Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/1612/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 910/1612/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.02.2023 у справі №910/1612/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, повний текст якого складений 04.11.2022

у справі № 910/1612/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроско Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

про стягнення 1 459 298,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 035 060,10 грн. за виконані за договором на виконання робіт з цементування свердловин № 160120 від 16.01.2020, але неоплачені роботи, пені в сумі 237 200,98 грн., 3% річних в сумі 50 108,25 грн. та інфляційних втрат в сумі 136 929,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору на виконання робіт з цементування свердловини №160120 від 16.01.2020 в частині оплати за виконані позивачем роботи 2-го ступеню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивач припустився відхилень від умов спірного договору під час виконання робіт 1-го ступеню і такі відхилення спричинили істотні недоліки в роботах, з огляду на що відповідач поніс витрати на виправлення цих недоліків на суму 3 540 716,28 грн., які повинен компенсувати позивач;

- вимога позивача до відповідача щодо оплати робіт на суму 1 035 060,10 грн. була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог згідно направленого відповідачем позивачу повідомлення-вимоги №09/02-114.4 від 16.06.2020;

- з метою встановлення належності, правильності та обґрунтованості залучення підрядних організацій для проведення робіт із виправлення недоліків робіт позивача 1-го ступеню, відповідач замовив проведення комісійної судової економічної експертизи уповноваженій експертній установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група», яким у повній мірі встановлено факт належності, правильності та відповідності розрахунку витрат, понесених відповідачем за договором у результаті виконання позивачем робіт 1-го ступеню по розбурюванню колони св.№12 Сахалінського НГКР з метою виправлення недоліків таких робіт;

- з метою дослідження питання обґрунтованості здійснення відповідного одностороннього зарахування відповідачем взаємних однорідних вимог, останній замовив проведення науково-правової експертизи уповноваженій експертній установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група», яким встановлено законність, правомірність, економічну та правову обґрунтованість здійснення відповідачем як замовником за договором одностороннього зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог згідно повідомлення-вимоги відповідача №09/02-114.4 від 16.06.2020;

- з огляду на відсутність обов`язку щодо сплати основного боргу у відповідача відсутній і обов`язок щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того відповідач зазначив про те, що нарахування пені здійснено позивачем без врахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та нараховано пеню за період, який перевищує 6 місяців, а також зауважив на пропуску позивачем строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені. Крім того відповідач просив суд стягнути з позивача понесені судові витрати на проведення експертиз на суму 210 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 035 060,10 грн. основного боргу, 136 929,49 грн. інфляційних втрат, 50 062,69 грн. 3% річних, 61 764,24 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 257,25 грн., в іншій частині позову відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних позивачем за спірним договором робіт на заявлену до стягнення суму, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені встановив, що вказаний розрахунок є частково невірний, оскільки при проведенні розрахунку позивачем не враховано, що положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та нараховано пеню за період, який перевищує 6 місяців, з огляду на що здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, яка стягненню з відповідача, є 61 764,24 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивачем, з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не було пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені.

Також суд першої інстанції встановив, що за здійсненим судом перерахунком сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 50 062,69 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що вимога позивача до відповідача щодо оплати робіт на суму 1 035 060,10 грн. була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог згідно направленого відповідачем позивачу повідомлення-вимоги №09/02-114.4 від 16.06.2020, суд першої інстанції зазначив про таке:

- правовідносини сторін щодо наявності відхилень позивачем від умов спірного договору під час виконання робіт 1-го ступеню, які спричинили істотні недоліки в роботах, з огляду на що відповідач поніс витрати на виправлення цих недоліків на суму 3 540 716,28 грн., які повинен компенсувати позивач, були предметом розгляду у справі № 910/9046/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроско Україна» про відшкодування збитків (витрат) та стягнення штрафу за порушення зобов`язань, судовими рішенням у якій (рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та постанова Верховного Суду від 26.08.2021) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі;

- в ході розгляду справи №910/9046/20 судами встановлено, що відповідачем належними і допустимими доказами не було доведено складу всіх елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до позивача, як стягнення збитків у розмірі 3 540 716,28 грн.;

-у судових рішеннях по справі №910/9046/20 вказано, що факт неналежного виконання підрядником своїх зобов`язань за договором (внаслідок чого, за твердженнями замовника, стався інцидент 02.04.2020) не доведений належними та допустимими доказами у справі, а саме: замовником не доведено належними та допустимими доказами, що наявність металевих уламків (часток) у бурильній трубі сталася саме з вини підрядника, а рівно, не доведено порушення останнім процесу цементування, наявність порушень у роботі обладнання підрядника та неналежну якість матеріалів (цементу), що надавався підрядником згідно договору, а також не доведено, що інцидент 02.04.2020 стався саме в результаті попадання металевого шламу до бурильної труби, що використовувалась підрядником в якості допускного механізму при цементуванні обсадної колони 127х178 мм (1 секція) свердловини №12 Сахалінського НГКР;

- в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, які встановлені судами в ході розгляду справи №910/9046/20, повторному доказуванню в межах справи №910/1612/22 не підлягають;

- для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування, проте вимоги відповідача до позивача, які викладені в повідомленні про зарахування від 16.06.2020, таким критеріям не відповідають, адже не є безспірними, так як з набранням судовими рішеннями у справі №910/9046/20 статусу остаточних було породжену певну правову визначеність у відносинах сторін за договором, що стосуються виконання ними робіт 1-го ступеню, й надано відповідну правову оцінку;

- за таких обставин, відсутні підстави для визнання зобов`язань відповідача перед позивачем з оплати виконаних за договором робіт 2-го ступеню припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявними у матеріалах справи доказам, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, зауваживши на тому, що:

- суд першої інстанції формально послався на рішення судів по справі № 910/9046/20 та не дослідив того, що предметом спору у справі № 910/9046/20 будо стягнення збитків, в той час як в межах здійсненого відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог є вимога до позивача про стягнення не збитків, а витрат, які він був змушений понести на усунення допущених позивачем у роботах недоліків. У даним випадку питання належності виконання робіт 1-го ступеню апелянтом не порушується, а встановлюється сам факт понесення апелянтом витрат за результатами виконаних позивачем робіт 1-го ступеню;

- судом першої інстанції не було досліджено надані відповідачем докази понесення таких витрат та висновки експертів якими було встановлено як обґрунтованість понесених витрат, так і правомірність проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022, справу №910/1612/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне витребувати матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/1612/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/1612/22.

19.12.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3846/22 від 19.12.2022 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Так, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу №910/1612/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2023 о 10:15 год.

19.01.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що, за змістом положень чинного законодавства будь-які витрати замовника (відповідача), понесені ним у зв`язку з усуненням наслідків інциденту з цементування, який виник при виконанні позивачем робіт 1-го ступеню є саме збитками відповідача, а відтак зустрічна вимога відповідача щодо якої він проводить зарахування зустрічних однорідних вимог вже була предметом судового дослідження у справі № 910/9046/20 судовими рішеннями у якій встановлено недоведеність такої вимоги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Аналогічний за змістом відзив надійшов до суду 20.01.2023.

06.02.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Станом на 07.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

16.01.2020 відповідач (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір на виконання робіт з цементування свердловин №160120 (далі Договір), в якому сторони узгодили такі умови:

1.1. Підрядник зобов`язується виконати за завданням (замовленням) замовника роботи з цементування свердловини (обсадних колон) із застосуванням власного обладнання і матеріалів (надалі - роботи), а замовник приймає та оплачує якісно виконані роботи в строки, в порядку та на умовах цього договору.

1.2. Роботи за цим договором виконуються на підставі технічного завдання (додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною) та відповідно до індивідуальної програми цементування, що погоджені замовником.

1.5. Підрядник виконує роботи відповідно до умов цього договору під наглядом і контролем замовника або його повноважного представника в особі супервайзера.

2. Визначення:

Аварія - руйнування обладнання споруд та (або) технічних пристроїв, що застосовуються на місці проведення робіт, неконтрольований вибух і (або) викид небезпечних речовин.

Інцидент або ускладнення - відмова або пошкодження обладнання, технічних пристроїв, що застосовуються на місці проведення робіт, відхилення від режиму технологічного процесу, порушення положень законодавчих та інших нормативно-правових актів України, а також нормативних технічних документів, що встановлюють правила ведення робіт на місці проведення робіт.

Подія (випадок) - це будь-яка незапланована подія, що трапилася на виробництві, яка призвела або могла призвести до нещасного випадку на виробництві, аварії, інциденту, пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, до негативного впливу на навколишнє середовище, і будь-якого іншого небажаного наслідку, що пов`язаний з промисловою безпекою, охороною праці, охороною навколишнього середовища.

Місце проведення робіт або об`єкт - визначена замовником земельна ділянка, на якій проводяться роботи з будівництва свердловини і на якій розміщується бурильний верстат, обладнання, житлово- побутові, підсобні та складські приміщення замовника, і на яких підрядник виконує роботи, розміщує обладнання і персонал за цим Договором

Обладнання і матеріали підрядника - все обладнання і матеріали, а також будь-які конструкції, хімічні реагенти тощо, що належать підряднику, і необхідні для виконання Робіт за договором згідно з програмою цементування і планом робіт.

Обладнання і матеріали замовника - все обладнання і матеріали, а також будь-які конструкції, хімічні реагенти тощо, що належать замовнику, і необхідні для виконання робіт за договором згідно з програмою цементування і планом робіт.

Супервайзер - повноважний представник замовника на буровому майданчику, який діє виключно в інтересах та від імені замовника на підставі виданої замовником довіреності.

Цементування - комплекс робіт з цементування обсадних колон вертикальних, похилоспрямованих і горизонтальних свердловин.

3.1. Орієнтовна вартість робіт та загальна ціна Договору становить 2 077 593,80 грн. (в тому числі ПДВ). Зазначена вартість робіт за Договором є орієнтовною та вказана виключно для цілей управлінського обліку замовника і підрядника і не накладає на замовника обов`язок здійснити замовлення на виконання робіт на вказану суму та оплатити їх.

3.2. Остаточна (фактична) вартість робіт за Договором визначається за фактичним обсягом виконаних робіт які підтверджуються підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт.

3.6. Сторони передбачають поетапне фінансування виконання робіт за даним Договором.

3.7. Щомісячно до 25 числа місяця, наступного за останнім місяцем кварталу, підрядник надає замовнику оформлений акт звірки розрахунків по виконаним і профінансованим роботам.

3.10. Розрахунки замовника з підрядником на підставі рахунків-фактур виконавця здійснюються протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника вказаний в п.15 цього договору. Підрядник надає замовнику рахунок протягом 5 робочих днів з дати підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт.

3.11. Вартість робіт за цим Договором і розрахунок вартості робіт наведені в додатку №2.

4.4. Приймання-передача виконаних робіт за цим Дговором здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, дата якого співпадає з датою фактичного завершення робіт по етапу, складеного у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Акти приймання-передачі виконаних робіт повинні бути обов`язково підписані обома сторонами та скріплені їх печатками (за наявності). Протягом 5 календарних днів після проведення робіт, але не пізніше 3-ох робочих днів місяця наступного за звітним підрядник направляє на підписання замовнику два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаних підрядником та скріплених печаткою (за наявності).

4.6. Якщо замовник протягом 5-ти робочих днів не повертає підряднику один примірник акту приймання-передачі виконаних робіт та не надає обґрунтовані письмові заперечення - акт приймання-передачі виконаних робіт вважаються прийнятим та підписаним замовником в день отримання відповідного акту.

4.7. Якщо роботи виконані не в повному об`ємі або з недоліками, замовник зобов`язаний надати обґрунтовану відмову від підписання цих актів із зазначенням виявлених ним недоліків та протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання такого акту від підрядника направити підряднику обґрунтовані письмові заперечення. Якщо підрядник протягом 5-х робочих днів не надає відповіді на заперечення, заперечення вважаються прийнятими підрядником. Недоліки робіт, визначені в акті прийому-передачі виконаних робіт, будуть виправлені підрядником невідкладно, з врахуванням технічних і технологічних можливостей виконання робіт.

4.9. Фактичний обсяг робіт при цементуванні, визначається на підставі добового рапорту (додаток № 6), підписаного представниками сторін. Розрахунок вартості виконаних робіт проводиться на підставі фактично виконаного об`єму робіт за тарифами (ставками), які вказані в додатку №3 до цього договору і є невід`ємною його частиною.

4.10. На підставі оформленого підрядником та погодженого супервайзером (замовником) добового рапорту з цементування обсадної колони підрядник складає акт приймання-передачі виконаних робіт (додаток № 10) та виставляє замовнику рахунок-фактуру. Зазначені документи складаються підрядником та узгоджуються сторонами після цементування кожної обсадної колони (секції).

5.1. Замовник зобов`язаний:

5.1.2. Забезпечити підготовку свердловини до проведення цементування відповідно до «Програми буріння свердловини» і «Плану робіт на підготовку стовбура до кріплення і спуск обсадки колони», враховуючи рекомендації виконавця, якщо ситуація свердловини дозволяє це.

5.2. Замовник має право, зокрема:

5.2.2. Вимагати від підрядника виконання цементування якісно, в строк і в суворій відповідності з Програмою цементування.

