Рішення

від 02.02.2023 по справі 917/269/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 917/269/22

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" вул. Будівельників, 16, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

до Фонду культурного і духовного розвитку "Данте" вул. Добровольського, 49, кв.15, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фонду культурного і духовного розвитку "Данте" про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Ухвалою від 11.04.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 05.05.22.

Підготовчі засідання по справі неодноразово відкладалися.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив.

У підготовчому засіданні, 15.12.2022р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.12.22 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.23.

Суд ухвалою від 12.01.23 відклав розгляд справи на 02.02.2023

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що копії ухвал, що направлялися відповідачу за адресоюЗгідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Добровольського, 49, кв.15, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800), повернулися до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд зазначає, що Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

На переконання суду, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/269/22.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.02.2023 судом складено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

29 грудня 2018 року між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ФК і ДР «Данте» було укладено договір оренди майна №3241, а саме: частини адміністративно-побутового корпусу ОГМ (підвал) інв. №010097205 площею 28 м2 оціночною вартістю 114 800,00 грн (далі - майно, нежитлове приміщення).

02.01.2019 року Орендодавець передав Орендарю Майно, що підтверджується Актом прийому-передачі майна в оренду до Договору оренди №3241 від 29.01.19.

03 червня 2021 року Сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору №3241, якою змінено предмет оренди, у зв`язку з чим п. 1.1 Договору було викладено в наступній редакції:

«Цим Договором регулюються правовідносини, пов`язані з переданням Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування наступного:

Приміщення №409, площею 45 м2, оціночною вартістю 315 000,00 грн без ПДВ, що є частиною БУДІВЛІ КОРПУСУ ЗБАГАЧЕННЯ за складом концентрату №2, інв. №010021000, далі Майно.»

На підставі вищезазначеної Додаткової угоди Орендар:

повернув майно з оренди, а саме: частину адміністративно-побутового корпусу ОГМ (підвал) інв. №010097205 площею 28 м2 оціночною вартістю 114 800,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі майна з оренди від 03.06.21.;

прийняв майно в оренду, а саме: приміщення №409, площею 45 м2, оціночною вартістю 315 000,00 грн без ПДВ, що є частиною БУДІВЛІ КОРПУСУ ЗБАГАЧЕННЯ за складом концентрату №2, інв. №010021000, що підтверджується Актом прийому-передачі майна в оренду від 03.06.21.;

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди майно передається з метою використання Орендарем в господарській діяльності. Пунктами 10.1 та 10.2 Договору встановлені строки оренди:

« 10.1 Договір вважається укладеним із дати передання Майна, факт якого підтверджено Актом приймання-передачі. Строк дії Договору становить один рік із дня підписання сторонами Акта приймання-передачі майна, який є його невід`ємною частиною.

10.2.У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору до закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на строк, указаний у п. 10.1 цього Договору, на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.».

Позивач вказує, що, керуючись пунктом 10.2 Договору завчасно листом вих. №4641/11816 від 16.11.21. попередив Відповідача, що строк дії Договору №3241 від 29.12.18. закінчується 28 грудня 2021 року та що Позивач не має наміру продовжувати його дію. Цим же листом зобов`язано Відповідача повернути приміщення з оренди в порядку, встановленому Договором.

Отримав цей лист Голова фонду культурного і духовного розвитку «Данте» Рябо Олег Юрійович 9 листопада 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Виходячи з вищенаведеного, Позивач вважає, що договір оренди №3241 від 29.12.18., укладений між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ФК і ДР «Данте» припинено, так як строк дії, на який його було укладено закінчився.

За твердженням позивача, Відповідач майно не повернув, продовжує користуватися приміщенням, чим порушує договірні зобов`язання та права Позивача.

З огляду на те, що своєчасно попередив про закінчення строку дії договору, позивач вважає, що перебування Відповідача у приміщенні є незаконним та порушує права орендодавця і тому звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати Фонд культурного і духовного розвитку «Данте» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням №409, площею 45 м2, оціночною вартістю 315 000 грн без ПДВ, що є частиною БУДІВЛІ КОРПУСУ ЗБАГАЧЕННЯ за складом концентрату №2, інв. №010021000, що знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., шляхом звільнення вказаного приміщення та надання фактичного доступу до цього приміщення.

При вирішенні спору судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін щодо оренди майна регулюються загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України та умовами укладеного між сторонами договору.

Частинами 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).

П.1 ч.2. ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Суд встановив, що строки оренди встановлені пунктами 10.1 та 10.2 Договору, а саме:

« 10.1 Договір вважається укладеним із дати передання Майна, факт якого підтверджено Актом приймання-передачі. Строк дії Договору становить один рік із дня підписання сторонами Акта приймання-передачі майна, який є його невід`ємною частиною.

10.2.У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору до закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на строк, указаний у п. 10.1 цього Договору, на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.».

Матеріалами справи підтверджено, що, керуючись пунктом 10.2 Договору позивач завчасно листом вих. №4641/11816 від 16.11.21. попередив Відповідача, що строк дії Договору №3241 від 29.12.18. закінчується 28 грудня 2021 року та що Позивач не має наміру продовжувати його дію. Цим же листом зобов`язано Відповідача повернути приміщення з оренди в порядку, встановленому Договором.

Отримав цей лист Голова фонду культурного і духовного розвитку «Данте» Рябо Олег Юрійович 9 листопада 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Факт отримання повідомлення позивача про припинення цього Договору відповідач при розгляді справи не заперечив.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що договір оренди №3241 від 29.12.18., укладений між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ФК і ДР «Данте» припинено, так як строк дії, на який його було укладено закінчився.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач використовував приміщення на праві оренди на підставі укладеного між сторонами Договору.

Згідно розділу 2 договору у випадку припинення Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцю на підставі Акту приймання-передачі, підписаного Сторонами Договору. Перед підписанням Акту приймання-передачі Орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів звільнити приміщення та підготувати Майно для його передачі Орендодавцю, Майно вважається переданим Орендарем Орендодавцю з моменту підписання Сторонами Договору та Акту приймання-передачі. Відповідно до ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення цього Договору, Орендар зобов`язаний негайно повернути Орендодавцю Майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану Майна з вини Орендаря.

Враховуючи вищезазначене, обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після припинення договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору оренди.

Докази повернення майна з орендного користування після припинення договору оренди, як і допустимих доказів у спростування позовних вимог чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи що позивачем доведено обґрунтованість та законність заявлених вимог, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача повністю в розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фонд культурного і духовного розвитку «Данте» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням №409, площею 45 м2, оціночною вартістю 315 000 грн без ПДВ, що є частиною БУДІВЛІ КОРПУСУ ЗБАГАЧЕННЯ за складом концентрату №2, інв. №010021000, що знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., шляхом звільнення вказаного приміщення та надання фактичного доступу до цього приміщення.

3. Стягнути з Фонду культурного і духовного розвитку "Данте" (вул. Добровольського, 49, кв.15, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 25692003) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м.Горішні Плавні, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00191282) 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2023 р.

Суддя Киричук О.А.