Ухвала

від 30.01.2023 по справі 757/3462/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3462/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2023 старший слідчий в особливо важливих справах 2-го відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції Україниї ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, клопотання обґрунтовано, тим що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001249 від 11.06.2019 за підозрою: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Амвросіївка, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, ОСОБА_5 , призначений на посаду генерального директора Товариства з обмежено відповідальністю «Боедем» (код ЄДРПОУ 14308121) відповідно протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства від 13.02.1998.

Згідно з п. 9.1.2 Статуту ТОВ «Боедем», затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 09/11 від 09.11.2011, органами управління та контролю товариством, в тому числі є генеральний директор.

Таким чином, ОСОБА_5 на час вчинення кримінального правопорушення, постійно обіймав в ТОВ «Боедем» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.

Тобто, ОСОБА_5 з 1998 року займав посаду в ТОВ «БОЕДЕМ» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, володів інформацією щодо належного ТОВ «БОЕДЕМ» майна, прибутковості його використання у господарській діяльності товариства тощо.

На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «БОЕДЕМ» від 10.11.2011 та Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», який підписаний усіма учасниками ТОВ «БОЕДЕМ» склад учасників товариства змінений й складався з: ТОВ «МАКВІС ГРУП» - частка у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «БОЕДЕМ», ОСОБА_5 - 38,6 %, ОСОБА_7 (син ОСОБА_5 ) - 3,8 %, ОСОБА_8 (дружина ОСОБА_5 ) - 3,8 %, ОСОБА_9 (син ОСОБА_5 ) - 3,8 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» відповідно.

З даного часу ТОВ «МАКВІС ГРУП» володіло часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «БОЕДЕМ» та мало вирішальний вплив при вирішенні питань, віднесених до розгляду загальних зборів учасників, а також відповідно до положень ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України при вирішенні питань щодо відчуження майна.

Відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, можливе на підставі рішення загальних зборів товариства, що приймається більшістю не менш ніж 3/4 голосів (ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України).

Так, у ОСОБА_5 у період часу з лютого 2012 року виник злочинний умисел на заволодіння майном ТОВ «Боедем», шляхом виключення ТОВ «Маквіс Груп» зі складу учасників товариства, а саме - нежитловою будівлею, загальною площею 10134,40 кв.м розташованою за адресою, місто Київ, Кільцева дорога, 4, (літ.1А), та земельною ділянкою, кадастровий номер 3222485901:01:015:5022, площею 1,2 га, які належали ТОВ «БОЕДЕМ», проте не були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, ОСОБА_5 шляхом зловживання службовим становищем генерального директора ТОВ «Боедем», за попередньою змовою групою осіб, до числа якої входить ОСОБА_10 , вчинив розтрату майна ТОВ «Боедем», чим завдав товариству збитків в сумі 180 232 008,00 грн., що відповідно до Примітки до ст. 364 КК України, є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

«23» січня 2023 року о «09» год. «00» хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий вказує, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:

- Рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 у справі №910/11503/16;

- Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 №910/11503/16;

- Протокол загальних зборів ТОВ «Боедем» від 25.09.2017 №2;

- Протокол загальних зборів ТОВ «Боедем» від 02.10.2017 №6;

- Договір купівлі-продажу часток в Статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 02.10.2017 на 2 арк. (копія);

- Акт приймання-передачі;

- Висновок експертів №27974/21-41/27975/21-42 від 15.12.2021 за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи;

- Висновок експерта № 37031/21-71/37032/21-72 від 31.08.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи

- іншими доказами зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001249.

Ризики настання обставин з метою недопущення яких необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту:

- підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

- підозрюваний ОСОБА_5 , обіймаючи посаду генерального директора ТОВ «Боедем», та будучи обізнаним щодо способів обслуговування знаряддя злочинів, що беззаперечно свідчить про те, що для уникнення від кримінальної відповідальності, він може використати свої ділові та інші зв`язки для незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити документи чи інші докази.

Виклад обставин, що дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:

- ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та приховування майна, яке підлягає конфіскації; ;

- на даний час слідством не допитано всіх свідків по вказаному провадженні;

- реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років позбавленням волі спонукає ОСОБА_5 , вжити всі можливі заходи спрямованні на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема переховуватись від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків, вживати заходів на знищенні речових доказів у справі, тощо;

Отже, у кримінальному провадженні № 42019000000001249 зібрано докази, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі; потреби досудового розслідування, а саме: недопущення вчинення підозрюваним дій спрямованих на переховування у подальшому від органів досудового розслідування; недопущення знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення перебуваючи за місцем розташування офісу ТОВ «Боедем», зокрема прийняття управлінських рішень датованих періодом вчинення кримінальних правопорушень, участі в загальних зборах товариства та інш.; недопущення перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, недопущення вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи як обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту; у результаті обрання підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту органом досудового розслідування будуть проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії (обшуки, допити свідків, тощо), а кримінальне провадження спрямоване до суду в максимально короткі строки.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, зазначили, що підозра є необґрунтованою.

Окрім цього, адвокат зазначив, що ризики є не підтвердженими та необгрунтованими, а саме: ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, відсутній, оскільки жодних фактичних даних, про те, що підозрюваний збирається переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду стороною обвинувачення не надані та у суду відсутні. Більше того, ОСОБА_5 являється обвинуваченим у справі №759/18221/21. Відповідно до врученого ОСОБА_5 обвинувального акту, він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті майна ТОВ «БОЕДЕМ» (код ЄДРПОУ 14308121) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. За весь час судових засідань ОСОБА_5 не пропустив жодного засідання та справи не переносились через відсутність ОСОБА_5 а покарання у вказаній справі співрозмірне покаранню у нашому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, відсутній, оскільки жодних фактичних даних, про те, що він збирається знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надані та у суду відсутні, оскільки на сьогодні усі матеріали кримінального провадження перебувають у сторони обвинувачення, і жодного доступу до них підозрюваний не має.

Підозрюваний найбільш зацікавлений в справедливому та безсторонньому розслідуванні, а тому даний цілодобовий домашній арешт на думку сторони захисту є нічим іншим, як перешкоджанням участі ОСОБА_5 у захисті свої прав.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 181 КПК України зазначено, що домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби.

Згідно ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Долучені до клопотання докази, містять певні дані щодо можливої обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що в контексті даного розгляду не вирішує питання доведеності вини підозрюваного. Однак докази в матеріалах клопотання не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як на думку слідчого судді він є занадто суворий та не відповідає ступеню ризиків у кримінальному провадженні.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування суворо запобіжного заходу.

Зокрема, при розгляді клопотання встановлено, що вищенаведені у клопотанні слідчого ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Фактично ці ризики, за переконанням слідчого судді, мають мінімізований ступінь їх здійснення, а слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели обставин, які свідчать про недостатність застосування щодо ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, для запобігання вказаним ризикам.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Так, слідчий суддя вважає, що доказів того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчому судді не надано. Твердження з приводу існування таких ризиків є лише припущеннями слідчого.

При цьому ризик переховування підозрюваного не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.

Щодо інших ризиків на які посилався слідчий, такого як незаконно впливати на свідків, потерпілих; та інше, то вони є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваного, та як наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.

Дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я і те, має постійне місце проживання та родину свідчить на користь останнього, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в свою чергу спростовує доводи слідчого щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки були спростовані доводами захисника.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді у вигляді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42019000000001249, а саме: до 23.03.2023 включно з одночасним покладенням на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001249, до 23.03.2023 включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за першим викликом;

- здати на зберігання слідчому або прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001249.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення в частині відмови у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя ОСОБА_1