Ухвала

від 09.02.2023 по справі 916/499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"09" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/499/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву приватного підприємства «АГРО-БРОКЕР» /ЄДРПОУ 41037283, адреса 68222, Одеська область, Саратський р., с. Пасічне, вул. Незалежності, буд. 12/8, e-mail: PP-yulia-d@ukr.net/ про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-6/23 від 08.02.2023 року/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТА-АГРО» /ЄДРПОУ 39951766, адреса 67654, Одеська обл., Біляївський р., с. Маяки, 0вул. Богачова, 86, e-mail: majak2016@ukr.net/

про зобов`язання поставити товар та стягнення пені у розмірі 15 248 025,00 грн

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023 року приватне підприємство «АГРО-БРОКЕР» (ПП «АГРО-БРОКЕР», заявник) звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-6/23/, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю «АРІСТА-АГРО» (ТОВ «АРІСТА-АГРО»):

- земельну ділянка 0,9929 га, кадастровий номер 5121082000:01:001:0499;

- земельну ділянка 0,2203 га, кадастровий номер 5121082000:02:002:0395;

- земельну ділянка 0,8604 га, кадастровий номер 5121082000:01:001:0500;

- нежитлову будівлю 369,1 кв.м.;

- нежитлову будівлю (будівлю майстерні) 1052,6 кв.м.;

- нежитлову будівлю (будівля для зб.зерна) 974,5 кв.м.;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Марка Т-150 К, рік випуску 1985,

заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;

-трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , Марка ЮМЗ 8073, рік випуску

1999, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 ;

-трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_7 , марка Беларус 82.1-23/12-23/32,

рік випуску 2016, заводський № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 ;

-трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_10 , марка БЕЛАРУС-952, рік випуску

2017, заводський № НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 ;

-трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_13 , марка МТЗ-82.1.26, рік випуску

2008, заводський № НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_15 ;

2) та накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АРІСТА-АГРО», код ЄДРПОУ 39951766, які знаходяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_16 в АТ КБ «Приватбанк» у розмірі позовних вимог 15 248 025 грн. 00 коп., а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших банківських рахунках, які належать ТОВ «АРІСТА-АГРО», та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах та будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах розміру позовних вимог.

В обґрунтування вказаного заявник посилається на те, що 01.02.2022 року між приватним підприємством «ЮЛІЯ-Д» (перейменоване у ПП «АГРО-БРОКЕР») та ТОВ «АРІСТА-АГРО» укладено договір постачання сільськогосподарської продукції №01/02-1. 13.06.2022року на адресу заявника від ТОВ «АРІСТА-АГРО» надійшов гарантійний лист б/н, згідно якого ТОВ «АРІСТА-АГРО» зобов`язувалось здійснити поставку товару в визначений договором термін, та просило здійснити повну оплату за договором у розмірі 18 000 000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором 30.05.2022 року між ПП «АГРО-БРОКЕР» та ТОВ «АРІСТА-АГРО» було укладено Товарно аграрну розписку, що посвідчена приватним нотаріусом ОМНО Ткаченко О.В., зареєстровану у Реєстрі аграрних розписок за №1575.

На виконання умов договору та аграрної розписки ПП «АГРО-БРОКЕР» було здійснено 100% передплату на загальну суму 18 045 000,00 грн.

Однак в обумовлений договором та аграрною розпискою строк ТОВ «АРІСТА-АГРО» обов`язки не виконало, на теперішній час ухиляється від виконання обов`язків щодо поставки товару у кількості 3 000,000 тон пшениці.

Заявник вказує, що станом на 16.01.2023 року загальна сума нарахованої пені становить 15 248 025,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, заявник має намір звертатися до суду з позовною заявою до ТОВ «АРІСТА-АГРО» про:

-зобов`язання ТОВ «АРІСТА-АГРО» здійснити поставку товару - пшениці, врожаю 2022 р., код УКТЗЕД 1001 99 00 00 в кількості 3 000,000 (три тисячі) тони на користь ПП «АГРО-БРОКЕР»;

-стягнення з ТОВ «АРІСТА-АГРО» на користь ПП «АГРО-БРОКЕР» пені за договором постачання сільськогосподарської продукції №01/02-1 від 01.02.2022 року в розмірі 15 248 025,00 грн.

Заявник вважає, що з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, з метою ухилення від сплати пені та відшкодування завданих збитків, боржник дізнавшись про розгляд справи, намагатиметься відчужити належне йому майно, а також зняти з рахунків усі наявні у нього грошові кошти. Заявник зауважує, що у нього є всі реальні та об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити та/або унеможливити виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, про стягнення з відповідача нарахованої пені. На думку заявника є очевидним, що майбутні позовні вимоги щодо зобов`язання поставки товару та стягнення пені є співмірними із заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Заявник наголошує, що йому відомо, що ТОВ «АРІСТА-АГРО» здійснюється відчуження належного йому майна, так було відчужено належний йому транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 137 названого Кодексу містить невичерпний перелік заходів забезпечення позову і припис про те, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За правилами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У наведених висновках господарський суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, що неодноразово викладалась, зокрема, в пункті 15 постанови від 14.06.2018 у справі №916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, а також в постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 29.01.2021 у справі №910/10957/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявнику повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Господарський суд, досліджуючи обставин співмірності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно із заявленими позивачем вимогами, приймає до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, викладені у постановах КГС ВС від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20. Відповідно до цих висновків під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому заарештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

З огляду на викладене, господарський суд, надаючи оцінку майбутньому позову заявника, предметом якого за словами заявника буде зобов`язання поставити товар та стягнення пені у розмірі 15 248 025,00 грн, зазначає що вказані ПП «Агро-Брокер» майбутні позовні вимоги є немайнового та майнового характеру.

Судом встановлено, що 01.02.2022 року між ПП «ЮЛІЯ-Д» (перейменоване у ПП «АГРО-БРОКЕР») та ТОВ «АРІСТА-АГРО» укладено договір постачання сільськогосподарської продукції №01/02-1, за умовами якого постачальник зобов`язується виростити визначену даним договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку і на умовах договору прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Сторони узгодили, у п.6.2. договору, що у випадку нездійснення постачальником своєчасної поставки всього обсягу товару в строки визначені згідно п. 4.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості не поставленого товару, за кожен день прострочення.

13.06.2022 року на адресу ПП «АГРО-БРОКЕР» від ТОВ «АРІСТА-АГРО» надійшов гарантійний лист б/н, згідно якого ТОВ «АРІСТА-АГРО» зобов`язувалось здійснити поставку товару в визначений договором термін, та просило здійснити повну оплату за договором у розмірі 18 000 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, 30.05.2022 року між ПП «АГРО-БРОКЕР» та ТОВ «АРІСТА-АГРО» укладено Товарно аграрну розписку, що посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., зареєстрована у Реєстрі аграрних розписок за №1575. Відповідно до п.2.3. Аграрної розписки, остання надається боржником за аграрною розпискою в забезпечення виконання ним зобов`язань, що виникають в рамках договору постачання сільськогосподарської продукції №01/02-1 від 02.02.2022 року, відповідно до якого боржник за аграрною розпискою зобов`язався здійснити поставку пшениці, врожаю 2022 р., а кредитор за аграрною розпискою зобов`язався прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п.7.1. Аграрної розписки, предметом застави за цією товарною аграрною розпискою є майбутній урожай з моменту його фізичного збирання боржником стає предметом застави за цією аграрною розпискою. Аграрна розписка встановлює безумовне зобов`язання Боржника здійснити поставку пшениці 3 000,000 тон +-5% залікової ваги нетто (п.7.3. Аграрної розписки). В забезпечення зобов`язань за Аграрною розпискою боржник передає у заставу майбутній врожай пшениці 3000, 000 (три тисячі) тон +/- 5% метричних тон, з земельних ділянок, що зазначені в п.8.1. цієї аграрної розписки. Відповідно до п. 7.5. Аграрної розписки вартість предмету застави на дату видачі цієї Аграрної розписки сторони визначили в 18 000 000,00 грн з ПДВ. боржник за аграрною розпискою зобов`язаний в період з 10.07.2022 року по 31.07.2022 року здійснити за свій рахунок безперешкодну доставку зібраного урожаю сільськогосподарської продукції, найменування, кількість та якість якої відповідають умовам цієї Аграрної розписки.

Заявником до заяви про забезпечення позову надані платіжні доручення, з яких вбачається, що на виконання умов договору та Аграрної розписки ПП «АГРО-БРОКЕР» було здійснено 100% передплату на загальну суму 18 045 000,00грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків поставки за договором заявником нараховано пеню станом на 16.01.2023 року у розмірі 15 248 025,00 грн.

19.08.2022 року та 10.11.2022 року заявник вручив відповідачу претензії про поставку товару вих. № 19/08-1 та вих. № 10/11-1, що вбачається із відповідних відміток про отримання.

Господарський суд зазначає, що заявником надано свідоцтва про реєстрацію машини, а саме:

-трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Марка Т-150 К, рік випуску 1985, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;

-трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_4 , Марка ЮМЗ 8073, рік випуску 1999, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 ;

-трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_7 , марка Беларус 82.1-23/12-23/32, рік випуску 2016, заводський № НОМЕР_8 , двигун № НОМЕР_9 ;

-трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_10 , марка БЕЛАРУС-952, рік випуску 2017, заводський № НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 ;

-трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_13 , марка МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський № НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_15 ;

Вказані свідоцтва про реєстрацію машини, хоч і містять відмітку про власника ТОВ «АРІСТА-АГРО», проте не можуть бути належними доказами того, що станом хоча б на дату подання заяви про забезпечення позову власником вказаних транспортних засобів є саме ТОВ «АРІСТА-АГРО».

Заявником також надано до заяви про забезпечення позову ряд Інформаційних довідок з Державного реєстру речових на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2021 року. Вказані докази також не свідчать про актуальні станом на 2023 рік відомості з Державного реєстру речових на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (витрачання коштів, укладення договорів поруки чи застави тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена вище правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20.

При цьому суд критично оцінює доводи заявника щодо відчуження відповідачем належного йому транспортного засобу TOYOTA RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску. Оскільки надані заявником докази в цій частині не дають можливості встановити, що вказаний автомобіль взагалі було зареєстровано за відповідачем.

Господарський суд зазначає, що оскільки майбутні позивні вимоги будуть також і вимогами немайнового характеру, в даному випадку також має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Також господарський суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у суду матеріали, господарський суд зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Разом із тим, враховуючи докази наявності у відповідача рухомого і нерухомого майна, господарський суд зазначає, що всупереч положень ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, які позивач просить суд застосувати, є не співмірними із заявленими позовними вимогами про зобов`язання поставити товар та стягнення штрафу у розмірі 15 248 025,00 грн та відшкодування судових витрат.

За таких обставин, вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача не є співмірними з позовними вимогами, що в силу приписів чинного процесуального закону є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Окрім того суд зауважує, що факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Суд зауважує, що невиконання стороною своїх зобов`язань за договором є підставою для нарахування штрафних санкцій, чим фактично і має намір скористатися заявник, враховуючи предмет майбутнього позову, однак не є безумовною підставою для накладення арешту на грошові кошти боржника та його майно.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд не вбачає достатніх підстав для задоволення та вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви приватного підприємства «АГРО-БРОКЕР» про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-6/23 від 08.02.2023 року/.

Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства «АГРО-БРОКЕР» про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-6/23 від 08.02.2023 року/ відмовити.

Ухвала складена та підписана 09.02.2023 року.

Ухвала набрала законної сили 09.02.2023 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко