Рішення

від 08.02.2023 по справі 916/2997/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2997/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2997/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (вул. Шевченка Т., буд.№ 111А, м. Львів, 79039, код ЄДРПОУ 39594527)

до відповідача: Кулевчанського опорного закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Центральна, № 74-А, с. Кулевча, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68261, код ЄДРПОУ 25814353),

про стягнення 6 703,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кулевчанського опорного закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення 6703,36 грн, у т.ч.: заборгованості за спожиту електричну енергію - 6569,80 грн., пені - 126,00 грн. та 3% річних - 7,56 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2021 щодо здійснення своєчасної та повної оплати за поставлену електричну енергію у серпні 2022 року.

За твердженням позивача, ТОВ «Львівгаз збут» належним чином виконало свої зобов`язання за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2021, зокрема, за серпень 2022 року, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії, проте відповідач не виконав належним чином свої обов`язки за договором та не повністю оплатив надані йому у серпні 2022 року послуги з поставленої електричної енергії.

Окрім того, як зауважує позивач, АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператором системи розподілу, підтверджено, що обсяг розподіленої електричної енергії та віднесеної до ТОВ «Львівгаз збут» у серпні 2022 року складає 1535 кВт/год, що відповідає обсягам, зазначених в акті приймання-передачі електричної енергії у серпні 2022 року.

Відтак, за ствердженням позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого, станом на дату подання позову його заборгованість перед позивачем за поставлену електричну енергію становить 6569,80 грн.

Окрім того, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 позовна заява вх. № 3093/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 було прийнято позовну заяву (вх.№3093/22 від 07.11.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2997/22. Справу № 916/2997/22 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.

Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 про відкриття провадження у справі № 916/2997/22 позивачу було направлено судом на адресу електронної пошти, зазначеної ТОВ «Львівгаз збут» в позовній заяві.

Відповідачу - Кулевчанському опорному закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.11.2022 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: вул. Центральна, № 74-А, с. Кулевча, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68261 , яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 14.11.2022, яку суд надіслав відповідачу за його місцезнаходженням, отримана останнім 06.12.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № ГСОО № 21458/22 від 19.12.2022).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Керуючись головною метою внесених законодавцем принципів, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії воєнного стану - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, а забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

08.02.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та Кулевчанським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2022, відповідно до умов п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).

Загальний обсяг споживання електричної енергії за цим договором складає 43000 кВт/год (п. 2.3. договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. договору місце поставки:68261, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Кулевча, вул. Центральна, № 74-А. Строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 31.12.2022 року.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору загальна вартість договору становить 184040,00 грн, у тому числі ПДВ становить 30673,33 грн. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника згідно додатку 3.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Відповідно п. 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника (п. 5.6 договору).

Як встановлено п. 5.7. договору, оплата товару здійснюється споживачем за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених його кошторисом, у суворій відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України. Споживач здійснює розрахунок шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості спожитих обсягів електричної енергії після закінчення місяця поставки електричної енергії на підставі рахунку/ рахунку-фактури/акту приймання передачі електричної енергії протягом 10 календарних днів

За змістом п.5.8. договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п.6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

За умовами п.13.1. цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків до повного виконання фінансових зобов`язань.

Невід`ємною частиною договору є додатки: 1) № 1 «Перелік об`єктів за якими необхідне постачання електричної енергії»; 2) № 2 «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; 3) № 3 «Комерційна пропозиція» (п.14.1. договору).

Відповідачем підписана заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу. В заяві-приєднання вказані відомості щодо адреси об`єктів, на яких відповідачем споживається електрична енергія та ЕІС-коди точок комерційного обліку. Окрім того, визначено, що оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії є АТ «ДТЕК Одеські електромережі»

Між сторонами у справі підписана комерційна пропозиція, в якій визначено таке: спосіб оплати - по факту. Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію: до 10 числа наступного за розрахунковим, сплата протягом 15 днів з дня підписання акту прийому-передачі. Строк оплати за спожиту електричну енергію: протягом 10 календарних днів після закінчення місяця поставки електричної енергії на підставі рахунку/рахунку-фактури/акту приймання-передачі електричної енергії.

В додатку № 4 до договору сторони погодили планові місячні обсяги споживання електричної енергії у розрізі кожного місяця.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2022 до договору сторони погодили внести зміни в п. 13 «Строк дії договору та інші умови» і викласти п. 13.1. в наступній редакції: «Цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання фінансових зобов`язань».

Окрім того, в додатковій угоді від 03.08.2022 № 2 до договору, зокрема, сторонами погоджено достроково припинити дію договору про закупівлю електричної енергії № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2021 року шляхом його розірвання « 05» серпня 2022 року.

Також, підписанням даної додаткової угоди стороно домовились, що:

- загальна вартість договору становить 144 458 грн. 57 коп. у тому числі ПДВ 24 076 грн. 43 коп (п. 2 додаткової угоди № 2 від 03.08.2022);

- строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 04.08.2022 року (п. 3 додаткової угоди № 2 від 03.08.2022);

- цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до 04 серпня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання фінансових зобов`язань (п. 4 додаткової угоди № 2 від 03.08.2022).

На виконання умов договору позивач у серпні 2022 року продав відповідачу електричну енергію в обсязі 1535 кВт*год на суму 6569,80 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2022 № ЗЛВ82032932 на суму 65369,80 грн.,

Також позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 62061971 від 12.09.2022 за серпень 2022 року на суму 6569,80 грн.

Рахунок та акт за серпень позивач направив 22.09.2022 на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі та в комерційній пропозиції (додаток 3 до договору) - ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідь на звернення ТОВ «Львівгаз збут» від 20.09.2022 № 797-Сл-6211-0922/1 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (Оператор системи розподілу) підтверджено обсяги розподіленої електричної енергії, а саме: у серпні 2022 - 1535 кВт*год, що відповідає обсягам, зазначених в акті приймання-передачі електричної енергії у серпні 2022.

Крім цього, Оператором системи розподілу (АТ «ДТЕК Одеські електромережі») надано інформацію що, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу до о5.08.2022 та вищевказані обсяги були віднесені до постачальника електричної енергії ТОВ «Львівгаз збут».

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо акту приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2022.

Несплата відповідачем заборгованості за серпень 2022 року своєчасно та в повному обсязі відповідно до вищевказаного рахунку за спожиту електричну енергію стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення вказаної заборгованості, а також 3% річних в розмірі 7,56 грн та пені в розмірі 126,00 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); про участь у ринку "на добу наперед" та/або внутрішньодобовому ринку; про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед"; про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку; про участь у балансуючому ринку; про врегулювання небалансів; про надання послуг з розподілу; про надання послуг з передачі; про надання допоміжних послуг; про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; про приєднання до системи передачі; про приєднання до системи розподілу; про участь у розподілі пропускної спроможності; про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом; про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до ч.1. п.2 ч.2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

У пункті 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 (далі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 60АВ797-20345-21 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021, за яким позивач здійснює продаж електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем не спростовано факт укладення договору № 60АВ797-3045-21 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору на умовах обраної комерційної пропозиції, з датою постачання електричної енергії з 01.01.2022 та припинення 05 серпня 2022 року дії вказаного договору.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, функції оператора комерційного обліку покладені згідно п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», яке здійснює фіксацію показників електролічильників.

Матеріали справи вказують на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2021 (з урахуванням додаткових угод до нього), в серпні 2022 року позивачем здійснено постачання відповідачу електричної енергії в обсязі 1535 кВт/год на суму 6569,80 грн (з ПДВ).

Разом з тим слід зазначити, що відповідач не оспорює обсяги електроенергії, спожиті ним у серпні 2022 року та не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії або підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, продаж позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати згідно виставленого рахунку на оплату вартості спожитої електроенергії, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за серпень 2022 на спірну суму коштів у встановлений строк, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача простроченого невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів оплати за поставлену електроенергію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, враховуючи стверджені сторонами умови договору, відповідач був зобов`язаний сплатити 6569,80 грн протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку або акту приймання-передачі, тобто до 02.10.2022 включно.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 7,56 грн та пені в сумі 126,00 грн, суд зазначає, що позивач рахунок на оплату спожитої у спірному періоді електроенергії направив відповідачу 22.09.2022, таким чином, обов`язок з оплати цього рахунку у відповідача виник вже після припинення дії договору.

За цих обставин суд вважає, що позивач безпідставно здійснив нарахування пені на підставі п. 5.8. договору, а тому вимоги останнього в цій частині задоволенню не підлягають. Водночас, оскільки стягнення 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання, суд, враховуючи визначені ПРРЕЕ строки для здійснення оплати рахунку, вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, які нараховані за період з 03.10.2022 до 16.10.2022. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив його вірність та обґрунтованість, при цьому відповідачем розрахунки позивача не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Кулевчанського опорного закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 6569,80 грн основного боргу та 7,56 грн 3% річних.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наразі несвоєчасною сплатою позивачу суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості та 3% річних.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи, що відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Кулевчанського опорного закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» заборгованості за спожиту в серпні 2022 року електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ797-20345-21 від 31.12.2021 підлягають до часткового задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2434,37 грн судового збору.

При цьому при ухваленні рішення суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи неподання останнім доказів їх понесення (договору, актів надання послуг, їх детального опису, доказів оплати тощо).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Кулевчанського опорного закладу - ліцею з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Центральна, № 74-А, с. Кулевча, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68261, код ЄДРПОУ 25814353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (вул. Шевченка Т., буд.№ 111А, м. Львів, 79039, код ЄДРПОУ 39594527) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 6 569 (шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 80 коп, суму 3% річних у розмірі 7 (сім) грн 56 коп та судовий збір у розмірі 2 434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 37 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський