Постанова

від 31.01.2023 по справі 906/943/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Лобань Д.М.

ФОП Косенка В.О. - адвокат Мазуренко І.О.

боржника - арбітражний керуючий Задорожний Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції "

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 30.11.2022

та на ухвалу Господарського суду Житомирської області

від 21.07.2022

у справі № 906/943/18

за заявою Фізичної особи - підприємця Косенка Володимира Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа № 906/943/18 за заявою Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" про визнання банкрутом.

2. Постановою Господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод".

3. 03.12.2021 до суду від Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на суму 21 200 000 грн та визнання ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" забезпеченим кредитором, вимоги якого до боржника забезпечені заставою та включення зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022 відмовлено ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" у задоволенні вказаної заяви.

5. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

7. 15.12.2022 Публічне акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції " звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 15.12.2022 № 127/22-л на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022 у справі № 906/943/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" у справі № 906/943/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Банаська О.О., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.12.2022.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 906/943/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" від 15.12.2022 № 127/22-л на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 31.01.2023 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву про визнання грошових вимог до боржника на суму 21 200 000 грн та визнати ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" забезпеченим кредитором, вимоги якого до боржника забезпечені заставою і включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Судами попередніх інстанцій порушено принципи верховенства права, що є грубим порушенням вимог статті 8 Конституції України, статей 2, 11, 236 Господарського процесуального кодексу України та застосовано норми права без урахування правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 826/1503/17.

11.2 Судами попередніх інстанцій проігноровано вимоги статті 79 Господарського процесуального кодексу України, не застосовано стандарт доказування "вірогідність доказів" та за відсутності доказів на спростування наявності боргових зобов`язань боржника перед ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" відмовлено в задоволенні заяви про визнання грошових вимог. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

11.3 Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про виклик у судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для надання пояснень щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

11.4 Судом першої інстанції обмежено участь ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в судовому засіданні 27.06.2020 з огляду на відмову у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.5 Судом апеляційної інстанції, всупереч вимог частин першої, третьої статті 242, частини першої статті 285, підпункту 17.14 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України копія повного тексту постанови в паперовій формі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення не надіслана.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 31.01.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Представником ФОП Косенка В.О. та ліквідатором ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Представник ФОП Косенка В.О. та ліквідатор ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" в судовому засіданні 31.01.2023 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.1 Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 21 200 000 грн як забезпеченого кредитора, посилаючись на укладений 14.09.2010 між АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" кредитний договір № 1001/252/293.

18.2 За умовами Кредитного договору Банк відкрив ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" кредитну лінію з лімітом 1 000 000 (один мільйон) грн на строк до 15.04.2011.

18.3 Виконання зобов`язань по Кредитному договору забезпечене шляхом укладання Договору іпотеки єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" від 14.09.2010 № 987, посвідченого приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Житомирської області Власюком П.В. (далі - Іпотечний договір), та договору поруки від 14.09.2010 № 1001/252/293-п із поручителем ОСОБА_2 .

18.4 При цьому, на виконання вимог ухвал суду першої інстанції від 31.05.2022, 27.06.2022 надати завірений належним чином договір (оригінал для огляду, завірені копії - до матеріалів справи) поруки від 14.09.2010 №1001/252/293-П з колишнім директором боржника ОСОБА_2 , який є поручителем за відповідним кредитним договором, стороною якого є ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції"; докази виконання (часткового виконання) зазначеного договору поруки ОСОБА_2 , ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" повідомлено про відсутність у банку зазначеного договору та доказів, які б підтверджували виконання поручителем ОСОБА_2 своїх зобов`язань.

18.5 За умовами Іпотечного договору ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" (код ЄДР - 32265078, місцезнаходження - вул.Першотравнева, 1, с.Білилівка, Ружинський район, Житомирська область) передало АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в іпотеку нерухоме майно - єдиний майновий комплекс ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", що складається з КПП (1, А), вагової (1, Б), зерноскладу (1, В), ДСП-32 ((І), 2, Г), складу (1, Д), свинарнику (1, Е), складу (1, Ж), ДСП-32 ((II), 1, І), пилорами (1, Й), цеху рідких дріжджів, гаражу (1, К), нежитлової будівлі - головного корпусу, складу сировини (2, Л), нежитлової будівлі - зерноскладу, піднавісу (2, ї).

18.6 Згодом сторонами було укладено договори про внесення змін до кредитного та іпотечного договорів.

18.7 У заяві про грошові вимоги до боржника ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" зазначив, що на день запровадження процедури виведення ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" з ринку, та на даний час головний офіс даної банківської установи, знаходиться за адресою: вул.Більшовицька, 4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна; у зв`язку з цим у розпорядженні ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в особі Уповноваженої особи Фонду відсутні оригінали документів, пов`язаних з Кредитним договором від 14.09.2010 № 1001/252/293 та Договором іпотеки єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" від 14.09.2011 реєстраційний номер №987 і договорів про внесення до нього змін, посвідчених приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Житомирської області Власюком В.П.; відновлення названих договорів відбулось шляхом отримання дублікатів договорів у приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Житомирської області Власюка П.В.

18.8 В підтвердження заявлених вимог заявником було подано копії: кредитного договору №1001/252/293 від 14.09.2010, дублікат договору іпотеки від 14.09.2010, дублікат договору про внесення змін №1 до договору іпотеки №987 від 14.04.2011, дублікат договору про внесення змін №2 до договору іпотеки №987 від 11.05.2011, дублікат договору про внесення змін №3 до договору іпотеки №987 від 22.03.2012, дублікат договору про внесення змін №4 до договору іпотеки №987 від 17.12.2012, дублікат договору про внесення змін №5 до договору іпотеки №987 від 21.02.2013, дублікат договору про внесення змін №6 до договору іпотеки №987 від 22.04.2013, дублікат договору про внесення змін №7 до договору іпотеки №987 від 26.09.2013, дублікат договору про внесення змін №8 до договору іпотеки №987 від 21.10.2013, дублікат договору про внесення змін №9 до договору іпотеки №987 від 14.11.2013, дублікат договору про внесення змін №10 до договору іпотеки №987 від 11.04.2014.

18.9 Ухвалою суду від 08.12.2021 судом було задоволено заяву № 176/21-л від 19.11.2021 в частині клопотання ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та витребувано у Головного управління статистики у Житомирській області копії статистичної форми №1 звітності "Баланс" або статистичні дані фінансових звітів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (код 32265078) за 3 квартал 2010 року по 2019 рік включно (поквартально), які відповідають показникам, приведеним в оригіналах звітів підприємства у розділі "IV. Поточні зобов`язання " графа "Короткострокові кредити банків".

18.10 28.12.2021 на адресу суду від Головного управління статистики у Житомирській області надійшов лист №15-06/131-21 від 22.12.2021 із копіями річного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" ф.№1-м "Баланс" станом на 31.12.2012; на 31.12.2013; на 31.12.2014; на 31.12.2015; на 31.12.2016; на 31.12.2017.

18.11 Ліквідатором було надано докази на підтвердження вчинення заходів розпорядником майна та ліквідатором з метою розшуку та отримання первинних бухгалтерських документів ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", зокрема, запити та вимоги про передачу документів та майна ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" до фізичних осіб (колишнього власника, колишніх директорів ТОВ "Ружинський комбікормовий завод"), розпорядника майна, звернення із запитами до установ з метою розшуку останнього директора ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" ОСОБА_3 , заяви до правоохоронних органів про вчинення злочину посадовими особами ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", заяви до господарського суду та ГУ ДФС у Вінницькій області з метою розшуку останнього директора ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" ОСОБА_3 для отримання документів ТОВ "Ружинський комбікормовий завод".

19. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

19.1 Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19.2 Частиною другою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

19.3 Як встановлено частиною четвертою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

19.4 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

19.5 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

19.6 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

19.7 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

19.8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів на підтвердження надання ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та безпосередньо отримання ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" конкретних сум кредитних коштів до матеріалів справи заявником не надано.

19.9 При цьому, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що сам факт укладення договору з кредитною лінією не може бути доказом того, що такий кредит у відповідній сумі був виданий ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та не може підтверджувати суму заборгованості, адже кредитна лінія - це кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту.

19.10 Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено про те, що посилання представника ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на фінансову звітність ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", як на підставу виникнення та наявності заборгованості за Кредитом, яка вказана у статистичній звітності ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", а саме у графі 1600 "Короткострокові кредити банків" форми №1 "Баланс", не може прийматись як належний доказ заборгованості у відповідному розмірі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" саме перед ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції".

19.11 При цьому відповідно до письмових пояснень кредитора та колишнього директора ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" ОСОБА_1 у яких він, зокрема, повідомив, що дійсно працював з 2012 по 2017 роки найманим директором ТОВ "Ружинський комбікормовий завод"; власники заводу активно розвивали бізнес, вкладали кошти в обладнання заводу за рахунок коштів, узятих у кредит у банках України і позики знайомих бізнесменів. Усі позичкові кошти в основному погашались за рахунок доходу, який приносив завод. Про кредит, узятий ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" у ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" повідомив, що кошти як брались так і повертались ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції". Точних сум, які було взято у ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" не може пригадати, адже пройшло багато часу.

19.12 Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що із зазначених пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" залучав кредитні кошти у відповідний період у банках України та зокрема, і у ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та позик знайомих бізнесменів. Усі позичкові кошти в основному погашались за рахунок доходу, який приносив завод. При цьому, зазначені пояснення не підтверджують та не спростовують наявність грошових вимог до боржника на суму 21 200 000 грн та наявність підстав на визнання ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" забезпеченим кредитором, вимоги якого до боржника забезпечені заставою майна боржника.

19.13 При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

19.14 Згідно вказаної норми Закону Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

19.15 Відповідно до статті 27 Закону України "Про платіжні послуги" усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

19.16 Тому, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому, укладений 14.09.2010 між ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" кредитний договір № 1001/252/293 та договір іпотеки єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" від 14.09.2010 № 987, можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов`язання ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" перед ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та суми заборгованості за основним зобов`язанням лише у сукупності з первинними документами, оформленими відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

19.17 Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування своїх вимог ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до заяви про грошові вимоги до ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" не надано належних доказів, а саме первинних документів (їх засвідчених копій), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" станом на дату подання заяви. При цьому, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" не надано жодних належним чином оформлених виписок про стан рахунків позичальника, даних балансу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", меморіальних ордерів, квитанцій, будь-яких інших первинних документів.

19.18 Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

19.19 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника на суму 21 200 000 грн та визнання ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" забезпеченим кредитором, вимоги якого до боржника забезпечені заставою та включення зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів.

19.20 Посилання судів попередніх інстанцій на приписи статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в нечинній редакції не змінює загального змісту вказаної норми в чинній редакції та не суперечить їй, а тому вказана обставина не призвела до прийняття неправильного рішення.

19.21 Щодо посилань скаржника на не застосування судами стандарту доказування "вірогідність доказів" колегія суддів зазначає, що згідно положень статті 77 "Допустимість доказів" Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

19.22 При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у матеріалах справи допустимих доказів які б дозволили встановити обставини щодо надання кредитних коштів, їх повернення, суми заборгованості.

19.23 Тому, з огляду на сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі та зміст правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 15.06.2021 у справі № 826/1503/17, наведені у пунктах 11.1, 11.2 цієї постанови аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у вказаних постановах Верховного Суду, в контексті цієї справи, фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

20. Аргументи скаржника (пункт 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

20.1 Як встановлено судами попередніх інстанцій, за відомою суду адресою ухвала суду від 31.05.2022, яка надсилалась судом першої інстанції ОСОБА_2 , повернута АТ "Укрпошта" з відміткою "за цією адресою вже не проживає давно"; будь-яких інших доказів зміни місця реєстрації (або проживання) ОСОБА_2 учасниками провадження до суду не надано, а матеріали справи не містять; при цьому ОСОБА_2 перебуває у розшуку Міністерством внутрішніх справ України та є особою, яка переховується від органів влади.

20.2 Від ОСОБА_1 отримано письмові пояснення у яких детально викладено всі відомі йому обставини у справі стосовно заявлених грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та визнання останнього забезпеченим кредитором, вимоги якого до боржника забезпечені заставою майна боржника у справі № 906/943/18 та повідомлено, що ОСОБА_1 через війну та пов`язані з цією обставиною проблеми, що є поважною причиною неявки, не може приїхати особисто в суд та у зв`язку з цим надає письмові пояснення.

20.3 З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив представнику Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" у задоволенні клопотання про повторний виклик у судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для надання пояснень у справі.

21. Аргументи скаржника (пункт 11.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21.1 Згідно частин першої - третьої статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

21.2 Як убачається із змісту вказаної норми, проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом а не обов`язком суду.

21.3 При цьому, оскаржувану ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022 у справі № 906/943/18 винесено у судовому засіданні за участі представника ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" - Лобаня Д.М., останній надавав пояснення, а відтак, судом першої інстанції, в цьому випадку, не порушено права скаржника на участь у розгляді справи.

22. Аргументи скаржника (пункт 11.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що вказані аргументи не стосуються змісту ухваленої постанови суду апеляційної інстанції.

23. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

25. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

26. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

27. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

28. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

29. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

30. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

31. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" від 15.12.2022 № 127/22-л на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022 у справі № 906/943/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.07.2022 у справі № 906/943/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. О. Банасько

В. Я. Погребняк