Судовий наказ

від 08.02.2023 по справі 903/139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СУДОВИЙ НАКАЗ

08 лютого 2023 року №903/139/23

Суддя Господарського суду Волинської області Войціховський В.А., за результатами розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Свіржевського Степана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто драйв 777" (м. Ковель, вул. Відродження, 1-Р, код ЄДРПОУ 44542143) 14 100 грн. заборгованості за договором №058/22 на виконання експертно-оціночних послуг від 14.01.2022р., укладеним між сторонами у письмовій формі, 2 580,50 грн. пені, 361,58 грн. 3% річних, 3 244,46 грн. інфляційних нарахувань, всього 20 286,54 грн., а також 4 000 грн. у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та 268,40 грн. в повернення сплаченого судового збору, на підставі ст.ст. 509-510, 525-526, 530, 610, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-5, 20, 24, 147-150, 155-157 Господарського процесуального кодексу України,

встановив: згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, а також на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України суд доходить висновку про задоволення заявлених вимог про видачу судового наказу на суму 20 286,54 грн., в тому числі, 14 100 грн. заборгованості за договором №058/22 на виконання експертно-оціночних послуг від 14.01.2022р., укладеним між сторонами у письмовій формі, 2 580,50 грн. пені, 361,58 грн. 3% річних, 3 244,46 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 155 ГПК України, у судовому наказі зазначаються, серед іншого, сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. представником заявника (адвокат Талашко І.М.) надано договір про надання правової допомоги №27/01/23 від 27.01.2023р., додаток №1 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2023р., квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 30.01.2023р. на суму 4 000 грн., ордер серії АС №1052921 від 30.01.2023р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.01.2019р. серія ВЛ №1086.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2023р., сторонами визнано факт надання адвокатом клієнту правової допомоги на суму 4 000 грн., а з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вбачається, що вартість послуг на визначену суму включає складання заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, як вказує Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд вправі відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також нормами ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Так, в даному випадку заявником надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на з агальну суму 4 000 грн. та докази їх оплати заявником адвокату. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з боржника витрат, суд враховує, що відносини між заявником і боржником, на підставі яких подано заяву про видачу судового наказу, виникли на підставі договору на виконання експертно-оціночних послуг. Тобто, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.

Фактичними обставинами справи є надання експертних послуг заявником по дослідженню транспортних засобів, встановлення їхніх якісних, кількісних, вартісних та технічних характеристик та прийняття цих послуг боржником на загальну суму 14 100 грн., про що сторонами складено двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2022р. №799, що підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об`ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань - інфляційних втрат, 3% річних та пені, долучений до заяви про видачу судового наказу, також не є складним та об`ємним.

Заява в основному містить нормативні положення Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, та умови договору про надання послуг, внаслідок чого видається, що складення такої заяви не є особливо затратним по часу.

Суд звертає увагу, що судова практика у справах наказаного провадження в господарському судочинстві є усталеною, тому підготовка заяв про видачу судового наказу за наведених фактичних обставин відносин між сторонами не потребує додаткової пошукової роботи стосовно з`ясування позицій касаційного суду.

Суд зазначає, що не має підстав втручатись у відносини клієнта з адвокатом стосовно погодженої вартості наданих послуг. Разом з тим, суд засвідчує, що покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони. Суд також враховує, що справи наказного провадження належать до категорії справ про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тобто, справи даної категорії не належать до складних, багатоаспектних і затратних по часу.

Також суд враховує, що заявником не надано пояснень та доказів про те, що ним вчинялись дії щодо досудового вирішення спору та відсутності зворотного зв`язку від боржника, що могло б дозволити уникнути звернення до суду та з`ясування позиції іншої сторони щодо наявності заборгованості.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що обґрунтованим, реальним, розумним і співмірним розміром судових витрат, покладених на боржника у справі наказаного провадження, є 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 154, 155, 159 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

НАКАЗАВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто драйв 777" (м. Ковель, вул. Відродження, 1-Р, код ЄДРПОУ 44542143) на користь Фізичної особи-підприємця Свіржевського Степана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 14 100 грн. заборгованості, 2 580,50 грн. пені, 361,58 грн. 3% річних, 3 244,46 грн. інфляційних втрат, а всього 20 286,54 грн., 2 000 грн. у відшкодування понесених витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги та 268,40 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу, копій заяви стягувача та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має відповідати вимогам ст. 157 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ГПК України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

Стягувач: Фізична особа-підприємець Свіржевський Степан Миколайович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто драйв 777" (м. Ковель, вул. Відродження, 1-Р, код ЄДРПОУ 44542143).

Судовий наказ набрав законної сили ___

Строк пред`явлення судового наказу до виконання

Дата видачі судового наказу стягувачу ____

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Cуддя В. А. Войціховський