Рішення

від 03.02.2023 по справі 260/3342/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2023 рокум. Ужгород№ 260/3342/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

сторони в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району про визнання протиправним та скасування рішення від 24.11.2021 року №199, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 року позивач звернувся до Вилоцької селищної ради Берегівського району з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1661 га., яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. 24.11.2021 року рішенням Вилоцької селищної ради Берегівського району № 199 розглянуто клопотання позивача та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,1661 га., яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення № 199 від 24.11.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

До Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Відповідач зазначає, що Вилоцька селищна рада Берегівського району є суб`єктом владних повноважень, тому ніхто не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень. На засіданні відкритої 9-ї чергової сесії 8 скликання Вилоцької селищної ради Берегівського району прийнято рішення № 199 від 24.11.2021 року було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,1661 га., яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. Відповідач вважає вказане рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.08.2021 року позивач звернувся до Вилоцької селищної ради Берегівського району з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 2121282500:03:002:0011 орієнтовною площею 1,1661 га., яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 16).

До клопотання було додано: копію паспорту та коду заявника.

Таке клопотання по суті було розглянуто відповідачем 24.11.2021 року на дев`ятій сесії восьмого скликання, за результатами чого прийнято рішення №199, у якому зазначено, що роглянувши заяву позивача та графічні матеріали (кадастровий номер 2121282500:03:002:0011) відповідач вирішив: відмовити позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1661 га., кадастровий номер 2121282500:03:002:0011, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Матійово контур № НОМЕР_1 згідно поіменного голосування депутатів (а.с. 19).

Не погодившись із зазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернулася у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - відповідача.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо та підтверджена відповідними доказами.

Дана норма ч. 7 ст. 118 ЗК України носить імперативний характер та унеможливлює відмову уповноваженого органу з будь-яких інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні відповідача 24.11.2021 року не зазначено підстави відмови у задоволенні заяви позивача, які б відповідали вимогам ст. 118 ЗК України.

При цьому, суд констатує, що ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення не надав.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.

Враховуючи вищенаведене, прийняте відповідачем рішення не містить законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За викладених обставин, рішення відповідача не ґрунтується на вимогах статті 118 ЗК України, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Повноваження відповідача з надання дозволу на розробку землевпорядної документації не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, суд враховує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Враховуючи вищенаведене належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 05.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, згідно вимог ч. 3 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 992,00 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Вилоцької селищної ради Берегівського району (вул. Гагаріна, буд. 8, смт. Вилок, Виноградівський район, Закарпатська область, 90351, код ЄДРПОУ 04349277) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Вилоцької селищної ради Берегівського району від 24.11.2021 року № 199 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1661 га., для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області

3. Зобов`язати Вилоцьку селищну раду Берегівського району повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії клопотання ОСОБА_1 від 26.08.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2121282500:03:002:0011 площею 1,1661 га., яка розташована в с. Матійово Берегівського району Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вилоцької селищної ради Берегівського району судові витрати у розмірі 992,00грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні).

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 08.02.2023 року.