Постанова

від 18.01.2023 по справі 911/3185/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 911/3185/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Грека Б.М.

при секретарі судового засідання Гуньки О.В.

та представників сторін:

від ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» - Круглик В.В. - ордер,

від ТОВ «Підприємство «Будконтракт» - не з`явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Будконтракт»

на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року

(повний текст складено 23.06.2022 року)

у справі № 911/3185/20 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Будконтракт»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2022 року по справі №911/3185/20, крім іншого, визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Будконтракт» (надалі по тексту - ТОВ «Підприємство «Будконтракт», боржник, апелянт) на суму 2764292,96 грн. В іншій частині кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до ТОВ «Підприємство «Будконтракт» відхилено. Ухвалено розпоряднику майна боржника внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Підприємство «Будконтракт» грошові вимоги кредиторів у наступному порядку: Головне управління ДПС у Київській області у загальному розмірі 2764292,96 грн., з яких: 4540,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 2087632,13 грн. в третю чергу; 672120,83 грн. врахувати в реєстрі окремо від основних зобов`язань, як такі, що підлягають задоволенню в шосту чергу; товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» (надалі по тексту - ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро») у загальному розмірі 29651486,32 грн., з яких: 66020,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 28861780,23 грн. в четверту чергу; 723686,09 грн. врахувати в реєстрі окремо від основних зобов`язань, як такі, що підлягають задоволенню в шосту чергу. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Підприємство «Будконтракт» вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 21900000,00 грн., як забезпечені майном боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ «Підприємство «Будконтракт», що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Підприємство «Будконтракт», подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року по справі №911/3185/20, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 21900000,00 грн, як забезпечених майном боржника. В цій частині прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» як забезпечених майном боржника у розмірі 18000000,00 грн. Грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 3900000,00 грн. віднести до кредиторських вимог, які не забезпечені заставою майна боржника. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою місцевого суду в частині визнання грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 3900000,00 грн. як забезпечених майном боржника, вважає договір застави майновий прав №63774-20/12-6 від 25.09.2012 року нікчемним, оскільки його було укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Апелянт вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» не набуло права заставодержателя майнових прав ТОВ «Підприємство «Будконтракт», оскільки договір застави майнових прав №63774-20/12-6 від 25.09.2012 року є нікчемним та не створив жодних юридичних наслідків для сторін договору, у відповідності до положень ст. 216 Цивільного кодексу України, з моменту його підписання.

На думку апелянта, суд першої інстанції розглядаючи матеріали справи не в повній мірі з`ясував вмотивованість вимог кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро», і постановив ухвалу, яка підлягає скасуванню в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 3900000,00 грн., як забезпечених майном боржника, в тому числі і на підставі договору застави майнових прав №63774-20/12-6 від 25.09.2012 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.09.2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Підприємство «Будконтракт» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 26.09.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Грека Б.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Підприємство «Будконтракт» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року у справі № 911/3185/20 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року поновлено ТОВ «Підприємство «Будконтракт» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 15.06.2022 року у справі № 911/3185/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Підприємство «Будконтракт» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року у справі № 911/3185/20. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Підприємство «Будконтракт» призначено на 14.12.2022 року.

08.12.2022 року до апеляційної інстанції від кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Підприємство «Будконтракт» без задоволення, а ухвалу місцевого суду в оскаржуваній частині - без змін.

Обґрунтовуючи поданий відзив кредитор зазначає, що на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою відсутнє будь-яке рішення суду щодо визнання договору недійсним.

На думку кредитора з матеріалів справи вбачається, що 25.09.2012 року між Банком та боржником укладено договір застави майнових прав №63774-20/12-6, в який в подальшому вносились зміни договорами від 01.03.2013 року, від 24.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 27.06.2013 року, від 17.07.2013 року, від 24.09.2013 року, від 23.10.2013 року, від 19.11.2013 року, від 10.12.2013 року, від 01.04.2014 року, від 15.12.2014 року. Тобто апелянт виконував умови даного договору, погоджувався з ними та не заперечував проти його укладення.

Крім того, кредитор вважає, що твердження апелянта, стосовно того, що не було внесено відомостей про договір застави в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є безпідставними. На думку кредитора апелянт намагається ввести суд в оману, оскільки дані твердження спростовуються витягом про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна №37988392 від 26.09.2012 року реєстраційний номер №13040927.

Дії боржника щодо оспорення договору застави, який підписаний безпосередньо Якимчуком В.А., через десять років після його укладення, на думку кредитора, є нічим іншим, як намаганням боржника уникнути належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Також кредитор зазначає, що під час відкриття провадження у справі про банкрутство, а також при оскарженні ухвали місцевого суду від 09.12.2020 року ні в запереченнях, ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі боржник не вказував на нікчемність даного договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року розгляд справи №911/3185/20 відкладено на 18.01.2023 року.

18.01.2023 року в судове засідання з`явився представник кредитора «Фінансова компанія «Кантієро» та надав усні пояснення по справі.

Представники боржника в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників боржника.

18.01.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як убачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської області від ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Підприємство «Будконтракт».

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Підприємство «Будконтракт», визнано грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» до ТОВ «Підприємство «Будконтракт» в розмірі 51485466,32 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Підприємство «Будконтракт», призначено попереднє засідання суду, вирішено інші процесуальні питання.

Зазначена ухвала місцевого суду оскаржувалася в суді апеляційної та касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року касаційну скаргу ТОВ «Підприємство «Будконтракт» залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 року та ухвалу господарського суду Київської області від 09.12.2020 року у справі № 911/3185/20 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2022 року по справі №911/3185/20, крім іншого, ухвалено розпоряднику майна боржника окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Підприємство «Будконтракт» вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 21900000,00 грн., як забезпечені майном боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ «Підприємство «Будконтракт», що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду в частині розміру забезпечених вимог апелянтом подано апеляційну скаргу в якій останній просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року в частині визнання забезпечених кредиторських вимог у розмірі 3 900 000 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро», колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Підприємство «Будконтракт» слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 року в даній справі, зокрема визнано грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» до ТОВ «Підприємства «Будконтракт» в розмірі 51485466,32 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено та встановлено судом, що наведені зобов`язання боржника частково забезпечені майном останнього, що підтверджується:

- Договором застави майнових прав від 25.09.2012 року № 63774-20/12-6, який укладено з метою забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 25.09.2012 року № 63684-20/12-1. Розмір основного зобов`язання, що забезпечується заставою згідно із цим договором, складає 3900000,00 грн.

- Договором застави цінних паперів від 29.10.2010 року № 47266-20/10-6, який укладено з метою забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 14.02.2008 року № 5757-20/8-1. Вартість предмета застави за згодою сторін визначена в сумі 18000000,00 грн.

За результатами попереднього засідання суду, місцевий суд дійшов висновку, що розпоряднику майна боржника слід внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Підприємство «Будконтракт» грошові вимоги кредиторів, як такі, що підлягають задоволенню у наступному порядку:

- Головне управління ДПС у Київській області у загальному розмірі 2764292,96 грн., з яких: 4540,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 2087632,13 грн. - в третю чергу; 672120,83 грн. - врахувати в реєстрі окремо від основних зобов`язань, як такі, що підлягають задоволенню в шосту чергу;

- ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у загальному розмірі 29651486,32 грн., з яких: 66020,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 28861780,23 грн. - в четверту чергу; 723686,09 грн. - врахувати в реєстрі окремо від основних зобов`язань, як такі, що підлягають задоволенню в шосту чергу.

Окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Підприємство «Будконтракт» вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 21900000,00 грн., як забезпечені майном боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ «Підприємство «Будконтракт», що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.

Як було зазначено вище, апелянт не погоджується з прийнятим рішенням місцевого суду саме в частині визнання вимог кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» у розмірі 21 900000,00 грн., як забезпечених майном боржника, зазначаючи при цьому, що договір застави майнових прав №63774-20/12/-6 від 25.09.2012 року є нікчемним, оскільки укладений у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально, а тому, на його думку, вимоги в цій частині є незабезпеченими. На думку апелянта забезпеченими є вимоги за Договором застави цінних паперів від 29.10.2010 року № 47266-20/10-6 в сумі 18000000,00 грн.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.

Відповідно до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України визначено перелік забезпечень виконання зобов`язань, де серед іншого є такий вид забезпечення як застава.

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено, законом.

Під даний вид забезпечення законодавцем був прийнятий Закон України «Про заставу», який визначає предмети застави, порядок регулювання правовідносин між сторонами, порядок та форма укладання договору, відповідальність сторін, порядок звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або і в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічне поняття визначено і в ст. 572 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права, майно, яке відовідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення, майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби, тощо), якщо це передбачено договором.

Матеріалами справи встановлено, що 25.09.2012 року між боржником та кредитором було укладено Договір застави майнових прав від 25.09.2012 року № 63774-20/12-6, який укладено з метою забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 25.09.2012 року № 63684-20/12-1. Розмір основного зобов`язання, що забезпечується заставою згідно із цим договором, складає 3900000,00 грн.

Договір застави підписаний сторонами, скріплений їх печатками, що не заперечується апелянтом. Доказів визнання його недійсним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

В подальшому між сторонами неодноразово вносились зміни до вказаного договору, зокрема договорами від 01.03.2013 року, від 24.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 27.06.2013 року, від 17.07.2013 року, від 24.09.2013 року, від 23.10.2013 року, від 19.11.2013 року, від 10.12.2013 року, від 01.04.2014 року, від 15.12.2014 року. Тобто апелянт визнавав факт укладання договору застави, виконував умови даного договору, погоджувався з ними.

Крім того, відомості про обтяження були внесені до Державного реєстру рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 37988362 від 26.09.2012 року.

При цьому, розглядаючи спір по суті колегія суддів враховує межі розгляду вимог кредиторів в справі про банкрутство, які здійснюються господарським судом під час проведення попереднього засідання, що відмінні від загального позовного провадження та не передбачають розгляду спорів між боржником та його кредиторами, а зводяться до перевірки заявлених вимог та підтвердження їх належними доказами. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що апелянт заперечував з визначених ним підстав при розгляді справи в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року у даній справі прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Будконтракт» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року у справі № 911/3185/20 залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Київської області від 15.06.2022 року у справі № 911/3185/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи №911/3185/20 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2023 року.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

Б.М. Грек