Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/10402/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/10402/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк"

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна"

про стягнення 3 466 535,03 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Портянко Тетяна Андріївна - представник за довіреністю №8 від 02.08.2022;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про стягнення 3 466 535,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №284/09/21 від 15.12.2021 року не поставив оплачений позивачем товар в повному обсязі.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за товар, що не був поставлений в розмірі 2 950 758,60 грн. та пеню в розмірі 515 776,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.11.2022.

07.11.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (заява) про відкладення розгляду справи з метою надання додатково часу для подання відповіді на відзив по справі №910/10402/22.

В судовому засіданні 08.11.2022 протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання на 29.11.2022.

22.11.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Також, зазначено, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія російської федерації проти України, а також введення обмежень щодо діяльності відповідача у вигляді зупинки здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за банківськими рахунками, на сьогоднішній день відповідач позбавлений можливості як виконати свій обов`язок з поставки позивачу товару, так і повернути переоплату відповідно до п.4.4 договору.

В судовому засіданні 29.11.2022 протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання на 13.12.2022.

06.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.12.2022 протокольною ухвалою суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.01.2023.

17.01.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення.

В судовому засіданні 17.01.2023 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.01.2023.

30.01.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про виправлення описки у позовній заяві.

В судове засідання 31.01.2023 представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.12.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (постачальник) укладено договір поставки №284/09/21.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є правовідносини сторін з поставки мінеральних добрив виробництва підприємства Республіки Білорусь, далі по тексту - «товар», в асортиментів (за найменуванням), в кількості та за цінами, які узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти в свою власність і оплатити в термін (строк), встановлений цим договором, товар, найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін (строк) поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в межах об`єму, який узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.1 договору ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ, встановлюється в гривнях за одиницю товару та узгоджується в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору підставою для оплати товару (партії товару) є даний договір з відповідною специфікацією та/або додатком до специфікації (або іншими документами, в т.ч рахунок-фактура), в яких сторонами узгоджені найменування (асортимент), кількість, ціна, умови, терміни поставки і оплати товару, який входить в партію).

Відповідно до п.6.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Товар поставляється покупцеві на умовах, які узгоджуються сторонами у відповідній специфікації на поставку товару (п.6.2 договору).

Згідно з п.6.4 договору поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня (дати) надходження оплати за товар на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до цього договору.

Даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п.11.5 договору).

До договору було укладено ряд специфікацій, у яких зазначено найменування товарів, строк та умови поставки та строки оплати за товар.

Так, між сторонами укладено специфікацію №1 від 15.12.2021 та №2 від 21.12.2021 на виконання умов яких позивач виконав свої зобов`язання та сплатив вартість товару, а відповідач в свою чергу поставив оплачений товар.

В подальшому, між сторонами укладено специфікацію № 3 до договору від 18.01.2022, п.2 якої передбачено, що загальна вартість товару, що поставляється по даній специфікації становить 3 932 160,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3 специфікації № 3 до договору покупець здійснює оплату вартості товару, який поставляється за умовами цієї специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості товару, яка зазначена в пункті 2 даної специфікації, на умовах попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації.

Строк поставки товару: січень-лютий 2022, за умови виконання покупцем зобов`язань з попередньої оплати 100% загальної вартості товару (який поставляється по даній специфікації), що погоджено в пункті 3 даної специфікації (п.3 специфікації № 3 до договору).

Позивач виконав свої зобов`язання та сплатив вартість товару в сумі 3 932 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №694 від 19.01.2022 року.

01.03.2022 сторонами внесено зміни до специфікації №3 від 18.01.2022, а саме: змінено найменування, кількість та вартість товару.

Як зазначено позивачем, не заперечується відповідачем та вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на виконання специфікації №3 поставив позивачу товар на загальну суму 1 974 701,88 грн., що підтверджується видатковою накладною №2039 від 01.03.2022.

Тобто, залишився оплачений, але не поставлений товар по специфікації №3 від 18.01.2022 на суму 1 957 458,12 грн.

Відповідно до специфікації №4 до договору від 25.01.2022 сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється по даній специфікації становить 993 300,48 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3 специфікації № 4 до договору покупець здійснює оплату вартості товару, який поставляється за умовами цієї специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості товару, яка зазначена в пункті 2 даної специфікації, на умовах попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації.

Строк поставки товару: січень-лютий 2022, за умови виконання покупцем зобов`язань з попередньої оплати 100% загальної вартості товару (який поставляється по даній специфікації), що погоджено в пункті 3 даної специфікації (п.3 специфікації № 4 до договору).

На виконання п.3 специфікації №4, позивач оплатив вартість товару в розмірі 993 300,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1085 від 26.01.2022.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" не виконало свої зобов`язання за специфікацією №4 та не поставило товар.

Тому, залишився оплачений, але не поставлений товар по специфікації №4 від 25.01.2022 на суму 993 300,48 грн.

Також, в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків станом за період: січень 2022 - квітень 2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (покупець) за договором №284/09/21 від 15.12.2021, в якому зазначено, що на 30.04.2022 заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" 2 950 758,60 грн.

У зв`язку з не поставкою товару, позивач направив відповідачу претензію №01-1/2022 від 17.08.2022 з вимогою поставити товар, що не був поставлений або повернути кошти, які були сплачені як 100% попередньої оплати, проте відповідач на претензію не відповів, не поставив оплачений товар та не перерахував кошти, які були сплачені як попередня оплата за товар, що не був поставлений. Позивач повторно направив відповідачу претензію №02-1/2022 від 28.09.2022 з вимогою поставити товар, що не був поставлений, або повернути кошти, які були сплачені як 100% попередньої оплати.

Однак, як зазначає позивач, зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар, відповідачем виконане не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №284/09/21 від 15.12.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 2 950 758,60 грн. попередньої оплати за товар та 515 776,43 грн. пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що порушення зобов`язань з поставки товару за Договором (неможливість поставки) відбулося через настання форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану. Разом з тим, відповідач також не має можливості повернути позивачу передоплату відповідно до п. 4.4 договору, оскільки, наразі введені обмеження щодо діяльності відповідача, як особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент Республіки Білорусь, у вигляді зупинки здійснення обслуговування банками видаткових операцій за банківськими рахунками, відтак, позовні вимоги у справі № 910/10402/22 є передчасними.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до п.4.4. договору у разі, якщо після отримання від покупця передоплати за товар постачальник в силу обставин, що не залежать від нього, не має можливості виконати зобов`язання з поставки товару покупцеві, то постачальник здійснює повернення передоплати (грошових коштів) покупцеві. Повернення передоплати покупцеві не є порушенням зобов`язань за умовами даного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом було встановлено, що у зв`язку з тим, що визначений договором товар не був поставлений у передбачений строк, товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" направило відповідачу листи №01-1/2022 від 17.08.2022 та №02-1/2022 від 28.09.2022 з вимогою про повернення коштів на суму 2 950 758,60 грн.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (по специфікаціях: січень-лютий 2022), тобто з 01 березня 2022 року.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 2 950 758,60 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 2 950 758,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно, але не більше ніж протягом 10 календарних днів, сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин форс-мажору, причому це повідомлення повинно бути засвідчено документом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 9.2 договору.

Також, суд звертає увагу на пункт 4.4 договору, яким встановлено, що у разі якщо після отримання від покупця передоплати за товар постачальник в силу обставин, що не залежать від нього, не має можливості виконати свої зобов`язання з поставки товару покупцеві, то постачальник здійснює повернення передоплати (грошових коштів) покупцеві. Повернення постачальником передоплати покупцеві не є порушенням зобов`язань постачальника за умовами даного договору.

Відтак, у разі відсутності можливості виконання зобов`язань з поставки товару, постачальник не був позбавлений можливості повернення передоплати (грошових коштів) покупцеві в передбачений законодавством строк.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 № 18, як підставу, що зумовила неможливість перерахування позивачу суми попередньої оплати за договором, оскільки, обмеження у вигляді зупинки здійснення обслуговування банками видаткових операцій за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, були введені 04.03.2022, тоді-як, зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати виникло з 01.03.2022 року.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 515 776,43 грн. за період з 01.03.2022 по 31.08.2022.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості невідвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 515 776,43 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1а; код ЄДРПОУ 32305906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Сурікова, будинок 9, 11/1, код ЄДРПОУ 33752928) попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 2 950 758 (два мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 60 коп., пеню в розмірі 515 776 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 51 998 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 03 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 09.02.2023 року.

Суддя С. М. Мудрий