Постанова

від 01.02.2023 по справі 946/10578/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3985/23

Справа № 946/10578/21

Головуючий у першій інстанції Адамов А.С.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ізмаїльська міська друкарня, Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Ізмаїльська міська друкарня, Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 11.07.1988 року по 05.04.2021 року вона перебувала у трудових відносинах із КП Ізмаїльська міська друкарня, засновником якої є Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області.

Наказом №20-к від 05.04.2021 року була звільнена з роботи на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства, яка відбулася згідно з рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.01.2021 року №441-УІІІ Про припинення КП Ізмаїльська міська друкарня шляхом ліквідації.

Посилаючись на те, що належна їй при звільненні заробітна плата виплачена у день звільнення не була, а розрахунок з нею відбувся лише 13 жовтня 2021 року, позивачка на підставі статей 116, 117 КЗпП України просила суд стягнути з КП Ізмаїльська міська друкарня середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 72 889,70грн.

Справа розглядалася судом двічі.

Заочним рішенням від 07 квітня 2022 року, яке скасовано ухвалою від 30 червня 2022 року, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

11 жовтня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення, яким стягнув з КП Ізмаїльська міська друкарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34 526грн. В решті частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначила, що висновки суду у спірних правовідносинах зроблені без врахування тієї обставини, що затримка виплати позивачці заборгованості із заробітної плати пов`язана із відсутністю грошових коштів у КП Ізмаїльська міська друкарня, в той час як ліквідаційна комісія вжила необхідних заходів для здійснення цих виплат та звернулася за фінансовою допомогою до міської ради, яка, в свою чергу, на пленарному засіданні сесії розглянула це питання та внесла відповідні зміни до бюджету, виділивши необхідну фінансову допомогу комунальному підприємству.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлений ймовірний розмір майнових втрат працівника (позивачки), пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні та відповідно не встановлена їх співмірність із заявленими позивачкою вимогами. На думку скаржника, суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування аналогічних норм трудового права, викладених у постанові Великої Палати від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток під розписку. КП Ізмаїльська міська друкарня вважається повідомленим про розгляд справи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджує відмітка на рекомендованому повідомленні про відсутність цієї особи за адресою місцезнаходження.

Відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України, неявка до суду апеляційної інстанції сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду мотивовано тим, що в день звільнення позивачки з роботи- 05.04.2021 року, відповідач не повідомив їй про нараховані суми, належні при звільненні, та не здійснив виплату заробітної плати, що є порушенням вимог частини першої статті 116 КЗпП України та відповідно до приписів статті 117 КЗпП України зобов`язаний виплатити на її користь за весь час затримки розрахунку при звільненні середній заробіток, розмір якого за 190 днів затримки становить 72 889,70грн. Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо застосування статті 117 КЗпП України, обставини справи та зменшив розмір відшкодування до 34 526,64грн.

В процесірозгляду справисуд встановив,що з 11 липня 1988 року по 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Ізмаїльська міська друкарня».

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.01.2021року № 441\ТІІ «Про припинення Комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» шляхом ліквідації» вирішено: припинити Комунальне підприємство «Ізмаїльська міська друкарня» (ЄДРПОУ 02467895; що знаходиться за адресою: 68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Семінарська, будинок 38) шляхом його ліквідації та призначити ліквідаційну комісію.

Наказом Комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня № 20к від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України припинення роботи підприємства шляхом ліквідації.

На день звільнення заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачкою, за період роботи з 01.02.2021року по 05.04.2021року, становила 17 263,32 грн, які були виплачені їй 13 жовтня 2021 року, тобто із затримкою тривалістю у 190 днів (а. с.8).

Причину затримки відповідачі пояснили відсутністю фінансування.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснивПленум ВерховногоСуду Українив постанові№13від 24.12.1999року Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці,установивши прирозгляді справипро стягненнязаробітної платиу зв`язкуіз затримкоюрозрахунку призвільненні,що працівниковіне буливиплачені належнійому відпідприємства,установи,організації сумив деньзвільнення,коли жвін уцей деньне бувна роботі,-наступного дняпісля пред`явленняним роботодавцевівимог пророзрахунок,суд напідставі статті117КЗпП стягуєна користьпрацівника середнійзаробіток завесь періодзатримки розрахунку,а принепроведенні йогодо розглядусправи -по деньпостановлення рішення,якщо роботодавецьне доведевідсутності вцьому своєївини.Сама пособі відсутністькоштів уроботодавця невиключає йоговідповідальності (пункт20постанови).

Враховуючи, що роботодавець допустив щодо позивачки порушення права на отримання в день звільнення належних їй від підприємства всіх сум, які у спірних правовідносинах не були оспорюваними, і це порушення відбулося з його вини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для застосування до цих правовідносин статті 117 КЗпП України та для стягнення із КП Ізмаїльська міська друкарня, яке на час вирішення судом спору не є припиненим в установленому законом порядку, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого розрахований позивачкою згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року із наступними змінами та доповненнями, та відповідачами не спростований.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цієї справи суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до яких суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України,і щотаке зменшеннямає залежативід розмірунедоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково ( пункти 89,91 постанови).

Встановивши, що затримка розрахунку при звільненні позивачки відбулася у зв`язку з нестачею грошових коштів для проведення виплат по заробітній платі в повному обсязі та що розрахунок з позивачкою здійснено після вжитих ліквідаційною комісією заходів та виділення необхідних коштів Ізмаїльською міською радою Одеської області із місцевого бюджету, суд першої інстанції врахував, що сума заборгованості по заробітній платі у чотири рази менша, ніж визначена позивачкою сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, період затримки, а також поважність причин, у зв`язку з якими виникла ця затримка та вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат у сумі 34 526, 64 грн. (що дорівнює подвійному розміру заборгованості з заробітної плати, сплаченої із затримкою).

Рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог позивачка не оскаржила та своїх заперечень з приводу зменшення розміру витребуваного нею середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не висловила.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах та як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, доводи скарги зводяться до того, що ліквідаційною комісією та міською радою вжиті належні заходи для виплати працівникам Комунального підприємства Ізмаїльська міська друкарня, в тому числі позивачці, заборгованості із заробітної плати, однак ці заходи вжиті через шість місяців після звільнення ОСОБА_1 та порушення її права на оплату праці, в той час, як приймаючи рішення про ліквідацію комунального підприємства його засновник - Ізмаїльська міська рада мала відповідні повноваження та обов`язок з`ясувати фінансові можливості цього підприємства щодо виплати працівникам заробітної плати та більш оперативно вирішити питання щодо його фінансової підтримки за рахунок місцевого бюджету.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, які були враховані судом першої інстанції щодо застосування статті 117 КЗпП України, скаржник вважає, що за встановленими судом обставинами позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, проте за цими висновками за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого зазначеною нормою трудового права, а не звільнити роботодавця від обов`язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано всі передбачені законом та встановлені під час розгляду справи обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог і заперечень, а досліджені докази оцінені з додержанням вимог статті 89 ЦПК України. Підстав для переоцінки доказів апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: О.В. Кутурланова

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року

Суддя Л. В. Пузанова