Постанова

від 02.02.2023 по справі 916/527/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/527/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Макарчук В.П., довіреність від 21.06.2022;

від відповідача - Черноморченко А.Б., Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ»

на рішення Господарського суду Одеської області від „08 грудня 2021р., повний текст якого складено та підписано „20 грудня 2021р.

у справі №916/527/21

за позовом Компанії «THERMOWATT S.P.A»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ»

про стягнення 457 186 доларів США, -

головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 02.02.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Компанія «THERMOWATT S.P.A» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ», в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 427857,26 доларів США основного боргу та 29328,74 доларів США - 3% річних, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що впродовж 2017-2018 років Компанія «THERMOWATT S.P.A» здійснила поставку товару ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» на підставі рахунків (інвойсів) №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, № 17000312/18 від 15.02.2018. Між тим, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» не здійснило оплату отриманого товару. Позивач зазначає, що договірні відносини з покупцем склалися у спрощений спосіб, без укладення єдиного документа, а шляхом формування рахунків (інвойсів), тобто було дотримано письмової форми, що передбачено національним та міжнародним законодавством.

Крім цього, позивач звертає увагу, що тривалі переговори з представниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» про погашення заборгованості не дали позитивного результату та пізніше стало відомо з офіційних джерел, що покупцем було змінено найменування та змінено адресу місцезнаходження: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» (ідентифікаційний код: 26209482), адреса місцезнаходження - 65005, Україна, м Одеса, вул. Середня, 83, змінено на: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 26209482), адреса місцезнаходження - 65005, Україна, м. Одеса, вул. Дальницька, 46.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022р. у справі №916/527/21 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» на користь Компанії «THERMOWATT S.P.A» 427 857 доларів США 26 центів основного боргу, 29 305 доларів США 77 центів 3% річних, а також 6 857 доларів США 44 цента витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи копії експортної та імпортної документації, з урахуванням того, що відповідачем не доведено протилежного, завірені митними органами Європейського союзу експортні декларації разом з рахунками (інвойсами) та інформація, яка міститься в них є більш вірогідними, ніж копії імпортних декларацій та інвойсами, наданими відповідачем, при здійсненні імпорту товару, на підставі чого, суд дійшов висновку про те, що відповідачем отримано товар на загальну суму 440213,20 дол. США та, враховуючи попередню оплату, несплаченим є залишок боргу у розмірі 427857,26 дол. США у встановлений рахунками (інвойсами) строк.

Крім того, суд перевіривши розрахунок, здійснений позивачем 3% річних здійснив власний розрахунок та встановив, що правильний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 29305,77 дол. США.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 у справі №916/527/21 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Компанії «THERMOWATT S.P.A» задовольнити частково, стягнувши з ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» 40 236 доларів США 15 центів основного боргу, 3360 доларів США 56 центів 3% річних, 644 долари США 87 центів - витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовити. Стягнути на користь ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» судові витрати у розмірі 10 286 доларів США 16 центів.

Апеляційна скарга мотивована не з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне:

-позовні вимоги позивача визнаються відповідачем частково у розмірі: 40 236,15 доларів США - основного боргу, 3360,56 доларів США 3% річних, 644,87 доларів США - судових витрат у суді першої інстанції;

-між сторонами був укладений контракт №519 від 26.07.2017 року;

-вартість товару (поставленого та неоплаченого), що заявлено позивачем, не відповідає дійсності та становить 40 236,15 доларів США;

-розрахунок 3% річних здійснено неправильно;

-роздруківка електронного листування не може вважатись належним письмовим доказом;

-копії електронних декларацій, наданих позивачем, що не пройшли процедуру легалізації, не можуть вважатись належним письмовим доказом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 року у справі №916/527/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» на рішення Господарського суду Одеської області від „08 грудня 2021р. у справі № 916/527/21.Учасникам справи протягом розумного часу з урахуванням введення воєнного стану в Україні рекомендовано надати докази направлення відзиву скаржнику. Роз`яснено учасникам справи про їх право подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/527/21 відбудеться 28.07.2022 о 10:30год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» на рішення Господарського суду Одеської області від „08 грудня 2021р. у справі № 916/527/21 на розумний строк. Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» на 25 серпня 2022 року о 10:00 год.

25.08.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Компанії «THERMOWATT S.P.A» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останні просив залишити судове рішення у справі №916/527/21 від 08.12.2-021 без змін, а скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» та Компанії «THERMOWATT S.P.A» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Разом з тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 08.09.2022 по 13.09.2022 перебував у відпустці ( Наказ в.о. Голови суду від 08.09.2022 №251-в).

У зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 13.09.2022р. не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 11 жовтня 2022 року о 12:30 год. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Разом з тим, з 07 год. 40 хв. до 12 год. 52 хв. 11.10.2022 у Одеській області була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з вищевикладеними надзвичайними обставинами судове засідання у справі 11.10.2022 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 18 жовтня 2022 року о 12:30 год. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

12.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» надійшли пояснення по справі.

18.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Компанії «THERMOWATT S.P.A» надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 08 листопада 2022 року о 12:30 год.

Разом з тим, головуючий суддя Колоколов С.І. та суддя Савицький Я.Ф. з 07.11.2022 по 11.11.2022 приймали участь у підготовці суддів для підтримання кваліфікаціїї в Національній школі суддів України ( Наказ Голови суду від 26.10.2022 №233-к).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 22 листопада 2022 року о 10:00 год. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 12 січня 2023 року о 15:00 год. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

11.01.2023 від представника Компанії «THERMOWATT S.P.A» надійшли письмові пояснення по справі.

12.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/527/21 відбудеться 02 лютого 2023 року о 14:30 год. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

В судовому засіданні 02.02.2023 в режимі відео конференції представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечував проти її задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанією «THERMOWATT S.P.A.» було сформовано рахунки (інвойс) на поставку замовленого ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" товару, а саме: №17002332/17 від 29.09.2017 на суму 35100,00 дол. США., №17002333/17 від 29.09.2017 на суму 29015,00 дол США, №17002517/17 від 24.10.2017 на суму 36678,30 дол. США, №17002518/17 від 24.10.2017 на суму 35073,60 дол. США, №17002902/17 від 30.11.2017 на суму 35260,00 дол. США, №17002903/17 від 30.11.2017 на суму 23500,00 дол. США, №17002904/17 від 30.11.2017 на суму 30100,00 дол. США, №17002905/17 від 30.11.2017 на суму 30100,00 дол. США, №17003084/17 від 19.12.2017 на суму 26000,00 дол. США, №17003149/17 від 28.12.2017 на суму 35151,70 дол. США, №17000124/18 від 25.01.2018 на суму 45600,00 дол. США, №17000310/18 від 15.02.2018 на суму 73480,00 дол. США, № 17000312/18 від 15.02.2018 на суму 5154,60 дол. США, що в загальному розмірі становить 440213,20 дол. США. Копії зазначених рахунків наявні в матеріалах справи.

З вказаних рахунків (інвойсів) вбачається, що постачальником товару являється Компанія «THERMOWATT S.P.A.», покупцем є ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК", умови поставки визначено Франко-завод (EXW) та встановлено строк оплати: 90 днів з дати кожного рахунка і вартість кожної поставки.

Між тим, судом встановлено, що найменування та місцезнаходження покупця ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83) було змінено на ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46), що підтверджується інформацією станом на день формування першого рахунка (інвойса) №17002332/17 від 29.09.2017 та станом на день відкриття провадження у справі, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 26209482.

В підтвердження здійснення поставки товару за вищевказаними інвойсами, позивачем надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №003765 від 11.10.2017р., №003467 від 31.10.2017р., №005861 від 06.12.2017р., №005853 від 20.12.2017р., №005888 від 26.01.2018р., №003556 від 15.02.2018р. з яких вбачається, що відправником є Компанія «THERMOWATT S.P.A.», одержувачем визначено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», місце доставки м. Одеса, Україна., перевізником є «ЛІБРА ЛОДЖИСТІК» (ідентифікаційний номер: 1005600039958 MD-12, Республіка Молдова, Кишинів, вул. Александру чел Бун, 49) та СК «ЕСТКОН КОНСТРАКТ» СРЛ MD-7721, Республіка Молдова, с. Олександріка, Яловенський р-н). Зазначені міжнародні товарно-транспортні накладні CMR підписані та проштамповані відправником (позивачем) та перевізником.

Крім цього, у матеріалах справи наявні копії транспортних накладних: №3000030624 від 29.09.2017р., №3000030625 від 29.09.2017р., №3000030626 від 29.09.2017р., №3000033667 від 24.10.2017р., №3000033668 від 24.10.2017р., №3000038712 від 30.11.2017р., №3000038713 від 30.11.2017р., №3000038714 від 30.11.2017р., №3000038715 від 30.11.2017р., №3000040871 від 19.12.2017р., №3000002971 від 28.12.2017р., №3000002972 від 25.01.2018р., №3000006096 від 15.02.2018р., які сформовано на виконання замовлень покупця та встановлено дату та час завантаження товару для подальшого перевезення. Зазначені транспортні-накладні підписані водієм перевізника.

Також позивачем надано суду копії пакувальних листів №88802318 від 29.09.2017р., №88802330 від 29.09.2017р., №88802376 від 29.09.2017р., №88861909 від 10.10.2017р., №88862186 від 24.10.2017р., №8000077648 від 30.11.2017р., №8000077699 від 30.11.2017р., №8000077701 від 30.11.2017р., №8000077702 від 30.11.2017р., №8000134567 від 20.12.2017р., №8000134695 від 28.12.2017р., №3000219009 від 25.01.2018р., №8000275771 від 02.02.2018р., №8000277032 від 16.02.2018р., якими зафіксовано кількість, вагу та вид товару, який підлягає перевезенню.

Як вбачається із матеріалів справи, експорт товару за вищезазначеними рахунками (інвойсами) було здійснено продавцем Компанією «THERMOWATT S.P.A.» відповідно до копій експортних декларацій MRN №17ITQXI010003067Е1 від 11.10.2017р., №17ITQXF010003503E4 від 31.10.2017р., №17ITQXF010004213Е0 від 06.12.2017р., №17ITQXF010004456E0 від 20.12.2017р., №18ITQXF010000252E7 від 26.01.2018р., №18ITQXF010000635E4 від 15.02.2018р. та згідно з сертифікатам з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №190395 від 11.10.2017р., №190602 від 31.10.2017р., №190930 від 06.12.2017р., №191074 від 20.12.2017р., №191338 від 26.01.2018р., №191518 від 15.02.2018р.

Зі змісту зазначених експортних декларацій судом встановлено, що одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», а також в експортних деклараціях міститься посилання на відповідні рахунки (інвойси). Ідентичну інформацію містять сертифікати обігу товарів.

Копії всіх вище перелічених документів було надано позивачем разом із позовною заявою, а також в подальшому судом було отримано завірені належним чином копії таких же документів від митних органів Європейського союзу.

Разом з тим, із витребуваних судом документів від митних органів України вбачається, що за рахунками (інвойсами), які є предметом розгляду даної справи також було оформлено імпорт товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи імпортними деклараціями №UA500000/2017/911935, №UA500000/2017/912520, №UA500000/2017/913940, №UA500000/2017/914683, №UA500000/2018/900963, №UA500000/2018/901734.

Як встановлено судом, декларантом зазначених імпортних декларацій та одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» (ідентифікаційний код 26209582), а відправником (експортером) є Компанія «THERMOWATT S.P.A.».

Між тим, у витребуваних у Одеської митниці Держмитслужби рахунків (інвойсів) відрізняється інформація щодо вартості товару від рахунків (інвойсів) наданих позивачем та митними органами Європейського союзу.

Так, згідно рахунків, які наявні у митних органів України, за №17002332/17 від 29.09.2017 сума товару становить 18600,00 дол. США., №17002333/17 від 29.09.2017 сума товару становить 12640,00 дол США, №17002517/17 від 24.10.2017 сума товару становить 18992,00 дол. США, №17002518/17 від 24.10.2017 сума товару становить 17272,00 дол. США, №17002902/17 від 30.11.2017 сума товару становить 19200,00 дол. США, №17002903/17 від 30.11.2017 сума товару становить 12600,00 дол. США, №17002904/17 від 30.11.2017 сума товару становить 14500,00 дол. США, №17002905/17 від 30.11.2017 сума товару становить 14500,00 дол. США, №17003084/17 від 19.12.2017 сума товару становить 11200,00 дол. США, №17003149/17 від 28.12.2017 сума товару становить 16208,00 дол. США, №17000124/18 від 25.01.2018 сума товару становить 21750,00 дол. США, №17000310/18 від 15.02.2018 сума товару становить 34100,00 дол. США, №17000312/18 від 15.02.2018 сума товару становить 2994,75 дол. США.

Позивач під час розгляду справи неодноразово заявляв, що рахунки, отримані від митних органів України є підробленими та інформація в них щодо вартості товару не відповідає дійсності.

А також із матеріалів витребуваних доказів у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судом встановлено, що між сторонами начебто було укладено договір №519 на поставку продукції з додатками №1, №3, №4, №5 та рахунками проформа №7989495 від 06.11.2017, №7926444 від 04.10.2017, №7875207 від 06.09.2017, №7751669 від 27.07.2017. Крім цього, наявні платіжні доручення на оплату вказаних рахунків.

Дані обставини також частково визнаються позивачем у заяві (вх. ГСОО 27104/21), в якій представник позивача зазначив, що дійсно вищевказані рахунки проформа були виставлені відповідачу та оплачені ним у повному обсязі, проте договір №519 на поставку продукції Компанія «THERMOWATT S.P.A.» не укладала з позивачем, на підтвердження чого було надано копії всіх інших рахунків інвойсів та рахунків проформа, які було сформовано за весь період договірних відносин між позивачем та іншими компаніями, пов`язаними з холдингом «НОВА ТЕК», а також копії листів банківських установ про надходження коштів на рахунок позивача та скріншоти електронного листування між представниками компанії «THERMOWATT S.P.A.» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК».

Також із пояснень позивача судом встановлено, що відповідач частково здійснив оплату за поставку товару у розмірі 12355,94 дол. США та позивачем було використано дану суму для зарахування оплати по інвойсу №17002332.

Отже, несплата відповідачем залишку основного боргу у розмірі 427857,26 дол. США стала підставою для звернення компанії «THERMOWATT S.P.A.» до суду про стягнення боргу та 3 % річних у загальному розмірі 457 186 дол. США.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наявні у матеріалах справи копії експортної та імпортної документації, з урахуванням того, що відповідачем не доведено протилежного, завірені митними органами Європейського союзу експортні декларації разом з рахунками (інвойсами) та інформація, яка міститься в них є більш вірогідними, ніж копії імпортних декларацій та інвойсами, наданими відповідачем, при здійсненні імпорту товару, на підставі чого дійшов висновку про те, що відповідачем отримано товар на загальну суму 440213,20 дол. США та, враховуючи попередню оплату, несплаченим є залишок боргу у розмірі 427857,26 дол. США у встановлений рахунками (інвойсами) строк.

Крім того, суд перевіривши розрахунок, здійснений позивачем 3% річних здійснив власний розрахунок та встановив, що правильний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 29305,77 дол. США.

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги Компанії стягнути з ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» 457186 доларів США з підстав не здійснення останнім оплати за отриманий товар на підставі рахунків (інвойсів).

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, на підтвердження поставки товарів відповідачу позивачем було надано до суду копію інвойсів, зокрема: №17002332/17 від 29.09.2017 на суму 35 100,00 доларів США, №17002333/17 від 29.09.2017 на суму 29 015,00 доларів США, №17002517/17 від 24.10.2017 на суму 36 678,30 доларів США, №17002518/17 від 24.10.2017 на суму 35 073,60 доларів США, №17002902/17 від 30.11.2017 35 260,00 доларів США, №17002903/17 від 30.11.2017 на суму 23 500,00 доларів США, №17002904/17 від 30.11.2017 на суму 30 100,00 доларів США, №17002905/17 від 30.11.2017 на суму 30 100,00 доларів США, №17003084/17 від 19.12.2017 на суму 26 000, 00 доларів США, №17003149/17 від 28.12.2017 на суму 35 151,70 доларів США, №17000124/18 від 25.01.2018 на суму 45 600,00 доларів США, №17000310/18 від 15.02.2018 на суму 73 480,00 доларів США, № 17000312/18 від 15.02.2018 на суму 5 154,60 доларів США.

Також позивачем надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №003765 від 11.10.2017р., №003467 від 31.10.2017р., №005861 від 06.12.2017р., №005853 від 20.12.2017р., №005888 від 26.01.2018р., №003556 від 15.02.2018р. з яких вбачається, що відправником є Компанія «THERMOWATT S.P.A.», одержувачем визначено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», місце доставки м. Одеса, Україна., перевізником є «ЛІБРА ЛОДЖИСТІК» (ідентифікаційний номер: 1005600039958 MD-12, Республіка Молдова, Кишинів, вул. Александру чел Бун, 49) та СК «ЕСТКОН КОНСТРАКТ» СРЛ MD-7721, Республіка Молдова, с. Олександріка, Яловенський р-н). Зазначені міжнародні товарно-транспортні накладні CMR підписані та проштамповані відправником (позивачем) та перевізником.

Крім цього, у матеріалах справи наявні копії транспортних накладних №3000030624 від 29.09.2017р., №3000030625 від 29.09.2017р., №3000030626 від 29.09.2017р., №3000033667 від 24.10.2017р., №3000033668 від 24.10.2017р., №3000038712 від 30.11.2017р., №3000038713 від 30.11.2017р., №3000038714 від 30.11.2017р., №3000038715 від 30.11.2017р., №3000040871 від 19.12.2017р., №3000002971 від 28.12.2017р., №3000002972 від 25.01.2018р., №3000006096 від 15.02.2018р., які сформовано на виконання замовлень покупця та встановлено дату та час завантаження товару для подальшого перевезення. Зазначені транспортні-накладні підписані водієм перевізника.

За даними позивача, з чим погодився суд першої інстанції, загальна сума поставки склала 440 213,20 доларів США, з яких 427 857, 26 доларів США не були оплачені.

Проте, із витребуваних судом документів від митних органів України вбачається, що за рахунками (інвойсами), які є предметом розгляду даної справи також було оформлено імпорт товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи імпортними деклараціями №UA500000/2017/911935, №UA500000/2017/912520, №UA500000/2017/913940, №UA500000/2017/914683, №UA500000/2018/900963, №UA500000/2018/901734.

Як встановлено судом, декларантом зазначених імпортних декларацій та одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» (ідентифікаційний код 26209582), а відправником (експортером) є Компанія «THERMOWATT S.P.A.».

Між тим, у витребуваних у Одеської митниці Держмитслужби рахунків (інвойсів) відрізняється інформація щодо вартості товару від рахунків (інвойсів) наданих позивачем та митними органами Європейського союзу.

Так, згідно рахунків, які наявні у митних органів України, поставка товару від позивача на адресу відповідача відбулась на підставі наступних інвойсів: 17002057/17 від 06.09.2017 на суму 14 500,00 доларів США; 17002058/17 від 06.09.2017 на суму 14 336,00 доларів США; 17002059/17 від 06.09.2017 на суму 10 143,00 доларів США; 17002331/17 від 29.09.2017 на суму 13 050,00 доларів США; 17002332/17 від 29.09.2017 на суму 18 600,00 доларів США; 17002333/17 від 29.09.2017 на суму 12 640,00 доларів США; 17002517/17 від 24.10.2017 на суму 18 992,00 доларів США; 17002518/17 від 24.10.2017 на суму 17 272,00 доларів США; 17002902/17 від 30.11.2017 на суму 19 200,00 доларів США; 17002903/17 від 30.11.2017 на суму 12 600,00 доларів США; 17002904/17 від 30.11.2017 на суму 14 500,00 доларів США; 17002905/17 від 30.11.2017 на суму 14 500,00 доларів США; 17003084/17 від 19.12.2017 на суму 11 200,00 доларів США; 17003149/17 від 28.12.2017 на суму 16 208,00 доларів США; 17000124/18 від 25.01.2018 на суму 27 750,00 доларів США; 17000310/18 від 15.02.2018 на суму 34 100,00 доларів США; 17000312/18 від 25.01.2018 на суму 2 994,75 доларів США.

Факт здійснення поставок за вказаними інвойсами підтверджується відповідними імпортними вантажно-митними деклараціями, наданих також Державною митною службою України, зокрема: 17002057/17 від 06.09.2017 на суму 14 500,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/016879 від 14.09.2017 на суму 38 979,40 доларів США; 17002058/17 від 06.09.2017 на суму 14 336,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/016879 від 14.09.2017; 17002059/17 від 06.09.2017 на суму 10 143,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/016879 від 14.09.2017; 17002331/17 від 29.09.2017 на суму 13 050,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/021039 від 26.10.2017 на суму 44 290,40 доларів США; 17002332/17 від 29.09.2017 на суму 18 600,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/021039 від 26.10.2017; 17002333/17 від 29.09.2017 на суму 12 640,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/021039 від 26.10.2017; 17002517/17 від 24.10.2017 на суму 18 992,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/021921 від 06.11.2017 на суму 36 264,00 доларів США; 17002518/17 від 24.10.2017 на суму 17 272,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/021921 від 06.11.2017; 17002902/17 від 30.11.2017 на суму 19 200,00 доларів США імпортна ВМД UA500060/2017/025721 від 12.12.2017 на суму 60 800,00 доларів США; 17002903/17 від 30.11.2017 на суму 12 600,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/025721 від 12.12.2017; 17002904/17 від 30.11.2017 на суму 14 500,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/025721 від 12.12.2017; 17002905/17 від 30.11.2017 на суму 14 500,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/025721 від 12.12.2017; 17003084/17 від 19.12.2017 на суму 11 200,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/027329 від 26.12.2017 на суму 11 200,00 доларів США; 17003149/17 від 28.12.2017 на суму 16 208,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2017/003071 від 05.02.2018 на суму 37 958,00 доларів США; 17000124/18 від 25.01.2018 на суму 27 750,00 доларів США- імпортна ВМД UA500060/2018/003071 від 05.02.2018; 17000310/18 від 15.02.2018 на суму 34 100,00 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2018/004852 від 20.02.2018 на суму 37 094,75 доларів США; 17000312/18 від 25.01.2018 на суму 2 994,75 доларів США - імпортна ВМД UA500060/2018/004852 від 20.02.2018, а всього на суму 266 586, 15 доларів США.

Разом з тим, поставки здійснені за інвойсами: 17002057/17 від 06.09.2017 на суму 14 500,00 доларів США; 17002058/17 від 06.09.2017 на суму 14 336,00 доларів США; 17002059/17 від 06.09.2017 на суму 10 143,00 доларів США; 17002331/17 від 29.09.2017 на суму 13 050,00 доларів США взагалі не вказані позивачем, хоча товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що підтверджується імпортними ВМД UA500060/2017/016879 від 14.09.2017 та UA500060/2017/021039 від 26.10.2017.

Як вбачається з позовної заяви та клопотаннях, долучених до матеріалів справи, позивач наполягає, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 440 213,20 доларів США, з яких 427 857,26 доларів США не були оплачені.

Проте, як вбачається з вищевказаних інвойсів та імпортних ВМД, які містяться в матеріалах справи та є належними та допустимими доказами по цій справі, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 266 586,15 доларів США.

У позовній заяві позивач стверджує, що документом, яким оформлювалась зовнішньоекономічна угода між сторонами був інвойс (рахунок).

Разом з тим, із матеріалів витребуваних судом першої інстанції у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» вбачається, що 26.07.2017 року між сторонами було укладено договір на поставку продукції №519 («Контракт №519 на поставку продукции» «Contract №519 for the delivery of goods»).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована законом або на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Колегія суддів зазначає, що оскільки недійсність укладеного між сторонами Контракту від 26.07.2017 прямо не встановлена законом і не визнана судом, відповідно, він є правомірним, а права та обов`язки, що виникли наслідок його укладення, підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до умов п.1.1. вказаного Контракту продавець продає покупцю у строки та на умовах, обумовлених в даному Контракті, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти комплектуючі частини для виробництва водонагрівачів.

Згідно п.2.1 Контракту №519, продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ (Одеса, Україна), згідно правил Інкотермс у редакції 2000 року, якщо інше не зазначено у Специфікації.

Згідно п.4.1 Контракту №519, оплата за товар здійснюється на підставі рахунків (інвойсів) продавця, що виставляються згідно умов даного Контракту,шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено у Специфікації.

У своїй позовній заяві та клопотаннях, долучених до матеріалів справи позивач стверджує, що між ним та відповідачем ніколи не укладався Контракт №519.

Проте колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях, зокрема, №1 від 07.08.2017 на суму 29 129,49 доларів США - номер інвойсу 7751669 від 27.07.2017 на суму 67 000,00 доларів США; №5 від 13.09.2017 на суму 37 870,51 доларів США - номер інвойсу 7751669 від 27.07.2017 на суму 67 000,00 доларів США; №8 від 04.10.2017 на суму 66 800,00 доларів США - номер інвойсу 7875207 від 06.09.2017 на суму 66 800,00 доларів США; №11 від 18.10.2017 на суму 60 550,00 доларів США - номер інвойсу 7926444 від 04.10.2017 на суму 60 560,00 доларів США; №21 від 19.12.2017 на суму 32 000,00 доларів США - номер інвойсу 7989495 від 06.11.2017 на суму 61 100,00 доларів США, де у призначенні платежу зазначено: «Pre-payment for goods to con.№519 dd 26/07/2017, inv.*******dd**.**. НОМЕР_1 ».

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним документам та дійшов помилкового висновку, що вказані докази не входять в предмет доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах документами в їх сукупності підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 266 586,15 доларів США, з яких відповідачем не було сплачено 40 236,15 доларів США, що не заперечується та визнається останнім.

Щодо стягнення 3% річних

Відповідно до ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно п.4.1 Контракту №519, оплата за товар здійснюється на підставі рахунків (інвойсів) продавця, що виставляються згідно умов даного Контракту,шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено у Специфікації.

Колегія суддів, перевіривши наданий відповідачем розрахунок щодо нарахування ним 3% річних, вважає, що він є вірним та відповідає чинному законодавству, та доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 360,56 доларів США.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до доводів суду першої інстанції, що завірені митними органами Європейського союзу експортні декларації разом з рахунками (інвойсами) та інформація, яка міститься в них є більш вірогідними, ніж копії імпортних декларацій та інвойсами, наданими відповідачем, при здійсненні імпорту товару у зв`язку з наступним.

Як встанволено господарським судом та зазначалось раніше, експорт товару за рахунками (інвойсами), наданими позивачем, було здійснено продавцем Компанією «THERMOWATT S.P.A.» відповідно до копій експортних декларацій MRN №17ITQXI010003067Е1 від 11.10.2017р., №17ITQXF010003503E4 від 31.10.2017р., №17ITQXF010004213Е0 від 06.12.2017р., №17ITQXF010004456E0 від 20.12.2017р., №18ITQXF010000252E7 від 26.01.2018р., №18ITQXF010000635E4 від 15.02.2018р. та згідно з сертифікатам з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №190395 від 11.10.2017р., №190602 від 31.10.2017р., №190930 від 06.12.2017р., №191074 від 20.12.2017р., №191338 від 26.01.2018р., №191518 від 15.02.2018р.

Зі змісту зазначених експортних декларацій судом встановлено, що одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», а також в експортних деклараціях міститься посилання на відповідні рахунки (інвойси). Ідентичну інформацію містять сертифікати обігу товарів.

Судом вказано, що копії всіх вище перелічених документів було надано позивачем разом із позовною заявою, а також в подальшому судом було отримано завірені належним чином копії таких же документів від митних органів Європейського союзу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Тобто, іноземні документи можуть бути використані виключно після їх посвідчення на території України.

Існує два способи посвідчення іноземних документів: консульська легалізація та апостиль.

Консульську легалізацію проводять виключно для країн, що не є членами Гаазької конвенції (введено спрощений порядок апостиль) або дана Конвенція не розповсюджує свою дію на відповідну категорію документів.

Гаазька конвенція поширюється лише на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Однак, вказана Конвенція не поширюється: на документи, які складені дипломатичними або консульськими агентами; на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

У Роз`ясненнях Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року «Консульська легалізація офіційних документів» зазначено наступне.

Документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Під офіційним документом слід розуміти письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов`язує виникнення, зміну або припинення прав і обов`язків фізичних або юридичних осіб.

Легалізація документа в установленому порядку надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Виходячи з існуючих вимог щодо легалізації офіційних документів та практики слід зазначити, що процедура проведення консульської легалізації багатоступенева і досить складна та не рідко вимагає від особи, що стикається з питанням консульської легалізації значних затрат часу та коштів. На додаток слід враховувати, що документ який пройшов таку складну процедуру оформлення, є дійсним лише для тієї держави консульською службою якої він був оформлений. Наприклад, документ поданий у консульство Канади може використовуватись лише на території Канади.

Відповідно до Інструкції «Про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном», затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 №113 встановлено, що ця Інструкція встановлює порядок учинення консульської легалізації офіційних документів, складених за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, або таких, що від них виходять, як на території України, так і за кордоном.

Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. При цьому консул не несе відповідальності за зміст документа. Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Разом з тим, копії електронних декларацій, наданих позивачем є неналежними доказами у даній справі, оскільки вони не пройшли процедуру легалізації, а тому не можуть вважатись належним і допустимим доказом та не можуть братись судом до уваги при вирішенні даної справи.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 164 ГПК України).

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 у справі № 916/527/21 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021р. у справі №916/527/21 скасувати частково та прийняти нове рішення, яке викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» на користь Компанії «THERMOWATT S.P.A» 40 236 доларів США 15 центів основного боргу, 3 360 доларів США 56 центів 3% річних, а також 644 долари США 87 центів витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.»

Стягнути з Компанії «THERMOWATT S.P.A» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» 9 298 доларів США 18 центів за апеляційний перегляд.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „07 лютого 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький