Рішення

від 07.02.2023 по справі 904/2384/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023м. ДніпроСправа № 904/2384/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 7 307,27 грн., 3% річних у розмірі 84,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 028,72 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 674/19-64 від 06.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Ухвалою суду від 17.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.08.2022 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зазначає, що заборгованість за поставлену продукцію виникла не з його вини, а через незалежні від нього форс-мажорні обставини.

12.09.2022 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача, зазначав, що Відповідач не надав доказів, що форс-мажорні обставини заважали йому виконати свої зобов`язання до 23.02.2022. Також після початку військових дій на території України Відповідач не надав Позивачу повідомлення щодо початку дії форс-мажорних обставин. Інформація з відкритих джерел свідчить про постійну господарську діяльність Відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалась протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2019 між Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (далі Відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (далі Позивач, Постачальник) укладено Договір поставки № 674/19-64 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за Договором, узгоджуються сторонами в Специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Постачальник разом з продукцією передає Покупцеві такий комплект документації на продукцію: видаткову накладну на продукцію, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН, яка наведена у додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (у випадку перевезення товару транспортом за рахунок Покупця), сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника або декларацію відповідності, видану уповноваженим органом сертифікації України, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, копію митної декларації, за якою було здійснене оформлення продукції, ввезеної на митну територію України.

За умовами п. 2.1 Договору ціна продукції, яка підлягає поставці за Договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною Специфікацією на поставку продукції до Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума Договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами Специфікаціями на поставку продукції до Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата продукції здійснюється Покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості продукції, яка підлягає поставці, на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату продукції, яка підлягає поставці відповідно до узгодженої обома сторонами Специфікації на поставку продукції.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку продукції Покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно з Інкотермс-2010, які узгоджені сторонами у відповідній Специфікації на поставку продукції до Договору.

За умовами п. 3.2 Договору строки поставки продукції узгоджуються сторонами в Специфікаціях на поставку продукції до Договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції Постачальником Покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі продукції Покупцеві, що підтверджується підписанням Покупцем видаткової накладної на продукцію, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість і комплектність продукції.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за Договором.

За умовами п. 7.2 Договору при виникненні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 (десяти) календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України). Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до п.7.3 Договору якщо обставини непереборної сили будуть тривати більше 2 (двох) місяців поспіль, кожна зі сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

За умовами 9.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 8 від 28.12.2021, Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині гарантійних зобов`язань Постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію.

Специфікацією № 6 на поставку продукції (Додаток № 6 до Договору) від 11.11.2021 (далі - Специфікація № 6) сторони узгодили найменування продукції та її характеристики, кількість, ціну, суму тощо.

Так, згідно з п. 1 Специфікації № 6 загальна вартість продукції, передбаченої цією Специфікацією, складає 30 273,81 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 6 ціна продукції узгоджена сторонами на умові (базисі) поставки: DDP склад Покупця (м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1), згідно з Інкотермс-2000, та включає в себе всі витрати Постачальника, які пов`язані з базисом поставки DDP.

За умовами п. 3 Специфікації № 6 Постачальник здійснює поставку продукції на умові (базисі) поставки: DDP склад Покупця (м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1), згідно з Інкотермс-2000.

Згідно з п. 6 Специфікації № 6 Постачальник зобов`язаний поставити продукцію Покупцю в повному обсязі протягом 45 календарних днів від дати підписання Специфікації.

Додатковою угодою № 6 від 11.11.2021 до Договору сторони доповнили розділ 2 Договору пунктом 2.7 у такій редакції:

"Покупець зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію, передбачену Специфікацією № 6 на поставку продукції від 11.11.2021, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок Постачальника з відтермінуванням 60 календарних днів від дати поставки продукції та отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, які підлягають переданню Покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання Покупцем всіх необхідних документів від Постачальника за Договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів".

На виконання умов Договору та Специфікації № 6 Позивач поставив Відповідачу продукцію на суму 7 307,27 грн., а саме:

- болт з шестигранною головкою 8 шт., ціна за одиницю без ПДВ 220,28 грн. (позиції №№ 8, 12, 16, 20 Специфікації № 6);

- датчик присутності оператора 4 шт., ціна за одиницю без ПДВ 576,68 грн. (позиції №№ 9, 13, 17, 21 Специфікації № 6);

- карданне з`єднання рульової колонки 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ 2 020,43 грн. (позиція № 22 Специфікації № 6).

Вказана поставка підтверджується видатковою накладною № 11823 від 24.12.2021, яка підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 43, 44).

У видатковій накладній № 11823 від 24.12.2021 зазначено, що підписуючи цю видаткову накладну, Покупець підтверджує, що разом із товаром він отримав належним чином виписані та оформлені оригінали таких документів: рахунок на оплату вартості товару, видаткову накладну. Претензій по кількості та якості отриманого товару у Покупця немає.

Також у видатковій накладній № 11823 від 24.12.2021 вказано умови оплати: Покупець зобов`язується сплатити вартість товару за цією видатковою накладною протягом 3-х банківських днів з моменту її підписання, якщо інші терміни та умови оплати не встановлені договором поставки або купівлі-продажу і додатками до нього, в разі наявності між сторонами укладених, чинних та дійсних договорів такого роду і в разі передачі товару за ними.

Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлену продукцію у розмірі 7 307,27 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 2.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 11.11.2021), строк оплати поставленої продукції настав 22.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлену продукцію у розмірі 7 307,27 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 7 307,27 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 24.02.2022 по 14.07.2022 у розмірі 84,00 грн. та інфляційні втрати за період з березня по червень 2022 року у розмірі 1 028,72 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 84,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 028,72 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 7 307,27 грн., 3% річних у розмірі 84,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 028,72 грн.

Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало Відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану.

З урахуванням відсутності, неподання у справу зазначених доказів, слід визнати, що Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати поставленої Позивачем продукції, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25483198) основний борг у розмірі 7 307,27 грн., 3% річних у розмірі 84,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 028,72 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

07.02.2023