Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/7385/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 910/7385/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Задорожна І.М.,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 (повний текст рішення складено 18.10.2022)

у справі №910/7385/22 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаш»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт»

про стягнення 85 498,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаш» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 72 442,77 грн основного боргу, 13 055,46 грн пені та 2 481,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №421.01-742-77 від 01.10.2021 (далі по тексту - Договір) в частині сплати орендної плати та компенсації комунальних витрат, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 32 847,05 грн - орендна плата, 39 595,72 грн - комунальні послуги. Також позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 13 055,46 грн згідно п. 5.6 Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаш» 72 442,77 грн суму основного боргу, 13 055,46 грн пені та 2 481,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог. Водночас суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача та відстрочення виконання судового рішення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність доказів виставлення позивачем рахунків на оплату. При цьому апелянт у своїй апеляційній скарзі підтвердив, що рахунки на оплату були йому вручені лише 21.09.2022, тоді як позивачем нараховано пеню за період з 06.12.2021 по 02.08.2022, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені. Крім того, ведення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та відповідно підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7385/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22.

Матеріали справи №910/7385/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 23.01.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2023 о 14 год. 00 хв.

02.01.2023 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 залишити без змін, посилаючись на те, що обов`язок з оплати орендних платежів та витрат на комунальні послуги виникає у відповідача з дати виставлення рахунків, а не з дати направлення таких рахунків та дати отримання таких рахунків відповідачем.

Як зазначає позивач, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності щодо сплати пені за прострочення оплати, оскільки введення воєнного стану на території України за Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 не впливає на спірні правовідносини, оскільки заборгованість виникла до введення воєнного стану на території України, а відповідачем не вказано причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану та неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 №910/7385/22 на його електронну адресу.

Згідно ч.ч. 3, 6, 8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Доказів зміни електронної адреси відповідачем суду не подано.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17.

Крім того, Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі № 916/2731/21 вказав, що відповідно до Рішення Ради Суддів України від 05.08.2022 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал «Електронного кабінету» для ознайомлення з поданими документами в електронній формі.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/7385/22 розглядається за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 залишити без змін.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.10.2021 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір, предметом якого є здача в тимчасове користування на платній основі частини нежитлових приміщень, що належать Орендодавцю та знаходяться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича (Онуфрія Трутенка), 2, S заг. - 109,8 кв. м, з метою використання у своїй професійній діяльності з усіма невід`ємними технічними пристроями і внутрішніми комунікаціями (далі об`єкт нерухомості). (а.с. 18-25).

У п. 1.4 Договору зазначено, що предмет цього Договору знаходиться у заставі АТ «ПроКредтБанк» на підставі Договору застави №339781-ІД1 від 01.07.2017, посвідченого 01.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калашовою Л.В. за реєстраційним №1814.

Згідно з п. 2.1.1 Договору Орендодавець зобов`язався передати Орендарю Об`єкт нерухомості, зазначений у п. 1.1 Договору, не пізніше 04.10.2021 по Акту прийому Об`єкту нерухомості, який підписується Сторонами.

Орендодавець має право вимагати від Орендаря оплати неустойки за несвоєчасне внесення ним орендних в комунальних платежів (п. 2.2.3 Договору).

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.6, 2.3.11 Договору Орендар зобов`язався прийняти Об`єкт нерухомості в терміни і на умовах, визначених Договором та використовувати тільки для мети, зазначеної в п. 1.1 Договору.

Незалежно від наслідків господарської діяльності, дотримуватися умов цього Договору щодо своєчасності та повноти внесення орендної плати та платежів, зазначених в п. 2.3.11.

Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю комунальні платежів (вартість використаних енергоносіїв, водовідведення і т.д.), експлуатаційні витрати, згідно виставлених Орендодавцем рахунків. Зазначені платежі повинні бути перераховані Орендодавцю не пізніше 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку Орендодавцем.

Згідно п. 3.1 Договору за домовленістю Сторін щомісячна плата за користування Об`єктом нерухомості (орендна плата) вноситься в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця. Незалежно від результатів господарської діяльності, Орендар, вносить орендну плату за кожен місяць користування Об`єктом нерухомості у наступному розмірі: 114,00 грн за 1 кв.м. офісних приміщень, в тому числі ПДВ 20%; 84,00 грн за 1 кв.м. складських приміщень, в тому числі ПДВ 20%. Загальна сума орендної плати в місяць 10 792,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1798,70 грн.

Розрахунок по орендній платі за Об`єкт нерухомості, незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря, проводиться між Орендодавцем та Орендарем на підставі рахунку Орендодавця не пізніше 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок по орендній платі виставляється Орендодавцем в період з 1 по 5 число місяця наступного за місяцем оренди. Одночасно з рахунком Орендодавець надає Орендарю Акт наданих послуг, формує і реєструє в ЄДРПН податкову накладну (п. 3.2 Договору).

Орендар зобов`язаний сплатити оренду Об`єкта нерухомості за весь час його фактичного використання, навіть після закінчення строку, зазначеного в п. 4.1 Договору (п. 3.3 Договору).

Крім орендної плати, Орендар щомісячно не пізніше 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку Орендодавцем оплачує в повному обсязі Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг, експлуатаційних витрат та послуг телефонного зв`язку (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору повнота і своєчасність розрахунків по орендній платі, а також внесення інших платежів, передбачених Договором, підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Термін дії цього Договору встановлено до 30.09.2022, Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочки, від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв по Акту прийому від 01.10.2021 Об`єкт нерухомості, що є Об`єктом Договору. (а.с. 26).

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду рахунки на оплату № 3966 від 30.11.2021 на суму 20 643,50 грн (оренда та компенсація витрат за листопад 2021 року); № 4385 від 31.12.2021 на суму 24 605,06 грн (оренда та компенсація витрат за грудень 2021 року); № 407 від 31.01.2022 на суму 22 290,54 грн (оренда та компенсація витратна січень 2022 року); № 1050 від 28.02.2022 на суму 10 792,20 грн (оренда за лютий 2022 року); № 927 від 28.02.2022 на суму 4 433,22 грн (компенсація витрат за лютий 2022 року). (а.с. 29-33).

Згідно платіжного доручення №785 від 27.07.2022 відповідач частково здійснив оплату по орендній платі у розмірі 10 321,75 грн за листопад 2021, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 72 442,77 грн.

Спір виник внаслідок порушенням відповідачем умов Договору внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 72 442,77 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату орендних платежів та комунальних витрат частково за листопад 2021, за грудень 2021, січень 2022, лютий 2022 внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на спірну суму.

Відповідачем до відзиву на позов подано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №2708 від 31.10.2021, №3363 від 31.12.2021, №312 від 31.01.2022, №681 від 28.02.2022, №767 від 28.02.2022 (а.с. 67-71), які підписані уповноваженими особами та скріплені відтисками печаток сторін.

Відповідач листом від 24.06.2022 просив позивача реструктурувати борг за оренду приміщень за Договором та зменшення орендованих площ, виключивши офісні приміщення, у зв`язку із відсутністю оборотних коштів та скорочення діяльності компанії. (а.с. 88).

Позивач листом №84 від 28.06.2022 не заперечив щодо зменшення площ Об`єкта оренди та просив відповідача направити уповноважену особу для підписання Акта повернення - офісних приміщень. При цьому, позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості у розмірі 82 764,54 грн, яка виникла до введення воєнного стану на території України та те, що починаючи з 01.06.2022 всім орендарям нараховується орендна плата у розмірі 50 % від розміру вказаного у Договорі, а також комунальні послуги, та просив підписати Додаткову угоду №3.

Відповідач листом від 30.06.2022 підтвердив направлення уповноваженої особи для повернення офісних приміщень, підписання Додаткової угоди №2 та просив позивача погодити реструктуризацію заборгованості на 12 місяців. (а.с. 92).

Листом №86 від 30.06.2022 позивач не заперечив проти реструктуризації заборгованості на суму 82 764,54 грн строком на 6 місяців. (а.с. 93).

Листом №114 від 21.09.2022 позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії Договору з 30.09.2022 та обов`язок останнього щодо повернення Об`єкта оренди, та проведення повного розрахунку, включаючи наявну заборгованість. (а.с. 66).

Доказів оплати на спірну суму матеріали даної справи не містять.

Слід зазначити, що у суді першої інстанції відповідач визнавав заборгованість перед позивачем на суму 72 422,77 грн, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 56-57) та просив суд першої інстанції надати йому розстрочку або відстрочку виконання рішення строком на 6 місяців, посилаючись на складне фінансове становище.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З матеріалів справи, зокрема, відзиву на позов вбачається, що відповідач визнає заборгованість, отже відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №910/8662/20.

Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/7511/20, від 26.10.2022 у справі №912/2620/21 та від 25.10.2022 у справі №910/6923/20 наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах даної справи відсутні докази виставлення позивачем рахунків на оплату, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки як вбачається із листування між сторонами, наявне в матеріалах справи №910/7385/22, відповідач не заперечував факту наявності у нього зобов`язання з оплати заборгованості з оренди приміщення та комунальних витрат згідно Договору та надав до відзиву на позов Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за Договором за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочки, від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач здійснив нарахування відповідачу пені по кожному рахунку, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань».

Доводи апелянта про те, що рахунки на оплату були йому вручені лише 21.09.2022, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки таке твердження відповідача документально не обґрунтоване, тоді як відповідач за умовами Договору має обов`язок з оплати орендних платежів, комунальних витрат та відповідно сплати неустойки за несвоєчасне внесення ним орендних в комунальних платежів (п.п. 2.2.3, 5.6 Договору).

Крім того, листом Торгово-промислова палата України 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні.

Вказаним листом Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по Договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок надання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у своїй постанові від 14.06.2022 у справі №904/3541/15 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що ця особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина 2 статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Апелянт не навів та не довів суду належними та допустимими доказами, яким чином введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 позбавило його можливості виконати зобов`язання, яке мало місце з листопада 2021 по лютий 2022, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності в частині сплати пені, нарахованої йому позивачем за порушення умов Договору.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/7385/22.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф-Експерт».

5. Матеріали справи № 910/7385/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська