Рішення

від 23.01.2023 по справі 916/1738/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1738/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача Бурдюг Т.В.,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до Приватного акціонерного товариства Одесенергобудтранс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9800,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Одесенергобудтранс про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9800,00 грн., посилаючись на наступне.

12.05.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем в рамках виконавчого провадження № 65265548 при примусовому виконанні виконавчого листа № 521/14949/15-ц, виданого 19.04.2021 р. на підставі рішення № 521/14949/15-ц від 04.10.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості, було винесено та направлено для виконання за місцем роботи боржника до ПАТ Одесенергобудтранс за адресою: вул. Комунальна, буд. 1, м. Теплодар, Одеська обл., 65490, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вказує, що станом на 01.02.2022 р. відповідач на виконання постанови здійснювати відрахувань із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь позивача не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав, у зв`язку із чим при здійсненні розрахунку позивач виходить із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавцем у відповідному періоді.

Як зазначає позивач, з 01.01.2021 р. мінімальна заробітна плата у відповідності до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік? № 1082-ІХ від 15.12.2020 р. становить 6000,00 грн., з 01.12.2021 р. мінімальна заробітна плата становить 6500,00 грн. З 01.01.2022 р. мінімальна заробітна плата у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» 02.12.2021 р. становить 6500,00 грн.

Так, позивач вказує, що у відповідності до ст. 70 Закону України Про виконавче провадження розмір стягнення має складати 20% заробітку. Розмір заподіяної шкоди дорівнює сумі усіх нездійснених відповідачем відрахувань із заробітної плати боржника і розраховано за формулою: СБ = КМ х РМВ, де: КМ - кількість місяців у періоді з 01.06.2021 р. до 31.01.2022 р. (включно), за які відповідач зобов`язаний здійснювати відрахування = 8 міс,; РМВ - розмір місячного відрахування = 20 % заробітку = 6000/100%х20 = 1200,00 грн.; РМВ - розмір місячного відрахування = 20 % заробітку = 6500/100%х20 = 1300,00 грн.; СБ - сума боргу за усіма відрахуваннями = 9800,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний здійснювати відрахування, щомісячно у наступні періоди:

Період нарахуванняПеріод здійснення платежуСума боргу з 01 .06.2021 до 01.07.2021 з 01.06.2021 до 01.07.2021 1 200,00 грн. з 01.07.2021 до 01.08.2021 з 01.07.2021 до 01.08.2021 1 200,00 грн. з 01.08.2021 до 01.09.2021 з 01.08.2021 до 01.09.2021 1 200,00 грн. з 01.09.2021 до 01.10.2021 з 01.09.2021 до 01.10.2021 1 200,00 грн. з 01.10.2021 до 01.11.2021 з 01.10.2021 до 01.11.2021 1 200,00 грн. з 01.11.2021 до 01.12.2021 з 01.11.2021 до 01.12.2021 1 200,00 грн. з 01.12.2021 до 31.12.2021 з 01.12.2021 до 31.12.2021 1 300,00 грн. з 01.01.2022 до 31.01.2022 з 01.01.2022 до 31.01.2022 1 300,00 грн.

Відтак, позивач зазначає, що загальний розмір матеріальної шкоди становить 9800,00 грн. Крім того, як зазначає позивач, у зв`язку із поданням даного позову позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн., які просить стягнути з відповідача.

При цьому, разом із позовною заявою до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2022 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1738/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.08.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2022 р. розгляд справи № 916/1738/22 відкладено на 19.09.2022 р. з огляду на неявку сторін.

15.09.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про прийняття рішення, в якому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2022 р. у справі № 916/1738/22 залучено до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, при цьому розгляд справи відкладено на 04 жовтня 2022 р.

29.09.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника через тимчасове припинення господарської діяльності у зв`язку з широкомасштабним вторгненням російської федерації.

Розгляд справи у судовому засіданні 04.10.2022 р. о 12 год. 00 хв. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2022 р. розгляд справи № 916/1738/22 призначено у судовому засіданні на 27.10.2022 р.

25.10.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника через тимчасове припинення господарської діяльності у зв`язку з широкомасштабним вторгненням російської федерації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2022 р. розгляд справи № 916/1738/22 відкладено на 09.11.2022 р. з огляду на неявку сторін.

07.11.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про прийняття заочного рішення, відповідно до якого позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

08.11.2022 р. від третьої особи на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення. Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович повідомляє, що на примусовому виконанні у нього перебуває виконавчий лист № 521/14949/15-ц від 19.04.2021 р., що видав суддя Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. Так, згідно довідки ДФС боржник працює в ПрАТ Одесенергобудтранс?. При цьому, приватний виконавець повідомляє, що ним винесено постанову про звернення стягнення на заробітною плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку надіслано на адресу реєстрації ПрАТ Одесенергобудтранс? (Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, 1), що підтверджується реєстром відправки рекомендованої поштової кореспонденції № 1253 від 12.05.2021 р., відправлення № 0500387544294. Проте, як зазначає приватний виконавець, жодних відрахувань із заробітної плати на рахунки приватного виконавця не надходили.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2022 р. розгляд справи № 916/1738/22 відкладено на 30.11.2022 р. з огляду на неявку сторін.

30.11.2022 р. від відповідача через систему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що призначено в засіданні суду на 30.11.2022 р., у зв`язку з аварійним відключенням електропостачання. Також у зазначеному клопотанні представник відповідача просить суд призначити наступне судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2022 р. у справі № 916/1738/22 розгляд справи призначено на 21.12.2022 р., при цьому задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

01.12.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування представника позивача у лікарні.

08.12.2022 р. від представника позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.12.2022 р. об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2022 р. у справі № 916/1738/22 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.12.2022 р. об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

20.12.2022 р. від відповідача до господарського суду через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань починаючи з 01.09.2022 р. керівником ПрАТ Одесенергобудтранс? є Некрасов Юрій Петрович. Як вказує відповідач, попереднім керівником ПрАТ Одесенергобудтранс? був ОСОБА_1 , який звільнився з посади за власним бажанням. Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. по справі № 916/224/14 позов Біляївського міськрайонного прокурора в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області до ВАТ Одесенергобудтранс? про стягнення збитків у сумі 725083,05 грн. задоволено. Рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2019 р. року по справі № 916/1961/18 позов Теплодарської міської ради Одеської області до ПРАТ Одесенергобудтранс? про стягнення у загальній сумі 756198,18 грн. задоволено. Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2021 р. по справі № 916/2004/21 позов Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області до ПРАТ Одесенергобудтранс? про стягнення 3% річних в сумі 59893,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 160243,34 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3302,06 грн. задоволено. Відповідач зазначає, що 02.07.2021 р. державним виконавцем Біляївської міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПрАТ Одесенергобудтранс? на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області грошової суми 725083,05 грн. Також відповідач вказує, що 02.07.2021 р. державним виконавцем Біляївської міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПрАТ Одесенергобудтранс? на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області грошової суми 756198,18 грн. Також відповідач вказує, що 08.12.2021 р. державним виконавцем Біляївської міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПрАТ Одесенергобудтранс? на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області грошової суми 223439,25 грн. Як стверджує відповідач, в рамках даних виконавчих проваджень державним виконавцем Біляївської міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) накладені арешти на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, про що винесені відповідні постанови.

Наразі відповідач зазначає, що на даний час сплатити заборгованість ПрАТ Одесенергобудтранс? не має можливості у зв`язку з тим, що відсутні кошти на арештованому рахунку та фактично не проводиться господарська діяльність у зв`язку з низьким попитом на послугу та вторгненням російської федерації на всю територію України, що приводить до щоденного погіршення економічного стану підприємства. Крім того, як стверджує відповідач, позивач не надсилав вимоги про надання довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 р. по 31.01.2022 р. та ґрунтував розрахунок заборгованості на припущенні. Також відповідач зазначає, що витрати на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 20000,00 грн., заявлені позивачем до стягнення, є надмірними та не пропорційними до предмета спору.

20.12.2022 р. від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач підтримує позовні вимоги та вказує про наявність підстав для стягнення збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2022 р. розгляд справи № 916/1738/22 відкладено на 23.01.2023 р.

28.12.2022 р. від представника позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 23.01.2023 р. о 12 год. 30 хв., та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2022 р. у справі № 916/1738/22 задоволено клопотання ТОВ Вердикт Капітал про участь у судовому засіданні, яке призначене на 23.01.2023 р. о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 23.01.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

12.05.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем в рамках виконавчого провадження № 65265548 при примусовому виконанні виконавчого листа № 521/14949/15-ц, виданого 19.04.2021 р. на підставі рішення № 521/14949/15-ц від 04.10.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості, було винесено та направлено для виконання за місцем роботи боржника до ПАТ Одесенергобудтранс за адресою: вул. Комунальна, буд. 1, м. Теплодар, Одеська обл., 65490, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Як вбачається матеріалів справи, постанова від 12.05.2021 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, була направлена для виконання за місцем роботи боржника - ОСОБА_1 , до ПАТ Одесенергобудтранс за адресою: вул. Комунальна, буд. 1, м. Теплодар, Одеська обл., 65490, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої поштової кореспонденції № 1253 від 12.05.2021 р., відправлення № 0500387544294 та її отримання не заперечується відповідачем.

Між тим, з огляду на те, що станом на 01.02.2022 р. відповідач на виконання постанови здійснювати відрахувань із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь виконавця не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав, у зв`язку із чим при здійсненні розрахунку позивач виходить із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавцем у відповідному періоді.

За статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Тож, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з встановленням факту заподіяння майнової шкоди ТОВ Вердикт Капітал неправомірною поведінкою ПрАТ Одесенергобудтранс, що полягає в ухиленні від виконання приписів постанови від 12.05.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем Щербаковим Ю.С., на примусовому виконанні якого перебуває виконавчий лист, боржником за яким є фізична особа ОСОБА_1 , що отримує дохід (заробітна плата за основним місцем роботи) у ПАТ Одесенергобудтранс.

Що стосується неправомірності поведінки заподіювача шкоди, суд зазначає наступне.

Вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на позивача покладений обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також вину правопорушника та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача, які проявилися в ігноруванні вимог постанови приватного виконавця, йому завдано майнової шкоди у розмірі 9800,00 гривень. При цьому позивач виходив із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, у відповідному періоді.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження? визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження?, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження?, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про виконавче провадження?, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 статті 69 Закону України Про виконавче провадження? передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Статтею 18 ЗУ Закону України Про виконавче провадження? встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання Приватним акціонерним товариством Одесенергобудтранс приписів постанови від 12.05.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем Щербаковим Ю.С., на примусовому виконанні якого перебуває виконавчий лист, боржником за яким є фізична особа ОСОБА_1 .

Разом з цим, господарський суд вважає за доцільне зазначити, що матеріали даної справи містять докази щодо надсилання відповідачу зазначеної постанови, при цьому, відповідачем не заперечується ані отримання такої постанови, ані невиконання її приписів.

Таким чином господарський суд Одеської області доходить висновку, що Приватне акціонерне товариство Одесенергобудтранс свідомо ігнорувало положення Закону України Про виконавче провадження? та не виконувало приписи винесеної приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. постанови від 12.05.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який працював директором у відповідача та отримував певну заробітну плату, що у свою чергу є неправомірною поведінкою заподіювача шкоди. Тобто, відповідач в даному випадку допустив правопорушення, не виконавши вимог приватного виконавця, які закріплені законодавством України.

Що стосується наявності шкоди та її розмір, суд зазначає наступне.

Під шкодою (збитками) розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Під збитками розуміють: втрати, яких особа зазнала, у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Так, в рамках виконавчого провадження № 65265548 при примусовому виконанні виконавчого листа № 521/14949/15-ц, виданого 19.04.2021 р. на підставі рішення № 521/14949/15-ц від 04.10.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості, позивач повинен був отримати грошові кошти, у розмірі 20 % заробітку боржника.

Що стосується розміру збитків, позивач виходить із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, у відповідному періоді.

Мінімальна заробітна плата є тією найнижчою оплатою праці, що роботодавці можуть легально платити своїм працівникам. Тобто це та планка, нижче якої працівники не мають права продавати свою працю.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Мінімальна зарплата в Україні регулюється ст. 95 Кодексу законів про працю України та ст. З Закону України Про оплату праці?. Відповідно до цих статей, мінімальна заробітна плата це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці? та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата встановлюється на національному рівні (однакова для всіх, відсутній регіональний, галузевий чи ін. поділ). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З 01.01.2021 мінімальна заробітна плата, у відповідності до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік? № 1082-ІХ від 15.12.2020 р., становить 6 000,00 грн., з 01.12.2021 мінімальна заробітна плата становить 6500,00 грн.

У відповідності до ст. 70 Закону України Про виконавче провадження? розмір стягнення має складати 20 % заробітку.

Як вбачається судом із наданої відповідачем довідки за вих. № 1 від 11.01.2023 р., за спірний період ОСОБА_1 отримано, зокрема:

нарахованоУтримано 1,5 військовийУтримано 18% податок з доходівВсього утриманоДо видачічервень 2021 р.6377,1895,661147,891243,555133,63липень 2021 р6380,8995,711148,561244,275136,62серпень 2021 р.6380,8995,711148,561244,275136,62вересень 2021 р.6380,8995,711148,561244,275136,62жовтень 20216380,8995,711148,561244,275136,62листопад 2021 р.6380,8995,711148,561244,275136,62грудень 2021 р.6700,00100,501206,001306,505393,50січень 2022 р.6700,00100,501206,001306,505393,50

З огляду на зазначене господарський суд доходить висновку, що відповідач повинен був перерахувати грошові кошти, у розмірі 20 % заробітку боржника, а саме:

1.за червень 2021 р. - 1275,44 грн.;

2.за липень 2021 р. - 1276,18 грн.;

3.серпень 2021 р. - 1276,18 грн.;

4.вересень 2021 р. - 1276,18 грн.;

5.жовтень 2021 - 1276,18 грн.;

6.листопад 2021 р. - 1276,18 грн.;

7.грудень 2021 р. - 1340,00 грн.;

8.січень 2022 р. - 1340,00 грн.

Отже, загальна сума грошових коштів, у розмірі 20 % заробітку боржника, яка повинна була бути перерахованою відповідачем, на виконання постанови про примусове виконання рішення, складає 10336,34 грн.

В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума збитків в розмірі 9800,00 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума збитків в розмірі 9800,00 грн.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, внаслідок діянь відповідача, які полягають в свідомому ігноруванні положення Закону України Про виконавче провадження? та не виконанні приписів постанови, в рамках виконавчого провадження № 65265548 при примусовому виконанні виконавчого листа № 521/14949/15-ц, виданого 19.04.2021 р. на підставі рішення № 521/14949/15-ц від 04.10.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості, позивач не отримав грошові кошти, у розмірі 20 % заробітку боржника.

Згідно ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього закону, в тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Отже суд, досліджуючи наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення встановив, що позивачем доведено наявність вини у діях відповідача, що передбачає можливість покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди позивачу.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи неналежне виконання відповідачем приписів Закону України "Про виконавче провадження", зокрема вимог постанови від 12.05.2021 р. винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем в рамках виконавчого провадження № 65265548 при примусовому виконанні виконавчого листа № 521/14949/15-ц, виданого 19.04.2021 р. на підставі рішення № 521/14949/15-ц від 04.10.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що не спростовано відповідачем належними доказами, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9800,00 грн.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача як на підставу неможливості виконання спірних зобов`язань на існування інших рішень та виконавчих проваджень, оскільки така наявність не скасовує обов`язок відповідача виконувати приписи постанови від 12.05.2021 р., винесеної в рамках виконавчого провадження № 65265548.

До того ж відповідачем не спростовано ті обставини, що ним виплачувалась заробітна плата ОСОБА_1 , тому суд вважає безпідставними доводи про те, що межах виконавчих проваджень державним виконавцем Біляївської міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) були накладені арешти на грошові кошти відповідача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника,

Більш того, зобов`язанням відповідача не є сплата власних коштів за своїми зобов`язаннями, виниклими у власній господарській діяльності, а є зобов`язаннями з перерахування частини коштів із заробітної плати, належних боржнику ОСОБА_1 за у виконавчому провадженні.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Вердикт Капітал повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в місцевому суді: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 22481 грн.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору № 05-03-/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 р., заявки на надання юридичної допомоги № 38 від 27.09.2021 р., витягу з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 р.

Як вбачається зі змісту договору № 05-03-/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 р., між фізичною особою-підприємцем Товариством з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Лігал Ассістанс (адвокатське бюро), відповідно до умов п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах , передбачених цим договором.

Згідно п. 4.1 договору юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми на рахунок, зазначений у розділі 10 цього договору.

В п. 4.2 договору передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати (4.3. договору).

У п. 4.6 договору визначено, що сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Згідно п. 7.3. договору кожна сторона має право розірвати договір, попередивши про це іншу сторону за один місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал звернулось до адвокатського об`єднання Лігал Ассістанс із заявкою про надання юридичної допомоги № 38. У даній заяві сторони погодили надання таких послуг:

1. надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу у позасудовому порядку 1 година, вартістю 1500 грн./год.;

2. надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу у судовому порядку 1 година, вартістю 1500 грн./год.;

3. надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти 3 години, вартістю 3000 грн./год.;

4. складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів чотири години, вартістю 2000 грн./год.

При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал на підставі договору № 05-03-/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 р., було сплачено Адвокатському об`єднанню Лігал Ассістанс вартість послуг у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0289280000 від 04.10.2021 р.

В ч. 5-7 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Також частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Наразі обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Так, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, оскільки заявлені позивачем витрати на професійну (правничу) допомогу неспівмірні зі складністю даної справи.

У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

У заявленому клопотанні відповідач лише вказує на судову законодавство України та судову практику, проте, разом із цим, відповідач не наводить жодних доказів на підтвердження власних висновків. З огляду на зазначене, господарський суд Одеської області доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з наведених відповідачем підстав.

Водночас, слід зазначити, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору № 05-03-/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 р., заявки на надання юридичної допомоги № 38 від 27.09.2021 р., витягу з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 р. про надання правової допомоги (юридичних послуг) підтверджують понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 20000,00 грн. До того ж надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу містять детальний опис робіт (наданих послуг) де вказано кількість годин, витрачених на роботу, та вартість послуг.

Між тим, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем витяг з акту № 3 про надання правової допомоги від 30.09.2021 р., суд зазначає, що вказані в п. 1, п. 2 та п. 3 акту послуги з надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу у позасудовому порядку, надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу у судовому порядку, надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти охоплюються діями з підготовки і складання позовної заяви, які вказані в п. 4 витягу з акту, адже є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги з оформлення позовної заяви.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2011 р. у справі № 920/39/20, здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта та збір і опрацювання позовних матеріалів (п. 1 та п. 2) охоплюються пунктом 3 - підготовка відзиву. У даному випадку аналогічно проведення Адвокатським об`єднанням Лігал Ассістанс? консультацій клієнту з посиланням на нормативні акт (п. 1-3 акту) охоплюються діями з підготовки і складання позовної заяви п. 4 акту. З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача витрат за послуги, зазначені у п. 1, п. 2, п. 3 витяг з акту № 3 про надання правової допомоги від 30.09.2021 р.

При цьому господарський суд зазначає, що вказані в п. 4 акту № 3 про надання юридичної допомоги послуги щодо підготовки і друку необхідних документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст.ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, тому такі послуги не можуть бути включені до складу витрати на професійну правничу допомогу.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2011 р. у справі № 920/39/20 наведено правовий висновок, що оформлення документальних матеріалів до відзиву, направлення матеріалів сторонам і до суду не є професійною правничою допомогою в розумінні зазначених вище норм процесуального права.

Щодо послуг зі складання даної позовної заяви про стягнення боргу загальною вартістю 8000,00 грн. за чотири години (вартість 2000 грн./год.), суд вважає, що дана позовна заява не потребує вказаної у акті кількості часу 4 год. з огляду на те, що подана позовна заява не є надзвичайно великою, адже її обсяг складає 9 сторінок (перша сторінка містить виключно вступну частину позовної заяви найменування суду до якого подається позовна заява та перелік учасників справи та представника позивача, а дев`ята сторінка містить лише частину переліку доданих до позовної заяви додатків). При цьому, з огляду на категорію та складність справи, суд вважає, що кількість годин, витрачених на дані послуги, що заявлені в акті надання послуг не є співмірним з часом, необхідним для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права та обсягом наданих послуг і виконаних робіт. Адже складність справи не є високою, тому підготовка позову та участь у справі не вимагали від адвоката дослідження та вивчення великої кількості законодавчої бази. До того ж, виходячи з аналізу судових рішень в ЄДР, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал вже неодноразово звертався до суду із аналогічними вимогами, зокрема у справах: 911/3627/21, 904/4624/21, 915/1844/21, 902/654/22, 916/1547/21, огляду на що був достатньо обізнаний з нормативними актами, які регулюють подібні правовідносини.

Враховуючи те, що позовна заява не є обширною, не містить аналізу судової практики, не потребує складної аналітичної діяльності адвоката, а також з огляду на невелику кількість доказів (постанова від 12.05.2021 р., супровідний лист до даної постанови та докази надіслання зазначених постанови із супровідним листом на адресу відповідача), щоб потребувати вказаної кількості часу у чотири години, господарський суд вважає, що за надання передбачених у п. 4 акту послуг достатнім є час у 2 години.

Як вказано в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі N 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі N 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що розумним і співмірним у заявленому спорі може вважатись розмір витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. (2 год. х 2000,00 грн./год. - складання позовної заяви) з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності).

За таких обставин, з огляду на задоволення позовної заяви у повному обсязі, суд доходить висновку, що заява позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до Приватного акціонерного товариства Одесенергобудтранс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9800,00 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства Одесенергобудтранс (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, буд. 1; код ЄДРПОУ 04872300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (04053, м. Київ, вул. Кудрявський, узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749)майнову шкоду в розмірі 9800/девять тисяч вісімсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 4000/чотири тисячі/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 01 лютого 2023 р. у зв`язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.

Суддя В.С. Петров