Рішення

від 08.02.2023 по справі 904/2901/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023м. ДніпроСправа № 904/2901/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): представник не з`явився;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Бахмат А.Ю.,

дослідивши матеріали справи № 904/2901/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ МЕЙКЕРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДДІ РІТЕЙЛ"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДДІ РІТЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ МЕЙКЕРС"

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ МЕЙКЕРС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 01.09.2022 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДДІ РІТЕЙЛ" (далі - відповідач) про стягнення 419.861,69 грн, з яких 339.173,93 грн основної заборгованості, 42.730,79 грн пеня, 3.487,63 грн три процента річних, 34.469,34 грн інфляційних втрат. Фактичною підставою позову визначено договір поставки від 02.03.2016 № 03/16-1 Дн.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2901/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022.

Ухвалою від 09.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 24.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Через відділ документального забезпечення 24.10.2022 від відповідача вже надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 24.10.2022 від відповідача надійшов зустрічний позов до позивача, у якому відповідач просить суд зобов`язати позивача прийняти від відповідача товар, який підлягає поверненню на загальну суму 258.620,29грн.

В автоматизовану систему документообігу суду внесено інформацію про розгляд справи №904/2901/22 суддею ДУПЛЯКОМ Степаном Анатолійовичем, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2022.

Ухвалою від 31.10.2022 суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почато спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 16.11.2022. Відзив прийнято до розгляду.

Ухвалою від 31.10.2022 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу за зустрічним позовом надати до господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1.398,30 грн. Встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви до 10.11.2022.

Через відділ документального забезпечення 08.11.2022 від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання, у якому позивач за зустрічним позовом просить залучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору на суму 1.400,00 грн.

Ухвалою від 14.11.2022 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання у справі відбудеться 16.11.2022.

Ухвалою від 16.11.2022 підготовче засідання відкладено до 21.12.2022.

Ухвалою від 21.12.2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 11.01.2023, з урахуванням ухвали від 26.12.2022 про виправлення описки.

Через відділ документального забезпечення 24.01.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач повідомив суд, що під час розгляду справи ним /відповідачем/ було сплачено суму основного боргу у загальному розмірі 130.020,84 грн. До вказаних письмових пояснень долучено копії платіжних документів.

Ухвалою від 25.01.2023 розгляд справи по суті відкладено до 08.02.2023, позивача зобов`язано надати суду в строк до 03.02.2023 письмові пояснення щодо оплати спірної заборгованості відповідачем, як до (01.09.2022) так і після подачі позову до суду (у період з 08.09.2022 до 12.01.2023) та щодо фактичної заборгованості (суми боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат) відповідача перед позивачем на час подачі письмових пояснень. Крім цього, сторін зобов`язано в строк до 08.02.2023 провести звірку взаємних розрахунків та надати суду підписаний ними акт звірки взаємних розрахунків складений станом на 08.02.2023.

Через відділ документального забезпечення 06.02.2023 від позивача за первісним позовом надійшла заява, у якій він просив прийняти зменшення розміру позовних вимог та стягнути основну заборгованість лише у сумі 196.303,27 грн, а решту вимог щодо 3% річних, пені та інфляційних страт - залишити без змін. Беручи до уваги, що така заява не могла бути подана раніше з поважних причин (тобто, до з`ясування обставин часткової оплати заборгованості), суд, оцінивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (в частині розміру основної заборгованості), керуючись ст. 207 ГПК України, дійшов висновку, що заява позивача про зменшення позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду.

В судовому засіданні 08.02.2023 представник відповідача відповів на запитання суду, надав пояснення у справі, підтримав зустрічні вимоги.

Представники позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Також суд перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 4913004753127 (зустрічна позовна заява з доданими до неї документами) встановив, що відправлення вручене представнику позивача за первісним позовом за довіреністю 27.10.2022.

Станом на 08.02.2023 відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) правом на подачу відзиву не скористався, а тому спір підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом

Позивач поставив відповідачу товар, залишок заборгованості за яким складає 196.303,27 грн (з урахуванням зменшення), на суму заборгованості позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом

Відповідач вважає, що позивач має прийняти від відповідача товар на залишок основної заборгованості.

Крім цього, відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин (введення в Україні воєнного стану).

Також товар на суму 45.583,88 грн знаходиться на тимчасово окупованій території України у місті Енергодар.

Товар на суму 21.274,73 грн відповідач погодився оплатити після прийняття позивачем частини товару.

Відповідач наголошує, що ним не було порушено жодної умови договору, а тому нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

Позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом має прийняти товар на залишок заборгованості, на яку в подальшому зменшити розмір первісних позовних вимог.

Стислий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом

Відповідач за зустрічним позовом відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки товару; повернення товару; настання строку оплати товару; фактичної оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 02.03.2016 між позивачем (далі позивач, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець) був укладений договір поставки № 03116-1Дн (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається видатковими накладними на кожну поставку (п. 1.2 договору).

Загальна сума цього договору, відповідно до п. 5.1, складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік і на тих самих умовах, при цьому укладання додаткової угоди не потрібно. Кількість таких продовжень договору є необмеженою (п. 8.1 договору).

Між сторонами підписано додаткову угоду від 09.08.2021 про таке. Враховуючи, що у новій редакції Статуту ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІККІ РІТЕЙЛ» перейменоване у ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІДДІ РІТЕЙЛ» в преамбулі та в тексті укладеного договору ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІККІ РІТЕЙЛ» замінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІДДІ РІТЕЙЛ».

Станом на 19.08.2022 заборгованість відповідача перед позивачем складала суму у розмірі 339.173,93 грн, що підтверджується видатковими накладними (арк. 68-89, том 1), накладними на повернення товару (арк. 90-109, том 1), банківською випискою з особового рахунку (арк. 110, том 1).

З метою мирного врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із вимогою від 23.06.2022 за вих. № б/н, у якій просив сплатити кредиторську заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 377.238,29 грн (арк. 64-65, том 1). В якості доказів направлення претензії позивач долучив до позову опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 30.06.2022 та накладну № 0306212690661 від 30.06.2022 (арк. 66, том 1).

У відповідь на вимогу відповідач повідомив, що товар на загальну суму 66.686,20 грн буде повернутий позивачу найближчим часом, вартість реалізованого товару на суму 31.788,65 грн оплачена 14.07.2022, на залишках у магазинах знаходиться товар на загальну суму 341.497,59 грн, з яких товар на суму 45.583,88 грн знаходиться у місті Енергодар. Крім цього, позивач повідомив, що оплата за реалізований товар буде здійснюватися по мірі його реалізації.

Станом на 08.02.2023 (дата прийняття рішення) заборгованість відповідача перед позивачем складає 196.303,27 грн.

Позивач за зустрічним позовом здійснив дії щодо повернення товару за договором, який був поставлений у період часу з 09.12.2021 до 13.12.2021, шляхом повернення товару (який не втратив товарний вид) відповідачу за зустрічним позовом на загальну суму 258.620,29 грн.

Так, позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з листом від 22.09.2022 (арк. 157, том 1), у якому повідомив про свій намір повернути товар на загальну суму 258.620,29 грн за такими накладними: № 4513 від 15.09.2022 на суму 9.846,92 грн; № 4538 від 16.09.2022 на суму 12.707,34 грн; № 4574 від 16.09.2022 на суму 5.573,20 грн; № 4494 від 15.09.2022 на суму 4.839,50 грн; № 4590 від 16.09.2022 на суму 53.698,82 грн; № 4451 від 15.09.2022 на суму 6.850,30 грн; № 4467 від 15.09.2022 на суму 5.805,48 грн; № 4626 від 19.09.2022 на суму 10.745,76 грн; № 4431 від 15.09.2022 на суму 10.147,98 грн; № 4572 від 16.09.2022 на суму 8.188,35 грн; № 4623 від 19.09.2022 на суму 130.216,64 грн та просив зазначити адресу, на яку здійснити повернення товару і забезпечити його прийняття. В якості доказів направлення листа від 22.09.2022 на адресу відповідача за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом надав опис вкладення у цінний лист, накладну № 4913004743911 від 22.09.2022 та фіскальний чек від 22.09.2022 (арк. 158-159, том 1).

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 4913004743911 (лист від 22.09.2022), господарський суд встановив, що відправлення вручено особисто відповідачу 29.09.2022.

Проте лист позивача за зустрічним позовом від 22.09.2022 залишився з боку відповідача за зустрічним позовом без відповіді та задоволення.

Наведені вище обставини і зумовили звернення сторін до суду з даними позовами.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом первісного позову позивач за первісним позовом визначив 196.303,27 грн основної заборгованості, 42.730,79 грн пені, 3.487,63 грн трьох процентів річних, 34.469,34 грн інфляційних втрат.

Предметом зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визначив зобов`язання позивача прийняти від відповідача товар, який підлягає поверненню на загальну суму 258.620,29 грн.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Станом на 19.08.2022 заборгованість відповідача перед позивачем складала суму у розмірі 339.173,93 грн, що підтверджується видатковими накладними (арк. 68-89, том 1), накладними на повернення товару (арк. 90-109, том 1), банківською випискою з особового рахунку (арк. 110, том 1).

Станом на 08.02.2023 (дата прийняття рішення) заборгованість відповідача перед позивачем складає 196.303,27 грн.

При цьому відповідач за первісним позовом, його представник у судовому засіданні, визнають, що поставлений відповідачу за первісним позовом товар на суму 196.303,27 грн станом на час розгляду спору ним не оплачений. Відповідно ж до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,

Водночас відповідач за первісним позовом лише вважає, що обов`язок з оплати цього товару у нього не виник, оскільки позивач за первісним позовом зобов`язаний прийняти цей товар у відповідача як підставно повернутий.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Між сторонами 04.01.2021 була укладена додаткова угода до договору, у якій сторони домовились викласти п. 5.4 договору в такій редакції:

«оплата партії товару здійснюється частинами, по мірі реалізації третім особам, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період. При цьому, покупець зобов`язується кожні 7 (сім) календарних днів надавати постачальнику електронну звітність про товар, який реалізовано покупцем за цей період. Остаточний розрахунок за кожну партію поставленого товару відбувається не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Якщо товар нереалізований протягом даного строку, він підлягає оплаті покупцем або поверненню постачальнику при умові збереження товарного вигляду товару. У випадку існування заборгованості постачальника за іншими договорами, укладеними між сторонами, сторони мають право припинити зобов`язання по договору заліком зустрічних вимог відповідно до вимог чинного законодавства та оформлюють цей залік угодою про залік зустрічних вимог, що стає невід`ємною частиною цього договору.»

Таким чином, остаточний розрахунок за кожну партію поставленого товару відбувається не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Водночас, якщо товар нереалізований протягом 120 днів, він може бути повернутий постачальнику при умові збереження товарного вигляду товару.

Як вбачається з наведеного положення договору, строк для реалізації права на повернення товару після спливу 120 днів не встановлений, однак, очевидно, що такі дії мають бути здійснені негайно після спливу 120-денного строку, починаючи з дня, наступного за днем закінчення такого строку.

Адже після спливу 120-денного строку покупець, у якого уже виник обов`язок з остаточної оплати товару, фактично починає користуватися чужими коштами постачальника. А відтак невчинення дій щодо негайного повернення товару після спливу 120-денного строку, починаючи з дня, наступного за днем закінчення такого строку, не можуть бути визнані добросовісною поведінкою.

При цьому посилання відповідача за первісним позовом на те, що покупець може повернути товар після спливу 120-денного строку у будь-який час (через місяці, роки) суперечить як принципу розумності так і положенням договору, згідно з якими: «остаточний розрахунок за кожну партію поставленого товару відбувається не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Якщо товар нереалізований протягом даного строку, він підлягає оплаті покупцем або поверненню постачальнику при умові збереження товарного вигляду товару».

Суд враховує, положення договору щодо того «якщо товар нереалізований протягом даного строку, він підлягає оплаті покупцем» також не містять чіткої вказівки на строк оплати.

Однак такий строк встановлений попереднім реченням п. 5.4 договору.

Більш того відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд також відзначає, що коли у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, слід виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Суд встановив, що згідно з наявними у справі №904/2901/22 видатковими накладними спірні поставки товару відбулися у період з 09.12.2021 до 13.12.2021.

Стодвадцятиденний строк з моменту отримання спірного товару сплив у період з 08.04.2022 до 12.04.2022.

З первісним позовом позивач звернувся до суду 05.09.2022, що підтверджується відомостями на конверті, у якому позов надійшов до суду.

В свою чергу позивач за зустрічним позовом звернувся до ТОВ «Дрім Мейкерс» з листом про повернення товару лише 22.09.2022 (арк. 157, том 1), у якому повідомив про свій намір повернути товар на загальну суму 258.620,29 грн за такими накладними: № 4513 від 15.09.2022 на суму 9.846,92 грн; № 4538 від 16.09.2022 на суму 12.707,34 грн; № 4574 від 16.09.2022 на суму 5.573,20 грн; № 4494 від 15.09.2022 на суму 4.839,50 грн; № 4590 від 16.09.2022 на суму 53.698,82 грн; № 4451 від 15.09.2022 на суму 6.850,30 грн; № 4467 від 15.09.2022 на суму 5.805,48 грн; № 4626 від 19.09.2022 на суму 10.745,76 грн; № 4431 від 15.09.2022 на суму 10.147,98 грн; № 4572 від 16.09.2022 на суму 8.188,35 грн; № 4623 від 19.09.2022 на суму 130.216,64 грн

Станом на 08.02.2023 (дата прийняття рішення) заборгованість відповідача перед позивачем складає 196.303,27 грн.

Як зазначалось вище, відповідач за первісним позовом, його представник у судовому засіданні, визнають, що поставлений відповідачу за первісним позовом товар на суму 196.303,27 грн станом на час розгляду спору ним не оплачений.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,

Водночас відповідач за первісним позовом лише вважає, що обов`язок з оплати цього товару у нього не виник, оскільки позивач за первісним позовом зобов`язаний прийняти цей товар у відповідача як підставно повернутий.

Таким чином, всупереч вимог п. 5.4 договору відповідач протягом 120 календарних днів з моменту отримання товару не вчинив дій щодо оплати товару або його повернення позивачу.

Відтак, заявлена позивачем за первісним позовом вимога про стягнення з відповідача 196.303,27 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Щодо зустрічних вимог про зобов`язання позивача прийняти від відповідача товар на загальну суму 258.620,29 грн суд зазначає таке.

По-перше, позивач за зустрічним позовом не долучив до справи накладні, на підставі яких має намір повернути відповідачу за зустрічним позовом товар.

По-друге, позивач за зустрічним позовом ініціював повернення товару відповідачу за зустрічним позовом лише 22.09.2022, тобто після спливу 120-ти денного строку, встановленого у п. 5.4 договору та подачі первісного позову до суду.

По-третє, з огляду на тривале невиконання умов договору в частині можливого повернення товару відповідачу за зустрічним позовом суду не надані докази ані збереження його товарного вигляду, ані його фактичної наявності.

Отже, порушень прав позивача за зустрічним позовом з боку відповідача за зустрічним позовом суд не встановив. Водночас суд встановив порушення договору саме з боку відповідача за первісним позовом, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню за загальний період прострочення з 11.04.2022 до 19.08.2022 на загальну суму 42.730,79 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 11.04.2022 до 19.08.2022 на загальну суму 3.487,63 грн та 34.469,34 грн відповідно.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач за первісним позовом довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у зустрічній позовній заяві, позивач за зустрічним позовом суду не надав.

Посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин відхиляються судом як необґрунтовані та безпідставні з огляду на таке.

З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1.

Так, торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.

Проте порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно із законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.

Водночас, в ст.ст. 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Суд бере до уваги, що місцезнаходження відповідача є місто Дніпро, у якому в період з 24.02.2022 (дата початку військової агресії російської федерації та дата введення в Україні воєнного стану) до 08.02.2023 (дата ухвалення рішення по суті) були відсутні активні бойові дії, що вказує на існування можливості у відповідача засвідчити форс-мажорні обставини, у разі їх наявності, відповідно до регламенту.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі №904/2901/22 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти і належним чином виконувати укладені ним договору (в тому числі шляхом вчасного повернення позивачу товару, який не був реалізований та зберіг товарний вигляд), адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Суд оцінюючи обставини справи ураховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

З урахуванням вищевикладеного, ураховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості або повернення товару, який не був реалізований та зберіг товарний вигляд не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість саме первісних позовних вимог і відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви покладаються на відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом відповідно.

Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмірі 2.143,06 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІДДІ РІТЕЙЛ» (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАЙКАЛЬСЬКА, будинок 12-А; ідентифікаційний код 39074876) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДРІМ МЕЙКЕРС» (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 38, К.12; ідентифікаційний код 37567185) 196.303,27 грн (сто дев`яносто шість тисяч триста три грн 27 к.) основної заборгованості, 42.730,79 грн (сорок дві тисячі сімсот тридцять грн 79 к.) пені, 3.487,63грн (три тисячі чотириста вісімдесят сім грн 67 к.) трьох процентів річних, 34.469,34 грн (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят дев`ять грн 34 к.) інфляційних втрат, 4.154,87 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири грн 87 к.) судового збору.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 09.02.2023.

Суддя С.А. Дупляк