Постанова від 31.01.2023 по справі 480/7596/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 р.Справа № 480/7596/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 р. (ухвалене суддею Кунець О.М.) по справі № 480/7596/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області , Головного управління ДПС у Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовомґ. в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) по ненаданню щорічної основної відпустки 09.07.2021 р. та з 12.07.2021 р. по 16.07.2021 р. за період роботи 21.08.2019 р. - 09.04.2020 р.; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) № 41-о від 11.05.2021 Про звільнення із змінами внесеними наказом № 42-о від 02.07.2021 р. Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 11.05.2021 № 41-о; поновити позивача на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) з 10.07.2021 р.; поновити позивача на посаді начальника управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469) з 10.07.2021 р.; стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.07.2021 р. по час винесення судом рішення по справі.

Рішенням окружного адміністративного суду від 05.08.2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про центральні органи виконавчої влади, Закону України Про державну службу, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що наказом від 20.08.2019 р. № 5-о Про призначення від 20.08.2019 р. ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області у порядку переведення з ГУ ДФС у Сумській області.

Наказом Головного управління ДПС у Сумській області № 62-о від 09.04.2020 р. Про звільнення ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено позивача з посади начальника управління правового забезпечення ГУ ДПС в Сумській області та виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку з а стаж державної служби, тривалістю 8 календарних днів за період з 28.08.2019 р. по 27.08.2020 р. та за невикористану щорічну відпустку тривалістю 13 календарних днів за відпрацьований період з 21.08.2019 р. по 09.04.2020 р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду м. Суми 06.04.2021 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 р., по справі № 480/1857/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області, утворене як відокремлений територіальний підрозділ ДПС України, задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Сумській області № 62-0 від 09.04.2020 р. Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління правового забезпечення Головного Управління ДПС у Сумській області; стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 147397,25 грн.; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Наказом Головного управління ДПС у Сумській області № 38-0 від 07.04.2021 р. позивача поновлено на посаді начальника управління правового забезпечення Головного Управління ДПС у Сумській області з 09.04.2020 р. на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду м. Суми 06.04.2021 р. по справі № 480/1857/20.

Крім того, 07.04.2021 р. ОСОБА_1 також повідомлено про припинення державної служби на п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020 р. Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби, наказу ДПС від 08.10.2020 р. № 556 Про ліквідацію територіальних органів ДПС Головного управління ДПС у Сумській області ліквідується як юридична особа публічного права.

Наказом Головного управління ДПС у Сумській області № 41-о від 11.05.2021 р. Про звільнення припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 з посади начальника управління правового забезпечення ГУ ДПС у Сумській області, у зв`язку з ліквідацією, згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ. Датою звільнення вважати перший робочий день з дня закінчення відпустки.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 24.06.2021 р. б/н про надання відпусток за період роботи з 21.08.2019 р. по 09.04.2020 р., за результатами розгляду якої листом Головного управління ДПС у Сумській області від 01.07.2021 р. № 67/1/18-28-11-01-15/ЛК відмовлено та роз`яснено, що наказом від 01.07.2021 р. № 16-в йому вже надано відпустку тривалістю 04 календарних дні за відпрацьований ним період з 21.08.2020 р. по 08.07.2021 р. за його заявами від 24.06.2021 р.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявами від 05.07.2021 р. та від 06.07.2021 р. щодо надання відпусток, за результатами розгляду яких листом Головного управління ДПС у Сумській області від 09.07.2021р. № 69Я/18-28-11-01-15/ЛК позивачу роз`яснено, що йому вже надано відпустку тривалістю 04 календарних дні за відпрацьований ним період з 21.08.2020 р. по 08.07.2021 р. на його заяви від 24.06.2021 р. та станом на 09.07.2021 р. (день звільнення) ним використано всі відпустки за відпрацьований час.

Наказом Головного управління ДПС у Сумській області № 42-о від 02.07.2021 р. Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 11.05.2021 № 41-о внесено зміни до абз. 2 п. 1 наказу Головного управління ДПС у Сумській області № 41-о від 11.05.2021 р. Про звільнення, шляхом викладення його в наступній редакції: датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення відпустки 09.07.2021 р.

Не погоджуючись з наказом відповідача про звільнення та ненаданням ним основної щорічної відпустки позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ обґрунтований, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (в подальшому - Закон № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону № 889-VІІІ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону № 889-VІІІ).

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставіпункту 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. № 3166-VI (в подальшому Закон № 3166-VI).

Частиною 1 статті 5 Закону № 3166-VI встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України. Відповідно до частини п`ятої цієї статті міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (частина сьома статті 5 Закону).

Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 3166-VI).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права.

Частиною 1 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Тобто, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі.

Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

У цьому акті має бути наведене обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади.

Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Таким чином, для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади.

Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

30.09.2020 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (в подальшому Постанова № 893), якою ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком та установив, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

До Переліку територіальних органів ДПС, що ліквідуються, згідно із Додатком до Постанови № 893 включене, зокрема і Головне управління ДПС у Сумській області.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 893від 30.09.2020 р. Державна податкова служба України 08.10.2020 р. видала наказ № 556, яким ліквідувала як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з Додатком 1. За змістом Додатку № 1 до наказу ліквідоване Головне управління ДПС у Сумській області.

09.10.2020 р. наказом Головного управління ДПС у Сумській області № 1-л, Про затвердження персонального складу Комісії з ліквідації Головного управління ДПС у Сумській області визначено персональний склад вказаної комісії, встановлено строк з`явлення кредиторських вимог та надано повноваження Голові комісії щодо видання та підписання документів щодо ліквідації Головного управління ДПС у Сумській області.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.10.2020 р. до ЄДР внесений запис про припинення юридичної особи - Головного управління ДПС у Сумській області (код 43144399) за рішенням засновника. Станом на дату звернення позивача до суду та розгляду справи, Головне управління ДПС у Сумській області (код 43144399) перебувало у стані припинення та 30.09.2020 до ЄДР внесений запис про державну реєстрацію створення відокремленого підрозділу юридичної особи - Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469).

Тобто, фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, внаслідок якої створене Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків юридичної особи - Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469), що ліквідується.

Оскільки Постановою № 893 Кабінет Міністрів України визначив, що всі функції та повноваження ліквідованого органу переходять до новоствореного органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відбулася реорганізація Головного Управління ДПС у Сумській області, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не були припинені взагалі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 р. у справі № 440/395/20.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону України № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставіпункту 1частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставіпункту 1частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставіпункту 1частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час звільнення державного службовця ОСОБА_1 відповідачами не запропоновано позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, із врахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю. Крім того, відповідачем не надано доказів про відсутність у нього можливості запропонувати відповідні посади державному службовцю ОСОБА_1 .

Також, відповідачами ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів скорочення чисельності посад державних службовців, у зв`язку з реорганізацією Головного управління ДПС у Сумській області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. № 893.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ ОСОБА_3 про звільнення обґрунтований, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню, оскільки відповідач, звільняючи позивача з посади, не надав оцінку його роботі, не зазначив причин звільнення саме позивача, тобто, обираючи серед працівників особу, яка підлягає звільненню, діяв без будь-яких обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) № 41-о від 11.05.2021 р. Про звільнення та № 42-0 від 02.07.2021 р. Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 11.05.2021 р. № 41-о.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було звільнено.

Таким чином, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, необхідно задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення на посаді, з якої його звільнено, а саме, на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399), з 10.07.2021 р., та відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469).

Статтею 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із довідкою Головного управління ДПС у Сумській області про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 № 144/І/18-18-10-02-11-03/ЛК від 10.08.2022 р., середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 694,81 грн., середньомісячна заробітна плата складає 13201,39 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вимушений прогул ОСОБА_1 складає 18 місяців 15 робочих днів, у зв`язку з чим з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 248047,17 грн.

Одночасно суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) по ненаданню щорічної основної відпустки 09.07.2021 р. та з 12.07.2021 р. по 16.07.2021 р. за період роботи з 21.08.2019 р. по 09.04.2020 р. необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Судовим розглядом встановлено, що під час звільнення позивача з посади на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області № 62-о від 09.04.2020 р. Про звільнення ОСОБА_1 позивачем отримано компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби, тривалістю 8 календарних днів за період з 28.08.2019 р. по 27.08.2020 р. та за невикористану щорічну відпустку тривалістю 13 календарних днів за відпрацьований період з 21.08.2019 р. по 09.04.2020 р.

Проте, після поновлення позивача на посаді на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області № 38-0 від 07.04.2021 р., позивачем не повернено вищезазначену компенсацію за не використані дні відпустки. Тобто, в позивача відсутнє право на відпустку за період роботи з 21.08.2019 р. по 09.04.2020 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) № 41-о від 11.05.2021 р. Про звільнення та № 42-0 від 02.07.2021 р. Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 11.05.2021 р. № 41-о; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399), з 10.07.2021 р.; стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 248047,17 грн.; в іншій частині позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 р. по справі № 480/7596/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) № 41-о від 11.05.2021 р. «Про звільнення» та № 42-0 від 02.07.2021 р. «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 11.05.2021 р. № 41-о».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399), з 10.07.2021 р.

Стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулув розмірі 248047 (двісті сорок вісім тисяч сорок сім) гривень 17 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 07.02.2023 року