00068830705 про збільшення податкових зобов`язань на суму 285 838грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 28 584грн. за виявлене порушення, що полягало у включенні витрат від отриманих консультаційних послуг не підтверджених первинними бухгалтерськими документами та які не відносяться до отриманого доходу; та податкове повідомлення-рішення №00068800709 про застосування штрафної санкції у розмірі 1 020 грн. за ненадання документів на запити від 16.06.2021 №4/06-30-07-05, від 18.06.2021 №5-06-30-07-05, від 18.06.2021 №6/06-30-07-05).

Позивач, вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст.200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Так, до суду надано договір про надання консультаційних послуг №01/09-13 від 01.09.2013, який не був наданий під час перевірки; акти надання послуг №0802-17 від 08.02.2017, №0504-17 від 05.04.2017, №0305-17 від 03.05.2017, №3005-17 від 30.05.2017, №0408-17 від 04.08.2017 однакового змісту: виконавцем були надані консультаційні послуги з питань розвитку та оптимізації органічної програми на підприємстві замовника згідно стандартів Євросоюзу для органічного виробництва, переробки, а саме: консультації щодо коректності відбору представницьких зразків продукції на підконтрольних підприємствах замовника з метою їх подальших випробувань у фахових лабораторіях; консультації щодо реалізації та формуванням партій продукції (горох органічний, соняшник органічний, пшениця органічна, ячмінь органічний) для експортної діяльності замовника від СВК "Сергіївка", процедур з приймання та відвантаження продукції на відповідність вимогам стандарту Євросоюзу для органічного виробництва, переробки та торгівлі; консультації з питань відповідного документообігу для операцій з партіями органічної продукції; виписки з банківського рахунку; договір про надання консультаційний послуг №23/11-16 від 23.11.2016; акт наданих послуг №22/06-17 від 22.06.2017, у якому зазначено аналогічний за змістом вид наданих послуг як і в актах з ФОП ОСОБА_1 , зокрема: виконавцем були надані консультаційні послуги з питань розвитку та оптимізації органічної програми на підприємстві замовника згідно стандартів Євросоюзу для органічного виробництва, переробки, а саме: консультації щодо коректності відбору представницьких зразків продукції на підконтрольних підприємствах замовника з метою їх подальших випробувань у фахових лабораторіях; консультації щодо реалізації та формуванням партій продукції (ячмінь органічний) для експортної діяльності замовника від СВК "Сергіївка", процедур з приймання та відвантаження продукції на відповідність вимогам стандарту Євросоюзу для органічного виробництва, переробки та торгівлі; консультації з питань відповідного документообігу для операцій з партіями органічної продукції; виписки з банківського рахунку.

Відповідач, здійснюючи донарахування по вказаним контрагентам виходив з того, що надані акти консультаційних послуг, надані до перевірки мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не розкривають їх зміст.

Судом першої інстанції досліджено акти наданих послуг, зі змісту яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 були надані "консультаційні послуги з питань розвитку та оптимізації органічної програми на підприємстві замовника згідно стандартів Євросоюзу для органічного виробництва, переробки, а саме: консультації щодо коректності відбору представницьких зразків продукції на підконтрольних підприємствах замовника з метою їх подальших випробувань у фахових лабораторіях; консультації щодо реалізації та формуванням партій продукції (горох органічний, соняшник органічний, пшениця органічна, ячмінь органічний) для експортної діяльності замовника від СВК "Сергіївка", процедур з приймання та відвантаження продукції на відповідність вимогам стандарту Євросоюзу для органічного виробництва, переробки та торгівлі; консультації з питань відповідного документообігу для операцій з партіями органічної продукції;".

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що надані акти не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій з надання консультаційних послуг, а саме: не зазначено конкретних видів послуг, їх змісту та часу витраченого на їх надання.

Внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об`єм, вартість та зв`язок з господарської діяльністю товариства.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що акти наданих послуг не дають можливості встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, та відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача, а також конкретний зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру та часу витраченого на їх надання, а отже не є допустимими доказами, в розумінні ст.9 Закону №996, ст.72 КАС України.

Надані позивачем письмові пояснення в підтвердження економічної доцільності отриманих послуг, колегія суддів оцінює критично, оскільки протягом першого півріччя 2017 року підприємство здійснювало придбання та продаж сільськогосподарської продукції урожаю 2016 року, а тому жодного відношення до отриманих доходів послуги, надані ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на протязі 2017 року, не мають відношення.

Надаючи правову оцінку наявним в справі доказам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за певних обставин надані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на їх підставі.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту Позивача.

Усталеною є практика Верховного Суду яка, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.

Як свідчать встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, сукупність досліджених у ході судового розгляду доказів не дає підстав вважати, що операції з придбання послуг є такими, що пов`язані з веденням господарської діяльності та отриманням доходу позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з контрагентом та зв`язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, то відсутні підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.07.2021 по справі № 804/5775/17.

Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач довів правомірність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток , додану вартість, нарахування штрафних санкцій, тоді як позивач не спростував надані відповідачем докази щодо безтоварності операцій з його контрагентами.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо штрафної санкції за ненадання документів на запити, що застосована податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2021 №00068800705, колегія судді звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.14., п. 20.1., статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з п. 85.4. статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Матеріали справи містять запити про надання документів від 16.06.2021 №4/06-30-07-05/36389513, про надання пояснень від 18.06.2021 №5/06-30-07-05, про надання документів від 18.06.2021 №6/06-30-07-05/36389513 (Том №1, а.с. 176, 181, 187), на які ТОВ "Біокоре Україна" відмовилося надавати документи, про що свідчать відповіді товариства від 18.06.2021 (Том №1, а.с. 177-180) від 22.06.2021 (Том №1, а.с. 183-186, 188-190), з посиланням на те, що відсутні підстави для запиту документів, які визначені пп. 20.1.14., п. 20.1., статті 20 Податкового кодексу України, оскільки податковим органом не були виявлені порушення під час перевірки.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ТОВ "Біокоре Україна" безпідставно відмовилось надавати документи на запит ГУ ДПС у Житомирській області, а тому до товариства правомірно було застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020 грн.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків податкового органу про наявність виявлених під час перевірки порушень.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.