Рішення

від 03.02.2023 по справі 260/5653/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2023 року м. Ужгород№ 260/5653/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Кустрьо В.М.,

за участю:

представника позивача Салашний М.О.,

представника відповідача Кайло Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Оріол-Ойл» до Головного управлінні ДПС в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 лютого 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 лютого 2023 року.

Приватне підприємство «Оріол-Ойл» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управлінні ДПС в Закарпатській області, якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДІІС в Закарпатській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28 червня 2022 року №19530 про відповідність приватного підприємства «Оріол-Ойл» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; 2) Зобов`язати Головне управління ДПС в Закарпатській області виключити приватне підприємство «Оріол-Ойл» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 червня 2022 року Головним управлінням ДПС в Закарпатській області прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків № 19530 про відповідність Приватного підприємства «Оріол-Ойл» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням про відповідність Приватного підприємства «Оріол-Ойл» критеріям ризиковості платника податку та вважає його протиправним, оскільки таке не містить мотивів та обґрунтувань віднесення до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, з підстав, що наведені у такій, та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що оскаржуване рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку Приватного підприємства «Оріол-Ойл» 28.06.2022 року № 19530 містить розшифровку, яка саме податкова інформація слугувала підставою для віднесення позивача до переліку ризикових платників податку. Приймаючи спірне рішення відповідач керувався пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що визначені у додатку № 1 до Порядку № 1165, а саме зазначив про наявність у нього податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточ ної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство «Оріол-Ойл» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 38223185) з 06.07.2012 року, основним видом діяльності якої є: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

28 червня 2022 року Головним управлінням ДПС в Закарпатській області прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків № 19530, яким Приватне підприємство «Оріол-Ойл» віднесено до ризикових на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з тим, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування внаслідок відносин з постачальниками ТОВ «Фірма Оріол» (код ЄДРПОУ 43378746), ТОВ «Шишацький пелетний завод» (код ЄДРПОУ 43364987).

Вважаючи вказане рішення відповідача від 28 червня 2022 року № 19530 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

- інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Віднесення комісією контролюючого органу товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, вирішенню комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності позивача критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Із аналізу спірного рішення № 19530 від 28.06.2022 року вбачається, що таке не містить мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. У графі «Податкова інформація» зазначено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих на реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування внаслідок відносин з постачальниками ТОВ «Фірма Оріол», ТОВ «Шишацький пелетний завод».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію», податкова інформація сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

В оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків та вказано найменування двох підприємств з якими Приватне підприємство «Оріол-Ойл» мало договірні відносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та мотивів віднесення Приватного підприємства «Оріол-Ойл» до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 року № 640/11321/20 та від 23.06.2022 року № 640/6130/20.

Також, враховуючи відсутність в оскаржуваному рішенні про відповідність Приватного підприємства «Оріол-Ойл» критеріям ризиковості платника податку податкової інформації, яка слугувала підставою для його прийняття, суд вважає, що контролюючий орган мав право витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях, однак, не зробив цього.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку і контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стосовно посилання відповідача про те, що підставою для прийняття рішення від 28.06.2022 р. № 19530 стало наявність у контролюючого органу податкової інформації та службових листів управління податкового аудиту від 28.06.2022 р. № 797/07-16-07-05-06 щодо наявної негативної вхідної інформації по Приватному підприємстві «Оріол-Ойл», управління податкового адміністрування фізичних осіб від 28.06.2022 р. № 3302/07/-16-24-01-11 стосовно поданого розрахунку за формою додатка 4 ДФ (звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) за 1 квартал 2022 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом від 27.06.2022 р. № 138/07-16-08 00-09 про відсутність станом на 28.06.2022 р. інформації щодо проведення Приватним підприємством «Оріол-Ойл» підозрілих фінансових операцій, що може свідчити про відповідність критеріям ризиковості платника, суд зазначає наступне.

Так, у листі відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом від 27.06.2022 р. № 138/07-16-08-00-09 чітко зазначено про відсутність станом на 28.06.2022 р. інформації щодо проведення Приватним підприємством «Оріол-Ойл» підозрілих фінансових операцій.

У листі Управління податкового адміністрування фізичних осіб від 28.06.2022 р. № 3302/07/-16-24-01-11 зазначено, що відповідно до податкового розрахунку за формою 4 ДФ за 1 кв. 2022 р. кількість найманих працівників по ТОВ «Велшан» - 10, по ТОВ «Оріол-Трейд» - 6.

Разом з тим, оскаржуване рішення на підставі зазначеного листа було прийнято щодо Приватного підприємства «Оріол-Ойл», яке не стосується та немає відношення до вказаних підприємств.

Також, у листі Управління податкового аудиту від 28.06.2022 р. № 797/07-16-07-05- 06 зазначено про наявність негативної вхідної інформації щодо Приватного підприємства «Оріол-Ойл» по постачальниках ТОВ «Фірма Оріол», яке рішенням комісії від 08.12.2021 р. № 88371 внесене до журналу ризикових платників податків відповідно до п. 8 та ТОВ «Шишацький пелетний завод», яке також рішенням комісії від 08.12.2021 р. № 88461 внесене до журналу ризикових платників податків відповідно до п. 8.

Однак, суд звертає увагу, що сам факт внесення вказаних підприємств до журналу ризикових платників податків не може слугувати достатньою підставою віднесення в тому числі і Приватного підприємства «Оріол-Ойл» до журналу ризикових.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений в постанові № 500/2237/20 від 07.12.2022 р. контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Проте, відповідної податкової перевірки Головне управління ДПС у Закарпатській області стосовно Приватного підприємства «Оріол-Ойл» за даним фактом не проводило.

Таким чином, враховуючи не доведення податковим органом правомірності включення позивача до переліку ризикових платників податків, оскаржуване рішення Головного управління ДПС в Закарпатській області № 19530 від 28.06.2022 року про відповідність Приватного підприємства «Оріол-Ойл» п. 8 критеріїв ризиковості платника податку, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов`язати Головне управління ДПС в Закарпатській області виключити Приватне підприємство «Оріол-Ойл» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4962,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінні ДПС в Закарпатській області.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 38000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що 21 листопада 2022 року між позивачем та адвокатським бюро «Михайла Салашного», в особі засновника, який виконує обов`язки керуючого Бюро адвоката Салашного М.О. укладено договір про надання правової допомоги № 21/11/22-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору всього гонорар бюро складає суму гонорарів, зазначених в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.2 Договору сторони узгоджують розмір гонорару бюро шляхом підписання додаткових угод до даного Договору в залежності від характеру допомоги, що має бути надана бюро клієнту за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги сторони дійшли згоди узгодити розмір гонорару бюро в сумі 3000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.

Оплата гонорару бюро, визначеного в п. 1 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок бюро.

На підтвердження наданих юридичних послуг представником позивача надано акт № 1 від 22 грудня 2022 року.

Відповідно до вказаного акту вартість наданих адвокатом послуг становить 36000,00 грн., а саме: усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції по справі, обговорення стратегії ходу ведення справи з клієнтом, витребування у клієнта доказів, необхідних для звернення до суду за захистом прав 3000,00 грн. (1 година); вивчення первинних бухгалтерських документів, наданих клієнтом, пов`язаних із веденням ним господарської діяльності (договорів, ліцензій), а також звітів, які подає підприємство до контролюючих органів, витребування у клієнта додаткових доказів, які необхідні для складання позовної заяви 9000,00 грн. (3 години); аналіз практики Верховного Суду по даній категорії справ, зокрема постанов від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18, постанови по справі № 640/11321/20 від 05.01.2021 року 6000,00 грн. (2 години); підготовка, складання та направлення до Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до норм діючого КАС України позовної заяви ПП «Оріол-Ойл» до ГУ ДПС України в Закарпатській області про скасування рішення № 19530 від 28.06.2022 року та зобов`язання вчинити дії 18000,00 грн. (6 годин).

На підтвердження факту сплати позивачем витрат на правничу допомогу надано квитанцію про оплату на суму 36000,00 грн.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Також необхідно зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З наданого представником позивача акту виконаних робіт від 22 грудня 2022 року вбачається, зокрема, що вартість такої послуги як вивчення первинних бухгалтерських документів, а також звітів, витребування у клієнта додаткових доказів, які необхідні для складання позовної заяви визначена у розмірі 9000,00 грн. за три години; вартість послуги з аналізу судової практики в аналогічних справах визначена у розмірі 6000,00 грн. за дві години та вартість з послуги по підготовці позовної заяви становить 18000,00 грн. за шість годин.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що послуги з вивчення первинних бухгалтерських документів, звітів, витребування у клієнта додаткових доказів, аналізу судової практики в аналогічних адміністративних справах не є окремими видами правової допомоги, а є складовою процесу (послуги) підготовки позовної заяви.

Крім того, суд вважає, що витрати на підготовку позовної заяви у розмірі 18000,00 грн. (6 год.) є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Разом з тим, суд вважає співмірною вартість виконаної роботи під час підготовки позовної заяви у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 36000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відтак, враховуючи, характер спірних правовідносин, наявність судової практики щодо розгляду справ в аналогічних правовідносинах, обсяг наданих представником позивача послуг та те, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, суд виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 6000,00 грн., з яких: правова консультація 3000,00 грн. та підготовка позовної заяви (включаючи збір інформації, аналіз отриманих документів та аналіз судової практики) 3000,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінні ДПС в Закарпатській області витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства «Оріол-Ойл» (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, 145, код ЄДРПОУ 38223185) до Головного управлінні ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДІІС в Закарпатській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28 червня 2022 року № 19530 про відповідність Приватного підприємства «Оріол-Ойл» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Закарпатській області виключити Приватне підприємство «Оріол-Ойл» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Оріол-Ойл» (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, 145, код ЄДРПОУ 38223185) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінні ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) та витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька