Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/12547/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2023Справа № 910/12547/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ БЕТОН» (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 18/20, К 2, кімната 19, 20) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ" БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (02140, місто Київ, вулиця М. Гришка, будинок 9, офіс 2) про стягнення 73 247,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ БЕТОН» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ" БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - відповідач) про стягнення 73 247,25 грн та була передана 18.11.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано відповідачу послуги по транспортуванню бетону на відстань за допомогою бетононасосу, однак відповідачем свої зобов`язання з оплати за надані послуги виконані частково у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість у розмірі 73 247,25 грн з яких: 43 500,00 грн - сума основного боргу, 24 352,06 грн - інфляційне збільшення, 5 395,19 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 22.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.11.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492988711) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному держаному реєстрі.

Однак, конверт з ухвалою суду від 22.11.2022, яка направлялась на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ" БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (02140, місто Київ, вулиця М. Гришка, будинок 9, офіс 2) була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конвертів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.11.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач зазначає, що за усною домовленістю Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон» (надалі Виконавець) надані послуги по транспортуванню бетону на відстань за допомогою бетононасосу для Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ" БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (надалі Замовник).

Відповідно до домовленості, Виконавець зобов`язувався надавати Замовнику послуги з транспортування бетону на відстань за допомогою бетононасосу (надалі - послуги), у місце та час, вказаний Замовником, а Замовник зобов`язувався сплатити їх вартість.

У період з 24.08.2017 по 27.09.2018 позивачем було надані відповідачеві послуги з транспортування бетону на відстань за допомогою бетононасосу на суму 68 100,00 грн.

В підтвердження наданих послуг позивачем було долучено наступні акти надання послуг:

№ 493 від 26.08.2017 (рахунок на оплату № 517 від 26.08.2017) на суму 5 000 грн. 00 коп.;

№ 496 від 29.08.2017 (рахунок на оплату № 526 від 29.08.2017) на суму 4 000 грн. 00 коп.;

№ 498 від 31.08.2017 (рахунок на оплату № 536 від 31.08.2017) на суму 23 700 грн. 00 коп.;

№ 527 від 05.09.2017 (рахунок на оплату № 547 від 05.09.2017) на суму 5 700 грн. 00 коп.;

№ 690 від 29.10.2017 (рахунок на оплату № 715 від 29.10.2017) на суму 4 000 грн. 00 коп.;

№ 559 від 19.09.2018 (рахунок на оплату № 577 від 19.09.2018) на суму 7 200 грн. 00 коп.;

№ 566 від 22.09.2018 (рахунок на оплату № 588 від 22.09.2018) на суму 12 000 грн. 00 коп.;

№ 571 від 27.09.2018 (рахунок на оплату № 593 від 26.09.2018) на суму 6 500 грн. 00 коп.

Вищевказані акти підписані збоку позивача та відповідача без заперечень та скріплені їх печатками.

Однак, Позивач стверджує, що Відповідачем оплату за надані послуги здійснено частково, а саме на суму 24 600,00 грн, у підтвердження чого, останнім долучено листи про призначення платежу вих. № 1 від 24.11.2017 за яким: «ТОВ «СТОЛИЦЯ БЕТОН» просить вважати оплату згідно платіжного доручення №400262450 від 24.11.2017 в розмірі 11700,00 грн в т.ч ПДВ20% 1950,00 грн.,оплатою рахунку №518(згідно акту 494) в сумі 5000,00 грн, рах.№524 (згідно акту 495)в сумі 5700,00 грн та часткова оплата рах. №517 (згідно акту 493) від 26.08.2017 р.в сумі 1000,00 грн. так як на погашення рах. 517 не вистачило коштів.», а також долучено лист про призначення платежу вих. № 1 від 09.08.2018 за яким: «ТОВ «СТОЛИЦЯ БЕТОН» просить вважати оплату згідно платіжного доручення №298058 від 09.08.2018 р.в розмірі 34300,00 грн в т.ч ПДВ20% 5716,67 грн., доплатою рахунку №376 від 09.07.2018 р. в сумі 12700,00 грн, так як був частково оплачений 12.07.2018 р. (плат. доруч №297742), залишкову суму прохання вважати оплатою рах. №131 від 12.04.2018 р в сумі 18000,00 грн та не повною доплатою рах.№536 від 31.08.2017 р.в сумі 3600,00 грн. (борг залишається по рах.№536 сума 100 грн)».

Вищевказані листи були надіслані на адресу відповідача 27.10.2022, що підтверджується описом вкладення до цінного листа №0305809612720 та поштовою накладною №0305809612720.

Відповідач не заперечив та не спростував цих обставин.

Як зазначає позивач, з урахуванням часткових оплат ним були надані відповідачу послуги з транспортування бетону на відстань за допомогою бетононасосу на суму 43500,00 грн у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 73 247,25 грн з яких: 43 500,00 грн - сума основного боргу, 24 352,06 грн - інфляційне збільшення, 5 395,19 грн - 3 % річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із актів надання послуг № 493 від 26.08.2017 (рахунок на оплату № 517 від 26.08.2017) на суму 5 000 грн. 00 коп.; № 496 від 29.08.2017 (рахунок на оплату № 526 від 29.08.2017) на суму 4 000 грн. 00 коп.; № 498 від 31.08.2017 (рахунок на оплату № 536 від 31.08.2017) на суму 23 700 грн. 00 коп.; № 527 від 05.09.2017 (рахунок на оплату № 547 від 05.09.2017) на суму 5 700 грн. 00 коп.; № 690 від 29.10.2017 (рахунок на оплату № 715 від 29.10.2017) на суму 4 000 грн. 00 коп.; № 559 від 19.09.2018 (рахунок на оплату № 577 від 19.09.2018) на суму 7 200 грн. 00 коп.; № 566 від 22.09.2018 (рахунок на оплату № 588 від 22.09.2018) на суму 12 000 грн. 00 коп.; № 571 від 27.09.2018 (рахунок на оплату № 593 від 26.09.2018) на суму 6 500 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, сторонами було визначено вид послуги бетононасосу; вартість послуг була погоджена у розмірі: за перші 2 години. В свою чергу, аналогічна вартість послуг визначена у виставлених рахунках на оплату долучених до позовної заяви.

Вищезазначені акти надання послуг відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд доходить до висновку, що сторонами було погоджено вид послуги, її вартість та час надання, відтак досягнуто згоди щодо істотних умов договору надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на відсутність жодних доказів зворотного та керуючись принципом змагальності сторін, суд вважає, що позивачем надано відповідачу послуги транспортування бетону за допомогою стаціонарного бетононасосу вартістю 43 500,00 грн., а відповідачем прийнято відповідні послуги. Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 43 500,00 грн. станом на дату розгляду справи суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 43500,00 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24 352,06 грн - інфляційного збільшення та 5 395,19 грн - 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, акти та рахунки не містять визначення строку оплати наданих послуг, відтак суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вимогою (претензією) щодо сплати заборгованості до відповідача не звертався, оскільки доказів протилежного суду не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги статей 525, 526, частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного сторонами договору, яким не встановлено строк виконання зобов`язання, а вимоги щодо сплати заборгованості позивачем направлено не було, що унеможливлює застосування норм частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у суду відсутня можливість встановити початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних задоволенню не підлягає.

Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його часткове задоволення в розмірі 43 500,00 грн (суми основної заборгованості).

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ" БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (02140, місто Київ, вулиця М. Гришка, будинок 9, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 39038398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ БЕТОН» (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 18/20, К 2, кімната 19, 20; ідентифікаційний код юридичної особи: 39997439) заборгованість у розмірі 43 500 грн (сорок три тисячі п`ятсот) грн 00 коп., та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн 41 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