Постанова

від 31.01.2023 по справі 915/390/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/390/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Капустін М.В.,

від Березнегуватьської селищної ради не з`явився,

від Фермерського господарства «Орбіта» - не з`явився,

від Держгеокадастру - не з`явився,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22, постановлену суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв, про відмову у відкритті провадження у справі

за позовом виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватьської селищної ради Баштанського району Миколаївської області

до відповідача: Фермерського господарства «Орбіта»

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

2. ОСОБА_1

про: витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Виконувач обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватьської селищної ради Баштанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства «Орбіта», в якому просив суд витребувати у останнього на користь держави земельну ділянку, площею 2 га, розташовану в межах території Березнегуватьської селищної ради.

Позов мотивований наступним:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2019 № 12013/0/14/-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого державним реєстратором 05.05.2020 здійснено відповідний запис про реєстрацію права власності.

Проте, ОСОБА_1 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є незаконний.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 27.01.2021 передав спірну земельну ділянку у користування Фермерському господарству «Орбіта», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки на даний час тимчасовим володільцем спірної земельної ділянки є Фермерське господарство «Орбіта», а тому, на думку прокурора, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки саме у Орендаря.

Разом з позовною заявою прокурором подано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони Фермерському господарству «Орбіта» та ОСОБА_1 вчиняти з нею дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22 прокурору відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 175 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства), позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову та додані до них документи та повернуто без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 та від 20.11.2018 у справі № 911/44/17, зазначив, що саме лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову, як відповідач, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору (витребування земельної ділянки) безпосередньо стосується прав і обов`язків ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за суб`єктним складом сторін даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду, прокурор подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу передати для продовження розгляду в суд першої інстанції.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

Власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Рішення суду про витребування спірної земельної ділянки у відповідача саме по собі є підставою для внесення до запису про державну реєстрацію позивачем права власності. Для внесення такого запису не потрібно окремо скасовувати запис про реєстрацію такого права за відповідачем.

Витребування спірної земельної ділянки від її нинішнього власника (фізичної особи) не призведе до автоматичного припинення договору оренди, та не зобов`язує Орендаря повернути земельну ділянку її законному власнику.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки саме у юридичної особи - Фермерського господарства «Орбіта», яке і зазначене відповідачем у позовній заяві, при цьому, без вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2019 № 12013/0/14/-19-СГ, та без оскарження договору оренди.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22 про повернення позовної заяви залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

31.10.2022 від скаржника надійшов лист (вх. № 1642/22), до якого додані описи вкладення у цінний лист на ім`я інших учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам справи строк до 17.11.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, витребувано у позивача оригінал позовної заяви разом із заявою про забезпечення позову та додані до них документи, які йому було повернуто оскаржуваною ухвалою суду, витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали № 915/390/22.

За проміжок часу від 03.11.2022 до 17.11.2022 будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

25.11.2022 на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 від позивача надійшов оригінал позовної заяви разом із заявою про забезпечення позову та додані до них документи, які йому було повернуто ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22.

29.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали № 915/390/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, призначено її до розгляду на 31.01.2023 о 15:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 повідомлено учасників справи № 915/390/22, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 31.01.2023 о 13:00 год.

В судове засідання 31.01.2023 з`явився прокурор. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22, якою прокурору відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства), а позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову та додані до них документи та повернуто без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора витребувати у Фермерського господарства «Орбіта» на користь держави земельну ділянку, площею 2 га, розташовану в межах території Березнегуватьської селищної ради.

Колегією суддів встановлено, а учасниками даної справи не заперечується, що станом на момент подання прокурором позову, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа громадянин України ОСОБА_1 , а Фермерське господарство «Орбіта» є її орендарем на підставі укладеного з власником договору оренди.

Позов прокурором подано до Фермерського господарства «Орбіта», як відповідача, а ОСОБА_1 визначений прокурором як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зі змісту позовної заяви, прокурором подано віндикаційний позов з посиланням при цьому на ст. 388 ЦК України, згідно ч. 1 якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, Прокурор послався на приписи ст. 399 ЦК України, відповідно до якої право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна; право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 911/44/17 зазначена така позиція: «сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи».

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подана прокурором позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а підлягає - за правилами цивільного судочинства, оскільки її вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ( ОСОБА_1 ), як власника земельної ділянки, про витребування якої заявлено позов.

Доводи прокурора про те, що власник може витребувати належне йому майно від останнього набувачу, про те, що рішення суду про витребування спірної земельної ділянки у відповідача саме по собі є підставою для внесення до запису про державну реєстрацію позивачем права власності, для внесення такого запису не потрібно окремо скасовувати запис про реєстрацію такого права за відповідачем, а також про те, що витребування спірної земельної ділянки від її нинішнього власника (фізичної особи) не призведе до автоматичного припинення договору оренди, та не зобов`язує Орендаря повернути земельну ділянку її законному власнику, не приймають колегією суддів до уваги, оскільки ці доводи не спростовують висновок суду про те, що за позовом, предметом якого є витребування земельної ділянки, особа, яка є зареєстрованим власником цієї ділянки, у будь-якому випадку має бути визначена відповідачем, що для ОСОБА_1 , як фізичної особи, у господарському процесі є неможливим в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

З цих же підстав не приймають колегією суддів до уваги посилання прокурора на ефективність способу захисту порушених інтересів держави. Крім того, це питання має вирішуватись судом при вирішенні спору по суті, а не на даній стадії розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 № 915/390/22, якою прокурору відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, а позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову та додані до них документи та повернуто без розгляду, відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 про відмову у відкритті провадження у справі № 915/390/22 без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2023.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська