Рішення

від 09.02.2023 по справі 683/2125/21

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2125/21

2/683/24/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх

представника адвоката Латюка П.Я.

представників відповідачки ОСОБА_4

адвокатів Вітіва В.А. та Кукурудзи Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу №683/2125/21, 2/683/24/2023 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року позивачі звернулись в суд з позовом до ОСОБА_6 про розірвання договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказують, що вони є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Вказані земельні ділянки вони передали у користування ОСОБА_6 , уклавши з нею відповідні договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), зокрема:

- 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклала чотири договори емфітевзису щодо належних їй земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0024 площею 2,0067 га, 6824284200:02:011:0028 площею 2,0066 га, 6824284200:02:011:0047 площею 1,4944 га, 6824284200:02:011:0055 площею 1,4633 га;

- 13 вересня 2018 року ОСОБА_5 уклав шість договорів емфітевзису щодо належних йому земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0056 площею 1,4660 га, 6824284200:02:011:0050 площею 1,4957 га, 6824284200:02:011:0048 площею 1,4958 га, 6824284200:02:011:0039 площею 1,4484 га, 6824284200:02:011:0079 площею 1,3712 га, 6824284200:02:011:0040 площею 1,4490 га;

- 24 жовтня 2018 року ОСОБА_7 уклав два договори емфітевзису щодо належних йому земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0022 площею 2,0060 га, 6824284200:02:011:0020 площею 2,0067 га.;

- 24 жовтня 2018 року ОСОБА_8 уклала договір емфітевзису щодо належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0021 площею 2,0067 га.

Зазначають, що відповідно до п.3.1 та п.3.6 договорів емфітевзису, укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідачка за користування земельними ділянками кожного року до 31 грудня зобов`язалась сплачувати позивачам грошові кошти у розмірі 6% та 7% від вартості земельних ділянок, а також зобов`язалась сплачувати земельний податок.

Відповідно до п.3.1 та п.3.7 договору емфітевзису, укладеного із ОСОБА_3 , сторони передбачили, що передача прав володіння та користування земельною ділянкою вчиняється за 54400 грн., які згідно п.3.5 договору ОСОБА_6 зобов`язалась передати ОСОБА_3 не

пізніше 24 жовтня 2020 року, а також зобов`язалась сплачувати земельний податок.

Однак, ОСОБА_6 вказаних умов договорів емфітевзису не виконала, всупереч вимогам ч.2 ст.409 ЦК України плати за землю та земельного податку не сплачувала, внаслідок чого податковими органами нараховані штрафні санкції.

Крім того, на порушення вимог розділу 5 договорів емфітевзису та положень ст.411 ЦК України, ОСОБА_6 без згоди позивачів фактично відчужила право володіння та користування спірними земельними ділянками своїй дочці ОСОБА_4 .

Оскільки невиконання зобов`язань за договорами емфітевзису з боку ОСОБА_6 є істотним, внаслідок чого позивачі не отримують те, на що розраховували, тому на підставі ч.2 ст.651 ЦК України просять розірвати договори емфітевзису.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року до участі в справі залучено правонаступника відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_4 , яка є єдиним її спадкоємцем за заповітом.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали та просять розірвати укладені ними договори емфітевзису, посилаючись на те, що ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа належними їм земельними ділянками, уклавши не договори оренди, як вони думали, а договори емфітевзису на тривалий строк. При цьому, позивачі не заперечували факту отримання від відповідачки плати за землю у грошовому виразі та в натуральній формі у 2018, 2019 та 2020 роках, та пояснили, що на момент звернення до суду з даним позовом заборгованості по платі за землю не було. Проте, коли з податкових органів вони стали отримувати повідомлення про наявність заборгованостей по сплаті земельного податку та нарахування штрафних санкцій, то зрозуміли, що земельний податок відповідачка не сплачувала, а тому звернулись до суду з позовом про розірвання договорів емфітевзису.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Латюк П.Я. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити та розірвати договори емфітевзису, з підстав не виконання відповідачкою умов договорів, зокрема, не здійснення на користь позивачів оплати за землю, не сплати земельного податку, а також через передачу ОСОБА_6 земельних ділянок без згоди позивачів у користування ПП « ОСОБА_9 », яке належить ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_4 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в останнє судове зсідання не з`явилась, однак в ході судового розгляду справи просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_6 за життя виконувала умови договорів емфітевзису та у повному обсязі здійснювала позивачам оплату за користування земельними ділянками відповідно до умов договорів, сплачувала земельний податок по мірі отримання від позивачів відомостей про розмір податку. Вказувала, що ОСОБА_6 не була власником земельних ділянок, а тому в податкових органах їй не надавали інформацію про розмір земельного податку, оскільки така інформація надається лише власникам земельних ділянок.

Представники відповідачки ОСОБА_4 адвокати Вітів В.А. та Кукурудза Р.Є. проти позову заперечили, посилаючись на відсутність правових підстав для розірвання договорів емфітевзису. Вказують, що ОСОБА_6 здійснювала оплату за користування земельними ділянками, що підтверджується видатковими касовими ордерами, жоден із позивачів не заперечував факту отримання грошових коштів та не зміг повідомити яка саме заборгованість існувала на час подачі позову. Також ОСОБА_6 , а потім і її спадкоємиця ОСОБА_4 сплачували земельний податок по мірі отримання інформації про розмір цього податку. Однак, сама по собі не сплата земельного податку не є підставою для розірвання договору емфітевзису. Щодо доводів позивачів про передачу земельних ділянок без їх згоди у користування ПП «Віддушина», то вважають їх безпідставними, такими, що не підтверджені жодними доказами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (в результаті проведення децентралізації на

даний час територія Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області).

Зокрема, ОСОБА_1 є власником чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0024 площею 2,0067 га, 6824284200:02:011:0028 площею 2,0066 га, 6824284200:02:011:0047 площею 1,4944 га, 6824284200:02:011:0055 площею 1,4633 га.

ОСОБА_5 є власникомшести земельнихділянок зкадастровими номерами:6824284200:02:011:0056площею 1,4660га, 6824284200:02:011:0050 площею 1,4957га, 6824284200:02:011:0048площею 1,4958га,6824284200:02:006:0039площею 1,4484га,6824284200:02:006:0079площею 1,3712га,6824284200:02:006:0040площею 1,4490га.

ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0020 площею 2,0067 га, 6824284200:02:011:0022 площею 2,0060 га.

ОСОБА_3 є власником однієї земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0021 площею 2,0067 га.

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_6 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , чотири договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчені того ж дня приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвою В.В., зареєстровані в реєстрі за номерами 1338, 1339, 1340 та 1341.

За умовами вказаних договорів емфітевзису ОСОБА_1 передала для ОСОБА_6 на строк 49 років право володіння та користування належними їй земельними ділянками з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0024 площею 2,0067 га, 6824284200:02:011:0028 площею 2,0066 га, 6824284200:02:011:0047 площею 1,4944 га, 6824284200:02:011:0055 площею 1,4633 га (п.1.1 договорів).

13 вересня 2018 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , шість договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчені того ж дня приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвою В.В., зареєстровані в реєстрі за номерами 1521, 1522, 1523, 1524, 1525 та 1526.

За умовами вказаних договорів емфітевзису ОСОБА_5 передав для ОСОБА_6 на строк 25 років право володіння та користування належними йому земельними ділянками з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0056 площею 1,4660 га, 6824284200:02:011:0050 площею 1,4957 га, 6824284200:02:011:0048 площею 1,4958 га, 6824284200:02:006:0039 площею 1,4484 га, 6824284200:02:006:0079 площею 1,3712 га, 6824284200:02:006:0040 площею 1,4490 га (п.1.1 договорів).

24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_6 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , два договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчені того ж дня приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвою В.В., зареєстровані в реєстрі за номерами 1820 та 1821.

За умовами вказаних договорів емфітевзису ОСОБА_2 передав для ОСОБА_6 на строк 99 років право володіння та користування належними йому земельними ділянками з кадастровими номерами: 6824284200:02:011:0020 площею 2,0067 га., 6824284200:02:011:0022 площею 2,0060 га (п.1.1 договорів).

24 жовтня 2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_6 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , один договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвою В.В., зареєстрований в реєстрі за номером 1819.

За умовами вказаного договору емфітевзису ОСОБА_3 передала для ОСОБА_6 на строк 99 років право володіння та користування належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6824284200:02:011:0021 площею 2,0067 га (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договорів емфітевзису, укладених із ОСОБА_1 , плата за володіння та користування земельною ділянкою здійснюється щорічно до 31 грудня кожного року в розмірі 7% від вартості земельної ділянки, яка за домовленістю сторін становить 54500 грн., а щодо

земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0055 - в розмірі 7% від вартості земельної ділянки, яка за домовленістю сторін становить 22000 грн.

Відповідно до п.3.1 договорів емфітевзису, укладених із ОСОБА_5 , плата за володіння та користування земельною ділянкою здійснюється щорічно до 31 грудня кожного року в розмірі 6% та 7% від вартості земельної ділянки, яка за домовленістю сторін становить 54410 грн.

Відповідно до п.3.1 договору емфітевзису, укладеного із ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0022, плата за володіння та користування земельною ділянкою здійснюється щорічно до 31 грудня кожного року в розмірі 7% від вартості земельної ділянки, яка за домовленістю сторін становить 54400 грн.

Пунктом 3.2 вищезазначених договорів емфітевзису, визначено, що плата за володіння та користування земельною ділянкою може бути сплачена емфітевтом власнику одноразово за весь строк дії договору у випадку подання відповідної заяви власника емфітевту, справжність підпису на якій буде засвідчена нотаріально в сумі 54500 грн., 22000 грн., 54410 грн. та 54400 грн. відповідно.

У п.3.1 та п.3.5 договорів емфітевзису, укладених із ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0020, та з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824284200:02:011:0021, сторони передбачили, що передача прав володіння та користування земельною ділянкою за домовленістю сторін вчиняється за 54400 грн. за весь строк дії договору. Плата за володіння та користування земельною ділянкою підлягає передачі власнику не пізніше 24 жовтня 2020 року.

У п.3.6 та п.3.7 договорів емфітевзису, укладених із позивачами, сторони передбачили, що земельний податок сплачує емфітевт.

Крім того, відповідно до п.9.2 договорів емфітевзису, укладених із позивачами, сторони передбачили, що смерть власника/емфітевта не впливає на чинність даного договору та/або його зміст. Всі права та обов`язки власника/емфітевта за договором у випадку смерті власника/емфітевта переходять до його спадкоємця/спадкоємців.

Відповідно до частин першої-другої статті 407 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі статтею 410 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в статті 412 ЦК України та частині шостій статті 120-1 ЗК України.

Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі:

1)поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2)спливу строку, на який було надано право користування;

3)викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об`єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.

Відповідно до п.6.3 договорів емфітевзису, укладених із позивачами, сторони передбачили, що право користування земельною ділянкою припиняється разі: спливу строку, на який було надано право користування; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та емфітевта; викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю; за рішенням суду.

Також у п.6.4 договорів, укладених із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , сторони визначили, що договір може бути достроково розірваний лише у випадку, якщо емфітевт порушить свої зобов`язання по сплаті коштів, передбачених пунктами 3.1 та 3.2 цього договору: 1) за взаємною згодою сторін, про що укладається окрема додаткова угода до даного договору; 2) за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі виявлення необумовлених власником у договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають емфітевту використовувати земельну ділянку.

У п.6.4 договорів, укладених із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сторони визначили, що договір може бути достроково розірваний лише у випадку, якщо емфітевт порушить свої зобов`язання по сплаті коштів, передбачених пунктами 3 цього договору: 1) за взаємною згодою сторін, про що укладається окрема додаткова угода до даного договору; 2) за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі виявлення необумовлених власником у договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають емфітевту використовувати земельну ділянку.

Підставами для дострокового розірвання договорів емфітевзису позивачі зазначили невиконання емфітевтом умов договорів щодо плати за володіння та користування земельною ділянкою, щодо сплати земельного податку, а також передачу емфітевтом без їх згоди права володіння та користування належними їм земельними ділянками для іншої особи доньки ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга

сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушується істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірних договорів необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року в справі № 911/2755/18.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).

Вбачається, що спірні договори емфітевзису містять істотні умови договорів про їх предмет, ціну та строк дії, які емфітевтом порушено не було.

Так, на підтвердження факту здійснення оплати позивачам за володіння та користування земельними ділянками відповідно до умов договорів емфітевзису, відповідачем було представлено суду оригінали видаткових касових ордерів, чеків про перерахунок грошових коштів на розрахункові рахунки позивачів, а також оригінали розписок про отримання грошових коштів за договорами емфітевзису, на яких наявні підписи позивачів.

Факт належності позивачам підписів на вказаних розрахункових документах та факт отримання грошових коштів, останні в судовому засіданні не заперечували.

Зокрема, для ОСОБА_1 за договорами емфітевзису за період з 2018 по 2020 роки емфітевтом було виплачено 65710 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 05.04.2018 на суму 1800 грн., від 05.04.2018 на суму 1800 грн., від 01.12.2018 на суму 3100 грн., від 15.12.2018 на суму 8000 грн., від 23.01.2019 на суму 2000 грн., від 05.01.2019 на суму 3000 грн., від 23.012019 на суму 1000 грн., від 16.05.2019 на суму 2200 грн., від 16.05.2019 на суму 2500 грн., від 25.09.2019 на суму 6200 грн., від 15.12.2019 на суму 2000 грн., від 23.12.2020 на суму 1500 грн., від 03.10.2020 на суму 5500 грн., від 07.09.2020 на суму 5520, чеками на поповнення банківської картки від 02.02.2020 на суму 1000 грн. та від 04.03.2019 на суму 2000 грн., розписками від 30.12.2020 на суму 1530 грн., 4060 грн., 5500 грн. та 5500 грн. (Т.1 а.с.87-98, 218-220).

ОСОБА_5 за договорами емфітевзису за період з 2018 по 2020 роки емфітевтом було виплачено 95000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 29.11.2018 на суму 4000 грн., від 29.11.2018 на суму 4000 грн., від 01.12.2018 на суму 5000 грн., від 15.12.2018 на суму 5000 грн., від 04.12.2018 на суму 5000 грн., від 29.11.2018 на суму 4000 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., від 21.06.2019 на суму 5500 грн., чеками на поповнення банківської картки від 08.02.2020 на суму 1200 грн., від 08.02.2020 на суму 800 грн., видатковими касовими ордерами від 18.10.2020 на суму 5500 грн., від 18.10.2020 на суму 5500 грн., від 18.10.2020 на суму 5500 грн., від 18.10.2020 на суму 5500 грн., від 18.10.2020 на суму 5500 грн., від 18.10.2020 на суму 5500 грн. (Т.1 а.с.100-106, Т.2 а.с.68-74).

ОСОБА_10 , який на підставі нотаріально посвідченої заяви від 24 жовтня 2018 року, просив виплатити йому на протязі двох років до 24 жовтня 2020 року, грошові кошти в розмірі 54400 грн., що становить оплату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6824284200:02:011:0022 площею 2,0060 га за весь строк дії договору емфітевзису від 24 жовтня 2018 року, вказані грошові кошти були виплачені у повному обсязі, що підтверджується його розпискою та видатковим касовим ордером від 03.04.2019 на суму 5200 грн., видатковим касовим ордером від 15.05.2019 на суму 24150 грн., від 04.08.2019 на суму 24150 грн., чеком про переказ на банківську картку від 19.10.2019 на суму 3000 грн. (Т.1 а.с.107-112, а.с.120).

Також ОСОБА_2 за договором емфітевзису від 24 жовтня 2018 року (земельна ділянка з кадастровим номером 6824284200:02:011:0020 площею 2,0067 га) за період з 2018 по 2020 рік було виплачено 61050 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 05.08.2019 на суму 20000 грн., від 05.02.2019 на суму 6000 грн., від 18.02.2019 на суму 9500 грн., від 03.04.2019 на суму 5000 грн., від 09.09.2020 на суму 12000 грн., від 17.09.2020 на суму 3000 грн., а також чеками про переказ на банківську картку від 16.07.2019 на суму 2000 грн., від 14.01.2020 на суму 1000 грн., від 09.01.2020 на суму 2550 грн. (Т.1 а.с.113-120).

ОСОБА_3 за договором емфітевзису від 24 жовтня 2018 року за період з 2018 року по 2020 рік отримала за користування належною їй земельною ділянкою від емфітевта 61400 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.03.2019 на суму 7000 грн., від 05.06.2019 на суму 25400 грн., нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 від 20.04.2019 про отримання від представника ОСОБА_6 ОСОБА_4 за договором емфітевзису від 24 жовтня 2018 року 29000 грн. (Т.1 а.с.121-123).

При цьому, в судовому засіданні усі позивачі вказували, що за період 2018-2020 років заборгованості по платі за користування земельними ділянками з боку емфітевта перед ними немає.

Разом з тим, посилання позивачів на те, що за 2021-2022 роки вони не отримували плату за земельні ділянки, суд до уваги не приймає, оскільки на момент подачі даного позову до суду 29 липня 2021 року строк плати за 2021 рік та 2022 рік ще не настав (п.3.1 договору щорічно до 31 грудня кожного року).

Враховуючи, що кошти за договорами емфітевзису були сплачені позивачам і за період 2018-2020 років будь-яка заборгованість перед ними з боку емфітевта відсутня, що позивачі підтвердили у судовому засіданні, тому відсутні істотні порушення, які можуть бути підставою для розірвання вказаних договорів.

Що стосується доводів позивачів про несплату емфітевтом земельного податку, як то визначено п.3.6 договорів емфітевзису, то вони спростовуються наданими стороною відповідача та оглянутими в судовому засіданні квитанціями №32, №33, №34 та №36 від 03.07.2021 про сплату земельного податку від імені ОСОБА_1 на суму 2067 грн., ОСОБА_5 на суму 2580 грн., ОСОБА_3 на суму 2700 грн., ОСОБА_2 на суму 5000 грн., а також квитанцією від 16.08.2021 про сплату земельного податку від імені ОСОБА_1 на суму 1608 грн., від 07.04.2021 від імені ОСОБА_1 на суму 8200 грн., від 16.08.2021 від імені ОСОБА_5 на суму 2456 грн., від 08.04.2021 від імені ОСОБА_5 на суму 10400 грн., від 16.08.2021 від імені ОСОБА_2 на суму 1394 грн., від 08.04.2021 від імені ОСОБА_2 на суму 3900 грн., від 16.08.2021 від імені ОСОБА_3 на суму 689 грн., від 08.04.2021 від імені ОСОБА_3 на суму 2000 грн., а також листом Головного управління ДПС в Хмельницькій області від 27.08.2020 щодо визначення розміру земельного податку по земельних ділянках, належних ОСОБА_1 (Т.1 а.с.221-224, а.с.124-131, Т.2 а.с.65-67).

Крім того, у постанові Верхового Суду від 31 серпня 2022 року у справі №128/3569/20, де предметом позову було розірвання договору емфітевзису з підстав несплати емфітевтом земельного податку, що було визначено договором емфітевзису, Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи критерії застосування частини 2 статті 651 ЦК України, несплата відповідачем земельного податку (сплату якого чинним законодавством покладено на власника земельної ділянки) не свідчить про істотні порушення умов такого договору, оскільки зазначене порушення не призвело до того, що позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору емфітевзису, оскільки своєчасно отримав плату за користування земельною ділянкою.

Що стосується доводів позивачів про передачу ОСОБА_6 без їх відома та згоди належних їм земельних ділянок, які є предметом договору емфітевзису, для своєї доньки ОСОБА_4 , як підстави для розірвання договорів, то на підтвердження цих обставин суду не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Копія акту обстеження належних позивачам земельних ділянок від 07 жовтня 2022 року, складеного комісією у складі представників виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Тарасюк В.Я., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та старости Капустинського старостинського округу Гальоми М.О., які встановили, що земельні ділянки перебувають під посівами пшениці і гречки та зі слів старости обробляються ПП «Віддушина», не

є належним доказом, оскільки події, що зафіксовані у акті стосуються жовтня 2022 року і не доводять факту використання спірних земельних ділянок будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами, окрім емфітевту, у період з 15.08.2018 року (дата укладення перших договорів емфітевзису) по 29.07.2021 (дата звернення до суду) (Т.2 а.с.53-54).

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, та враховуючи, що кошти за договорами емфітевзису були сплачені позивачам і їм не завдано жодної шкоди, тому відсутні істотні порушення, які можуть бути підставою для розірвання вказаних договорів.

Оскільки позивачами не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт істотного порушення емфітевтом своїх зобов`язань за договорами емфітевзису, тому у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів емфітевзису слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: с. Капустин Хмельницького району Хмельницької області, 31120, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: с. Капустин Хмельницького району Хмельницької області, 31120, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 07 лютого 2023 року.

Суддя: