Рішення

від 24.01.2023 по справі 910/9941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023Справа № 910/9941/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Глобал Скул"

до Російської Федерації

про стягнення збитків у сумі 14 581 958,20 грн.

за участю представників:

від позивача: Громич І. В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Глобал Скул" (далі - ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул", позивач) до Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення збитків, заподіяних внаслідок збройної агресії проти України, в сумі 14 581 959,00 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з 2018 року ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" надає освітні послуги за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, буд. 6Б. За вказаною адресою знаходиться належна позивачу будівля (літ. А) - дитячий садочок, загальною площею 5 080,3 кв.м. з огорожею по периметру та дитячий ігровий майданчик. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. З початку вказаної військової агресії господарська (освітня) діяльність ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" була припинена, а майже всі працівники закладу вимушено евакуювались з території міста Києва. 26.02.2022 військовими Російської Федерації умисно був здійснений обстріл житлового масиву у Солом`янському районі міста Києва, у зв`язку з чим було пошкоджено нежитлову будівлю (літ. А) по проспекту Лобановського, буд. 6Б та майно, що належить позивачу. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу була завдана матеріальна шкода, що підлягає стягненню в судовому порядку.

У позові ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" просить стягнути з Російської Федерації:

- збитки, заподіяні внаслідок пошкодження нежитлової будівлі та майна (реальні збитки) у сумі 3 972 145,20 грн,

- збитки, заподіяні у вигляді упущеної вигоди (прибутку) у сумі 10 509 433,00 грн,

- витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертних досліджень з метою визначення розміру завданих збитків у сумі 100 380,00 грн,

що разом становить 14 581 959,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на викладене суд вважав, що належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, позиція відповідача з приводу заявленого позову суду не відома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення справи чи про розгляд справи без його участі не подав, тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 03.10.2018 ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" було зареєстроване як підприємство, що надає освітні послуги та основним видом діяльності товариства відповідно до КВЕД 2010 є - Загальна середня освіта (код 85.31).

З моменту реєстрації ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" здійснює свою діяльність у місті Києві по проспекту Лобановського, буд. 6Б. За вказаною адресою знаходиться належна позивачу на праві власності нежитлова будівля (літ. А) (дитячий садочок), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом БТІ нежитлової будівлі за адресою: проспект В. Лобановського, буд. 6Б, копії яких наявні у матеріалах справи,

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.

З початку війни засвідчено численні випадки руйнувань житлової інфраструктури, освітніх об`єктів, вбивств мирних жителів і мародерства з боку російських військових на захопленій українській території. Окрім завдання руйнувань, військове вторгнення Російської Федерації повністю зупинило діяльність юридичних осіб, у тому числі була повністю зупинена діяльність ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" - майже всі працівники товариства вимушено евакуювались з території міста Києва, так само, з метою збереження життя, батьки вимушено евакуювали дітей, яким товариство надавало послуги.

26.02.2022 внаслідок ракетного обстрілу російськими військами житлового масиву у Солом`янському районі міста Києва та потрапляння ракети у житловий будинок по проспекту Лобановського, буд. 6Б, також були пошкоджені належні позивачу нежитлова будівля (літ. А) та майно, що знаходилось поряд із цією будівлею.

Зокрема, були пошкоджені дах та фасад нежитлової будівлі, огорожа території навчального закладу та дитячі ігрові майданчики, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом пошкодження (руйнації) нежитлової будівлі літ. А - дитячий садочок, огорожі периметру території дитячого майданчика ігрового за адресою: проспект В. Лобановського, буд. 6Б від 28.02.2022, складеним комісією за участю представника Управління освіти Солом`янської РДА міста Києва, директора, головного бухгалтера та працівника ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул", а також свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копією відеозапису з камер спостереження на CD-диску, наявними у матеріалах справи.

Указані обставини підтверджуються також інформацією, отриманою з відкритих джерел, зокрема про це йдеться на інформаційних ресурсах:

- https://interfax.com.ua/news/general/802361.html;

-https://armyinform.com.ua/2022/02/26/sogodni-snaryad-popav-u-kyyivskyi-bagatopoverhovyj-budynok-po-prospektu-lobonovskogo/;

-https://wz.lviv.ua/news/453151-rosiiskyi-snariad-v-bagatopoverkhivtsi-u-misti-kyiv (Принскрини статей розміщених на вказаних вище інформаційних ресурсах).

27.02.2022, на підставі заяви представника ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул", Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у місті Києві за вказаною подією у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження № 12022100090000483 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв ведення війни).

Правоохоронні органи кваліфікували дії військових Російської Федерації за статтею 438 КК України, в тому числі з огляду на те, що нежитлова будівля та майно позивача використовуються виключно для надання освітніх послуг, тобто як майно, що не відноситься до військових об`єктів.

26.07.2022 у вказаному кримінальному провадженні слідчим СВ Солом`янського управління поліції ГУ НП у місті Києві була винесена постанова про визнання ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" потерпілою особою.

Експертами будівельно-технічної та товарознавчої експертизи Київського науково- дослідного інституту судових експертиз у висновку № 12799/22-43/12800/22-56 від 17.06.2022 встановлено, що нежитловій будівлі та майну Товариства протиправними діями Російської Федерації завдано:

- пошкодження зовнішніх стін, фасаду нежитлової будівлі;

- руйнування декоративної фасадної касети з композитного матеріалу;

- пошкодження декоративних елементів оздоблення на фасадах;

- пошкодження покрівлі з ПВХ мембрани із покриттям зі штучної трави;

- пошкодження огородження на покрівлі з металевої сітки;

- пошкодження дверей з алюмінієвого профілю засклених - вихід на покрівлю зі штучною травою;

- пошкодження покрівлі з ПВХ мембрани (без штучної трави) - точкові руйнації гідроізоляційного шару;

- пошкодження обрамлення вікон;

- пошкодження огорожі периметру території з сандвіч-панелей;

- пошкодження дитячих ігрових майданчиків.

Також характер і обсяг пошкоджень, спричинених внаслідок російської збройної агресії, підтверджуються наданим позивачем звітом про оцінку збитків, підготовленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Адвайзорі та Ресьорч» від 01.08.2022.

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин, підтверджених наявними у справі доказами, судом встановлено, що ракетним обстрілом відповідача було пошкоджене майно, належне позивачу на праві власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, відповідачем за яким визначено державу (РФ), ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" посилається на норми міжнародного і національного законодавства України, на підставі яких просить стягнути з відповідача завдану його протиправними діями шкоду у вигляді вартості пошкодженого майна та упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

При цьому матеріалами справи підтверджується використання позивачем пошкодженого майна у здійсненні освітницької діяльності. Як вбачається із наявних у справі доказів, з початку навчального 2021-2022 року Товариство надавало освітні послуги дошкільної освіти та послуги початкової освіти (1-4 класи).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому, відповідно до ст. 134 ГК України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Згідно із частинами 4, 5 ст. 55 ГК України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Згідно із ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, у розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів позивач створений та здійснює свою господарську діяльність у формі товариства з обмеженою відповідальністю; є закладом освіти, який надає освітні послуги. При цьому зруйноване нерухоме майно використовувалось позивачем за цільовим призначенням і є майновою базою для здійснення підприємницької діяльності позивача.

За таких обставин пошкодження майна ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул", що належить на праві власності позивачу, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже, є порушенням прав позивача на здійснення ним господарської діяльності.

З огляду на викладене, спір з приводу заподіяння шкоди майну ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" є спором, пов`язаним зі здійсненням господарської діяльності позивача, відтак, на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Ураховуючи викладене, поданий на розгляд спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме - Господарському суду міста Києва.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

За змістом ч. 8 ст. 29 ГПК України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме - наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" визначило відповідачем державу - РФ.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.

Як Україна, так і РФ, є учасницями міжнародних договорів, а саме:

- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 № 16-ФЗ;

- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII; РФ - постановою верховної ради РФ від 9 жовтня 1992 року № 3620-1.

Згідно із ст. 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

Відповідно до ст. 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із пп. «г» п. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до п. 4 ст. 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі Росія), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, пп. «г» п. 1 ст. 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Відтак, з урахуванням положень статті 1, пп. «г» п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, знищення майна позивача прямим актом агресії РФ із застосуванням ракетного озброєння не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади РФ, а також не заподіяна неналежним виконанням обов`язків будь-якого із державних органів РФ по відношенню до позивача як суб`єкта господарювання, оскільки позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже, ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади Росії перед позивачем неможливе. При цьому, заподіяння шкоди шляхом знищення майна внаслідок прямої військової агресії не може бути проявом реалізації будь-яких обов`язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН. Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет РФ не поширюються на випадки заподіяння шкоди суб`єкту господарювання шляхом безпосереднього знищення майна суб`єкта господарювання унаслідок протиправного ураження зброєю, зокрема ракетами дальньої дії, під час прямої агресії однієї держави-учасниці по відношенню до іншої держави учасниці.

Із урахуванням положень ст. 42 Конвенції про правову допомогу, статті 1, пп. «г» п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова РФ від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.

Виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача.

Також судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Поряд з цим, відповідно до пп. «ж» ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Також, згідно із ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 3 ГПК України встановлює, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а просто включається та автоматично діє в складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною відразу інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи позивача, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Так, відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку «ex injuria non oritur jus» (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості «Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)».

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.

Також позивачем доведено, а судом встановлено - заподіяння шкоди ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.

Зокрема, з початку військової агресії Російської Федерації проти України (з 24.02.2022) ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" повністю припинило свою господарську діяльність, що полягала у наданні освітніх послуг (дошкільної освіти, початкової освіти). Також саме внаслідок обстрілу військовими Російської Федерації житлового масиву Солом`янського району міста Києва та влучання ракети у житловий будинок по проспекту В. Лобановського, 6Б, у м. Києві за вказаною адресою були пошкоджені належні позивачу на праві власності нежитлова будівля (літ. А) - дитячого садочка (площею 5 080,3 кв.м.) та інше майно.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У позові ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні, внаслідок пошкодження нежитлової будівлі та майна товариства (реальні збитки), у сумі 3 972 145,20 грн. та упущену вигоду в сумі 10 509 433,00 грн

Судом встановлено, що з метою визначення розміру реальних збитків, на замовлення ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул", експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) була проведена будівельно-технічна та товарознавча експертиза. За результатами вказаного експертного дослідження був складений висновок № 12799/22-43/12800/22-56 від 17.06.2022, у якому експерти дійшли висновку, що розмір збитків, заподіяних ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" у місті Києві по проспекту В. Лобаносвського, 6Б, в результаті збройної агресії РФ становить 3 972 145,20 грн.

При цьому експерти зазначили, що вартість ремонтно-будівельних робіт визначалась на підставі чинних державних будівельних норм та правил по визначенню вартості будівництва і така вартість є мінімально необхідною для усунення пошкоджень; при розрахунку вартості відновлювального ремонту враховувалась заміна пошкодження покриттів на аналогічні; вартість та вид будівельних матеріалів та виробів прийнято з урахуванням даних Держбуду України та середньостатистичних даних виробників, фірм, магазинів, тощо, а також тих, які потрібно застосувати для усунення виявлених при дослідженні пошкоджень, що виникли внаслідок впливу збройної агресії.

Оцінивши вказаний експертний висновок, суд вважає його належним та достовірним доказом розміру завданих позивачу реальних збитків в сумі 3 972 145,20 грн, внаслідок протиправних дій відповідача.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) в сумі 10 509 433,00 грн. внаслідок вимушеного припинення господарської діяльності ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" суд зазначає наступне.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.

Також позивач повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів, тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів з одержання таких доходів. Вказані висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.

Позивач зазначив, що з початку навчального року 2021-2022 товариство надавало освітні послуги дошкільної освіти та послуги початкової освіти (1-4 класи), кількість дітей яким надавались послуги в січні 167 осіб, в лютому 162 осіб. Крім того, з початку 2022 навчального року Товариство планувало надавати послуги також у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем базової середньої освіти 5-6 класи, запланована кількість набору становила 70 осіб. Однак, через військові дії Російської Федерації та пошкодження нежитлової будівлі та майна позивача господарська діяльність товариства була зупинена, з огляду на що йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, якими є доходи, які товариство могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його права не були порушені початком повномасштабної війни Російської Федерації в Україні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» до основних показників, які мають бути оцінені при визначенні шкоди та збитків, завданих Російською Федерацією, віднесено напрямок № 14 «Економічні втрати підприємств», який включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Судом встановлено, що товариство не проводить діяльність на запланованому рівні, оскільки працівники та діти, яким надавались освітні послуги, вимушено евакуювались з території міста Києва, велика кількість дітей станом на дату подачі цього позову до суду залишилась перебувати поза межами України, військові дії та постійні ракетні обстріли всієї території України, в числі міста Києва, продовжуються.

Доводи позивача про розмір упущеної вигоди підтверджується наданим ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" висновком економічного дослідження № 19922/22-72/19923/22-71 від 20.09.2022, виконаним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Згідно з указаним висновком розмір понесених ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" збитків у вигляді упущеної вигоди, яких зазнало товариство внаслідок впливу результатів збройної агресії Російської Федерації на території України, за період вимушеного припинення діяльності та час вимушеного нездійснення господарської діяльності (з 24.02.2022) становить 10 509 433,00 грн.

Крім того, позивач надав висновок експертів ТОВ "Адвайзорі та Ресьорч" № 116/08-22AR від 08.08.2022 про визначення розміру упущеної вигоди, понесеної ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул". У цьому висновку експерти встановили, що упущена вигода позивача, неотримана внаслідок вчинення Російською Федерацією збройної агресії проти України з 24.02.2022, становить 10 509 433,00 грн. При цьому зі змісту висновку вбачається, що експертами були досліджені документи бухгалтерської, фінансової та податкової звітності позивача за 2021 рік по 30.06.2022; розрахунок проводився дохідним підходом з використанням методу дисконтування грошових потоків та методу компаундування; проведені розрахунки виконані для двох періодів від дати початку військової агресії до прогнозованої дати закінчення негативних факторів впливу на прибуток позивача.

Надані позивачем висновки КНДІСЕ № 19922/22-72/19923/22-71 від 20.09.2022 та ТОВ "Адвайзорі та Ресьорч" № 116/08-22AR від 08.08.2022 суд приймає у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують спричинення позивачу матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 10 509 433, 00 грн.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" про стягнення реальних збитків в сумі 3 972 145,20 грн. та збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10 509 433, 00 грн, завданих позивачу внаслідок збройного вторгнення Російської Федерації, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У частині вимог позивача про стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 100 380,00 грн. (понесених ним з метою визначення завданих збитків) суд зазначає, що ці вимоги також є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Так, для визначення реальних збитків позивачем був укладений договір з КНДІСЕ на надання експертного будівельно-технічного та товарознавчого дослідження № 274/05-22 від 28.05.2022, вартість послуг якого становить 40 774,32 грн. Сплата вказаних витрат підтверджується платіжним дорученням № 310 від 03.06.2022.

Крім того, для визначення розміру упущеної вигоди позивачем були укладені угоди з КНДІСЕ (договір на проведення експертизи № 418/07-22 від 28.07.2022) на суму 20 387,16 грн. та з ТОВ "Адвайзорі та Ресьорч" (договір на надання оціночних послуг № 223 від 12.07.2022) на суму 39 218,00 грн. Вказані експертні послуги позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 448 від 02.08.2022, № 449 від 02.08.2022, № 538 від 08.09.2022.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про задоволення позову ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, розмір якої був встановлений вищезазначеними експертними установами, то понесені позивачем витрати на оплату експертиз у загальному розмірі 100 380,00 грн. також підлягають задоволенню і стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Як вже зазначалось, відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Отже, за висновком суду позов ТОВ "Юкрейніан Глобал Скул" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Глобал Скул" до Російської Федерації про стягнення збитків у сумі 14 581 958,20 грн. задовольнити.

Стягнути з Держави Російська Федерація (останнє відоме місцезнаходження майна на території України: Повітрофлотський проспект, буд. 27, м. Київ, 02000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Глобал Скул" (03037, м. Київ, проспект В. Лобановського, буд. 6Б; ідентифікаційний код 42517340) збитки внаслідок пошкодження нежитлової будівлі та майна у сумі 3 972 145 (три мільйона дев`ятсот сімдесят дві тисячі сто сорок п`ять) грн. 20 коп., збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 10 509 433 (десять мільйонів п`ятсот дев`ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 00 коп. та витрати, понесені для проведення експертиз в сумі 100 380 (сто тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Держави Російська Федерація (останнє відоме місцезнаходження майна на території України: Повітрофлотський проспект, буд. 27, м. Київ, 02000) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 218 729 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 37 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 січня 2023 року.

Повний текст рішення складений 7 лютого 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.