Постанова

від 01.02.2023 по справі 522/4136/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/384/23

Справа № 522/4136/17

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року, постановленого під головуванням судді Петренка В.С., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , малого приватного підприємства «Контраст» про зняття арешту із заставного майна,-

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , Малого приватного підприємства «Контраст», в якому просило суд:

скасувати арешт - номер запису про обтяження 11931226, накладений постановою 48976926, виданою 12.10.2015 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт - номер запису про обтяження 10984352, накладений постановою 48577301, виданою 31.08.2015 Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт - номер запису про обтяження 6182131, накладений постановою 43800781, виданою 23.06.2014 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт - номер запису про обтяження 4536905, накладений постановою ВГТ41814141, виданою 31.01.2014 Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт - номер запису про обтяження 17104317, накладений постановою 52399100, виданою 30.09.2016 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт - номер запису про обтяження 16193149, накладений постановою 52075405, виданою 01.09.2016 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт, накладений постановою 50622053, виданою 03.09.2015 Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт, накладений постановою 52411997, виданою 30.06.2016 Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт, накладений постановою 52438783, виданою 19.09.2016 Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 ;

скасувати арешт, накладений постановою 52762669, виданою 04.09.2016 Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, і належить ОСОБА_1 , та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову ПАТ «УкрСиббанк»зазначило, що вказані земельна ділянка і будинок були передані в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № 11154358000 та № 11156878000 від 18 травня 2007 року.

Проте, у зв`язку із заборгованістю, яка виникла за вищевказаними кредитними договорами, ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо добровільної реалізації предметів іпотеки з метою погашення заборгованості, однак здійснення правочину купівлі-продажу зазначених нерухомих об`єктів неможливе через наявні обтяження (арешти) на нерухоме майно, накладені постановами органів державної виконавчої служби.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що, як іпотекодержатель, він має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими особами, у зв`язку з чим, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом та просить скасувати арешти, що перешкоджають здійсненню відповідного права і можливості сторін іпотечних договорів реалізувати предмети іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року узадоволенніпозову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що ПАТ «УкрСиббанк» позбавлене можливості звернути стягнення на предмет іпотеки через арешти, накладені постановами державних виконавців на майно ОСОБА_1 в частині майна, що перебуває в іпотеці у банку, а тому вказані арешти мають бути зняті судом, як такі, що перешкоджають першочерговому праву позивача на звернення стягнення на заставлене майно.

Також, апелянт зазначив, що позов предявлений до належних відповідачів, оскільки саме відділи державної виконавчої служби накладали арешти, які просить зняти позивач. Для залучення до участі у справі інших стягувачів немає правових підстав, оскільки у позивача наявне першочергове право на звернення стягнення на заставлене майно, а тому думка та позиція стягувачів, вимоги яких не можуть бути задоволені за рахунок заставленого майна, не мають значення для правильного вирішення справи о суті.

Відзиву до апеляційного суду не надходило.

Протоколом автоматизованого розподілу від 06.03.2020 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Ващенко Л.Г. для розгляду справи (а.с. 93 т. 2).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1612/щ/15-21 ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 138 т. 2).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів,з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 139-140 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження (а.с. 141 т. 2).

Учасники справи про призначене судове засідання на 01 лютого 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 169-175 т. 2).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про зняття арешту із заставного майна, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.05.2007 року між позивачем і малим приватним підприємством «Контраст» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11154358000, за умовами якого позивач надав МПП «Контраст» кредит (грошові кошти) у розмірі 300000 дол. США.

18.05.2007 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11156878000, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у розмірі 350000 дол. США.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальників за договорами про надання споживчого кредиту № 11154358000 та № 11156878000 від 18.05.2007 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено іпотечні договори № 1373 та № 1374 від 18.05.2007 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В. А. За умовами цих іпотечних договорів ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯГ № 945926, а також житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2006 у справі № 2-3373/2006. Вартість предметів іпотеки відповідно до п. 1.1 іпотечних договорів № 1373 та № 1374 від 18.05.2007 року визначена їх сторонами на рівні 6886423 грн. Експертна вартість земельної ділянки складає 2375187 грн. (п. 1.10 іпотечних договорів), вартість будинку складає 428893 грн. (п. 1.11 іпотечних договорів).

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі іпотечних договорів № 1373 та № 1374 від 18.05.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. 18.05.2007 року були зареєстровані відповідні обтяження.

Позивач зазначає, що заборгованість боржників перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитними договорами № 11154358000 та № 11156878000 від 18.05.2007 року, забезпеченими іпотекою, складає 704816,81 доларів США (зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом) та 4937738,41 грн. (пеня). Заперечень проти розрахунку заборгованості, а також доказів повного або часткового погашення вказаної заборгованості треті особи не надали.

Однак реалізація предметів іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитними договорами № 11154358000 та № 11156878000 від 18.05.2007 року на даний час є неможливою через наступні обтяження:

арешт, накладений постановою 48976926, виданою 12.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11931226 (спеціальний розділ) від 06.11.2015 року;

арешт, накладений постановою 48577301, виданою 31.08.2015 року Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10984352 (спеціальний розділ) від 31.08.2015 року;

арешт, накладений постановою 43800781, виданою 23.06.2014 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6182131 (спеціальний розділ) від 01.07.2014 року;

арешт, накладений постановою ВП41814141, виданою 31.01.2014 року Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4536905 (спеціальний розділ) від 03.02.2014 року;

арешт, накладений постановою 52399100, виданою 30.09.2016 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17104317 (спеціальний розділ) від 26.10.2016 року;

арешт, накладений постановою 52075405, виданою 01.09.2016 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16193149 (спеціальний розділ) від 02.09.2016 року;

арешт, накладений постановою 50622053, виданою 03.09.2015 року Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області;

арешт, накладений постановою 52411997, виданою 30.06.2016 року Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

арешт, накладений постановою 52438783, виданою 19.09.2016 року Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

арешт, накладений постановою 52762669, виданою 04.09.2016 року Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зіст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1статті 7 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з приписами частин 6, 7статті 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як роз`яснює п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 3.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті3,45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження"(у редакціїЗакону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).

Звертаючись до суду із позовом, позивач визначив перед судом вимоги про зняття арешту із майна, що перебуває у нього в іпотеці, оскільки накладення арешту на майно порушує його права як іпотекодержателя, захист яких передбаченийЗаконом України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідачів про зняття арешту, як до неналежних.

Обгрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції зазначив, що виконавча служба виконує дії, в тому числі про накладення арешту та про його зняття і не може бути відповідачем по справі та вимоги в межах даної цивільної справи неможливо вирішити, оскільки вирішення цієї позовної вимоги стосується прав та обов`язків інших осіб, у даному випадку іпотекодавця, який не є відповідачем у даній справі, а є третьою особою - ОСОБА_1 , та стягувачів за виконавчими провадженнями в інтересах яких державною виконавчою службою були накладені відповідні арешти, які взагалі не є учасниками даної цивільної справи, а відтак вирішення даної вимоги є можливим шляхом пред`явлення позовних вимог до інших осіб поза межами даного цивільного провадження.

Отже, висновки суду, що позов пред`явленодоненалежних відповідачів,відповідають вимогамзакону,у зв`язкуз чим,у задоволенніпозовних вимогПАТ «УкрСиббанк»до Відділупримусового виконаннярішень Управліннядержавної виконавчоїслужби Головноготериторіального управлінняюстиції вОдеській області,Суворовського відділудержавної виконавчоїслужби м.Одеса Головноготериторіального управлінняюстиції вОдеській області,за участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору ОСОБА_1 ,МПП «Контраст»про зняттяарешту ззаставного майна,судом буловідмовлено обрунтовано.

З урахуванням викладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позов предявленийдо належнихвідповідачів,оскільки самевідділи державноївиконавчої службинакладали арешти,які проситьзняти позивач, є безпідставними та необґрунтованими у відповідності до встановлених обставин справи, з яких вбачається, що у справі, що розглядається, ПАТ «УкрСиббанк» як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив позовні вимоги до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса головного територіального управління юстиції в Одеській області, які не є ані боржниками, ані особами, в інтересах яких накладено арешт, отже, останні є неналежними відповідачами у цій справі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18,номер провадження 12-85гс19.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08 лютого 2023 року.

Головуючий

Судді