Рішення від 02.02.2023 по справі 925/1133/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокум. Черкаси Справа № 925/1133/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб", Черкаська область, Катеринопільський район, с.Розсохуватка, вул.Козацька,49

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", Черкаська область, Городищенський район, с.Мліїв, вул.Кушніра,245

про стягнення 310719,77 грн. інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами,

без участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" зі збільшеними вимогами про стягнення 310719,77 грн (з них: 256935,06 грн - інфляційні втрати та 53784,71 грн - 3% річних) за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також про відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалами суду: від 01.112022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 24.11.2022; від 24.11.2022 прийнято до розгляду заяву позивача від 22.11.2022 (вх.суду №13830/22 від 23.11.2022, а.с.27) та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з наступними вимогами позивача до відповідача: про стягнення 256936,06 грн інфляційних втрат та 53784,71 грн - 3% річних; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; відкладено судове засідання на 20.12.2022; від 20.12.2022 з огляду на відключення Господарського суду Черкаської області від електромережі відповідно до графіку погодинного відключення електричної енергії, розробленого ПАТ "Черкасиобленерго" відкладено судове засідання на 09.01.2023; від 09.01.2023 відкладено судове засідання на 02.02.2022.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, однак явки представника у судове засідання не забезпечив, направив до суду заяву від 02.02.2023 про розгляд справи без його участі.

Відповідач про дату судового засідання був повідомлений під розписку (а.с.87), однак участі представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.

Явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Позивач у позовній заяві від 26.10.2022 (вх.суду №12479/22 від 27.10.2022, а.с.1-15), відповіді на відзив від 25.12.2022 (вх.суду №15343/22 від 26.12.2022, а.с.76) та його представник у судових засіданнях збільшені вимоги підтримав та вказав, що

відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати отриманого за договором поставки від 01.07.2015 №01-07/15 товару;

факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №925/1600/16, згідно з яким з відповідача на користь позивача стягнуто 995226,47 грн (в тому числі: 878015,30 грн боргу, 57962,40 грн пені, 4952,00 грн 3% річних, 39588,98 грн інфляційних втрат та 14707,79 грн витрат по сплаті судового збору);

12.12.2017 постановою Городищенського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від відкрито виконавче провадження №55374059 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16, яке станом на день звернення позивача до суду повністю не виконане, заборгованість відповідачем перед позивачем не погашена;

враховуючи тривале невиконання боржником грошового зобов`язання позивач з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути 3% річних за період з 01.10.2019 до 22.11.2022 у розмірі 53754,71 грн та інфляційні втрати за період з 01.10.2019 до 31.10.2022 у розмірі 256935,06 грн;

інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період 3 роки, що передував даті звернення до суду із позовною заявою відносно триваючого порушення виконання грошового зобов`язання. Так, кошти на виконання судового рішення фактично перераховані позивачу 23.11.2022, що підтверджується платіжним дорученням органу ДВС від 24.10.2022 №620, проведеним банком 23.11.2022. Отже, позивач має право на стягнення коштів за період з 01.10.2019 до 23.11.2022.

Відповідач у відзиві на позов від 18.11.2022 (вх.суду №13954/22 від 25.11.2022, а.с.48) та від 15.12.2022 (вх.суду №15097/22 від 20.12.2022, а.с.65), та його представник у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив, і вказав, що

станом на день звернення позивача із позовною заявою до суду заборгованість у розмірі 614565,37 грн була погашена, а виконавче провадження №55374059 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі 925/1600/16 постановою Городищенського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 17.10.2022 закрите;

згідно з випискою АТ "Ощадбанк" по рахункам клієнта ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" від 11.10.2022 стягнення згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16 відбулось 07.10.2022. Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а отже 07.10.2022 (дата остаточного погашення заборгованості за судовим рішенням) є датою припинення зобов`язань відповідача перед позивачем);

оскільки право на позов про стягнення відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних виникає у позивача з моменту порушення грошового зобов`язання і обмежується останніми трьома роками, що передували зверненню із таким позовом, відповідач заявляє про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог позивача на підставі ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України;

оскільки державним виконавцем у межах виконавчого провадження №55374059 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16 не було вжито у повному обсязі дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема не звернуто стягнення на наявне станом на 12.12.2017 у боржника рухоме та нерухоме майно для виконання наказу та примусового стягнення боргу у визначені законодавством строки, відповідач заявляє клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

01.07.2016 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №01-07/15 з елементами поставки (далі - договір), за умовами якого: постачальник (позивач) зобов`язався передавати у власність покупця (відповідача) товар (сільськогосподарську продукцію, в тому числі макуха і олія соєва, суміш зерновідходів гранульована), та інший товар, вказаний у видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату; асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягають поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються у видаткових накладних (п.1.2); датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній (п.3.4); підписання видаткової накладної є підтвердженням прийняття Товару належної якості (5.3); оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника в день отримання товару у повному розмірі (100%) (п.7.1); всі оплати за товар зараховуються по першій поставці, в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство в незалежності від призначення платежу. Тобто, всі оплати за товар від покупця спочатку закривають всі попередні неоплачені поставки, починаючи з першої неоплаченої поставки повністю (п.7.2).

У період з 28.09.2016 до 31.10.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 974046,00 грн, який відповідачем оплачено частково у сумі 96030,70 грн. Заборгованість становить 878015,30 грн. Вказані обставини підтверджено: видатковими накладними від 28.09.2016 №2256 на суму 164916,00 грн, від 03.10.2016 №2258 на суму 126360,00 грн, від 04.10.2016 №2261 на суму 63432,00 грн, від 11.10.2016 №2264 на суму 234144,00 грн, від 27.10.2016 №2273 на суму 141438,00 грн, від 31.10.2016 №2275 на суму 243756,00 грн; товарно-транспортними накладними від 28.09.2016 №Р2256, від 03.10.2016 №Р2258, від 04.10.2016 №Р2261, від 11.10.2016 №Р2264, від 27.10.2016 №Р2273, від 31.10.2016 №Р2275, а також підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.09.2016 до 20.11.2016.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної і повної оплати отриманого товару стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Черкаської області для захисту порушеного права із позовом про стягнення 878015,30 грн боргу та нарахованих господарських санкцій.

Рішенням суду від 21.02.2017 у справі №925/1600/16 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" 878015,30 грн боргу, 57962,40 грн пені, 4952,00 грн - 3% річних, 39588,95 грн інфляційних втрат та 14707,79 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки наявні господарські взаємовідносини та факти порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу від 01.07.2015 №01-07/15 у сумі 995226,44 грн встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №1600/16, останні відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України додаткового доказування не потребують.

10.03.2017 на виконання судового рішення видано наказ (а.с.11).

12.12.2017 постановою Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження №55374059 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16 про стягнення з Товариства "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" боргу у розмірі 995226,44 грн (а.с.12).

Під час виконання виконавчого провадження №55374059 боржником здійснено погашення заборгованості на загальну суму 380661,10 грн (з них: на суму 380205,65 грн згідно з платіжним дорученням від 23.01.2018 №40 та суму 455,45 грн згідно з платіжним дорученням від 02.03.2018 №317), що підтверджується виписками АТ КБ "ПриватБанк" з поточного рахунку клієнта ТОВ "Агросоюзснаб" за 24.01.2018 та 03.03.2018 відповідно (а.с.33-34).

07.06.2018 постановою заступника начальника Головного територіального управління з питань виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вишневського Ю.В. виконавчі провадження щодо боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", передано з Городищенського районного відділу державної виконавчої служби до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Черкаській області.

15.06.2018 постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження №55374059 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" боргу у сумі 995226,44 грн прийнято до виконання (а.с.13).

21.09.2022 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області на запит надано відповідь №15819 (а.с.14) про те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" за виконавчим провадженням №55374059 станом на 21.09.2022 становить 614565,34 грн.

17.10.2022 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про закриття виконавчого провадження №55374059 з огляду на сплату боргу в сумі 995226,44 грн платіжними дорученнями від 23.01.2018 №40, від 02.03.2018 №317 та від 12.10.2022 №952 (а.с.53 зворот).

Остаточне перерахування стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" стягнутої в рамках виконавчого провадження №55374059 суми боргу 614565,34 грн здійснено Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) 23.11.2022, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2022 №620 /код доручення 2BU184C84C9DC3/ (а.с.79).

З огляду на наявність прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем із врахуванням приписів ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 256936,06 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2019 до 31.10.2022 та 53784,71 грн - 3% річних за період з 01.10.2019 до 22.11.2022.

Відповідач вимоги заперечує та стверджує про повне виконання ним грошового зобов`язання перед позивачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач і відповідач є самостійними юридичними особами, суб`єктами господарювання на ринку послуг та товарного сільськогосподарського виробництва України, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ. Місце здійснення ними господарської діяльності відповідає місцю їх реєстрації приписи ст. 93 ЦК України.

Стосовно тривалості вирішення спору:

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.04.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим ЗУ від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим ЗУ від 21.04. 2022 №2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 №757/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:

ч.1, 3 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

ч.1 ст.116. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок;

Згідно з Цивільним кодексом України:

ч.1, п.1 ч.2 і ч.5 ст.11. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду;

ч.1 ст.625. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання;

ч.2 ст.625. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.2 і 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань": господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на обставинах (фактах), які установлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №925/1600/16, яким з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб", присуджено до стягнення 995226,44 грн (в тому числі: 878015,30 грн боргу, 57962,40 грн пені, 4952,00 грн -3% річних, 39588,95 грн інфляційних втрат та 14707,79 грн витрат по сплаті судового збору). Вказане судове рішення набрало законної сили 10.03.2017.

Позивач вказує про сплату в межах виконавчого провадження №55374059 частини боргу у справі №925/1600/16 в загальній сумі 380661,10 грн, що підтверджується заключними виписками АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" (а.с.33-34) за період з 03.03.2018 до 03.03.2018 у сумі 455,45 грн (згідно з платіжним дорученням від 02.03.2018 №317) та за період з 24.01.2018 до 24.01.2018 у сумі 380205,65 грн (згідно з платіжним дорученням від 23.01.2018 №40).

З наданих у справу доказів неможливо встановити, що саме було сплачено відповідачем за рішенням (призначення платежу - основний борг, інфляційні втрати, 3% річних, пеня, судовий збір). У зв`язку з цим суд застосовує положення ч.1 ст.534 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Наведений вище алгоритм розподілу коштів визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора у повному обсязі не можуть бути задоволені.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі №910/12934/18 звернув увагу на те, що можливість застосування ст.534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може. Аналогічний порядок установлено і у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Такі ж положення містяться у вимогах ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що стягнуті з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" кошти були перераховані відділом ДВС на рахунок стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" як "Погашення боргу за наказом №925/1600/16 від 21.03.2017, ТОАВ "КІ "Агросоюз-РП", АСВП 55374059". З цих записів суд приходить до висновку про те, що призначення платежу не вказано, а тому підлягають застосуванню положення ст.534 Цивільного кодексу України.

При її застосуванні суд виходить з того, що сплачені за виконавчим документом (наказом Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16) 380661,10 грн погасили наступні суми стягнені рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №925/1600/16: 14707,79 грн витрат по сплаті судового збору, 57962,40 грн пені та 307990,91 грн основного боргу.

Отже, сума не погашеного згідно з рішенням суду боргу, на яку можуть бути нараховані 3% річних і інфляційні, складає: 570024,39 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що період нарахування інфляційних витрат з 01.10.2019 до 31.10.2022 та 3% річних з 01.10.2019 до 22.11.2022, тобто у межах обмеженого позовною давністю трирічного періоду до моменту подання позову.

Враховуючи, що позивач має право вимоги передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахувань та обтяжень на суму боргу за період більший, ніж заявляє; що право визначення підстав і предмету позову (в тому числі і періоду нарахування 3% річних і інфляційних втрат, як складової предмету позову) належить позивачу,- суд виходить із заявленого позивачем періоду стягнення боргу.

Щодо визначення кінцевої дати періоду нарахування грошового боргу та обтяжень боргу, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять докази погашення відповідачем заборгованості за вказаним судовим рішенням в межах виконавчого провадження №55374059, а саме заключні виписки АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб": за період з 03.03.2018 до 03.03.2018 у сумі 455,45 грн згідно з платіжним дорученням від 02.03.2018 №317 (а.с.34) та за період з 24.01.2018 до 24.01.2018 у сумі 380205,65 грн згідно з платіжним дорученням від 23.01.2018 №40 (а.с.33).

Згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 21.09.2022 №15819 (а.с.14) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" за виконавчим провадженням №55374059 станом на 21.09.2022 становила 614565,34 грн.

Відповідач у відзивах на позов одночасно стверджує, що остаточне погашення заборгованості за судовим рішенням у сумі 614565,34 грн відбулось:

- 07.10.2022, що на його думку підтверджується випискою АТ "Ощадбанк" по рахунку виконавця від 11.10.2022 (а.с.54). Однак суд вказує, що зазначена банківська виписка відомостей про перерахування суми 614565,34 грн не містить;

- 12.10.2022, на підставі платіжного доручення від 12.10.2022 №592, що підтверджується постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 17.10.2022 про закриття виконавчого провадження №55374059. Разом з тим, платіжного доручення із зазначеними у постанові державного виконавця реквізитами відповідачем у справу не подано.

Позивач у заяві про уточнення вимог та відповіді на відзив остаточною датою виконання грошового зобов`язання вказує 23.11.2022 день фактичного перерахування позивачу Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) коштів на виконання судового рішення, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2022 №620 на суму 614565,34 грн (а.с.79).

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження":

ч.7 ст.6. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

п.9 ч.1 ст.39. Виконавче провадження підлягає закриттю у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

ч.2 ст.39. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини;

ч.1 ст.40. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження;

ч.1 ст.47. Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця;

ч.2, 3 ст.47. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

З наявної у справі платіжної інструкції від 24.10.2022 №620 вбачається, що операцію з перерахунку коштів у розмірі 614565,34 грн на рахунок стягувача (позивач у справі) здійснено банківською установою АТ КБ "ПриватБанк" 23.11.2022 (а.с.79). Разом з тим, кошти на рахунок позивача перераховані не безпосередньо боржником ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", а Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яким (у свою чергу) 17.10.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55374059 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з його фактичним повним виконанням.

Тобто у державного виконавця наявні докази, які підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" рішення суду у справі №925/1600/16 для закінчення виконавчого провадження.

Оскільки у суду відсутні інші докази щодо дати, у яку відповідачем було остаточно сплачено борг на рахунок органу виконавчої служби, то суд вважає доведеною дату остаточної сплати боргу 17.10.2022 (дата постанови про закінчення виконавчого провадження), а 16.10.2022 - останнім днем прострочення виконання зобов`язання.

Отже період прострочення виконання грошового зобов`язання для суми боргу 570024,39 грн з 01.10.2019 до 16.10.2022.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат на суму 256935,06 грн за період з 01.10.2019 до 31.10.2022, суд зазначає наступне.

Позивачем період, протягом якого сума боргу 570024,39 грн не була сплачена, визначено невірно (з огляду на раніше установлені судом календарні дати).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що повне погашення заборгованості відбулося 16.10.2022, тобто у період з 16 до 31 числа місяця - вимога позивача є правомірною.

Математичний розрахунок інфляційних втрат позивача на суму 256935,06 грн (а.с.28-зворот) за період з 01.10.2019 до 16.10.2022 є вірним і відповідачем не оспорюється. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон".

Щодо вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.10.2019 до 22.11.2022 у сумі 53784,71 грн суд зазначає наступне.

Розрахунок позивача на суму 53784,71 грн є невірним, з огляду на невірне визначення періоду, протягом якого сума боргу 570024,39 грн не була сплачена. Враховуючи вищевказане, суд присуджує до стягнення 3% річних за період з 01.09.2019 до 16.10.2022 у розмірі 52051,82 грн. Розрахунок здійснено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон".

В частині стягнення 1732,89 грн решти суми 3% річних необхідно відмовити за необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

Отже, сума вимог, яка підлягає до задоволення, складає 308986,88 грн, з них: 256935,06 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2019 до 16.10.2022 та 52051,82 грн - 3% річних за період з 01.09.2019 до 16.10.2022.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження.

Щодо заяви відповідача про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог позивача на підставі ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, мотивованої тим, що право на позов про стягнення відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних виникає у позивача з моменту порушення грошового зобов`язання і обмежується останніми трьома роками, що передували зверненню із таким позовом, суд зазначає таке.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до прийняття рішення судом з дотриманням приписів ЦК України. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості та обтяжень боргу з таких правових підстав.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо вимоги позивача на стягнення з відповідача заборгованості по сплаті інфляційних втрат і 3% річних не сплинув, оскільки позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача 27.10.2022 і суд не вправі занадто формально підходити до вимог позивача, порушуючи право останнього на доступ до правосуддя чи судовий захист, гарантований Конституцією України.

Суд не вважає строк позовної давності для позивача пропущеним. Ця обставина не є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачеві у застосуванні строку позовної давності до спірних відносин та задоволенні його заяви.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі як співвідповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), мотивованому невжиттям державним виконавцем у межах виконавчого провадження №55374059 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1600/16 усіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для виконання наказу у визначені законодавством строки, оскільки відділ ДВС не може бути стороною у невиконанні грошових зобов`язань боржником за окремим господарським договором та не може бути відповідачем у даному спорі, оскільки обов`язки ВДВС по примусовому виконанню рішення суду регламентовані не ЦК чи ГК України, а спеціальною нормою ЗУ "Про виконавче провадження".

Крім того суд враховує відсутність проваджень за заявами боржника про оскарження рішень чи бездіяльності ВДВС та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ВДВС у виконавчому провадженні №55374059 та наявністю боргу відповідача за господарським зобов`язанням.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача належить стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог 4614,19 грн судового збору. Решту (різницю) сплаченого судового збору покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст.129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (Черкаська область, Городищенський район, с.Мліїв, вул.Кушніра,245; код ЄДРПОУ 35013940; номер рахунку в банку невідомий)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" (Черкаська область, Катеринопільський район, с.Розсохуватка, вул.Козацька,49; код ЄДРПОУ 36772067; номер рахунку в банку невідомий)

256935,06 грн інфляційних втрат, 52051,82 грн - 3% річних та 4614,19 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.02.2023.

Суддя Г.М. Скиба