Постанова

від 09.02.2023 по справі 440/2401/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 р. Справа № 440/2401/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.06.22 по справі № 440/2401/22 за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, КСП "Зоря" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якій просив:визнати протиправним та скасувати рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 11 листопада 2021 року "Про відмову у затвердженні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га, за кадастровим номером 5322885100:03:005:0045, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, що розташована на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га, за кадастровим номером 5322885100:03:005:0045, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 13 позачергової сесії 8 скликання від 11 листопада 2021 року "Про відмову у затвердженні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5322885100:03:005:0045 за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту і такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року у справі № 440/2401/22 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 13 позачергової сесії 8 скликання від 11 листопада 2021 року "Про відмову у затвердженні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за межами с. Пишне Лубенського району, площею 2,0 га, кадастровий номер 5322885100:03:005:0045, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 5322885100:03:005:0045), з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496(чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 21053182).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, зазначив, що згідно проекту землеустрою підставою для його виготовлення став наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/5322885100:03:005/00000167 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Новаківської сільської ради Лубенського району зі східної сторони с. Пишне орієнтовною площею 2,0 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На переконання міської ради, вказаний наказ є протиправним та таким, що прийнятий з перевищенням повноважень, та, як наслідок, оскаржений міською радою в судовому порядку. Запитувана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності, виданого 14 травня 1996 року КСП "Зоря" на підставі рішення Новаківської сільської ради від 30 квітня 1996 року для сільськогосподарського використання. Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, відповідач заначив з яких підстав він відмовив позивача у задоволенні його клопотання, а саме порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України при наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою при видачі наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/5322885100:03:005/00000165.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/5322885100:03:005/00000167 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Новаківської сільської ради Лубенського району зі східної сторони с. Пишне, орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення позивача ПП "Алан-зем" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 5322885100:03:005:0045).

Висновком про розгляд документації із землеустрою підтверджено, що проект землеустрою позивача погоджений експертом державної експертизи. Строк дії висновку необмежений.

У подальшому земельну ділянку загальною площею 2,0000 га на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, форма власності - державна власність, зареєстровано у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5322885100:03:005:0045, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9900776912021 від 25 червня 2021 року.

01 жовтня 2021 року позивач звернувся до Лубенської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 5322885100:03:005:0045). До вказаної заяви додала копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та оригінали проекту землеустрою та наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За результатами розгляду поданих матеріалів відповідно до статей 12, 83, 118, 122, 125 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пунктом 3 рішення позачергової 13 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 11 листопада 2021 року "Про відмову у затвердженні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за межами с. Пишне Лубенського району, площею 2,0 га, кадастровий номер 5322885100:03:005:0045, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України при наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/53228851:03:005/00000167).

Вважаючи протиправним пункт 4 рішення позачергової 13 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 11 листопада 2021 року "Про відмову у затвердженні проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", позивач звернулася до суду з цим позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема,ЗК УкраїнитаЗаконом України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій»(далі - Закон № 858-ІV),Законом України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»(далі - Закон № 3613-VI).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначається статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено статтею 186 Земельного кодексу України.

При цьому, слід відмітити, що відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі Закон - № 1423-ІХ), який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 Земельного кодексу України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Так, відповідно до пункту 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 186 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як визначено частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, відповідно до статті 186 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-ІХ) органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У свою чергу відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України Про місцеве самоврядування в Україні) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 11 листопада 2021 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Судовим розглядом встановлено, що, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5322885100:03:005:0047, для ведення особистого селянського господарства у власність, відповідач виходив з того, що порушено вимоги статті 122 Земельного кодексу України при наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/53228851:03:005/00000167).

Однак, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що чинним законодавством передбачена єдина підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме - невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Тоді як у оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає в чому саме полягає невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було надано до суду доказів які б підтверджували оскарження в суді наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області № ПЛ/5322885100:03:005/00000167 від 05 листопада 2013 року, таких як ухвали про відкриття провадження у справі про його оскарження чи постановленого рішення про скасування вказаного наказу в судовому порядку, як протиправного.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що обрана позивачем для відведення земельна ділянка площею 2,0000 га на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів віднесена до земель із державною формою власності (за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9900776912021 від 25 червня 2021 року), а тому Головне управління Держземагентства у Полтавській області мало законодавчо визначені права на розпорядження вказаною земельною ділянкою станом на момент прийняття наказу № ПЛ/5322885100:03:005/00000167 від 05 листопада 2013 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача у спірному рішенні на порушення вимог статті 122 Земельного кодексу України при наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 05 листопада 2013 року № ПЛ/53228851:03:005/00000167), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а отже, оскаржуване рішення в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га, за кадастровим номером 5322885100:03:005:0045, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, що розташована на території Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га, за кадастровим номером 5322885100:03:005:0045, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає таке.

При вирішенні зазначеної позовної вимоги, суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками та зауважує на тому, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачем не оскаржується.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів враховує, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснив належну перевірку наданої позивачем заяви та доданих до неї документів на відповідність вимогам чинного законодавства, та, як наслідок, не прийняв обґрунтоване рішення, з урахуванням усіх обставин та наявних матеріалів.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі, враховуючи те, що подана позивачем заява відповідачем на відповідність критеріям Земельного кодексу України не перевірялась, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 по справі № 440/2401/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов