Рішення

від 09.02.2023 по справі 360/549/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2023 року Справа № 360/549/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» (далі - позивач) до Державна служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 23.12.2021 № 222921 та № 222922.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заступником начальника Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки винесено відносно підприємства дві постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів:

- постанова від 23.12.2021 № 222921, якою на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону "Про автомобільний транспорт" накладено стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн;

- постанова від 23.12.2021 № 222922, якою на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону "Про автомобільний транспорт" накладено стягнення у вигляді штрафу 8500,00 грн.

На думку позивача, оскаржувані постанови винесені без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю і розгляду справи про автомобільний транспорт, а саме: зважування відбувалося на не облаштованому пункті габаритно-вагового контролю з позначенням відповідними дорожніми знаками і наявними документами, а на узбіччі нерівної дороги з глибокими деформаціями та без присутності працівників поліції (Розділ II позову); сипучий подільний вантаж зважувався при відсутності затвердженої Методики зважування сипучих вантажів (Розділ III позову); на місці ГВК були відсутні та на вимогу водіїв не пред`явлені документи на законність застосування даного зважувального обладнання (Розділ IV позову); посадовими особами Укртрансбезпеки не вживалось жодних обов`язкових процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу (Розділ V позову); звинувачення у відсутності особистої карти водія до цифрового тахографа та роздруківки обліку режиму праці та відпочинку водія не відповідає нормам закону, оскільки на транспортному засобі відсутній цифровий тахограф; на транспортному засобі встановлено аналоговий тахограф та підприємство веде облік режиму праці та відпочинку водія шляхом друкування тахокарт у автоматичному режимі; зокрема наявна заповнена у автоматичному режимі тахокарта за 12.11.2021, що є альтернативною формою ведення обліку режиму робочого часу при встановленому аналоговому тахографі; (Розділ VI позову); Укртрансбезпека не мала права кваліфікувати відсутність особистої карти водія до цифрового тахографа, роздруківки обліку режиму праці та відпочинку водія чи тахокарти на підставі абзац 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки дана норма передбачає відповідальність за відсутність документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в той час, коли перелік статті 48 Закону не містить таких документів як особистої «карта водія до цифрового тахографа, роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія чи тахокарта» відсутність роздруківки роботи тахографа є порушенням режиму роботи водія і може бути кваліфікована лише на підставі абзацу 8 частини першої статті 60 Закону із застосуванням штрафу розмірі 340 грн (Розділ VII позову); підприємство позбавлене можливості брати участь у розгляді справи, оскільки розгляд справи проведено 23.12.2021 без повідомлення підприємства про проведення у цей день розгляду справи (Розділ VIII позову).

З огляду на викладене, застосування відносно підприємства фінансових санкцій відповідно до абзац 3 і абзац 14 частини першої статті 60 Закону "Про автомобільний транспорт" є протиправним, а тому постанови Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів підлягають скасуванню.

До Луганського окружного адміністративного суду 09 січня 2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає наступне.

Положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222922 від 23.12.2021, відповідальність передбачена ч. 1 абзацом 14 статті 60 Закону України «Про автомобільний? транспорт», акт № 323115.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222921 від 23.12.2021 відповідальність передбачена ч. 1 абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», акт № 323115.

Акт № 323115 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний? транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.11.2021, під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу.

Пояснення водія про причини порушень «перегруз устранил на месте». Водій акт підписав без заперечень.

У матеріалах справи наявний лист повідомлення про розгляд справи про порушення за № 98807/4.3/24-21. При цьому Позивачем цей факт не заперечується.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340) визначає, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення № 340).

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (пункт 6.3. Положення).

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня їі? закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Пункт 7.1. Положення № 340 визначає, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства Украйни.

При цьому, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

В свою чергу, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Щодо проведення габаритно-вагового контролю.

В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну Варто звернути увагу, що в контексті пункту 22.5 цих Правил перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Крім того, законодавець врегулював питання можливого переміщення вантажу під час руху (також і в разі гальмування) шляхом похибки у 2 %, оскільки пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом № 879 визначено, що за результатами точного габаритно- вагового контролю водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

До матеріалу справи долучено Акт № 0053708 від 12.11.2021 перевищення транспортними засобом нормативно-вагових норм.

Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0066620 віл 12.11.2021.

Талон зважування 3817 від 12.11.2021.

Приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи, водія). Участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внесення плати за проїзд такого великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладена на перевізника.

Внаслідок перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення позивачем вимог габаритно - вагових стандартів транспортних засобів.

В свою чергу, позивачем документально не підтверджено дотримання ним вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не спростовано у позові про допущення цього порушення.

Також, Позивачем не порушується питання яким чином водій на місці привів габаритно-вагові норми у відповідність.

Ухвалою суду від 25.01.2022 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази у відповідача.

Ухвалою суду від 23.05.2022 повторно зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті надати суду доказів.

Ухвалою суду від 16.06.2022 клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку надання відзиву задоволено, строк поновлено надано термін на надання відзиву.

Ухвалою суду від 11.07.2022 повторно зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати суду докази.

Ухвалою суду від 23.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» про розгляд справи за наявними матеріалами справи повернуто заявнику.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» (ідентифікаційний код 43133188, місцезнаходження: вул. Айдарська, 12, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) зареєстроване як юридична особа 25.07.2019 та має право на здійснення такого виду економічної діяльності як 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний) та 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до товарно транспортної накладної № 2035/12 від 11.11.2021 перевізник ТОВ «Голден Нафта» автомобілем MAN TGA 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом FLIEGL DHKS-350 реєстраційний номер НОМЕР_2 доставляв пшеницю з пункту навантаження Петрівка до пункту розвантаження Маріуполь, вантажоодержувач ТОВ «Белогві».

12.11.2021 на 226 км автодороги Слов`янськ Донецьк - Маріуполь посадовими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля MAN TGA 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа FLIEGL DHKS-350 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та складено довідку № 0003135 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до довідки № 0066620 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.11.2021 встановлено показники навантаження на осі автомобіля та напівпричепу: 1) 6,1 т, 2) 9,6 т, 3) 8,4 т, 4) 7,3 т, 5) 7,7 т, повна маса транспортного засобу 39,100 тонн.

За результатами перевірки складено акт № 0053708 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.11.2021 встановлено перевезення вантажу (пшениця) на автодорозі Слов`янськ Донецьк - Маріуполь, повна маса: нормативно допустима 40,000 т, фактична 39,100 т, з осьовими навантаженням: нормативно допустимим 11/11/22 т, фактичне 6,10/9,6/23,4 тонн.

Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 323115 від 12.11.2021, зафіксовано порушення:

нормативних вагових обтяжень на строєну вісь від 5 % до 10%, передбаченого абзацом 14 частини першоїстатті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки особистої картки водія до цифрового тахографа та роздруківки обліку режиму праці та відпочинку на паперовому носії за 12.11.2021, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

24.11.2021 Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області направлено на адресу позивача повідомлення № 98807/4.3/24-21 щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної 07.12.2021 з 09 год 00 хв по 14 год 00 хв.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222922 від 23.12.2021 за результатами розгляду справи, ураховуючи те, що позивачем допущено перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включено при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу накладено штраф у сумі 8500,00 грн за частиною першою абзацом 14 статті 60 Закону України «Про автомобільний? транспорт».

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222921 від 23.12.2021 за результатами розгляду справи, ураховуючи те, що позивачем допущено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: тахокарти за 12.11.2021, накладено штраф у сумі 17000,00 грн відповідно до частини першої абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Щодо перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеноЗаконом України «Про автомобільний транспорт»(далі - Закон № 2344-ІІІ).

Частиною сьомоюстатті 6 Закону № 2344-IІІпередбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Частиною другоюстатті 29 Закону України «Про дорожній рух»(далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті (підпункт 1).

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567).

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями39і48 Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що територіальному підрозділу відповідача надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до вимогстатті 33 Законом України «Про автомобільні дороги»(далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу частиною четвертоюстатті 48 Закону № 2344-IIIвизначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За змістом абзацу 14 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-IIIза порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879 в редакції чинній на момент перевірки).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок, затверджений спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207(далі - Порядок № 1007/1207).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пункти 5 6 даного Порядку визначають повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Пунктами 16, 18 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі - Правила № 30), згідно пункту 3 яких транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно доЗакону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують допустимі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 55 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» автомобільна дорога Слов`янськ - Донецьк Маріуполь включено до переліку автодороги загального користування.

Як встановлено судом, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN TGA 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом FLIEGL DHKS-350 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відбувався 12.11.2021 встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом становила 39,100 т при нормі 40,000 т; навантаження на строєну вісь напівпричепа FLIEGL DHKS-350 реєстраційний номер НОМЕР_2 становило 23,400 т (8,4 т + 7,3 т + 7,7 т) при нормі 22,000 т, що підтверджується талоном про зважування від 12.11.2021 № 3017.

За результатами перевірки складено акт № 0053708 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.11.2021 встановлено перевезення вантажу (пшениця) на автодорозі Слов`янськ Донецьк - Маріуполь, повна маса: нормативно допустима 40,000 тонн, фактична 39,100 тонн, з осьовими навантаженням: нормативно допустимим 11/11/22 тонн, фактичне 6,10/9,6/23,4 тонн.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що 12.11.2021 транспортний засіб позивача, як перевізника, рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем.

Суд зазначає, що за змістом абзацу 14 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-ІІІза порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови № 222922 від 23.12.2021 вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв`язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абзацом 14 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Суд звертає увагу, що водій ознайомлений з актами під підпис і зауважень до них не зазначав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (перевищення на 6,36 % навантаження (загальна маса причепу зі строєною віссю з вантажем становила 23,400 тонн при нормі 22,000 тонн, відхилення 1,400 тонн (6,36% (1400:22000х100), а відтак, на думку суду, відповідач правомірно, на підставі матеріалів рейдової перевірки, застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн згідно з оскаржуваною постановою № 222922 від 23.12.2021, відповідно до абзацу 14 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-ІІІ.

На підставі викладеного, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: тахокарти за 12.11.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог абзацу 3 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-ІІІза порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону- у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоїНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі -Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі використання аналогового тахографа надається тахокарта, а у разі використання цифрового тахографа надається особиста картка водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Під час перевірки 12.11.2021 відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 323115 від 12.11.2021, якими зафіксовано, зокрема, не оформлення карти водія до цифрового тахографа та роздруківки обліку режиму праці та відпочинку на паперовому носії за 12.11.2021.

В подальшому за результатами розгляду справи прийнято постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №222921 від 23.12.2021 зі змісту якої встановлено, що позивачем допущено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: тахокарти за 12.11.2021.

Наведені документи свідчать, що при перевірці виявлено порушення щодо відсутності документів на цифровий тахограф, а накладено адміністративно господарський штраф (притягнуто до відповідальності) за відсутність документів на аналоговий тахограф.

Тобто, складені посадовими особами відповідача документи суперечать один одному.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб був облаштований аналоговим тахографом, а тому водій повинен мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. Позивачем надано тахокарту на водія транспортного засобу від 12.11.2021.

При цьому, відповідач не вказує на відсутність тахографа в транспортному засобі, який перевірено.

З огляду на викладене, враховуючи приписи статті 77 КАС України, відповідачем не надані докази, які підтверджують вчинення порушення автомобільного законодавства - відсутності тахокарти за 12.11.2021, за яке накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Надані позивачем докази спростовують встановлені відповідачем порушення вказані у постанові № 222921 від 23.12.2021.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 23.12.2021 № 222921.

Суд не приймає до уваги протокол перевірки та адаптації тахографа на транспортному засобі від 16.07.2021, оскільки він виданий на автомобіль за реєстраційним номером НОМЕР_3 . Позивачем не надано доказів реєстрації за вказаним номером автомобіля, який перевірявся посадовими особами відповідача.

Посилання позивача на не дотримання вимог облаштування пересувного пункту контролю, суд оцінює критично у зв`язку з тим, що водієм транспортного засобу, який був перевірений 12.11.2021 відповідачем, прийнято дії щодо зважування.

Слід вказати, що у разі недотримання відповідачем вимог Порядку № 879, водій має право відмовитися від зважування, що останнім не зроблено. Тобто водій транспортного засобу погодився на процес зважування, тобто з правомірністю дій посадових осіб відповідача.

Крім того, водій жодних зауважень, скарг тощо не заявляв, доказів вчинення таких дій позивачем не надано.

З наведеного, посилання позивача про ненадання дозвільних документів також є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про неправомірність зважування подільного сипучого вантажу при відсутності відповідної методики, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у пункті 19 Порядку № 879, виключена з 08.09.2017 на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 та у постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожнього рухуна 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Суд звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлене порушення.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей4і29 Закону України № 3353-ХІІ,статті 33 Закону № 2862-IVвизначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Щодо застосування адміністративно господарських санкцій за перевантаження, слід зазначити, що Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У розумінні вимогстатті 1 Закону № 2344-IIIавтомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У позовній заяві позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови не з мотивів неналежного суб`єкта господарювання.

В матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна, яка підтверджує що перевізником вантажу є позивач. Крім того, зміст акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 323115 від 12.11.2021 вказує на дії посадових осіб щодо встановлення належного перевізника позивача.

Отже, можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах позивач є перевізником, що не заперечується останнім та підтверджується матеріалами справи.

Щодо твердження позивача про позбавлення можливості брати участь у розгляді справи, суд вважає безпідставним, на зазначає.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. При цьому Порядком № 1567 не визначено, в який термін керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Суд зазначає, що норми Порядку № 1567 визначено лише строки розгляду справи та строки вручення постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач призначив розгляд справи на 07.12.2021, а спірна постанова винесена 23.12.2021, тобто розгляд справи здійснено у строки.

Суд зазначає, що передбачений пунктом 25 Порядку №1567 двомісячний строк є строком розгляду справи, але не є строком застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, який регулюється статтею 250 ГК України.

З урахуванням наведених норм, суд вважає вказане твердження необґрунтованим.

Доводи позивача про невжиття процедурних заході щодо затримання автомобілів та заборони подальшого руху, суд не приймає до уваги, оскільки предметом даної справи є оскарження спірних постанов, а не дій посадових осіб відповідача щодо не затримання автомобіля.

Частиною другоюстатті 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першоюстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною другоюстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн за дві самостійні вимоги майнового характеру.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до приписів частини першоїстатті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» (ідентифікаційний код 43133188, місцезнаходження: вул. Айдарська, 12, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів від 23.12.2021 № 222921 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч грн 00 коп.) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Нафта» сплачений судовий збір у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива