Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/9555/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2023Справа № 910/9555/22

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерне товариство "Райффайзен Банк"

вул. Лєскова 9, м. Київ, 01011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ"

вул. Волкова Космонавта, буд. 22, кв. 4, м. Київ, 02166

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 151 774,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" (далі-відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі-відповідач 2) про стягнення 151 774,03 грн.

Оскільки одним з відповідачів у справі було визначено фізичну особу, що не є підприємцем, судом в порядку статті 176 ГПК України 23.09.2022 було постановлено ухвалу про запит та скеровано до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

10.11.2020 до суду надійшла відповідь Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в якій повідомлено суд, що ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , тобто за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Означену ухвалу, направлено відповідачам на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштові відправлення повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідачі належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9555/22, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

27 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (надалі «Позивач», «Банк», «Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ФАРМ» (надалі по тексту: «Відповідач-1», «Боржник», «Позичальник») укладено Кредитний договір №011/Д1-РБ/24/25 (надалі по тексту «Кредитний договір») згідно умов якого Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 157 000,00 гривень строком до 28.07.2022 року, а Позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 25,4 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Мета (цільове використання Кредиту) - на погашення заборгованості, що виникла згідно умов Договору про надання овердрафту №015/9408/493094 від 04.01.2019 р., до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування» (п. 1. 4 Кредитного договору).

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 25,4 % річних, у т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеному у п. 1.3. Кредитного договору та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором (п. 2.1. Кредитного договору).

Нарахування процентів з кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення Кредиту в повному обсязі (п. 2.3 Кредитного договору).

Відповідач-1 зобов`язався здійснювати повернення суми кредиту, сцлачувати проценти за користування кредитом щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком (ст. 5 Кредитного договору).

У разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за Кредитним договором) Кредитор має безумовне право вимагати дострокового повного\часткового виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором (ст. 8 Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 3.2. Кредитного договору Кредитор після виконання Позичальником обов`язкових умов, вказаних в п. 3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 для подальшого використання за цільовим призначенням.

Оскільки банківські виписки є належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів, Позивачем додано до позовної заяви виписку п рахунку щодо надання кредитних коштів Відповідачу-1 (відповідна правова позиція викладена у Постанові від 23,09.2019 року у справі № 910/10254/18 Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та у Постанові від 30.08.2019 року у справі № 353/614/15 Верховного Суду України у складі колегії судців Касаційного цивільного суду).

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та гр. ОСОБА_1 (надалі по тексту «Поручитель», «Відповідач-2») було укладено Договір поруки №011/Д1-РБ/24/25/П від 27.08.2021 р. (надалі по тексту - «Договір поруки»), відповідно до умов якого Відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У такому випадку Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов`язаннями.

Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі (п. 2.2 Договору поруки).

Відповідач 1 неналежно виконував власні зобов`язання за Кредитним договором в частині своєчасного повернення отриманих коштів та сплати відсотків, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 142 176,88 грн та 9 597,15 грн, нарахованих Банком відповідно до умов кредитного договору відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку АТ "Райффайзен Банк" від 02.02.2022 та розрахунком заборгованості по Договору.

У зв`язку із неналежним виконанням умов Кредитного договору, позивач звертався до відповідача 1 та відповідача 2 з вимогами про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним Договором у яких вимагав не пізніше 10 банківських днів з дати отримання вимоги погасити заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги були отримані відповідачем 1 та відповідачем 2, проте залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість ТОВ «КИЇВ-ФАРМ» за Кредитним договором в сумі 142 176,88 грн основного боргу та 9 597,15 грн. заборгованості за відсотками.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Враховуючи наявність заборгованості за Кредитним договором у відповідача 1 та укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки, згідно умов якого відповідач 1 є солідарним боржником з відповідачем 2 перед позивачем за вимогами, що випливають з Кредитного договору №011/Д1-РБ/24/25 від 27.08.2021, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за Кредитним договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" (вул. Волкова Космонавта, буд. 22, кв. 4, м. Київ, 02166; ідентифікаційний код 33541713) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, місто Київ, вул. Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 142 176,88 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 9 597,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов