Постанова від 08.02.2023 по справі 640/529/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/529/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексо Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексо Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексо Груп» (далі - позивач, апелянт, ТОВ «Ексо Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.10.2018 №00012981402, №00012971402, №00012991402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Ексо Груп» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування суттєвих обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку наявним у справі доказам (первинним документам), які вказують на реальність правовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Апекстрейд ЛТД».

Від ГУ ДФС у м. Києві письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до статті 20, п.п. 78.1.4 статті 78, статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕКСО ГРУП» за результатами якої 31.08.2018 складено акт №596/26-15-14-02-01/39784929 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» (код 33631728) за серпень 2016 року».

Актом перевірки встановлені такі порушення: п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України, п. 5, 7, 10, 11 П (С) БО №15 «Доходи» в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 62 909,00 грн. за 2016 рік; п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті всього у сумі 56133,08грн. за серпень 2016 року та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в тому числі за серпень 2016 року у сумі 2116,00грн.

На підставі встановленого відповідачем 17.10.2018 прийняті податкові повідомлення - рішення №00012981402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62 909,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 727,00 грн.; №00012971402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 56 133,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 14 033,00 грн. та №00012991402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2 116,00 грн. за серпень 2016 року.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що 01.08.2016 між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Апекстрейд ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №01/08-16, відповідно до якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець виконує на свій ризик власними та залученими силами, Замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов Договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору, надавались вишивальні послуги на суму 43 000,00 грн.

Також, між вказаними сторонами 02.08.2016 укладено Договір №02/08-16, відповідно до якого ТОВ «Апекстрейд ЛТД» (Постачальник) в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується поставити Замовнику товар, а Замовник зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору надавались наступні послуги: футболка поло літня жіноча з логотипом Єва; плаття; брюки; футболка; ветровка; футболка «Поло»; напівкомбінезон літній формений з світловідбивними смугами; куртка д/с Polartec формена з шевроном служби; куртка літня формена з написом, з світловідбивними смугами, шевронами та футболка трикотажна з вишивкою на суму 306 494,45грн.

На виконання умов вказаних договорів між сторонами підписані рахунок на оплату №1008 від 10.08.2016, акт надання послуг №1008 від 10.08.2016, податкова накладна №113 від 10.08.2016, рахунок на оплату №2908 від 29.08.2016, видаткова накладна №2908 від 29.08.2016, податкова накладна №348 від 29.08.2016.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено позивачем до податкового кредиту за серпень 2016 року.

Як вбачається з Акту перевірки, директор ТОВ «Апекстрейд ЛТД» пояснив, що зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мав.

Відтак, від імені підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Протоколу допиту свідка від 26.04.2017 директор ТОВ «Апекстрейд ЛТД» зареєстрував товариство за грошову винагороду, не мав на меті ведення фінансово-господарської діяльності.

Також, в матеріалах справи міститься вирок Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України та призначено йому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. та за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.

Крім того, вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2017 у справі №757/45601/17-к директора ТОВ «Апекстрейд ЛТД» визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.; за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою суду від 23.01.2019 від контрагента позивача - ТОВ «Апекстрейд ЛТД» судом витребовувались за період серпень 2016 року належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем, що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва, укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов`язань на користь позивача, виконання таких зобов`язань особисто.

Водночас, ТОВ «Апекстрейд ЛТД» не виконало вимоги ухвали суду від 23.01.2019, будь-яких пояснень з приводу взаємовідносин з ТОВ «ЕКСО ГРУП» до суду не надавало.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентом з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів.

При цьому статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення від 17.10.2018 №00012981402, №00012971402, №00012991402 є правомірними, тому позовні вимоги ТОВ «ЕКСО ГРУП» задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивач не навів будь-яких додаткових доводів та аргументів, які б не були досліджені судом першої інстанції та не оцінені у рішенні належним чином.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексо Груп» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2022 року у справі №640/529/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк