Постанова

від 07.02.2023 по справі 813/1342/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 813/1342/16

касаційне провадження № К/9901/28238/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційної адміністративного суду від 02.11.2016 (судді: Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколія" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Еколія" (далі у тексті - ТОВ "Еколія", Товариство, позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 201 053, 13 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційної адміністративного суду від 02.11.2016, позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області. Стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що наявність додаткових угод щодо коригування умов зовнішньо-економічного контракту та взаємного заліку грошових вимог не впливає на висновок про порушення позивачем строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив касаційне провадження в справі.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 06.02.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2023.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 17 по 23 березня 2016 року ДПІ у Франківському районі м. Львові провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еколія" з питань дотримання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за період з 01 травня 2015 року по 23 березня 2016 року, якою встановлено порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження товару по імпортній операції від нерезидента - Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща).

На перевірку позивачем надано установчі документи, зовнішньоекономічний контракт від 10.09.2015 № 10/09-15, банківські документи по рахунку в іноземній валюті та оборотно - сальдові відомості по рахунку 632.

За результатами перевірки складено Акт від 29.03.2016 № 278/13-05-14-00/37919322.

Перевіркою було встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження товару по імпортній операції від нерезидента - Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща).

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки, позивач звернувся до податкового органу із запереченнями на акт перевірки, однак отримав відповідь 08.04.2016 № 5860/13-05-14-00-10, що у ході розгляду заперечення та вивчення наданих до заперечення документів, комісія прийшла до висновку, що аргументи наведені у запереченні до акта перевірки та надані документи не спростовують висновки, викладені в акті перевірки ТОВ "Еколія".

Так, на підставі акта ДПІ у Франківському районі м. Львові винесено податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 201 053, 13 грн.

Не погоджуючись із такими висновками податкового органу Товариство звернулось до суду.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на наявності у ТОВ "Еколія" простроченої дебіторської заборгованості в сумі 36 363, 35 євро нерезидента Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR Halina Franczak (Польща).

Так, між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) було укладено контракт від 10.09.2015 № 10/09-15. Предметом вказаного контракту був імпорт сала, м`яса, субпродуктів та м`ясопродуктів.

Крім того, між позивачем та К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) було укладено контракт від 11.06.2015 № 11-06/15, згідно якого К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія, продавець) зобов`язувалася поставити та передати у власність позивача (покупця) товар, а покупець зобов`язувався його оплатити.

Судами встановлено та не заперечувалось сторонами, що на виконання контракту з Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) позивач здійснив передоплату на суму 55 510, 85 євро, а 12.10.2015 польська сторона поставила позивачеві товар на суму 19 147, 50 євро. Сума у розмірі 36 363, 35 євро залишилася як авансова оплата станом на 21.12.2015. Граничний термін імпорту товару становив 10.01.2016.

Водночас, встановлено, що заборгованість позивача по контракту К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія), за отриманий товар становила 39 636, 05 доларів США.

21.12.2015 між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 10.09.2015 № 10/09-15.

За умовами угоди Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) зобов`язувалася повернути суму 36 363, 35 євро отриманої переплати та допускалось припинення грошового зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 21.12.2015 між позивачем, Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) та К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) укладено договір про переуступку боргу, за умовами якого Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) прийняла від К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) право вимоги 39 636, 05 доларів США до позивача, за згодою позивача. Крос курс становив 1,09:1 (долар США: євро).

Крім того, 21.12.2015 між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) також укладено угоду про залік зустрічних вимог, згідно з якою сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 36 363, 35 євро.

Однак, вказані угоди не були враховані податковим органом, як такі, що припинили зобов`язання, що зумовило висновок про порушення Товариством статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон Законом №185/94-ВР), а саме: ненадходження товару за зовнішньоекономічним контрактом від 10.09.2015 № 10/09-15 з нерезидентом Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща), та ґрунтуються на приписах постанови правління Національного банку України № 453 від 14.11.2013 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" та постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті", відповідно до яких розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних дні. Разом з тим, вказані постанови правління Національного банку України станом на дату підписання керівником органу державної податкової служби письмового запиту про подання інформації (29.01.2016) та станом на дату проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Еколія" (29.03.2016) втратили свою чинність у зв`язку із закінченням строку дії.

Як вбачається з матеріалів справи, у ДПІ відсутні заперечення щодо сум поставки, вартості та сум раніше проведених розрахунків, про які йдеться в договорі про зарахування.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що чинне законодавство не містить обмежень, які б забороняли зняти експортну операцію з контролю на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а тому у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінюючи правомірність застосування до позивача санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України суди виходили з можливості припинення зобов`язань по зовнішньоекономічним контрактам шляхом заліку зустрічних однорідних вимог суб`єктами, що підтверджено і ДПА України, зокрема у листах від 11.05.2007 № 9433/7/22-6017 «Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій» та від 09.10.2008 № 20580/7/22-5017 «Щодо можливості припинення зобов`язань між двома імпортними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог». Таким чином, суб`єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положення статті 42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Отже, конституційно-правова норма, яка декларує право на підприємницьку діяльність, також містить застереження, що сферою його реалізації є тільки ті види діяльності, що не заборонені законом. Законодавець вказав і на засоби обмеження - пряму заборону шляхом відсилання до поточного законодавства, в першу чергу, Господарського та Цивільного кодексів України.

Так, Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України (далі -ГК України) визначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ, тут і далі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року №5480-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» внесено зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону.

Постановами Правління Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року (постанова діє з 03 грудня 2014 року до 03 березня 2015 року), № 160 від 03 березня 2015 (постанова діє з 04 березня 2015 року до 03 червня 2015 року), № 354 від 03 червня 2015 року (постанова діє 04 червня 2015 року по 03 вересня 2015 року), №581 від 03 вересня 2015 року (постанова діє з 03 вересня 2015 року по 04 грудня 2015 року), №863 від 04 грудня 2015 року (постанова діє з 05 грудня 2015 року по 04 березня 2016 року) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктами 4 вказаних постанов Правління Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року, № 160 від 03 березня 2015 , № 354 від 03 червня 2015 року, №581 від 03 вересня 2015 року, №863 від 04 грудня 2015 року також передбачено, що у зв`язку із запровадженням вимоги щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанов від 31.01.2020 по справі №1340/3649/18 висловила правову позицію про правомірність дій платника з таких підстав.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону№959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що доводи податкового органу про неможливість зняття імпортної операції з контролю при переведенні права майнової вимоги є безпідставними.

Судами вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зобов`язання сторін на суму 36 363, 35 євро за контрактом від 10.09.2015 № 10/09-15 укладеним між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща), припинилися 21.12.2015 у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строки розрахунків за операціями з експорту/імпорту при цьому не порушені, оскільки граничний строк виконання зобов`язання закінчувався 10.01.2016.

У спірних правовідносинах договори про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних грошових вимог відповідають наведеним вище нормам законодавства, а позивачем та нерезидентом у повній мірі дотримано передумови для проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, у зв`язку із дотриманням яких зустрічні грошові вимоги за зовнішньоекономічними контрактами та договорами припинилися у відповідних сумах згідно з вказаними договорами.

Крім того, позивачем надано докази, які не спростовувались відповідачем, що ПАТ «БАНК ВОСТОК» зняв з контролю зовнішньоекономічні операції клієнта ТОВ «Еколія» по імпортним контрактам шляхом припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог із нерезидентом Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща), згідно з угодою щодо зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 21.12.2015 за договорами №10/09 від 10.09.2015 на суму 36 363, 35 Євро та договору про переуступку боргу б/н від 21.12.2015 на суму 36 363, 35 Євро.

Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 № 338/3631 (далі у тексті - Інструкція № 136), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційної адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк