Рішення

від 08.02.2023 по справі 518/221/22

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

08.02.2023 Справа №: 518/221/22 Провадження № 2/518/217/2022

ЗАОЧНЕ Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

08 лютого 2023 року

Ширяївський районний суд Одеської області, в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради (ЄДРПОУ 44222289) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав посилаючись на такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах. У них є спільні неповнолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 13.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Цим же рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 850 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позову, а саме з 14.06.2017 року і до повноліття старшого сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно висновку органу опіки та піклування Ширяївської селищної ради визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з батьком, тобто ОСОБА_3 . Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 31.07.2020 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді сім років позбавлення волі, яке на сьогоднішній день він відбуває. На даний час діти (онуки позивачки) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають з позивачкою, та знаходяться на її повному матеріальному забезпеченні та вихованні. Відповідач - ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, з дітьми не спілкується на протязі п`яти років, не відвідує дітей, участі у вихованні не приймає та матеріально не підтримує.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягала, надала заяву про розгляд справи у її відсутністю, та не заперечувала у разі можливості щодо заочного розгляду справи.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, відзив на позов не подавала. При цьому виклик у судові засідання відповідач отримувала особисто, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3ст. 223 ЦПК України).

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по справі до суду.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах. У них є спільні неповнолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 13.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Цим же рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 850 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позову, а саме з 14.06.2017 року і до повноліття старшого сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Ширяївської селищної ради визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з батьком, тобто ОСОБА_3 .

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 31.07.2020 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді сім років позбавлення волі, яке на сьогоднішній день він відбуває.

Як вбачається з довідки Ширяївської селищної ради Одеської області від 14.07.2021 року за вих. №1387 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом справ щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо роз`яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

При розгляді даної справи суд враховує положення ч.8, 9 ст.7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 -Х11 від 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру,милосердя,забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У відповідності до принципу 2 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Якнайкраще забезпечення інтересів дитини, згідно принципу 7 Декларації, має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її (дитини) освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищезазначене, Службою у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області надано письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Службою у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), при цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на спростування відомостей зазначених у вказаному висновку.

Отже, суд достовірно встановив, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей та їх виховання, з дітьми не спілкується на протязі п`яти років, не відвідує дітей, участі у вихованні не приймає та матеріально не підтримує.

Як наслідок, усі ці фактори, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідач свідомо і умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо неповнолітніх дітей.

Суд приходить до висновку, що поведінку матері дітей у кращу сторону змінити не можливо, оскільки вона сама цього не бажає.

Незважаючи на те, що позбавлення батьківських прав вважається крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків і способом захисту прав та інтересів дітей, беручи до уваги принципи викладені в Декларації прав дитини, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 перш за все буде відповідати інтересам дітей.

Керуючись ст.ст. 150,155, 164-167 СК України ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судовий збір в розмірі 992 гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. Тарасенко