Рішення

від 01.12.2022 по справі 0840/3037/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Справа № 0840/3037/18 Провадження №СН/280/29/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

представника позивачаСаланської І.Л.,

представника відповідачаНовікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Агрофірма Зелений гай (70243, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Червоне, вул. Першотравнева, буд. 4) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Агрофірма Зелений гай (далі позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 22 травня 2018 року за формою Р № 0007261413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 954429,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477214,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є наслідком висновків відповідача про здійснення контрагентами позивача ТОВ «Еко Фалькон Південь», ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Террам» нереальних господарських операцій на адресу позивача у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та постачання товарів від постачальників, яке лише здійснювало документальне оформлення на позивача. За висновком податкового органу, позивачем сформовано актив за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне його отримання. З таким висновком відповідача позивач не погоджується, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає протиправним.

01.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

03.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що ним було встановлено, що постачальники позивача ТОВ «Еко Фалькон Південь», ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Террам» не мають реальної можливості поставити товар у задекларованих обсягах, не мають основних засобів, за місцезнаходженням відсутні, інформація щодо виписаних податкових накладних на адресу позивача до перевірки не надана, також не надано товарно-транспортні документи на перевезення товару та підтверджуючи документи від іншого перевізника. Також зазначає про наявність вироків судів щодо посадових осіб ТОВ «ТЕРРАМ» та ТОВ «ФОРЕСТ ГЛЕЙД» з приводу скоєння злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 205 КК України. Щодо ТОВ ТОВ «Еко Фалькон Південь» встановлена відсутність придбання товарів, реалізованих позивачу, відсутня інформація щодо зберігання такого товару, а також встановлена розбіжність між податковим кредитом позивача та податковим зобов`язанням ТОВ «Еко Фалькон Південь» у листопаді 2016 року в сумі 498452,50 грн. Зазначає, що відбулось фактичне оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, джерело походження яких не встановлене. Наявність факту отримання позивачем активів за документами, складеними ТОВ «Еко Фалькон Південь», ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Террам» є свідченням набуття позивачем таких товарів без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, тобто безоплатне отримання. Просить відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення відповідача від 22 травня 2018 року за формою Р № 0007261413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 954 429,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 214,50 грн.

Крім того, стягнуто на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 474,66 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі № 0840/3037/18 залишене без змін.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2022 касаційну скаргу відповідача задоволено частково: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 та постанову Третього апеляційного вдміністративного суду від 28.01.2019 скасовано, а справу №0840/3037/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.09.2022 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для подальшого розгляду судді Киселю Р.В.

Ухвалою від 27.09.2022 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 27.10.2022.

Протокольною ухвалою від 27.10.2022 здійснене процесуальне правонаступництво первинного відповідача, замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Протокольною ухвалою від 27.10.2022 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 08.11.2022.

07.11.2022 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначив, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача із його контрагентами. Щодо вироків судів відносно посадових осіб контрагентів позивача, якими затверджено угоди про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Протокольною ухвалою від 08.11.2022 було закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 16.11.2022.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.11.2022.

У зв`язку із перебоями в електропостачанні судове засідання 23.11.2022 не відбулось, судо відкладене на 01.12.2022.

01.12.2022 від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких представник зазначила, що на теперішній час місцезнаходження позивача розташоване в районі проведення воєнних (бойових) дій. В період з 05.03.2022 по 27.03.2022 з приміщень позивача викрадено основні засоби, інші матеріальні цінності та документація підприємства, за даним фактом здійснюється досудове розслідування. Будівлі позивача знищені внаслідок бойових дій. Працівники підприємства вимушені були виїхати у інші регіони чи за кордон. Через наведене позивач позбавлений можливості надати документи щодо способу налагодження господарських зв`язків позивача із контрагентами, зазначає про неможливість допиту свідків таких господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях, представник відповідача проти позову заперечив.

Крім того, до завершення судових дебатів представником позивача було заявлено про подання після ухвалення рішення у справі документів щодо здійснених позивачем судових витрат.

В ході судового розгляду сторони повідомили, що ними надані всі наявні у них докази, інших доказів у сторін немає.

У судовому засіданні 01.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

У період з 13.04.2018 по 19.04.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Еко Фалькон Південь (код ЄДРПОУ 40096936), ТОВ Форест Глейд (код ЄДРПОУ 40640118), ТОВ Террам (код ЄДРПОУ 40557952) за період з 01.10.2016 по 31.03.2018, за результатами якої складений Акт перевірки від 26.04.2018 №254/08-01-14-13-13/35235973 (далі Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 954429 грн, у т.ч. за жовтень 2016 року на суму 114000 грн, за листопад 20169 року на суму 758396 грн, липень 2017 року на суму 75238 грн, серпень 2017 року на суму 6795 грн.

Такі висновки обґрунтовані неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартістьна наслідками придбання хімічної та сільськогосподарської продукції у ТОВ "Террам", ТОВ "Форест Глейд" та ТОВ "Еко Фалькон Південь" з підстав удаваного характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що контрагенти платника зареєстровані на підставних осіб, у них відсутні трудові та виробничі ресурси, основні та транспортні засоби, підприємства не знаходяться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням.

Також відповідач звертає увагу на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2017 у кримінальній справі №490/7820/17, яким директора ТОВ "Террам" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а також вирок Закодського районного суду м. Миколаєва від 18.05.2017 в кримінальній справі №487/2016/17, яким директора ТОВ "Форест Глейд" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

На підставі Акта перевірки 22 травня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області було винесене податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0007261413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 954429, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 477214,50 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2018 за № 23048/6/99-99-11-01-01-25 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходив з наступного.

В пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України наведене визначення поняттю господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.1-198.3 статті 198 ПК України визначено, що:

198.1. до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацами 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Террам, ТОВ «Форест Глейд» та ТОВ «Еко Фалькон Південь» судом встановлено наступне.

24.10.2016 між ТОВ Террам (Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір № 24/10. Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі Товар, по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору та Специфікацій до нього які є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 24.10.2016 та Специфікації № 2 від 24.10.2016 до Договору, умови поставки товару склад продавця. На виконання умов Договору, позивачем була придбана у ТОВ Террам хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 100 тон, вартістю 684000 грн, в т.ч. ПДВ 114000 грн.

На підтвердження господарських операцій позивачем з зазначеним контрагентом було надано: видаткові накладні від 25.10.2016 №127, від 25.10.2016 №128, від 27.10.2016 №134, від 27.10.2016 №135, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних; на підтвердження повного розрахунок за придбаний товар надано копії платіжних доручень від 25.10.2016 №2134, від 01.11.2016 №2156, реєстр платіжних документів за 04.11.2016, станом на 30.11.2016 кредиторська заборгованість за отриманий товар відсутня.

Так, умовами п. 1 Специфікації № 1 від 24.10.2016 та Специфікації № 2 від 24.10.2016 до Договору передбачена умова поставки товару склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне) передавався на відповідальне зберігання продавцю ТОВ Террам на час його знаходження на складі продавця на підставі Договорів зберігання №25/10/1 від 25.10.2016, № 25/10/2 від 25.10.2016, № 27/10/1 від 27.10.2016, № 27/10/2 від 27.10.2016, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз АР 2558 ВТ, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 , водій працівник підприємства ОСОБА_1 ), були надані товарно-транспортні накладні № 47 від 26.10.2016, № 51 від 27.10.2016, № 53 від 01.11.2016, № 61 від 04.11.2016, № 63 від 07.11.2016.

17.11.2016 між ТОВ Форест Глейд (Продавець) та ПП Агрофірма Зелений гай (Покупец) був укладений договір №17/11Д. Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі Товар, по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікації до нього які є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 17.11.2016 до Договору, умови поставки товару склад продавця. На виконання умов Договору, ПП Агрофірма Зелений гай була придбана у ТОВ Форест Глейд хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 267,5 тон, вартістю 2051857,68 грн., в т.ч. ПДВ 341976,28 грн.

На підтвердження придбання у ТОВ Форест Глейд продукції позивачем були надані наступні документи: видаткові накладні від 10.01.2017 № 1, від 12.01.2017 № 2, які зареєстровані у ЄРПН; на підтвердження повного розрахунок за придбаний товар надано копії платіжних доручень від 17.11.2016 № 2213, від 21.11.2016 № 2230, станом на 31.03.2017 кредиторська заборгованість за отриманий товар відсутня.

Умовами п. 1 Специфікації № 1 від 17.11.2016 року до Договору передбачена умова поставки товару склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне) передавався на відповідальне зберігання Продавцю ТОВ Форест Глейд на час його знаходження на складі Продавця на підставі Договорів зберігання № 10/01/1 від 10.01.2017, № 12/01/1 від 12.01.2017, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від Продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз АР 2558 ВТ, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 , водій працівник підприємства ОСОБА_1 ), були надані товарно-транспортні накладні № 1/1 від 10.01.2017, 1/2 від 11.01.2017, № 1/3 від 12.01.2017, № 1/4 від 13.01.2017, № 1/5 від 16.01.2017, № 1/6 від 17.01.2017, № 1/7 від 18.01.2017, № 1/8 від 19.01.2017, № 1/9 від 20.01.2017, № 1/10 від 23.01.2017, № 1/11 від 24.01.2017, № 1/12 від 25.01.2017, № 1/13 від 26.01.2017, № 1/14 від 27.01.2017.

23.11.2016 між ТОВ Еко Фалькон Південь (Продавець) та ПП Агрофірма Зелений гай (Покупець) був укладений договір № 23/11Ф. Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі Товар, по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 23.11.2016 до Договору, умови поставки товару склад продавця.

Так, 24.11.2016 між ТОВ Еко Фалькон Південь у якості Продавця та ПП Агрофірма Зелений гай у якості Покупця був укладений договір № 24/11Ф. Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за хімічну продукцію, далі Товар, по кількості, по номенклатурі, по ціні, по строкам і умовах поставки згідно з умовами Договору і Специфікацій до нього які є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 24.11.2016 до Договору, умови поставки товару склад продавця.

Також, 23.11.2016 між ТОВ Еко Фалькон Південь у якості Продавця та ПП Агрофірма Зелений гай у якості Покупця був укладений Договір № 23/11-1 купівлі-продажу. Відповідно до п.1.1 даного Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти й оплатити на умовах цього Договору сільськогосподарську продукцію насіннєвий матеріал в асортименті, а саме насіння гібрида соняшника ЛГ 5550 (F1). Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець здійснює поставку товару на базисі EXW склад Продавця (Інкотермс 2010).

На виконання умов вищевказаних Договорів, позивачем були придбані у ТОВ Еко Фалькон Південь за видатковими накладними від 23.11.2016 № 4 та від 24.11.2016 № 3 хімічна продукція (добриво мінеральне) у загальній кількості 302,5 тон та насіння гібрида соняшника ЛГ 5550 (F 1) у загальній кількості 120 мішків, всього на суму 2990 715,00 грн., в т.ч. ПДВ 498452,50 грн.

Виписані ТОВ Еко Фалькон Південь податкові накладні зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження повного розрахунок за придбаний товар відповідно до Договорів про переведення боргу № 20/03/1 від 20.03.2017 та № 20/03/2 від 20.03.2017, позивач надав копії платіжних доручень від 21.11.2016 № 146 та від 23.11.2016 № 2249.

При цьому, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що в результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог станом на 31.03.2017 дебіторська/кредиторська заборгованість між контрагентами ТОВ Форест Глейд (Первісний боржник), ТОВ Еко Фалькон Південь (Новий боржник) та ПП Агрофірма Зелений гай відсутня.

Умовами п. 1 Специфікації № 1 від 23.11.2017 до Договору 23/11Ф, Специфікації № 1 від 24.11.2017 до Договору 24/11Ф та п. 3.1 Договору № 23/11-1 купівлі-продажу до Договору передбачена умова поставки товару склад продавця, придбаний позивачем товар (добриво мінеральне та насіннєвий матеріал) передавався на відповідальне зберігання Продавцю ТОВ Еко Фалькон Південь на час його знаходження на складі Продавця на підставі Договорів зберігання № 23/11/1 від 23.11.2016, № 23/11/2 від 23.11.2016, № 24/11/1 від 24.11.2016, про що були складені Акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до вказаних договорів.

На підтвердження транспортування товару від Продавця, яке здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом (автомобіль Камаз АР 2558 ВТ, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 , водій працівник підприємства ОСОБА_1 ), суду були надані товарно-транспортні накладні № 1/1 від 20.03.2017, 1/2 від 21.03.2017, № 1/3 від 22.03.2017, № 1/4 від 23.03.2017, № 2/1 від 24.03.2017, № 2/2 від 27.03.2017, № 2/3 від 28.03.2017, № 2/4 від 29.03.2017, № 2/5 від 30.03.2017, № 2/6 від 31.03.2017, № 2/7 від 03.04.2017, № 2/8 від 04.04.2017, № 2/9 від 05.04.2017, № 2/10 від 06.04.2017, № 3/1 від 07.04.2017.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними підприємствами, до матеріалів справи долучено журнал ордер по рахунку 631 (розрахунки із вітчизняними постачальниками) за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, які підтверджують відображення у бухгалтерському обліку позивача отримання товару від постачальників ТОВ Еко Фалькон Південь, ТОВ Форест Глейд та ТОВ Террам та здійснення розрахунку за даний товар.

Також позивачем до матеріалів справи долучено докази використання у господарській діяльності мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, лімітно-забірні картки, а саме: Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за жовтень 2016 року до якого додаються Акти № 31/10-3, № 31/10-4 про використання за жовтень 2016 року № 10-1 та № 10-2; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за листопад 2016 року до якого додаються Акти № 30/11-7, № 30/11-8, за листопад 2016 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за грудень 2016 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за січень 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за лютий 2017 року до якого додаються Акт № 28/01-1 за лютий 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за березень 2017 року до якого додаються Акт № 31/03-1 за березень 2017 року; Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за квітень 2017 року до якого додаються Акти № 28/04-1, № 28/04-2, № 28/04-3 за квітень 2017 року та Журнал-ордер по рахунку 201 (сировина й матеріали) за травень 2017 року до якого додаються Акти № 31/05-1, № 31/05-2, № 31/05-3, № 31/05-4, про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, лімітно-забірні картки за травень 2017 року, Акт № 31/05-2 витрати на насіння і садивного матеріалу за травень 2017 року, лімітно-забірна картка за травень 2017 року.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на те, що згідно баз даних ДФС України, зокрема, ІС Податковий блок, Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, веб-сайту ГУ ДФС України та інших баз даних Державної фіскальної служби України встановлена відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємством ТОВ Террам ТОВ Форест Глейд, ТОВ Еко Фалькон Південь по ланцюгу постачання на адресу позивача, відсутня інформація щодо зберігання даного товару. Також у ТОВ Террам ТОВ Форест Глейд, ТОВ Еко Фалькон Південь відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу.

За висновком відповідача, позивачем сформовано актив за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне його отримання.

Не заперечується відповідачем той факт, що протягом періоду, що перевірявся, позивач використовував земельні ділянки як власні, так і орендовані для здійснення господарської діяльності (вирощування зернових та технічних культур), права власності/користування земельними ділянками оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства (стор. 3 Акту перевірки), на підтвердження зазначеного позивачем надані: копія Інформаційної довідки про склад та вартість угідь від 24.03.2016 № 468, видана відділом Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області та копія Довідки про склад угідь ПП Агрофірма Зелений гай станом на 01.02.2017, затверджена начальником відділу Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що на балансі підприємства знаходяться будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інші основні засоби (стор. 4 Довідки про загальну інформацію щодо ПП Агрофірма Зелений гай).

Відповідно до відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Код КВЕД 01.11).

Твердження відповідача про відсутність документів на перевезення товару спростовується матеріалами справи, відповідно до яких позивач має автомобіль Камаз НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп НОМЕР_1 , а перевезення товарів здійснювалось працівником підприємства ОСОБА_1 . При цьому суд зазначає, що допит цієї особи в судовому засіданні унеможливлений фактом його смерті (наказ позивача від 21.07.2019 №37 Про виключення із особового складу ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю, т. 1 а.с. 183).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Террам, суд зазначає наступне.

Крім тих обґрунтувань на які посилається відповідач та про які вже зазначив суд, відповідач зазначає, що від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області отримано податкову інформацію щодо TOB «Террам» за звітні періоди декларування ПДВ з 01.10.2016 по 30.10.2016, від 31.01.2017 № 42/14-03-14-02/40557952. Згідно з отриманою податковою інформацією встановлено, що номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності наявною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо.

З аналізу наданих відповідачем результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ТЕРРАМ» за період декларування ПДВ з 01.10.2016 по 30.10.2016, судом встановлено, що 25.10.2016 ТОВ «ТЕРРАМ» придбало у ТОВ «МЕРИДИЕМ ГРУПП 40 тон добрива мінерального селітра аміачна та 60 тон добрива мінерального карбамід (податкова накладна №21) (т. 2 а.с. 43), 25.10.2016 ТОВ «ТЕРРАМ» продало позивачу 30 тон добрива мінерального карбамід (податкова накладна №50), 20 тон добрива мінерального селітра аміачна (податкова накладна №49), а 27.10.2016 продало позивачу 30 тон добрива мінерального карбамід (податкова накладна №56) та 20 тон добрива мінерального селітра аміачна (податкова накладна №55) (т. 2 а.с. 47). Зазначені операції мали очевидний позитивний фінансовий результат для ТОВ «ТЕРРАМ» оскільки реалізація товарів позивачу відбулась за вищою ціною, ніж їх придбання.

Отже, з наданої відповідачем суду податкової інформації, отриманої ним від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вбачається факт придбання ТОВ «ТЕРРАМ» та подальшої реалізації позивачу мінеральних добрив у відповідній кількості та асортименті.

Крім тих обґрунтувань на які посилається відповідач та про які вже зазначив суд, відповідач зазначає, що за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за період вересень-листопад 2016 року TOB «Форест Глейд» закуповує у контрагентів-постачальників та реалізує продукцію, відмінну по ланцюгу постачання.

З аналізу наданих відповідачем результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо TOB «Форест Глейд» за період декларування ПДВ вересень-листопад 2016 року, судом встановлено, що 17.11.2016 TOB «Форест Глейд» придбало у ТОВ «АПК «Аріана-М» 131 тону добрива мінерального карбамід (податкова накладна №3) (т. 2 а.с. 22), яке цього ж числа реалізувала позивачу (податкова накладна №1) (т. 2 а.с. 36). Зазначені операції мали очевидний позитивний фінансовий результат для TOB «Форест Глейд» оскільки реалізація товарів позивачу відбулась за вищою ціною, ніж їх придбання.

Отже, з наданої відповідачем суду податкової інформації, отриманої ним від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вбачається факт придбання TOB «Форест Глейд» та подальшої реалізації позивачу мінеральних добрив у відповідній кількості та асортименті.

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію, що надійшла від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно TOB „Еко Фалькон Південь" суд зазначає, що така інформація надана лише за звітні періоди декларування ПДВ листопад-грудень 2016 року. Щодо періодів, які передували листопаду-грудню 2016 року відповідачем інформації стосовно цього контрагента позивача суду не надано. Відповідно, відсутні беззаперечні докази відсутності у TOB „Еко Фалькон Південь" в період його взаємовідносин із позивачем товару, який був предметом таких операцій.

Щодо посилань відповідача на вироки судів відносно посадових осіб TOB «Форест Глейд» та ТОВ «ТЕРРАМ», з якими позивач мав взаємовідносини, суд зазначає наступне.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі Верховний Суд зазначив про необхідність врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14 (№21-3788а15) за позовом ТОВ Пеппермінт» до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14, та зазначила наступне:

«90. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

91. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності».

…

«120. Разом із цим, визначаючи ТОВ «АТБ-маркет» зобов`язання з ПДВ і податку на прибуток, контролюючий орган, крім іншого, послався також на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (№21-3788а15), від якого пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.

121. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього висновку Верховного Суду України з огляду на таке.

122. Станом на час прийняття Верховним Судом України вказаної вище правової позиції Особлива частина КК України містила склад злочину у сфері господарської діяльності - фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

123. Отже, стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

124. Формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

125. Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.

126. Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

127. Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

128. Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

129. За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

130. Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

131. З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

132. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.

133. З пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

134. Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків».

Судом встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2017 у справі №490/7820/17 затверджено угоду від 22.08.2017 про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Матюк А.М та обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №32017030000000049 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України

Визнано ОСОБА_2 , керівника ТОВ Террам винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

У вироку суду зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 після проведення перереєстрації ТОВ Террам жодних документів первинного бухгалтерського обліку, звітності та інших документів, що пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Террам не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

У вироку відсутнє будь-яке зазначення про взаємовідносини позивача із ТОВ «Террам».

Із вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2017 вбачається, що інших обставин, аніж, те, що ОСОБА_2 був формальним керівником та учасником ТОВ Террам суд не встановив. Вироком не встановлено, що посадові особи позивача є причетними до вчиненого ОСОБА_2 правопорушення.

Щодо вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.05.2017 у справі №487/2016/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32017100110000036 від 28.03.2017.

У вироку суду зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що підписання та надання ОСОБА_3 реєстраційних документів ТОВ Форест Глейд невстановленій досудовим розслідуванням особі дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунками товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум ПДВ до сплати в бюджет України платникам податків.

Із вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.05.2017 вбачається, що інших обставин, аніж, те, що ОСОБА_3 був формальним керівником та учасником ТОВ Форест Глейд суд не встановив. Вироком не встановлено, що посадові особи позивача є причетними до вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, не встановлено, які саме господарські операції та за який період між позивачем та ТОВ Форест Глейд є фіктивними.

У вироках, на які посилається відповідач, не встановлено жодних обставин, які б свідчили про здійснення протиправних операцій саме з позивачем (його посадовими особами), або посилання на підроблені документи, не має вказівки на період коли відбувалося господарські операції з позивачем.

Враховуючи відсутність у вироках відомостей про господарські операції між позивачем та контрагентами, таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення платником податків вимог податкового законодавства. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій, та не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались.

Обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 по справі №826/3498/15, від05.06.2018 по справі №805/649/15-а, від 02.10.2018 по справі 826/6146/16.

За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ Террам, ТОВ Форест Глейд, вироки суду не можуть бути беззаперечним доказом нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами. Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Як свідчать наявні у справі докази, ТОВ Террам та ТОВ Форест Глейд на час вчинення операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, а тому наведені в Акті перевірки та відзиві відповідача доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності суд вважає не доведеними відповідачем, як суб`єктом владних повноважень.

За змістом наведених вище норм Податкового кодексу України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (подалі Закон №996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на додатну вартість не встановлюють особливих вимог до первинних документів (окрім податкових накладних) і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Статтею 1 Закону №996 визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №996 для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їх правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Крім того, суд зазначає, що станом на час розгляду справи позивач перебуває в зоні активних бойових дій, внаслідок протиправних дій майно позивача в тому числі документація з приводу взаємовідносин із зазначеними контрагентами втрачена, персонал позивача не перебуває за місцем його реєстрації, а виїхав у інші регіони країни чи за кордон. Зазначене підтверджується доданими до матеріалів справи копіями наступних документів: довідка виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 24.10.2022 №02-24/538, листом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 01.04.2022 №1645/6-2022. Через наведене встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, а так само визначити осіб, які можуть бути допитані в якості свідків, не виявляється можливим.

Через наведені вище обставини непереборної сили представники сторін в ході судового розгляду підтвердили неможливість виклику в судове засідання будь-яких осіб, які були задіяні у взаємовідносинах позивача із зазначеними вище контрагентами. Клопотань про виклик свідків від учасників справи до суду не надходило.

З наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено будь-якого альтернативного руху активів, ніж той, який задекларований позивачем, відповідно, в ході судового розгляду висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не були ним доведені та спростовані позивачем та наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Позиція ЄСПЛ щодо захисту прав суб`єктів господарювання від незаконних дій контролюючого органу полягає у наступному:

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03):

«...при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими» (п. 53).

Утім наведені в Акті перевірки висновки базуються лише на припущеннях відповідача та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97):

«...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (п. 110).

У той же час відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02):

«... у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку» (п. 38).

За відсутності встановлених порушень законодавства з боку позивачем, відповідач безпідставно поклав відповідальність на даного платника податків - позивача у справі.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо інших доводів відповідача, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог частини першої ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати із судового збору у розмірі 21474,66 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Агрофірма Зелений гай задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22 травня 2018 року за формою «Р» № 0007261413, яким Приватному підприємству «Агрофірма «Зелений гай» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 431 643,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 954 429,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 477214,50 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Зелений гай» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21474,66 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят чотири гривні 66 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2023.

СуддяР.В. Кисіль