Постанова

від 05.08.2011 по справі 10667/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

права № 10667/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Локомотив»(далі Товариство чи Підприємство) звернулося до суду із вказаним адміністративним, в якому, з урахуванням доповнених позовних вимог, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акту № 9287/23-3/32509134 від 11.08.2010 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0006872310/0, 0006882310/0 від 30.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими та безпідставними. Так, висновки за актом перевірки ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства та невідповідності встановлених порушень - фактичним обставинам; перевірка є неповною. Підприємством не порушено порядку формування валових витрат, валового доходу та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки витрати включені до складу валових витрат на підставі первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, які оформлені згідно вимог чинного законодавства, а податковий кредит сформований на підставі відповідних накладних; всі витрати, валовий дохід та податковий кредит по податку на додану вартість у перевіряємому періоді підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Зважаючи на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, рівно як і на правильність ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Крім того, позивач вважає, що проведення перевірки Підприємства на підставі листа прокурора безпідставним та необґрунтованим, оскільки проведення такої перевірки не відповідає вимогам ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, який відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та при наявності порушень податкового законодавства. Вважав, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси в задоволенні адміністративного позову просив відмовити з підстав, наведених представником ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси згідно з ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч.5 ст.114 КПК України, на виконання листа прокуратури Одеської області від 15.05.2010 року № 08/2-2750-10 та на підставі направлень на перевірку № 000985/1039 від 09.07.2010 року, № 000998/1119 від 23.07.2010 року, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив`з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт № 9287/23-3/32509/34 від 11.08.2010 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення Товариством п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 417083,3 гривень; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 353332,7 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесені податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0006872310/0, яким Підприємству визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 353333 гривень та штрафні санкції в сумі 176666 гривень, а всього 529999 гривень; від 30.09.2010 року № 0006882310/0, яким Підприємству визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 417083 гривень та штрафні санкції в розмірі 207417 гривень, а всього 624500 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акту правомірними, податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону України «Про державну податкову службу в Україні`встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та основи діяльності.

Судом встановлено, що листом від 15.06.2010 року № 08/2-2750-10 заступник прокурора Одеської області звернувся до начальника Державної податкової служби в Одеській області, відповідно до якого просив провести виїзну документальну перевірку ТОВ «Локомотив`з питань фінансово-господарської діяльності та взаєморозрахунків із підприємствами під час виконання господарських договорів. Підставою для проведення перевірки прокурор зазначив розслідування слідчим відділенням ЛВ на ст. Одеса-Головна УМВС України на Одеській залізниці кримінальної справи № 010212009000015, яка порушена прокурором Одеської області щодо ОСОБА_1 та службових осіб МПП «Залізничий цех`та ТОВ «Локомотив`за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.202 КК України.

На підставі вищезазначеного листа прокурора начальником ДПІ у Приморському районі м. Одеси видані наказ № 984 від 09.07.2010 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Локомотив», направлення на перевірку № 000985/1039 від 09.07.2010 року. В подальшому, на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1047 від 23.07.2010 року та направлення від 23.07.2010 року № 000998/1119, термін проведення перевірки Підприємства було продовжено згідно з п.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На підставі викладеного суд відхиляє посилання представника позивача, як на підставу для задоволення адміністративного позову, на неправомірність проведення перевірки Товариства на підставі листа заступника прокурора Одеської області, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, перевірка Товариства проведена згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні`після порушення кримінальної справи № 010212009000015 проти посадової особи платника податків ТОВ «Локомотив», у зв`язку із чим обмеження у підставах проведення перевірки Підприємства, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні`на дану перевірку не поширюються. Отже, позовні вимоги про визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення виїзної позапланової перевірки та складання акту перевірки задоволенню не підлягають.

Крім того, суд критично оцінює доводи представника позивача про необґрунтованість висновків за актом перевірки.

Так, з акту перевірки убачається, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року у загальній сумі 11076879 гривень встановлено, що Товариство здійснювало операції з придбання матеріалів, придбання палива, послуги з оренди тепловозів. Перевіряючими встановлено завищення задекларованих ТОВ «Локомотив`показників у рядку 04.1 Декларацій в сумі 1668333,3 гривень.

Судом встановлено, що у періоді з 4 кварталу 2008 року по 3 квартали 2009 року ТОВ «Локомотив`мало взаємовідносини з ПП ВКФ «Бризарт-Профі», ПП «РАВ-Плюс`та ПП «Український шлях». Так Товариством та ПП ВКФ «Бризарт-Профі», ПП ВКФ «Бризарт-Профі`та ПП «Український шлях`були укладені договори оренди № 5 від 07.07.2009 року, № 45-09 від 30.04.2009 року, №2/12-09 від 01.12.2008 року, строком дії по кожному - до 31.12.2009 року. Предметами всіх зазначених договорів є оренда двох тепловозів. При цьому, у вищевказаних договорах не зазначено про вартість оренди тепловозів, серійні номери та специфікацію тепловозів. До перевірки не були надані акти прийому-передачі тепловозів, документи, які б описували стан передаваємих в оренду транспортних засобів.

Статтю 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`зазначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Згідно з п.1 та п.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені договори про оренду тепловозів та акти виконаних робіт не містять даних щодо обсягу та змісту надання послуг, інформацію по фактично понесеним витратам на надання послуг по оренді тепловозів, тобто складені з порушенням п.2.4 Положення по документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Зокрема, первісні документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об`єм, вартість та зв`язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

Так, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме роботи та послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Доводи представника позивача про те, що надання орендованих Товариством тепловозів у подальшому в оренду ЗАТ «Іллічівський зерновий термінал`є безумовним доказом використання Підприємством тепловозів у власній господарській діяльності є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного суд погоджується з висновками перевіряючих та доходить аналогічного висновку про те, що ТОВ «Локомотив`в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`віднесено до складу валових витрати по договорам оренди тепловозів, в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат всього в сумі 1668333,30 гривен, та, як наслідок, занижено податок на прибуток підприємств на суму 417083 гривень. У зв`язку із цим, в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0006882310/0 слід відмовити.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «придбання, виготовлення, будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою`показників за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на підставі реєстрів придбаних та виданих податкових накладних, договорів на поставку товарів, накладних на поставку товарів, актів наданих послуг, банківських виписок та регістрів бухгалтерського обліку (журнали-ордери по рахункам бухгалтерського обліку 631, 201, 377) встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Локомотив`завищено задекларовані показники на 353332,70 гривень.

Так, з акту перевірки убачається, що в основу даного висновку перевіряючих покладений факт віднесення Підприємством сум податку на додану вартість згідно податкових накладних про придбанні матеріальних цінностей без надання первинних документів (операції по придбанню послуг з оренди тепловозів), що передбачені чинним законодавством, які свідчать про факт отримання товару.

Крім того, ТОВ «Локомотив`до складу податкового кредиту у липні та серпні 2007 року віднесеного суми податку на додану вартість по податковим накладним, складеними ПП «Експрес». При цьому, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.06.2005 року № 221838627 ПП «Експрес`анульовано за власним бажанням, дата анулювання свідоцтва 31.07.2007 року. Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «Локомотив`порушено вимоги пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні та серпні 2007 року на загальну суму 18666 гривень.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість`податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7і Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд також враховує, що згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість`податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Локомотив`не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що послуги/цінності придбані з наміром використання у власній господарській діяльності.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов`язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про порушення ТОВ «Локомотив`вимог законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Провадження ТОВ «Локомотив`своєї діяльності призвело до штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, внаслідок чого підприємством занижувався об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємства та завищувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з`ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2011 року.

Суддя /ПІДПИС/І.В. Завальнюк