Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/12638/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2023Справа № 910/12638/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЛІ АГРОТРЕЙД»

про стягнення 473 988, 19 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЛІ АГРОТРЕЙД» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 473 988,19 грн, з яких: 191 313, 15 грн основний борг, 79 518, 03 грн пеня, 99 123, 57 грн 36% річних, 43 467, 15 грн штрафу та 60 566, 29 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 543, 554, 625, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №22-03/21 від 22.03.2021, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

25.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.12.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 22.03.2021 по 23.12.2022 та письмове підтвердження, що станом на 26.12.2022 ціна позову не змінилась.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02166, місто Київ, вулиця Мілютенка, будинок 46, офіс 133.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/12638/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 22-03/21, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід`ємною його частиною та у видаткових накладних.

Згідно з п. п. 1.3., 1.4. договору якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника. Якщо товаром є насіння сільськогосподарських культур, щодо якості товару застосовуються положення п. 8.1. даного договору. Товар який є предметом даного договору, є отруйною хімічною речовиною (засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива), чи може бути протруєний хімічними речовинами (насіння сільськогосподарських культур), що можуть становити небезпеку для людей і тварин і сторони зобов`язуються дотримуватись техніки безпеки при транспортуванні та застосуванні за призначенням.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п. п. 2.2.-2.3. договору, що передається за цим договором. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється в гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.

Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані в підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником у залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п. п. 2.2.1.-2.2.3., сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке користування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін (п. 2.2. договору).

Згідно із п. 2.3. договору вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна товару на дату, поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі покупець зобов`язаний компенсувати постачальнику суму збільшення.

Відповідно до 2.4.1. покупець проводить розрахунки з постачальником щомісячно в розмірі вартості (ціни) товару, вказаному у звіті, який складається покупцем та подається постачальнику відповідно до п. 9.8. даного договору. Вартість (ціна) товару, визначена із врахуванням вимог п. п. 2.2.-2.3., сплачується протягом 5-ти банківських днів після подання постачальнику звіту про продані подальшим покупцям товари в роздрібній торгівельній мережі. Але в будь-якому випадку крайній термін оплати поставленого товару не повинен бути пізнішим 31.08.2021, а товару, який був поставлений покупцю після 30.08.2021 - не пізніше 31.12.2021. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору. У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору та/або п. 2.6. договору (при його застосуванні покупцем), постачальник має право:

- вимагати сплати покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за даним договором;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в додатках до договору та/або п. 2.6. договору (при його застосуванні покупцем), притягнути покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2. договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за даним договором.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п. п. 2.2. - 2.4. цього договору, не пізніше наступного дня після його прийняття (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України). Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору в випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за:

- несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 9.11. договору сторони погодили, що додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. У разі складання таких документів у електронному вигляді та підписання їх з використанням кваліфікованого електронного підпису, використання печатки сторонами не потребується.

Даний договір складений українською мовою в двох оригінальних автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. При цьому датою підписання та укладення договору вважається дата, зазначена на першій сторінці договору (п.9.16. договору).

Сторонами погоджено додаток № 1/СА000010811 від 25.03.2021 до договору на поставку товару на загальну суму 5 768, 09 грн, додаток № 1/СА000008848 від 25.03.2021 до договору на поставку товару на загальну суму 45 069, 83 грн та додаток № 1/СА000019024 від 06.05.2021 на загальну суму 239 508, 48 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 290 346, 40 грн , що підтверджується наступними видатковими накладними: № 9522 від 26.03.2021 на суму 5 768, 09 грн, № 66 78 від 26.03.2021 на суму 45 069, 83 грн, № 23068 від 18.05.2021 на суму 225 382, 08 грн та № 23071 від 18.05.2021 на суму 14 126, 40 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 66 853, 25 грн, також останнім частково сплачено поставлений товар у сумі 32 180, 00 грн, а саме: 12.07.2021 в сумі 5 768, 09 грн і в сумі 16 411, 91 грн та 31.08.2021 в сумі 10 000, 00 грн, тому неоплаченим залишився товар на суму 191 313, 15 грн (290 346, 40 грн - 66 853, 25 грн, - 32 180, 00 грн).

31.12.2021 між позивачем та відповідачем погоджено акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік, відповідно до якого, заборгованість останнього за договором перед позивачем склала 247 401, 66 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 191 313,15 грн основного боргу, 79 518, 03 грн пені, 99 123,57 грн 36% річних, 43 467,15 грн штрафу та 60 566, 29 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 290 346, 40 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 2.5. договору погоджено, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п. п. 2.2. - 2.4. цього договору, не пізніше наступного дня після його прийняття.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено поставлений товар у сумі 32 180, 00 грн, а саме: 12.07.2021 в сумі 5 768, 09 грн і в сумі 16 411, 91 грн та 31.08.2021 в сумі 10 000, 00 грн.

Крім цього, відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 66 853, 25 грн.

Також як зазначено вище між позивачем та відповідачем погоджено акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік, відповідно до якого, заборгованість останнього за договором перед позивачем склала 247 401, 66 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача та підписання акту звірки взаємних розрахунків, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності в відповідача суми заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 191 313, 15 грн (290 346, 40 грн (загальна вартість поставленого товару) - 66 853, 25 грн (сума повернення товару), - 32 180, 00 грн (сума оплаченого товару)). Доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за загальний період з 27.03.2021 по 18.11.2022 пеню в розмірі 79 518, 03 грн та штраф у розмірі 43 467, 15 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Згідно із підпунктами А та Б пункту 7.2. договору за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець: сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання та у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання.

У пункті 7.3. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за загальний період з 27.03.2021 по 18.11.2022 в розмірі 79 518, 03 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем у розмірі 20 % від несплаченою суми в розмірі 43 467, 15 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 36% річних за загальний період з 27.03.2021 по 18.11.2022 у сумі 99 123, 57 грн та 60 566, 29 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року в розмірі 60 566, 29 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок 36 % річних наданий позивачем у сумі 99 123, 57 грн за загальний період з 27.03.2021 по 18.11.2022, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 36 % річних підлягають задоволенню.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 191 313,15 грн основного боргу, 79 518, 03 грн пені, 99 123, 57 грн 36% річних, 43 467, 15 грн штрафу та 60 566, 29 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЛІ АГРОТРЕЙД» (04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 8 А, офіс 21 В, ідентифікаційний код 40959240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (08702, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 20, ідентифікаційний код 36348550) 191 313 (сто дев`яносто одну тисячу триста тринадцять) грн 15 коп. основного боргу, 79 518 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 03 коп. пені, 99 123, (дев`яносто дев`ять тисяч сто двадцять три) грн 57 коп. 36% річних, 43 467 (сорок три тисячі чотириста шістдесят сім) грн 15 коп. штрафу, 60 566 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн 29 коп. інфляційних втрат та 7 109 (сім тисяч сто дев`ять) грн 82 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань