Ухвала

від 07.02.2023 по справі 907/268/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 907/268/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023

у справі № 907/268/22

за позовом Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області

до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

за участю:

прокурора - Закарпатської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 1 Державне підприємство "Червона зірка";

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 2 Міністерства економіки України;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 3 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 907/268/22, сформована в системі "Електронний суд" 19.01.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Згідно з п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 про повернення апеляційної скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на окрему ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022 у справі № 907/268/22, а тому належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даній справі є 2 684 грн.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, отже належною до сплати сумою судового збору у даному випадку є 2 147, 20 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Натомість, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване недостатністю на рахунках скаржника коштів для оплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу змісту норм цієї статті убачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Так, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору, в свою чергу, склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 2 147, 20 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 про повернення апеляційної скарги.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Приписами ч. 3 ст. 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену ч. 2 ст. 287 ГПК України.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

Водночас скаржник не відзначає, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені апеляційним судом при ухвалені оскаржуваної ухвали, та не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України).

При поданні касаційної скарги на судове рішення, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацем ч. 2 ст. 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права апеляційним судом під час прийняття оскаржуваної ухвали.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються, вимоги особи, яка подає скаргу.

Як вже зазначалося Судом, предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 про повернення апеляційної скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Однак, в прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі 907/268/22.

Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а у прохальній частині касаційної скарги невірно зазначено процесуальний документ, який скаржник просить скасувати за наслідками касаційного перегляду, Суд звертає увагу скаржника на необхідність виправлення відповідного недоліку.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно виправити недолік прохальної частини касаційної скарги, шляхом зазначення процесуального документу, який скаржник просить скасувати за наслідками касаційного перегляду.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Також у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Однак касаційна скарга не містить відомостей щодо місцезнаходження, поштового індексу, особи, яка подає касаційну скаргу та відомостей щодо повного найменування інших учасників справи, їх місцезнаходження.

Крім того, відповідно до ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а саме: Закарпатській обласній прокуратурі, Державному підприємству "Червона зірка", Міністерству економіки України.

Таким чином, касаційна скарга Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) подати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 2 147, 20 грн; 2) подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження; 3) виправити недолік прохальної частини касаційної скарги, шляхом зазначення процесуального документу, який скаржник просить скасувати за наслідками касаційного перегляду та зазначити повне найменування особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження, поштовий індекс, повне найменування інших учасників справи, їх місцезнаходження; 4) надати докази надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів: Закарпатській обласній прокуратурі, Державному підприємству "Червона зірка", Міністерству економіки України;

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 907/268/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.