5.2.5. Отримувати від підрядника за вимогою всю інформацію про хід виконання ним своїх зобов`язань, за цим Договором.

5.2.6. Контролювати процес цементування на всіх його етапах і в разі виявлення порушень або відхилень, вимагати від представників підрядника приведення його у відповідність до затвердженої Програми цементування. При виявленні відхилень від умов Договору або проектної документації, які можуть привести до погіршення якості робіт або збільшення строків будівництва свердловини, замовник має право призупинити виконання підрядником робіт до усунення виявлених недоліків.

5.2.7. За своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у виконаних роботах або відшкодування понесених ним необхідних витрат з виправлення коштом підрядника недоліків робіт або відповідного зменшення вартості робіт, якщо підрядник припустився відхилень від умов цього Договору, які погіршили результат робіт, або допустив інші недоліки при виконанні робіт.

5.3. Підрядник зобов`язується, зокрема:

5.3.1. Якісно виконувати роботи відповідно до умов цього Договору, Програми цементування.

5.3.31. Негайно інформувати замовника про всі інциденти, аварії та нещасні випадки, організовувати їх розслідування. Розслідування причин аварій, інцидентів і нещасних випадків здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України і внутрішніми актами замовника, комісією з обов`язковою участю представників замовника, підрядника та залучених підрядником третіх осіб, а також представників уповноважених державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством України. Відмова від участі в комісії не допускається.

5.3.55. Прийняти оплату за виконану роботу.

5.4. Підрядник має право, зокрема:

5.4.1. Своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за виконані ним роботи, а також авансування виконання етапів робіт.

7.1. За невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

7.5. 3а несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Окрім пені, у разі прострочення виконання замовником грошового зобов`язання, на вимогу підрядника, замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з yрахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти простроченої суми.

7.6. Підрядник несе відповідальність за своєчасність та правильність оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунків та інше.

9.1. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності).

13.10. Для належного виконання робіт по даному Договору від кожної сторони призначається відповідальна особа-представник, які уповноважені діяти від імені відповідної сторони, включаючи підписання відповідних актів та інших документів у рамках цього договору.

13.11. Повідомлення за цим Договором надсилаються сторонами одна одній будь-яким із наступних способів:

13.11.1. поштовим відправленням - за допомогою Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з оголошеною цінністю та з описом вкладення на адреси сторін, які зазначені в цьому договорі.

13.11.2. електронним повідомлення - засобами електронного зв`язку (e-mail) шляхом відправленая відповідного повідомлення з обов`язковим використанням режиму відправки електронного листа «Підтвердження про отримання» з вкладеною скан-копією відповідного листа на електронну адресу, зазначену в цьому пункті договору.

Сторони підтверджують, що повідомлення, запити та листи, спрямовані за вказаними адресами електронної пошти, визнаються наданими належним чином відповідно до умов цього замовлення.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору позивач, як підрядник, виконував за завданням відповідача як замовника підрядні роботи в декілька ступенів/етапів, проте при виконанні робіт 1-го ступеню за договором мав місце інцидент з цементування обставини якого були предметом судового розгляду у господарській справі №910/9046/20 (що розглядалася Господарським судом міста Києва, і предметом спору в якій було відшкодування завданих позивачем, як підрядником, збитків - примітка суду) і роботи 2-го етапу, які є предметом розгляду в даному судовому провадженні.

11.04.2020 на підставі замовлення №2 на виконання робіт з цементування від 06.04.2020 та відповідно до акту готовності свердловини №12 площі Сахалінського НГКР до цементування від 11.04.2020 замовником підряднику передана свердловина №12 для виконання робіт з цементування по договору.

11.04.2020 уповноваженими представниками сторін підписано добовий рапорт №2 про виконання цементування обсадної колони 177,8 мм (етап 2) свердловини №12 Сахалінського НГКР.

Також 11.04.2020 між представниками підрядника-старшого керівника з цементажу та замовника-супервайзера складено та підписано акт про виконання робіт з цементування обсадної колони.

11.04.2020 підрядником складено, підписано та скріплено печаткою акт приймання-передачі виконаних робіт та акт №1 реєстрації відхилень (по 2-му етапу виконання робіт за договором) із відміткою про ухилення замовника від підписання цих актів.

Відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури №110 від 11.04.2020 сума до сплати за виконані підрядником роботи 2-го етапу за договором склала 1 035 060,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2022 акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2022 був переданий для підписання замовнику.

Листом №09/02-081 від 27.04.2020 відповідач повідомив позивача про наявність зауважень до акту приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2022 у зв`язку з відсутністю у замовника інформації про явні та/або приховані відхилення при цементуванні обсадної колони - 177,8 мм (2-й етап).

16.06.2020 на адресу позивача надійшло повідомлення-вимога №09/02-114.4, в якому відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог сторін по Договору, строк яких настав, у наступному порядку: припиняються зобов`язання замовника (відповідача) в загальній сумі 1 035 060,10 грн., що випливають із Договору стосовно сплати на користь підрядника (позивача) вартості робіт 2-го ступеню і частково припиняються зобов`язання підрядника (позивача) в сумі 1 035 060,10 грн., що випливають з цього ж Договору з урахуванням вимог претензії відповідача №17-104.4 від 02.06.2020 та умов п.5.2.7 Договору.

У вказаному листі відповідач повідомив позивача про те, що оскільки позивач, як підрядник, припустився відхилень від умов Договору під час виконання робіт 1-го ступеню, які спричинили істотні недоліки в таких роботах, відповідач поніс витрати на виправлення цих недоліків на суму 3 540 716,28 грн., які повинен компенсувати позивач. Також відповідач вимагав сплатити штраф за порушення зобов`язань в сумі 207 759,38 грн., а всього - 3 748 475,66 грн.

Листом №228/2020 від 15.10.2020 позивач просив замовника підписати акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2022 2-го етапу робіт за Договором.

15.06.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату виконаних підрядником робіт за Договором по 1-му та 2-му етапу.

Листом у відповідь №17-121.2 від 30.06.2021 відповідач повідомив позивача про те, що питання щодо взаєморозрахунків сторін за договором вирішуватиметься з урахуванням остаточного результату розгляду господарськими судами справи №910/9046/20.

З матеріалів справи слідує, що предметом розгляду у справі № 910/9046/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроско Україна» були вимоги про стягнення з останнього понесених витрат у формі реальних збитків у розмірі 3 540 716,28 грн. та штрафу у розмірі 207 759,38 грн., а мотивовані позовні вимоги тим, що, внаслідок неналежного виконання підрядником зобов`язань за Договором по 1-му етапу робіт стався інцидент для ліквідування наслідків якого замовник уклав договори з третіми особами та заплатив на виконані останніми роботи 3 540 716,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/9046/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та постановою Верховного Суду від 26.08.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просять стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 035 060,10 грн. за виконані за Договором по 2-му етапу, але неоплачені роботи, пеню в сумі 237 200,98 грн., 3% річних в сумі 50 108,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 136 929,49 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що обов`язок щодо сплати основного боргу припинився шляхом проведеного за повідомленням-вимогою відповідача №09/02-114.4 від 16.06.2020 зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту виконання позивачем робіт 2-го етапу на заявлену до стягнення суму, а єдиною підставою для відмови у позові є те, що обов`язок по оплаті таких робіт припинився шляхом проведеного відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити чи будо проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частинами 1-3 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, до якого застосовуються загальні положення про правочин.

За змістом положень ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

Як встановлено вище, відповідач вважає що вимогою, яка підлягала частковому зарахуванню поряд з вимогою позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 035 060,10 грн. за виконані за Договором роботи по 2-му етапу, є вимога в сумі 3 540 716,28 грн., яка становить суму коштів які були сплачені відповідачем третім особам в оплату виконання останніми робіт по ліквідації наслідків інциденту, який стався при виконані позивачем 1-го етапу робіт за Договором, тобто фактично відповідач стверджує що такі роботи були виконані позивачем з недоліками на усунення яких відповідач був змушений витратити кошти.

Водночас правовідносини сторін за Договором щодо встановлення обставин інциденту, який стався при виконані позивачем 1-го етапу робіт за Договором були предметом розгляду у справі № 910/9046/20, судовими рішеннями у якій у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на те, що предметом спору у справі № 910/9046/20 будо стягнення збитків, в той час як в межах здійсненого відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог є вимога до позивача про стягнення не збитків, а витрат, які він був змушений понести на усунення допущених позивачем у роботах недоліків; у даному випадку питання належності виконання робіт 1-го ступеню апелянтом не порушується, а встановлюється сам факт понесення апелянтом витрат за результатами виконаних позивачем робіт 1-го ступеню.

Так, колегія суддів зазначає про те, що за змістом положень ЦК України та ГК України збитками, серед іншого, є витрати, яких особа зазнала у зв`язку з неналежним виконання іншою стороною зобов`язань, в тому числі і за господарським договором.

Вказане свідчить про те, що під час розгляду справи № 910/9046/20 судами досліджувались та встановлювались обставини щодо наявності у відповідача права на стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 540 716,28 грн., тобто фактично встановлювалась дійсність такої вимоги.

Так, судовими рішенням по справі №910/9046/20, які набрали законної сили, встановлено, що замовником (відповідачем) не доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконанням підрядником своїх зобов`язань за Договором (внаслідок яких, на твердження позивача, стався інцидент 02.04.2020), а тому вимога позивача щодо відшкодування відповідачем реальних збитків, понесених позивачем на усунення негативних наслідків інциденту 02.04.2020, є безпідставною та необгрунтованою.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі №910/9046/20 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/1612/22, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи №910/9046/20 зокрема щодо недоведеності факту неналежного виконанням підрядником своїх зобов`язань за Договором (внаслідок яких, на твердження позивача, стався інцидент 02.04.2020), є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що його доводи в частині доведення наявності у позивача обов`язку сплатити відповідачу 3 540 716,28 грн. які становить суму коштів які були сплачені відповідачем третім особам в оплату виконання останніми робіт по ліквідації наслідків інциденту, який стався при виконані позивачем 1-го етапу робіт за Договором - примітка суду, колегією суддів розглянуті бути не можуть, так як відсутність вказаного обов`язку встановлена остаточним судовим рішенням у справі №910/9046/20, права на перегляд якого суд при розгляді цієї справи не має. Перегляд судового рішення у справі №910/9046/20 також буде суперечити принципу юридичної визначеності.

Враховуючи те, що вимога за рахунок якої відповідач зарахував вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 035 060,10 грн. за виконані за Договором роботи по 2-му етапу (тобто вимога в сумі 3 540 716,28 грн., яка становить суму коштів які були сплачені відповідачем третім особам в оплату виконання останніми робіт по ліквідації наслідків інциденту, який стався при виконані позивачем 1-го етапу робіт за Договором - примітка суду) є безпідставною, зарахування однорідних вимог фактично не відбулось, а відтак, відсутні підстави для визнання зобов`язань відповідача перед позивачем з оплати виконаних за Договором робіт 2-го ступеню припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що:

- наданий відповідачем висновок науково-правової експертизи №01-06/22 від 01.06.2022, проведеної експертною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» яким встановлено законність, правомірність, економічну та правову обґрунтованість здійснення відповідачем як замовником за Договором одностороннього зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог згідно повідомлення-вимоги №09/02-114.4 від 16.06.2020 та висновок комісійної судової економічної експертизи №08-06/22 від 08.06.2022, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група», згідно з яким, за твердженнями відповідача, у повній мірі встановлено факт належності, правильності та відповідності розрахунку витрат, понесених відповідачем як замовником за договором у результаті виконання позивачем робіт 1-го ступеню по розбурюванню колони св.№12 Сахалінського НГКР з метою виправлення недоліків таких робіт, не спростовують висновку суду щодо відсутності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором;

- наданий відповідачем висновок науково-правової експертизи №01-06/22 від 01.06.2022, яка проведена експертною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» не відповідає положенням щодо змісту висновку експерта у галузі права, містить оцінку доказів, вказівки про достовірність доказів та про переваги одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті робіт по 2-му етапу на суму в сумі 1 035 060,10 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 035 060,10 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу пені в сумі 237 200,98 грн., 3% річних в сумі 50 108,25 грн. та інфляційних втрат в сумі 136 929,49 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Окрім пені, у разі прострочення виконання замовником грошового зобов`язання, на вимогу підрядника, замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з yрахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти простроченої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати виконаних позивачем за Договором робіт, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень ст. Договору та 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені та 3 % річних за вказані позивачем періоди прострочення, встановлено, що вказані розрахунки є частково невірними.

Так, при проведенні розрахунку позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та нараховано пеню за період, який перевищує 6 місяців, з огляду на що за розрахунком суду першої інстанції обґрунтованим розміром є 61 764,24 грн.

Також суд першої інстанції встановив що за здійсненим судом перерахунком сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 50 062,69 грн..

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про сплив позовної давності для звернення до суду із позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За змістом положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем, з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не було пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 61 764,24 грн., інфляційних втрат в сумі 136 929,49 грн. та 3 % річних в сумі 50 062,69 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/1612/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1612/22.

Повний текст судового рішення складено 07.02.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров