Рішення

від 30.01.2023 по справі 761/5099/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5099/21

Провадження № 2/761/279/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100),

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової ставки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович (код ЄДРПОУ 42011769, місцезнаходження: АДРЕСА_4),

предмет позову: скасування рішення державного реєстратора, припинення, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач АТ «Альфа-Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просив, а саме: скасувати запис вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В.; припинити за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2007 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №MRTG-000000001263. В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором 05.03.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № MRTG-000000001263/S за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Також, позивач зазначив, що ПАТ «УніКредит Банк» є правонаступником ТОВ «УніКредит Банк», діяльність якого як юридичної особи припинена 17.11.2014 року. В свою чергу, ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником ПАТ «УніКредит Банк» на підставі договору про приєднання, затвердженого рішенням єдиного акціонера ПАТ «УніКредит Банк» від 02.12.2013 року №4/12/2013 року. 10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». У зв`язку з чим, у кредитному договорі №MRTG-000000001263 та іпотечному договорі № MRTG-000000001263/S відбулася заміна кредитора та іпотекодержателя на АТ «Альфа-Банк».

У зв`язку із грубим порушенням позичальником умов кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом банк відповідно до ст. 9 іпотечного договору, в якій міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки. 21.11.2018 року АТ «Укрсоцбанк» набув в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на квартиру, яка є предметом іпотечного договору № MRTG-000000001263/S.

Не погоджуючись із діями АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В. про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2020 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 20.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволено позовних вимог ОСОБА_1 , яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44177570, прийняте 21.11.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В., яким зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 звернувся з позовом в травні 2019 року, коли діяла попередня редакція ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 2 якої передбачала можливість скасування в судовому порядку запису про реєстрацію права власності. Однак, остаточне рішення суду апеляційної інстанції було прийнято після 16.01.2020 року, коли набула чинності нова редакція вказаної статті, а тому рішення суду не може бути в повній мірі виконане, оскільки воно набрало законної сили пізніше, а саме 12.08.2020 року.

Позивач вважає, що відновити запис про право власності за попереднім власником немає технічної можливості, оскільки він міститься в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, який перестав функціонувати з 01.01.2013 року, а замість нього запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень де запис про право власності на спірне майно за попереднім власником може бути внесено тільки на підставі судового рішення про припинення за АТ «Альфа-Банк» та визнання за ОСОБА_1 права власності на відповідне майно.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

07.06.2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що він не є належним відповідачем, оскільки не є суб`єктом, який здійснює державну реєстрацію речових прав та, як іпотекодавець, жодним чином не оспорює та не заперечує право позивача як іпотекодержателя на іпотечне майно. Також, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та поданим позовом фактично оскаржує зміст постанови Київського апеляційного суду від 12.08.2020 року, що є недопустимим.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 05.03.2007 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №MRTG-000000001263, відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 267 694 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням, передбаченим п.1.2 цього Договору, та повернути кредит у сумі 267 694 долара США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% процентів річних та інші обов`язкові платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору кредит надається строком на 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.03.2027 року на покупку квартири АДРЕСА_2 .

05.03.2007 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № MRTG-000000001263/S, згідно із яким для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем зобов`язань, визначених у статті 3 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 2 цього договору.

Відповідно до положень п.2.1 вказаного договору, предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_2 , та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 05.03.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим №606.

Вказаним договором сторони також погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в т.ч. статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законодавством України (в т.ч. статтею 38 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору (стаття 9 Іпотечного договору).

Згідно п.9.3. договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим банк листом від 01.06.2018 року №13.2-03/449 повідомив його про те, що останній має у тридцятиденний строк з дня отримання даної вимоги усунути порушення умов договору про іпотечний кредит № MRTG-000000001263 від 05.03.2007 року та погасити заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 301 151,73 доларів США. Вказано, що у випадку непогашення заборгованості у вказаний строк банком буде звернуто стягнення на майно, що було передано в іпотеку, згідно з договором № MRTG-000000001263/S від 05.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Русанюком З.З. та зареєстровано в реєстрі за №610, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

21.11.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. було зареєстровано право власності на спірну квартиру за банком на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки.

ОСОБА_1 вважав набуття банком права власності на квартиру неправомірним, оскільки відповідно до умов іпотечного договору банк згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, мав право набути право власності на квартиру виключно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами не укладався; на квартиру поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; на момент переходу права власності банком не здійснювалась оцінка предмета іпотеки; ОСОБА_1 всупереч ст.35 Закону України «Про іпотеку» не отримував вимогу про усунення порушень за договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З цих підстав ОСОБА_1 в травні 2019 року звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2020 року у справі №761/21510/19 в задоволенні в позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, а саме: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44177570, прийняте 21.11.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В., яким зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач АТ «Альфа-Банк» зазначив, що остаточне рішення у справі №761/21510/19 в суді апеляційної інстанції було прийнято після 16.01.2020 року, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 року (далі -Закон №340-ІХ), згідно з п. 15 якого статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Закон №1952-IV) викладено в новій редакції. Тобто, ОСОБА_1 звернувся з позовом у травні 2019 року, коли діяла попередня редакція ст. 26 Закону №1952-IV, ч. 2 якої передбачала можливість скасування в судовому порядку запису про реєстрацію права власності.

Тобто, позивач вважає, що з цих підстав рішення суду у справі №761/21510/19 неможливо виконати, а тому з метою відновлення його прав, як іпотекдержателя, він звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 ст. 26 Закону №1952-IV (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Разом з тим, згідно із Законом №340-ІХ, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону №1952-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закон №1952-IV в редакції, яка набула чинності 16.01.2020 року відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №340-ІХ судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавець зазначеною нормою передбачив порядок виконання судових рішень, які прийняті та набрали законної сили до набуття чинності Закону №340-ІХ в частині внесення змін до ст. 26 Закону №1952-IV, а саме, що такі рішення суду підлягають виконанню по старій процедурі через проведення державної реєстрації скасування прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, передбачений ст. 37 Закону №1952-IV.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач за час розгляду справи не надав жодних доказів, які б свідчили, що він намагався виконати рішення суду у справі №761/21510/19, що він звертався до відповідного державного реєстратора в порядку, передбаченому ст. 18 Закону №1952-IV, із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44177570, прийняте 21.11.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В., яким зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та йому було відмовлено у проведені такої державної реєстрації.

Рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №55063666 від 10.11.2020 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, не може судом братися до уваги при вирішенні даного спору, оскільки це рішення стосується заяви про державну реєстрацію на підставі іншого судового рішення, а саме рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2020 року, в результаті чого неможливо встановити факт порушення прав позивача за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.

Твердження позивача стосовно даного рішення державного реєстратора на який він посилається, як на доказ у даній справі, що по деяких аналогічних рішеннях банк звертався до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської ради Дніпропетровської області із заявою про виконання інших рішень, однак йому було відмовлено, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає, що позивач дублює позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у справі №761/21510/19, які були вже вирішені судом, але з урахуванням в редакції ч. 2 ст. 26 Закону №1952-IV, яка діяла на момент подачі останнім позову. А відтак, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування запису вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про скасування запису вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про припинення за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності на квартиру АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру, які є похідними від першої позовної вимоги.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, 18, 24, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, про скасування рішення державного реєстратора, припинення, визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: