Постанова

від 08.02.2023 по справі 916/1807/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1807/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер Групп"

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2022, проголошене суддею Д`яченко Т.Г. у м. Одесі

у справі № 916/1807/22

за позовом Приватного підприємства "Кондитерська фабрика "Шарлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер Групп"

про стягнення 74 768,72 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року Приватне підприємство (далі ПП) „Кондитерська фабрика «Шарлот» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Кондитер Групп» про стягнення 74 768,72 грн., з яких 70 113,26 грн. борг за поставлений товар, 4 121,14 грн. інфляційні втрати та 534,32 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати поставленого йому позивачем товару (кондитерських виробів) за видатковими накладними № 3561 від 25.04.2022 та №4680 від 23.05.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2022 позовну заяву задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Кондитер Групп» на користь ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» борг за поставлений товар у розмірі 70 113,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 121,14 грн., 3% річних у розмірі 516,87 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 480,42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи відповідне рішення, місцевий господарський суд встановив факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 70 113,26 грн. обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи зазначене місцевий господарський суд вбачав і підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, водночас перевіривши здійснені позивачем розрахунки визнав їх частково не вірними, у зв`язку з чим зробив власні розрахунки та відмовив у стягненні з відповідача частини 3% річних у сумі 17,45 грн.

Частково не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 4 121,14грн. та 3% річних у розмірі 516,87грн..

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим в цій частині, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок передачі товару за вищезазначеними видатковими накладними, між позивачем та відповідачем в порядку ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено договір поставки, оскільки відповідна стаття зазнала змін згідно з законом №738-ІХ від 19.06.2020 та починаючи з 01.07.2021 містить іншу редакцію.

При цьому апелянт погоджується, що внаслідок отримання ним товару за вищезазначеними накладними, у нього виникло зобов`язання перед позивачем щодо оплати товару, але строк виконання цього зобов`язання не був встановлений сторонами спору на момент вчинення цього правочину. Як стверджує апелянт, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару між сторонами не погоджувався, а складені під час передачі товару видаткові накладні не містять узгоджені або заявлені позивачем строки оплати товару відповідачем.

Скаржник зазначає, що він 20.05.2022, керуючись ч. 1 ст. 531 ЦК України, сплатив достроково на користь позивача кошти в сумі 22 134,62 грн. в рахунок оплати отриманого від позивача товару за видатковою накладною №3561 від 25.04.2022.

Крім того, апелянт стверджує, що направивши на адресу відповідача вимогу, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 530 ЦК України, та встановив інший строк оплати товару в розумінні ч. 1 ст. 692 ЦК України, однак цю вимогу позивача відповідач не отримав. При цьому скаржник зазначає, що навіть якщо допустити, що вона була отримана відповідачем 15.07.2022, то строк виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого товару почав свій перебіг 16.07.2022 та закінчився 22.07.2022 (включно), відповідно порушення зобов`язання могло настати тільки з 23.07.2022, а тому у суду були відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних до цієї дати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить у її задоволені відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки дії апелянта з неотримання вимоги про сплату боргу за поставлений товар та відсутність його реагування на вимогу, отриману на електронну адресу, свідчать про ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару. Крім того, твердження апелянта про те, що в даному випадку строк оплати визначається ст.530 ЦК України є хибним, оскільки до правовідносин сторін мають застосовуватися спеціальні норми, а саме ст.ст.692,693 ЦК України. Крім того, ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» просить стягнути з відповідача судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн., на підтвердження чого ним надано:

- додаткову угоду від 1.02.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, відповідно до якої вартість години роботи адвоката складає 2 000 грн.;

- акт приймання передавання наданих послуг від 1.02.2023, відповідно до якого на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу адвокатом витрачено 1,5 години і загальна вартість наданих послуг становить 3 000 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 1.02.2023, відповідно до якої адвокатом отримано від позивача 3 000 грн. за договором про надання правової допомоги від 01.07.2022.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з видаткових накладних: №3561 від 25.04.2022 на суму 72 134,62 грн. та №4680 від 23.05.2022 на суму 20 113,26 грн. та товарно-транспортних накладних №Р3561 від 25.04.2022 на суму 72 134,62 грн. та №Р4680 від 23.05.2022 на суму 20 113,26 грн. ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» поставлено на адресу ТОВ «Кондитер Групп» кондитерські вироби на загальну суму 92 247,88 грн.

20.05.2022 відповідачем була проведена часткова оплата за поставлений позивачем товар у сумі 22 134, 62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2955 від 20.05.2022 із призначенням платежу саме за кондитерські вироби.

08.07.2022 позивачем на офіційну електронну адресу відповідача було направлено вимогу щодо погашення решти заборгованості за поставлений товар у сумі 70 113,26 грн., що підтверджується скріншотом вихідних повідомлень поштової скриньки позивача, дана вимога позивача залишилась без відповіді та належного реагування з боку відповідача.

12.07.2022 на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення направлено вимогу щодо погашення заборгованості за поставлений товар у сумі 70 113, 26 грн., що підтверджується відповідними накладною АТ „Укрпошта» та описом вкладення у цінний лист від 12.07.2022. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач відмовився від отримання вказаної вимоги.

Не сплата відповідачем заборгованості у суму 70 113,26грн. за поставлений позивачем товар стала підставою для нарахування позивачем 3 % річних у сумі 534,32 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 121,14 грн. та звернення до суду із відповідним позовом.

Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі-ГК України) та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Разом з тим згідно із статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб. При цьому доводи апелянта про те, що стаття 181 ГК України зазнала змін згідно з законом №738-ІХ від 19.06.2020 та починаючі з 01.07.2021 містить іншу редакцію не спростовує зазначених обставин.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Отримання товару за видатковою накладною, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і фіксує факт здійснення господарської операції, а також встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Враховуючи, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з урахуванням ст.692 ЦК України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після його прийняття від позивача.

Як вже зазначалось, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 92 247,88 грн., а саме відповідно до видаткової накладної №3561 від 25 квітня 2022 року було поставлено товар на суму 72 134,62 грн. та відповідно до видаткової накладної №4680 від 23 травня 2022 року було поставлено товар на суму 20 113,26 грн. Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» та ТОВ «Кондитер Групп».

Відповідачем 20.05.2022 було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 22 134,62 грн., про що свідчить платіжне доручення №2955 від 20 травня 2022 року, водночас матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості у розмірі 70 113,26 грн., у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вказаному розмірі. В апеляційній скарзі відповідач підтверджує факт отримання продукції за відповідними видатковими накладними та не оскаржує рішення у відповідній частині.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши, здійсненні місцевим господарським судом розрахунки втрат від інфляції та річних відсотків, якими усунуто недоліки розрахунків позивача та визначено періоди, за які вони підлягають стягненню, колегія дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 516,87 грн. та інфляційних в сумі 4 121,14 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права і покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У зв`язку з чим, наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриману продукцію випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України, як помилково вважає апелянт.

Отже, строк виконання грошового зобов`язання починається з урахуванням вимог, встановлених ст. 692 ЦК України.

Таким чином, твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ТОВ «Кондитер Групп» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2022 у справі №916/1807/22 - без змін.

Що стосується вимоги позивача, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення з відповідача судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ст. 128 ГПК України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Заперечень щодо заявлено розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надійшло.

При цьому, на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції заявником як вже зазначалось надано:

- додаткову угоду від 1.02.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2022;

- акт приймання передавання наданих послуг від 1.02.2023;

- квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 1.02.2023, відповідно до якої адвокатом отримано від позивача 3 000 грн. за договором про надання правової допомоги від 01.07.2022.

З наданого додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 вбачається, що її укладено між адвокатом Чорним К.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001390 від 15.11.2021 та ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» (замовник).

Пунктом п.1 зазначеної додаткової угоди сторони узгодили, що оплата послуг адвоката з представництва інтересів замовника при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Кондитер Групп» у справі №916/1807/22 та виконанні прийнятого за результатами розгляду даної справи рішення, за надання юридичних послуг по договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 складає 2000грн. за годину роботи адвоката. Замовник здійснює оплату понесених витрат адвокатом у повному обсязі.

Відповідно до п.6 виконання сторонами умов договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 та даної додаткової угоди підтверджується підписання між сторонами актом приймання-передавання наданих послуг.

Актом приймання-передавання наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01.07.2022 узгоджено, що гонорар адвоката за надану замовнику правову допомогу складає 3000грн.(підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №916/1807/22 та додатків до неї відповідачу та до Південно-західного апеляційного господарського суду - 1,5години)

Отже, вартість наданої позивачу правової допомоги склала 3000 грн.

З огляду на викладене, витрати ПП „Кондитерська фабрика «Шарлот» на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. по даній справі є обґрунтованими, підлягають задоволенню та згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на відповідача - ТОВ «Кондитер Групп».

Крім того, згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер Групп" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2022 у справі №916/1807/22 без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер Групп» на користь Приватного підприємства „Кондитерська фабрика «Шарлот» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000, 00 гривень.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 08.02.2023 о 10.20

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.