Ухвала

від 30.01.2023 по справі 509/2450/22

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2450/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової ухвали у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2023 року представник позивачки ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що ухвалою від 16 серпня 2022 року було затверджено мирову угоду між сторонами та, зокрема, визнано право власності позивачки ОСОБА_1 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .. Оскільки в ухвалі не зазначено, що до складу цього домоволодіння входить не тільки житловий будинок з господарськими з будівлями та спорудами, але й дві земельних ділянки, на яких він розташований,це породжує ситуацію правової невизначеності щодо таких земельних ділянок та перешкоджає реєстрації права власності позивачки на них.

Заявник просить суд ухвалити додаткову ухвалу, якою відповідно до мирової угоди, що була укладена 15 серпня 2022 року між представниками сторін, визнати за позивачкою ОСОБА_1 право особистої власності на:

1) земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0104;

2) земельну ділянку площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0105.

Вирішуючи дану заяву по суті суд враховує, що відповідно до положень ст. 258 ЦПК існують наступні види судових рішень: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 3) судові накази.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання (ч.ч.3, 4 ст.270 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що дана заява про постановлення додаткової ухвали підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 16 серпня 2022 року затверджено мирову угоду від 15 серпня 2022 року, яка була укладена між представниками сторін та відповідно до якої на основі взаємних поступок сторони здійснили поділ спільного майна подружжя, що було предметом спору. Зокрема, за позивачкою ОСОБА_1 було визнано право особистої приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28603732).

Стосовно зазначеного домоволодіння сторони подавали докази і давали пояснення.

Ухвала від 16 серпня 2022 року по цій справі є судовим рішенням, яким було вирішено спір між сторонами та закрито провадження у справі. Ця ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась та, таким чином, набула законної сили.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність 13 грудня 1995 року, під домоволодінням розумілося два і більше будинків із приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Вбачається, що поняття "домоволодіння" за своїм змістом є тотожним поняттю "садиба".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Садибу можна визначити як певний цілісний майновий комплекс, покликаний забезпечувати житлові інтереси громадян та ведення ними побутово-господарської діяльності. Неодмінними елементами такого комплексу є належні на праві власності особі житловий будинок з допоміжними господарсько-побутовими будівлями та земельна ділянка, на якій вони розташовані, розміри якої виходять за межі цих будівель і дозволяють вести як мінімум допоміжне підсобне господарство.

Правове значення визнання садиби самостійним об`єктом права власності полягає, зокрема, в тому, що в разі відчуження житлового будинку вважатиметься, що відчужується вся садиба, в т.ч. й земельна ділянка, якщо інше прямо не передбачено договором або законом.

Затверджуючи мирову угоду суд визнав право власності позивачки ОСОБА_1 саме на домоволодіння, але без зазначення того, що разом з цим за нею визнається право особистої власності на усю земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарськими з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Це породжує ситуацію правової невизначеності щодо такої земельної ділянки та перешкоджає реєстрації права власності ОСОБА_1 на неї.

Житловий будинок з господарськими з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1100 га, право власності на яку раніше було оформлено за відповідачем ОСОБА_2 на підставі двох державних актів:

1)ЯЛ №224296 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0104;

2)ЯЛ №224297 щодо земельної ділянки площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0105.

З врахуванням наведеного суд вважає, що дана заява про постановлення додаткової ухвали заснована на законі, а її обґрунтованість підтверджується наявними у справі доказами та змістом ухвали суду від 16 серпня 2022 року.

На підставі ст.ст. 10, 11, 60,207, 258, 270ЦПК України, ст. 381 ЦК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Постановити додаткову ухвалу до ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року про затвердження мирової угоди, що була укладена 15 серпня 2022 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), відповідно до якої визнати за ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право особистої власності на:

1) земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0104;

2) земельну ділянку площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:02:009:0105.

Ухвалу може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя А.І.Бочаров