Рішення

від 08.02.2023 по справі 911/2353/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/2353/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО+» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 23, код: 42525660)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Мазепи, будинок 32, квартира 1, код: 37192455)

про стягнення 486817,23 гривень

До Господарського суду Київської області 15.11.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО+» (далі ТОВ «ІТО+»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» (далі ТОВ «УТД») заборгованості за договорами найму (суборенди) нежитлового приміщення від 01.01.2020 № 010120 та від 01.06.2020 № УТД01062020 у загальному розмірі 486817,23 гривень, з яких: 312340,62 гривень основний борг, 23976,24 гривень 3% річних, 125621,44 гривень інфляційних втрат, 24878,93 гривень пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по сплаті орендної плати за укладеними договорами, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2353/22 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

У зв`язку з неможливістю надсилання поштової кореспонденції через відсутність фінансування у Господарському суді Київської області, ухвалу суду від 22.11.2022 фактично було надіслано відповідачу 12.12.2022.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 22.11.2022 у справі № 911/2353/22, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою від 03.02.2023 про невручення відповідачу, а саме «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІТО+» (надалі орендар/орендодавець) та ТОВ «УТД» (надалі суборендар) 01.01.2020 та 01.06.2020 укладено договори найму (суборенди) нежитлового приміщення №№ 010120, УТД01062020 (далі по тексту разом договори, кожен окремо договір № 010120, договір № УТД 01062020), відповідно до умов яких:

- за цим договором орендар передає, а суборендар приймає в користування на строк дії цього договору нежитлові приміщення, а саме: приміщення № 109 площею 15,1 кв.м., приміщення № 108 площею 24,0 кв.м., приміщення № 107 площею 33,6 кв.м., приміщення № 103 площею 91,5 кв.м, приміщення № 104 площею 4,0 кв.м, приміщення № 106 площею 6,4 кв.м., приміщення № 105 площею 6,9 кв.м., приміщення № 102 площею 108,0 кв.м., приміщення № 101 площею 43,2 кв.м., приміщення № 100 площею 42,3 кв.м., приміщення №99 площею 260,2 кв.м., приміщення № 98 площею 313,5 кв.м, приміщення № 97 площею 6,8 кв.м, приміщення № 96 площею 6,7 кв.м., приміщення № 95 площею 6,7 кв.м, приміщення № 94 площею 6,3 кв.м, приміщення № 93 площею 342,0 кв.м, приміщення № 92 площею 45,6 кв.м, приміщення № 91 площею 12,0 кв.м,приміщення № 90 площею 3,7 кв.м., приміщення № 89 площею 13,6 кв.м., приміщення № 111 площею 36,9 кв.м, приміщення № 110 площею 54,5 кв.м.,які розташовані на другому поверсі; приміщення № 153 площею 6,4 кв.м, приміщення № 154 площею 9,8 кв.м, приміщення № 155 площею 13,9 кв.м, які розташовані над другим поверхом та ліфтове приміщення № 32 площею 4,8 кв.м. нежитлової будівлі (літера БТІ «Є-2», яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23 (надалі за текстом - об`єкт суборенди) (пункти 1.1.);

- об`єкт суборенди належить орендарю на правах оренди (пункти 1.2.);

- загальна площа об`єкта суборенди, що передається суборендарю в користування за договором становить 1518,40 кв.м (пункти 1.3.);

- за користування об`єктом суборенди суборендар сплачує орендарю плату за суборенду в розмірі, обумовленому цим договором (пункти 2.1.);

- загальна сума плати за суборенду за користування приміщеннями становить 38647,20 гривень (пункти 2.3.);

- суборендар зобов`язаний до 10 числа поточного місяця вносити плату за суборенду за поточний місяць шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря на підставі даного договору. Днем внесення суборендарем плати за користування об`єктом суборенди вважається день зарахування всієї суми плати за суборенду, належної до квартальної сплати, на банківський рахунок орендаря (пункти 2.6.);

- крім плати за суборенду, зазначеної у п. 2.3 цього договору, суборендар компенсує орендарю витрати пов`язані із забезпеченням приміщень суборенди електроенергією та обслуговуванням об`єкта суборенди (послуги телефонного зв`язку, послуги доступу до мережі Інтернет і ін.), які несе орендар у зв`язку з діяльністю суборендаря. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг і складеного орендарем розрахунку споживання суборендарем зазначених послуг згідно з виставленими орендарю до оплати рахунками в порядку, передбаченому в пп. 2.7.4. цього договору (підпункти 2.7.1.);

- суборендар оплачує (компенсує) комунальні послуги вказані в пп. 2.7.1. на підставі рахунків, виставлених орендарем, не пізніше 15 числа місяця, наступного за оплачуваним. У разі відсутності рахунку на оплату комунальних послуг суборендар має право самостійно отримати від орендаря оформлений рахунок (звернутися до орендаря для отримання інформації про належну до сплати суму) та сплатити належну суму (підпункти 2.7.4.);

- підписання сторонами або їх представниками акту прийому-передачі нежитлового приміщення в суборенду є підтвердженням факту передачі об`єкта суборенди в користування суборендарю (пункти 3.2.);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії даного договору починається з моменту підписання акта прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду і діє до « 31» грудня 2020 року. Дію даного договору може бути подовжено за згодою сторін (пункти 7.1.);

- даний договір припиняє свою дію внаслідок, зокрема, взаємної згоди сторін, яка оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до договору (пункти 7.2.);

- у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 7.4. договору № УТД 01062020).

За актами приймання-передачі від 01.01.2020 та від 01.06.2020 ТОВ «УТД» отримав в оренду об`єкти суборенди за укладеними договорами.

Додатковою угодою від 19.02.2020 № 1 до договору № 010120 сторони за взаємною згодою вирішили достроково припинити дію договору на підставі п. 7.2. договору. Згідно п. 2 додаткової угоди, така набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору

За доводами позивача, що не заперечувалось відповідачем в перебігу розгляду справи, на підставі підписаної додаткової угоди від 19.02.2020 № 1 нежитлові приміщення були повернуті з суборенди 19.02.2020.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було сформовано рахунки на оплату, а саме:

- від 31.01.2020 № 1 на суму 56391,94 гривень, відшкодування комунальних послуг за січень 2020 року;

- від 19.02.2020 № 4 на суму 46168,78 гривень, відшкодування комунальних послуг за лютий 2020 року;

- від 19.02.2020 № 6 на суму 63199,29 гривень, орендна плата за період з 01.01.2020 по 19.02.2020;

- від 01.06.2020 № 7 на суму 38647,20 гривень, орендна плата за період з 01.06.2020 по 30.06.2020;

- від 30.06.2020 № 13 на суму 19440,95 гривень, відшкодування комунальних послуг за червень 2020 року;

- від 01.07.2020 №18 на суму 38647,20 гривень, орендна плата за період з 01.07.2020 по 31.07.2020;

- від 31.07.2020 № 26 на суму 14725,34 гривень, відшкодування комунальних послуг за липень 2020 року;

- від 01.08.2020 № 21 на суму 38647,20 гривень, орендна плата за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;

- від 31.08.2020 № 30 на суму 20093,22 гривень, відшкодування комунальних послуг за серпень 2020 року;

- від 01.09.2020 № 33 на суму 38647,20 гривень, орендна плата за період з 01.09.2020 по 31.09.2020;

- від 30.09.2020 № 38 на суму 11986,46 гривень, відшкодування комунальних послуг за вересень 2020 року.

З матеріалів справи слідує, що користування відповідачем об`єктом суборенди за договором № 010120 впродовж січня-лютого 2020 року підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг від 19.02.2020 № 5 на суму 63199,29 гривень, а факт надання відповідачу комунальних послуг у лютому 2020 року підтверджується двостороннім актом від 19.02.2020 № 4 на суму 46168,78 гривень.

Факт надання відповідачу комунальних послуг у січні 2020 року на суму 56391,94 гривень позивач підтверджує актом надання послуг від 31.01.2020 № 1, який підписаний тільки з його боку.

Водночас з долученої до матеріалів справи банківської виписки по рахунку позивача вбачається, що відповідач здійснив часткові оплати за спожиті комунальні послуги, а саме: 02.02.2021 сплачено 21584,16 гривень, 03.03.2021 сплачено 19404 гривень та 19.03.2021 сплачено 13266 гривень, такі оплати проведено відповідачем із призначенням платежу: «Відшкодування ком. послуг за січень 2020 року згідно рахунку від 31.01.2020 № 1».

Відповідач в перебігу розгляду справи факту споживання ним комунальних послуг у січні 2020 року не заперечив, тому заважаючи на те, що хоча акт наданих послуг від 31.01.2020 № 1 з боку відповідача не підписаний, однак зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача з цього приводу та враховуючи здійсненні ним часткові оплати за такі послуги, суд вважає, що відповідач своїми діями, зокрема частковою сплатою, визнав факт споживання ним комунальних послуг у січні 2020 року.

Також, долученими до матеріалів справи актами надання послуг, підписаних між позивачем та відповідачем, підтверджується факт користування відповідачем об`єктом суборенди та споживання комунальних послуг за договором за договором № УТД 01062020 на загальну суму 220834,77 гривень, а саме:

- за актом від 30.06.2020 № 7 на суму 38647,20 гривень (орендна плата за період 01.06.2020-30.06.2020);

- за актом від 30.06.2020 № 16 на суму 19440,95 гривень (відшкодування комунальних послуг за червень 2020 року);

- за актом від 31.07.2020 № 19 на суму 38647,20 гривень (орендна плата за період 01.07.2020-31.07.2020);

- за актом від 31.07.2020 № 24 на суму 14725,34 гривень (відшкодування комунальних послуг за липень 2020 року);

- за актом від 31.08.2020 № 31 на суму 38647,20 гривень (орендна плата за період 01.08.2020-31.08.2020);

- за актом від 31.08.2020 № 28 на суму 20093,22 гривень (відшкодування комунальних послуг за серпень 2020 року);

- за актом від 30.09.2020 № 35 на суму 38647,20 гривень (орендна плата за період 01.09.2020-31.09.2020);

- за актом від 30.09.2020 № 40 на суму 11986,46 гривень (відшкодування комунальних послуг за вересень 2020 року).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за укладеними договорами в частині сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 312340,62 гривень (111805,85 гривень загальна заборгованість за договором № 010120 та 200834,77 гривень заборгованість за договором № УТД 01062020), що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 010120 між орендарем та суборендарем були підписані та засвідчені печатками Акти про надання послуг за період 01.01.2020-19.02.2020 на загальну суму 109368,07 гривень, в тому числі 63199,29 гривень плати за суборенду та 46168,78 гривень комунальних витрат.

Окрім того, факт надання відповідачу комунальних послуг у січні 2020 року на суму 56391,94 гривень підтверджується актом надання послуг від 31.01.2020 № 1, який хоча і не підписаний з боку відповідача, проте частково ним оплачений на суму 54254,16 гривень.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору № УТД 01062020 між орендарем та суборендарем були підписані та засвідчені печатками Акти про надання послуг за період 01.06.2020-30.09.2020 на загальну суму 220834,77 гривень, в тому числі 154588,80 гривень плати за суборенду та 66245,97 гривень комунальних витрат.

Факт понесення та обсяг комунальних витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачем не заперечувався, доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо обсягів та ціни наданих послуг, відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг оренди та комунальних послуг, а також підписання вищезазначених актів надання послуг за спірний період, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договорів в частині, зазначеній у вказаних актах, в перебігу розгляду справи відповідачем не надано.

Частиною 1ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3. договорів передбачено, що загальна сума плати за суборенду за користування приміщеннями становить 38647,20 гривень, яку за умовами п. 2.6. договорів суборендар зобов`язаний вносити до 10 числа поточного місяця за поточний місяць.

Разом з тим, відповідно до пп. 2.7.1., 2.7.4. договорів сторони погодили, що крім плати за суборенду, зазначеної у п. 2.3 цього договору, суборендар компенсує орендарю витрати пов`язані із забезпеченням приміщень суборенди електроенергією та обслуговуванням об`єкта суборенди (послуги телефонного зв`язку, послуги доступу до мережі Інтернет і ін.), які несе орендар у зв`язку з діяльністю суборендаря, які останній оплачує не пізніше 15 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Позивачем до матеріалів справи надано сформовані ним рахунки на оплату, втім доказів надсилання або вручення відповідачу таких рахунків матеріали справи не містять.

Водночас, відповідач в перебігу розгляду справи факту отримання ним рахунків на оплату не заперечував.

До того ж, як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача часткові оплати здійснювалась відповідачем, зокрема на підставі рахунків на оплату.

Таким чином, незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, враховуючи факт підписання обома сторонами та скріплення їх печатками актів надання послуг суд вважає, що строк виконання у відповідача обов`язку сплатити орендну плату та відшкодувати витрати на комунальні послуги є таким, що настав.

Втім, як підтверджується матеріалами справи відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги в повному обсязі та у визначенні строки не виконав, частково сплативши за оренду приміщення та комунальні послуги лише 74254,16 гривень, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 312340,62 гривень, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за орендоване майно та відшкодування комунальних послуг не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 312340,62 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 23976,24 гривень 3% річних, 125621,44 гривень інфляційних втрат, 24878,93 гривень пені, розрахованих позивачем за загальний період з 18.02.2020 по 15.11.2022 за кожним актом окремо.

Судом встановлено, що пунктами 5.4. договорів сторони погодили, що за несвоєчасне внесення суборендарем плати за суборенду та компенсації витрат на утримання майна (оплата комунальних послуг) та обслуговуванню об`єкта суборенди, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на період за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 24878,93 гривень пені, 23976,24 гривень 3% річних та 125621,44 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО+» 312340,62 гривень основного боргу, 24878,93 гривень пені, 23976,24 гривень 3% річних та 125621,44 гривень інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відносить на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО+» задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Мазепи, будинок 32, квартира 1, код: 37192455) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО+» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 23, код: 42525660) 312340,62 гривень основного боргу, 24878,93 гривень пені, 23976,24 гривень 3% річних, 125621,44 гривень інфляційних втрат та 7302,25 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2023.

Суддя Р.М. Колесник