Постанова

від 06.02.2023 по справі 727/6148/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 лютого 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/6148/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

секретар Собчук І. Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідачка ОСОБА_2

апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 листопада 2022 року та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Просив визнати нікчемним заповіт ОСОБА_5 , складений 16 жовтня 2020 року на користь ОСОБА_2 та посвідчений заступником генерального директора КНП «Міська лікарня №1» з лікувальної частини Пижиком В. А., зареєстрований в реєстрі за №1.

Посилався на те, що батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_6 помер. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 був його батько ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_5 . Після смерті діда позивач дізнався про складений ним заповіт 16 жовтня 2020 року згідно з умовами якого він заповів своє майно відповідачці.

Вважає, що оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і є нікчемним.

При складанні заповіту заступником генерального директора КНП «Міська лікарня №1» з лікувальної частини Пижиком В. А. порушено процедуру посвідчення заповіту. Текст заповіту від 16 жовтня 2020 року написаний не зрозуміло, належним чином не встановлено особу заповідача, його дієздатність, не встановлено дійсну волю ОСОБА_5 . В заповіті не зазначено де саме відбувалося посвідчення заповіту, не зрозуміло хто саме є заповідачем, відсутні дані про особу, яка підписувала заповіт замість відповідача в силу хвороби ОСОБА_5 . У заповіті відсутній запис перед підписом заповідача, що заповіт з його слів надруковано за допомогою технічних засобів та заповіт зачитаний вголос. Відсутні дані про заповідача в місці, де зазначено підпис заповідача і чий підпис. Посадова особа, яка посвідчувала заповіт, не мала повноважень посвідчувати заповіт.

Посадова особа ОСОБА_8 , згідно тексту заповіту, є одночасно особою, яка є заповідачем, особою, яка складала та підписувала заповіт, особою, яка зачитувала заповіт вголос та особою, яка посвідчувала заповіт.

Також із заповіту вбачається, що одні і ті ж особи: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є одночасно особами, які записували з власних слів заповіт на прохання ОСОБА_5 та особами, які були присутніми під час підписання заповіту, є свідками, що ОСОБА_8 зачитував заповіт вголос, та особами, які зачитували заповіт вголос.

При посвідченні даного заповіту свідками є працівники лікарні, тобто службові особи, що є порушенням пункту 18 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 листопада 2022 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду допустимих доказів на підтвердження факту перебування у родинних відносинах із ОСОБА_5 . Позивач не довів права на позов у матеріально-правовому сенсі.

Додатковим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 гривень.

Суд виходив з того, що з огляду на складність справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження (понад один рік чотири місяці) витрати на правничу допомогу відповідачки є дещо завищеними та підлягають зменшенню до 23 500 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_2 просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47000 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач вважає себе сином покійного ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 є належним позивачем та повністю довів право на позов.

Оскаржуваний заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 з грубим порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і є нікчемним.

Апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції постановив додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що відповідачкою надано повний перелік документів, які підтверджують розмір та обсяг наданих послуг у зв`язку з наданням їй правової допомоги.

Суд першої інстанції не врахував, що здійснюючи розподіл судових витрат, він повинен навести мотиви прийнятого рішення та вказати які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково та правові підстави для ухвалення такого рішення.

Судом не враховано, що позивач, не маючи права на позов, звернувся до відповідачки з позовною заявою, розгляд якої тривав близько півтора року. Розгляд справи відбувався в порядку загального позовного провадження, до участі у справі було залучено третіх осіб, що свідчить про безпідставність твердження позивача щодо незначної складності справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу на рішення суду залишити без задоволення, а саме рішення залишити без змін.

Вважає рішення законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не довів свого права на позов у матеріально-правовому сенсі, оскільки не надав належних та допустимих доказів перебування у родинних відносинах з ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками, згідно з свідоцтвом про народження, яке видане 24 жовтня 2002 року, зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.25 т. 1).

Згідно з свідоцтвом про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 21 квітня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.24 т. 1).

Рішенням Ярмолинського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2006 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано (а.с.28 т. 1).

Рішенням Ярмолинського районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року виключено з актового запису про народження №12 від 24 жовтня 2002 року, зробленого Глушковецькою сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, запис про батьківство ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.90-91 т. 2).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 20 жовтня 2020 року №00028212543 прізвище позивача була змінено з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 , а по батькові змінено з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 (а.с.29-30 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 серпня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с.81 т. 1).

Батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про народження, яке видане 3 жовтня 1973 року, є ОСОБА_5 (а.с.84 т. 1).

16 жовтня 2020 року в місті Чернівці о 15 годині 30 хвилин був складений заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстровано в журналі реєстрації заповітів за №1 (а.с. 59 т. 1).

Із змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , у присутності двох свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , про що 20 жовтня 2020 року було складено актовий запис про смерть №2310 (а.с.170 т. 1).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Щодо оскарженнярішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 листопада 2022 року

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач у даному спорі не довів права на позов у матеріально-правому сенсі.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі належним чином оцінених доказів судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав та інтересів у зв`язку з складенням 16 жовтня 2020 року заповіту ОСОБА_5 . Позивач не надав до суду докази щодо наявності у нього прав на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що заповіт ОСОБА_5 порушує законні майнові інтереси позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому потрібно враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів (постанова Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 908/3326/19).

Надаючи оцінку доводам сторін та наявним в матеріалах справи доказам, наданим позивачем на підтвердження власних доводів щодо порушення його права як заінтересованої особи при укладенні договору третіми сторонами, суди повинні з`ясувати, яким чином укладення такого договору впливає (порушує) на права цієї заінтересованої особи, чи підтверджується таке порушення наявними в матеріалах справи доказами, чи приведе визнання недійсним спірного договору до відновлення порушеного права (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 923/447/15 (923/116/20)).

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження № 14-75цс18)).

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц (провадження № 61-6130св18)).

У постанові від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц (провадження № 61-8888св18) Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 Кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (стаття 1266 Кодексу).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Згідно з частиною 2 статті 82 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, що переглядається, позивач як заінтересована особа зазначених вище документів не надав, а отже не довів, як складення заповіту впливає (порушує) на його права, чим підтверджується таке порушення та чи приведе визнання недійсним спірного договору до відновлення порушеного права.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи №152 від 21 січня 2022 року, оскільки такий висновок не входить до переліку доказів, які підтверджують родинні відносини спадкоємця із спадкодавцем відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Колегія суддів вважає, що оскільки позивач не довів порушення свого законного права чи інтересу в результаті складання оспорюваного заповіту немає необхідності надавати відповідь на кожен аргумент апеляційної скарги.

Відсутність порушення прав і законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року №910/12787/17.

Щодо оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2022 року

Колегія суддів вважає правильним аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів належним чином мотивів щодо зменшення витрат відповідачки на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача.

Порядок розподілу судових витрат у справі закріплено в статті 141 ЦПК України.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію договору про надання правової допомоги №80/21 від 9 квітня 2021 року; звіт (акт) про надані послуги відповідачу у зв`язку із розглядом справи №727/2148/21 від 18 листопада 2022 року (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом); копію квитанції до прибуткового касового ордера №25/08/21 від 25 серпня 2021 року на суму 15 000 гривень; копію квитанції до прибуткового касового ордера №15/04/22 від 15 квітня 2022 року на суму 15 000 гривень; копію квитанції до прибуткового касового ордера №29/07/22 від 29 липня 2022 року на суму 10 000 гривень; копію квитанції до прибуткового касового ордера №18/11/22 від 18 листопада 2022 року на суму 4 000 гривень; звіт (акт) (додатковий) про надані послуги відповідачу у зв`язку із розглядом справи №727/6148/21 від 25 листопада 2022 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера №25/11/22 від 25 листопада 2022 року.

У звіті (акті) про надані послуги від 18 листопада 2022 року зазначено, що відповідно до пункту 4.1 договору №80/21 про надання юридичної (правничої) допомоги від 9 квітня 2021 року передбачено, що винагорода за послуги, що надаються АО, визначається за згодою АО та клієнта в межах 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2022 року становить 6500 гривень, а відповідно година роботи адвоката у 2022 році становить 2600 гривень.

Згідно звіту (акту) наданих послуг від 18 листопада 2022 року адвокатом Поляк М. В. надавались послуги ОСОБА_2 у вигляді: 23 серпня 2021 року консультація клієнта в офісі, ознайомлення із позовною заявою, визначення правової позиції, опитування клієнта 1 година; 30 серпня 2021 року підготовка відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, підготовка додатків та попереднього розрахунку витрат 4 години; 14 вересня 2021 року підготовка заперечення на відповідь на відзив 2 години; 1 жовтня 2021 року підготовка заяви про допит свідків 1 година; 16 серпня 2021 року 14 грудня 2021 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (7) 02 години; 13 січня 2022 року 24 лютого 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (2); 13 квітня 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судовому засіданні; 4 травня 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судовому засіданні; 14 липня 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судовому засіданні; 26 липня 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судовому засіданні; 11 серпня 2022 року - підготовка і представництво інтересів клієнта в судовому засіданні; 18 листопада 2022 року - підготовка письмової промови в дебатах. ОСОБА_2 надано правничу допомогу, кількість затраченого часу якої становить 17 годин, що дорівнює 44 000 гривень.

Відповідно до звіту (акту) (додатковий) про надання послуг від 25 листопада 2022 року адвокатом Поляк М. В. надавались послуги ОСОБА_2 у вигляді: 21 листопада 2022 року представництво інтересів відповідачки в судовому засіданні участь в дебатах 01 година 15 хвилин 3000 гривень.

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера ОСОБА_2 було виплачено Адвокатському об`єднанню гонорар за надану правову допомогу, а саме відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №25/08/21 від 25 серпня 2021 року було сплачено 15 000 гривень; відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №15/04/22 від 15 квітня 2022 року було сплачено 15 000 гривень; відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №29/07/22 від 29 липня 2022 року було сплачено 10 000 гривень; відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №18/11/22 від 18 листопада 2022 року було сплачено 4 000 гривень.

25 листопада 2022 року від представника позивача адвоката Якобишеної Т.Д. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. У наданому суду клопотанні представник позивача вказувала на те, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та неминучості адвокатських витрат. Звертала увагу на те, що заявлені витрати не відповідають принципу співмірності. Просила зменшити розмір витрат пов`язаних з розглядом судової справи до 4800 гривень.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена представником відповідачки сума в розмірі 47000 гривень є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню відповідачці, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 23500 гривень, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Отже суд першої інстанції правильно визначив суму розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню відповідачці, однак належним чином не мотивував своє рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/43/22.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Додаткове рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід змінити та викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В решті додаткове рішення слід залишити без змін.

Щодо судових витрат, понесених відповідачкою в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні представник відповідачки звернувся з заявою про відшкодування витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження таких витрат було надано додаткову угоду №2 до договору про надання юридичної (правничої) допомоги №80 від 9 квітня 2021 року, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та квитанцію до прибуткового касового ордера №10/10/22 від 6 лютого 2023 року.

З звіту (акту) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що адвокатом надані наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою, консультація клієнта, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, участь у дебатах.

З квитанції до прибуткового касового ордера №10/10/22 від 6 лютого 2023 року вбачається, що відповідачка сплатила адвокату 8000 гривень в рахунок оплати послуг з надання правничої допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні заявила про зменшення витрат, понесених відповідачкою на оплату послуг з надання правничої допомоги. Посилалася на те, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та неминучості адвокатських витрат.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена представником відповідачки сума в розмірі 8000 гривень є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню відповідачці, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 4 000 гривень, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст.367,368,375,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Змінити додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2022 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 8 лютого 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА