Постанова

від 07.02.2023 по справі 136/42/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/42/22

Провадження № 22-ц/801/219/2023

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 рокуСправа № 136/42/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року, ухвалене суддею Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В.,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ТАС АГРО Захід» про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 таТОВ «Концерн«Сімекс-Агро»(правонаступникомякого євідповідач) 24.09.2005 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,1413, кадастровий номер 0522281400:05:000:0212, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Договір зареєстрований у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 20.112006 за №040681400306, строком на 10 років.

ОСОБА_1 вказує, що по закінченню строку дії договору він пред`явив письмову вимогу до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» (раніше - ТОВ «Концерн «Сімекс Агро») про повернення належної йому земельної ділянки. Проте його повідомили, що існує Додаткова угоду до Договору оренди землі від 24.09.2005, яка зареєстрована у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 15.11.2010 за №041004400224, якою визначено строк дії Договору на 20 років. Позивач стверджує, що не підписував з відповідачем додаткової угоди, на що вказує відсутність його підпису в графі «Орендодавець» Розділу 4 «Підписи та реквізити сторін», а тому вважає такий правочинє неукладеним та не створює будь-яких правових наслідків для його сторін. Тому просить витребувати належну позивачеві земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД».

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач ТОВ «ТАС АГРО Захід» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на безпідставність та не обґрунтованість зазначених позивачем обставин, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. При цьому ставить під сумнів наданий позивачем примірник додаткової угоди і посилається на систематичне отримання позивачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2022 року позов задоволено повністю.

Зобов`язано ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1413 га (кадастровий номер 0522281400:05:000:0212), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ТАС АГРОЗАХІД» вчиненого на підставі Договору оренди 24.09.2005 та додаткової угода до цього договору на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1413 га, кадастровий номер - 0522281400:05:000:0212, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із рішенням, ТОВ «ТАС АГРО Захід» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при вирішені спору було порушено норми ст.ст. 2, 12, 77, 81 ЦПК України. Зазначає, що додаткова угоди, яка надана позивачем є в одному лише екземплярі, такий договір Товариством втрачено, а в органі, що проводив державну реєстрацію він відсутній. Приймаючи до уваги те, що позивач займав керівну посаду у Товаристві, мав безперешкодний доступ до його печаток та бланків договорів оренди і додаткових угод, відтак міг підробити документ, а після подачі оголошення ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» до газети Липовецькі вісті, ОСОБА_1 міг дізнатись про втрату Товариством його договору та скористатись даною ситуацією для власної користі, використавши пусті бланки додаткових угод та видавши їх за оригінал без підпису, на який він посилається у позовній заяві, з метою подальшого уникнення взятих на себе зобов`язань по дійсному Договору оренди та додатковій угоді. Крім того, станом на дату укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами-власниками, державній реєстрації підлягало не саме право, а документ (договір оренди), проте, відповідне право оренди виникло лише після проведення державної реєстрації договору. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що додаткова угода є неукладеною. Також, судом порушено права відповідача, оскільки відмовлено в клопотанні про виклик свідків.

Відзиву від позивача на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 та відповідач ТОВ «ТАС АГРО Захід» не з`явились, були повідомлені. Про причини своєї нявки суд не повідомили.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали та обставини справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Обґрунтовуючи позовнівимоги ОСОБА_1 зазначив, що його волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі було відсутнє, оскільки такої угоди він не підписував.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1413 га, кадастровий номер 0522281400:05:000:0212, розташованої на території Зозівської сільської ради Липовецького р-ну Вінницької обл, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 7).

24.09.2005 між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки за № 461, строком на 10 років. Договір зареєстровано 20.11.2006 за №040681400306 у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» (а.с. 7-9).

24.09.2005 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якого було внесено зміни в частині строку дії договору та визначено його на 20 років, а також узгоджено новий розмір орендної плати у 3% від нормативної вартості земельної ділянки. Додаткова угода зареєстрована у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.11.2010 за №041004400224 (а.с. 10).

22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні.

З оголошення надрукованого в газеті «Липовецькі вісті» від 12.08.2020 за №57 (2033) слідує, що ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» повідомило, що Договір оренди земельної ділянки укладений із ОСОБА_1 втрачено (а.с.37).

Відповідно до інформації наданої Управлінням надання адміністративних послуг Відділ №1 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що Додаткова угода до договору оренди землі укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» у відділі відсутня (а.с.77).

Згідно з ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч.1ст.215ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).

Наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, має підтверджувати наміри, волевиявлення учасників правочину і, водночас, забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

У ч. 1ст. 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір орендиземлі укладаєтьсяу письмовійформі іза бажаннямоднієї ізсторін можебути посвідченийнотаріально (ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»).

Ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року констатовано, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як вбачається із матеріалів справи на додатковій угоді до Договору оренди землі від 24.05.2005 підпис у графі «Орендодавець» Розділу 4 «Підписи та реквізити сторін», зокрема ОСОБА_1 відсутній.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відтак, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Таких висновків дотримується Верховних Суд, про що зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі№ 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі№ 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, установивши, що ОСОБА_1 не укладав з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», правонаступником якого є ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», додаткової угоди до договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її фактичного повернення позивачу.

Додаткова угода була зареєстрована в Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 15.11.2010 за № 041004400224.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч.2 ст. 26 зазначеного Закону унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом вказаної норми наразі виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 754/8547/19, від 16 лютого 2022 року у справі №143/1432/18

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання . Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Схожі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі і № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 0522281400:05:000:0212 на час подання позову є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, площею 3,1413 га, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку за відповідачем по справі, коли додаткову угоду до договору оренди позивач не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому спосіб захисту права шляхом скасування рішення про державну реєстрацію додаткової угоди є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ТАС АГРО Захід» вчиненого на підставі договору оренди від 24.09.2005 та додаткової угоди до цього договору на земельну ділянку.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції встановивши, що спірний договір, укладений від імені орендодавця ним не підписаний, так як відсутній його підпису в графі «Орендодавець» Розділу 4 «Підписи та реквізити сторін», тобто є неукладеним, тому прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Водночас, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанцій про повернення позивачу належної йому на праві власності земельної ділянки.

Доводи скаржника про те, що суд необґрунтовано відмовив відповідачу у клопотанні про виклик свідків, чим порушив право на доказування та принцип змагальності сторін, не заслуговують на увагу і до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки дане клопотання відповідачем було заявлено на стадії розгляду справи, а тому правомірно відхилено судом.

Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом невраховано,що позивачзаймав керівнупосаду уТоваристві тамав безперешкоднийдоступ допечаток Товариствата бланківдоговорів орендиі додатковихугод,а томуміг підробитидокумент,використавши пустібланки додатковихугод тавидавши їхза оригіналбез підпису,оскільки такітвердження єприпущенням відповідачата непідтверджені належнимидоказами.

Апеляційний судзвертає увагуна те,що належних та допустимих доказів протиправності дій позивача чи інших осіб притягнення до юридичної відповідальності, на які вказує відповідач, суду першої інстанції та до апеляційного суду не надано.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст.89,263 ЦПК Українидана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про задоволення позову.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, обґрунтоване, справедливе рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.367,375,381-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районногосуду Вінницькоїобласті від02листопада 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2023 року.

Головуючий М.М. Якименко

О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало