Постанова

від 30.01.2023 по справі 440/3248/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 р.Справа № 440/3248/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митници Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 17.08.22 по справі № 440/3248/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Полтавської митници Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" /надалі ПрАТ «Полтавський ГЗК», позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної митної служби України /надалі відповідач/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2021 №00000101903 та №00000091903.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при декларуванні товарів не допускав будь-яких порушень митного законодавства. ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погоджується з визначеними Полтавською митницею кодами товарів, імпортованих підприємством за митними декларація типу ІМ40 ДЕ за період з вересня 2018 року по квітень 2019 в додатку 9 акту перевірки, оскільки класифікація не відповідає характеристикам даного виду товару, Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (в тому числі поясненням до УКТ ЗЕД), затвердженим наказом ДМСУ від 09.06.2015 № 401), Гармонізованій системі опису та кодування товарів, правилам 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД в редакції Закону України від 19.09.2013 № 584-VII «Про митний тариф України», судовій практиці, що склалася між підприємством та митницею, тощо. До цього часу підприємство здійснювало імпорт великогабаритних шин (в період з 2010 по 2018 «Bridgestone»; в період з 2014 по 2019 «Michelin») і здійснювало їх декларування за класифікацією 40 11 20 90, при цьому жодних питань щодо не вірної класифікації у митниці не виникало. Зазначено, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 здійснювало митне оформлення великогабаритних пневматичних шин 33.00 R51 та шин 40.00 R57 виробництва світових торгових марок Michelin та Bridgestone, призначених для кар`єрних самоскидів. За вказаний період було оформлено 28 митних декларацій за кодом УКТ ЗЕД 40 11 20 9000. При виборі даного коду УКТ ЗЕД декларанти ПрАТ «Полтавський ГЗК» керувалось основними правилами інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД, згідно з яких код 401120 Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів забезпечує найбільш конкретний опис товарів. Крім того, позивач зазначає, що при виборі коду УКТ ЗЕД 4011209000 декларанти підприємства керувалися Листом ДМСУ № 11.1/2-16.2/8205-ЕП від 27.05.2011, а також рішення № КТ-806-0492-11 від 27.05.2011, в яких зазначено код УКТ ЗЕД 40 11 20 9000, за яким мають декларуватися вищезазначені шини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 по справі № 440/3248/22 позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 00191282) до Полтавської митниці Державної митної служби України (вул. Кукоби Анатолія, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 07.12.2021 № 00000101903 та від 07.12.2021 № 00000091903.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Полтавська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 по справі № 440/3248/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями відповідача про те, що перевіркою встановлено факти декларування позивачем товару «шини гумові, нові, для вантажних автомобілів» із не правильним кодом УКТ ЗЕД. Вважає, що правильно визначив код УКТ ЗЕД товару, задекларованого позивачем, та, як наслідок, правомірно донарахував суми мита та податку на додану вартість.

Представник відповідача підтримав у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги.

Позивач, не погодившись з доводами апеляційної скарги, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав твердження про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Вказує, що ним правильно було визначено кодом УКТ ЗЕД по товару «шини гумові, нові, для вантажних автомобілів».

Через канцелярію суду позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представника митного органу, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» (ідентифікаційний код 00191282) є юридичною особою, запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.01.1995, основний вид діяльності товариства - добування залізних руд код КВЕД 07.10, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 89-95/.

Відповідно до плану-графіку документальних планових виїзних перевірок Держмитслужби на ІІІ квартал 2021 року, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15 червня 2021 №441, наказу Полтавської митниці від 02.09.2021 №94 інспекторами митниці проведено перевірку позивача, на предмет дотримання вимог законодавства України, з питань митної справи, за період з 01.09.2018 по 31.08.2021.

За наслідками перевірки 16.11.2021 складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки №5/21/7.23-19/000191282 (далі акт перевірки).

Висновками вказаного Акту встановлено такі порушення митного законодавства:

1) пункту 1 статті 69, пункту 2 частини 3 статті 75 Митного кодексу України, занижені податкові зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями (додаток 20 до акту) на загальну суму 1682943,10 грн;

2) пункту 2 частини 3 статті 75 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, занижені податкові зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями (додаток №20 до акту) на загальну суму 336588,62 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач 26.11.2021 направив до митного органу власні заперечення та спростування висновків перевірки /а.с. 45-48/.

За результатами розгляду заперечень, Полтавська митниця, 07.12.2021 направила товариству лист № 7.23-1/19/13/2318 «Про надання відповіді на заперечення та направлення податкових повідомлень-рішень», яким висновки акту № 5/21/7.23-19/000191282 залишено без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, 07 грудня 2021 року на підставі акту перевірки, митним органом, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00000091903, яким у зв`язку із порушенням вимог п. 1 ст. 69, п. 2 ч. 3 ст. 75 Митного кодексу України, правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД в редакції Закону України від 19.09.2013 № 584-VII «Про митний тариф України», пояснень до УКТЗЕД затверджених наказом Державної митної служби від 09.06.2015 № 401 «Про затвердження Пояснень до УКТЗЕД», позивачу збільшено суму грошових зобов`язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 1682943,10 грн та штрафних санкцій 420735,78 грн;

- № 00000101903, яким у зв`язку порушенням вимог п. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на суму 336588,62 грн та штрафних санкцій 84147,16 грн;

Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків перевірки та нарахованими на їх підставі грошовими зобов`язаннями у повному обсязі, оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків акту перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів при розв`язанні цієї справи враховує приписи ч. 4 ст. 3 МК України, якою передбачено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (надалі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (пункт 29 частини першої статті 4 МК України).

Отже митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому, виконання митним органом дій (процедур), які пов`язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

В ході проведення перевірки податковий орган за перевіряємий період встановив, що у режимі ІМ 40 ПрАТ «Полтавський ГЗК» оформило 28 митних декларацій за якими ввезено товари (шини) за кодом 4011209000 УКТЗЕД. Наведені декларації зазначені у додатку 9 до акту перевірки.

Спір щодо кількості та якості товару між сторонами відсутній.

Дослідивши зміст акту перевірки колегія суддів зазначає таке.

На аркуші 13 акту перевірки митний орган зазначає, що опис товару, зазначений у 31 графі митних декларацій із заявленим кодом 4011209000 відповідає інформації зазначеній в облікових документах наявних у суб`єкта господарювання. Але в товаросупровідних документах по 20 митних деклараціях (інвойсах, CMR (графа 44) зазначено код товару 4011800000, що не співпадає з даними графи 33 МД.

На аркуші 15 акту перевірки митний орган вказав, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» у 28 митних деклараціях визначено у графі 33 МД код товару 4011209000, який не відповідає точним характеристикам товару «Шини гумові, нові, для вантажних автомобілів» зазначених у графі 31 МД.

Разом із тим, із дослідженого додатку 9 до акту перевірки судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом першої інстанції, що деякі характеристики ввезених шин є відмінними, а саме: виробники - Michelin, Вridgestone brand; індекси навантаження - 235, 250; розміри шин - 33.00R51, R51, 40.00R57, 2100 R35. Вказані шини задекларовані позивачем за кодом УКТЗЕД 4011209000, визначені у додатку 9 до акту перевірки, далі по тексту шини/товар).

Так, з додатку 9 до акту перевірки вбачається, що основним критерієм, який впливає на класифікацію товару, є індекс навантаження, який не повинен бути меншим за 121, щоб відповідати коду УКТЗЕД 4011209000 на якому наполягає позивач. Але як вбачається з додатку 9 до акту перевірки, товариство придбавало шини з індексом навантаження значно більшим ніж 121, а саме: 235 та 250.

Матеріали справи свідчать, що позивач подав 28 митних декларацій у режимі ІМ 40, по яким, у подальшому, відповідач установив порушення п. 1 ст. 257, п. 1 ст. 69 МК України, правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закон України «Про митний тариф» та пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом ДМС України від 09.06.2015, в частині правильності класифікації товарів згідно УКТЗЕД.

Так за змістом акту перевірки, митний орган, опрацювавши МД типу ІМ 40 за період з 01.09.2018 по 31.08.2021, на підставі п. 4 ст. 69, п. 14 ст. 654 МК України, визначив код товару (шин) - 4011940000 УКТЗЕД, за митними деклараціями визначеними у додатку №9 до акту перевірки, змінивши його з коду 4011209000 УКТЗЕД (який декларувався позивачем).

Водночас відповідач зазначає, що у чинній редакції УКТ ЗЕД товарна підкатегорія 4011940000 відсутня, тому шини гумові, нові, пневматичні, безкамерні, радіальні, спеціальні, великогабаритні, позашляхові, малюнок протектора не типу "ялинка", маркований відповідно до стандартів TRA "Е4" класифікуються у товарній підкатегорії 4011800000.

В Акті перевірки митний орган обґрунтовував свій висновок посиланнями на УКТ ЗЕД, Пояснення до УКТ ЗЕД, надану позивачем технічну документацію та інформацію, лист Держмитслужби від 20.08.2020 №15-04/966, пояснення до товарної позиції 4011, правил 1, 6.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МКУ для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед яких код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (стаття 68 МК України).

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Термін "класифікація товару" для цілей розділу IV МК України міститься в пункті 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 650 (далі по тексту Порядок № 650), та розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про митний тариф України" (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Також, у пункті 3 розділу І Порядку № 650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 650, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом:

- перевірки відповідності відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу;

Відповідно до приписів Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №584-VII, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини.

Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3(a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Отже цими Правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Згідно Правила 1 спірний товар відноситься до групи 40 "Каучук, гума та вироби з них", товарної позиції 4011 "Шини та покришки пневматичнi гумові новi".

До товарної позиції 4011 входить декілька підпозицій, серед яких: 4011 20 «для автобусiв і вантажних автомобiлiв», який в подальшому деталізований на рівні наступних товарних підкатегорій: 4011 20 10 00 - з індексом навантаження менше як 121; 4011 20 90 00 - з індексом навантаження більше як 121.

Згідно з описом товару, наведеним у акті перевірки, позивачем у деклараціях було заявлено товар: «Шини гумові, нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження 250 та більше за 250», що відповідає характеристиці товару, наведеній у підкатегорії 4011 20 90 00.

Відповідач, донараховуючи податкове зобов`язання та визначаючи код товару, дійшов висновку про відповідність спірного товару цифровому коду 4011 94 00 00, що має опис «для використання на будівельних або промислових вантажно-розвантажувальних транспортних засобах i машинах, що мають посадочний діаметр обода більш як 61 см».

У акті перевірки (арк. 14) митний орган зазначає, що комбінат використовує у власній господарській діяльності автомобілі-самоскиди, які класифікуються 8704 УКТЗЕД.

Також вказує, що застосування терміну «важкі автомобілі» (англійською - «lorries»), які зазначені у підрозділі 401120, не точно збігаються із сферою застосування товарів товарної позиції 8704 «Моторні транспортні засоби для перевезення вантажів» (англійською «motor vehicles for the transport of goods»), оскільки термін вантажні автомобілі (англійською - «lorries») не вживається.

Враховуючи викладене, митний орган змінив код товару на рівні товарних підпозицій з 4011 20 на 4011 94, враховуючи те, що на англійській мові «автомобілі-самоскиди», які використовує позивач («motor vehicles for the transport of goods»), не точно збігаються з англійським перекладом «важкі автомобілі» (lorries) які зазначені у підрозділі 401120.

Разом із тим, суд, зазначає, що УКТ ЗЕД не містить окремої товарної підпозиції 4011 94.

Встановлюючи порушення та змінюючи код товару, відповідач, фактично здійснив порівняння товару не на рівні товарних підпозицій, а на рівні товарних підкатегорій, застосувавши Правило 6, відповідно до якого класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.

Отже, фактично відбулося порівняння відповідачем кодів спірного товару на рівні товарних підкатегорій 4011 20 90 00 та 4011 94 00 00.

Згідно з характеристиками спірного товару, індекс навантаження спірних шин складає 250 (та більше), тобто більше як 121.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що спірні шини (додаток 9 до акту перевірки) підпадають під визначення коду УКТ ЗЕД 4011 20 90 00.

Відповідно до Указу Президента України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів" від 17.05.2002 №466/2002 Україна приєдналась до вказаної системи. Згідно з пунктом "а" статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до вимог параграфа 1 (a) цієї статті кожна Договірна Сторона може вносити в текст зміни, необхідні для того, щоб Гармонізована система була відображена в національному законодавстві.

Ніщо в цій статті не забороняє Договірній Стороні створювати в своїй номенклатурі митних тарифів або статистичної номенклатури підрозділи для класифікації товарів по більшій кількості знаків, ніж в Гармонізованій системі, за умови, що ці підрозділи будуть додані і кодовані понад шестизначний цифровий код, що наведений в додатку до цієї Конвенції.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що Договірна Сторона може створити в своїй номенклатурі митного тарифу підрозділи по більшій кількості знаків ніж наведені у Гармонізованій системі, за умови наявності в ній шестизначного коду, що може бути збільшений.

Чинний на момент виникнення спірних правовідносин УКТ ЗЕД побудований на основі номенклатури Гармонізованої системи версії 2012 року. Проте більшість країн перейшли з 2017 на нову версію номенклатури Гармонізованої системи, яка включає в себе новий код класифікації для великогабаритних пневматичних безкамерних шин 4011 80, в той же час код 4011 94 взагалі було виключено з номенклатури.

Разом із тим, Україна приєдналася до Гармонізованої системи версії 2017, Законом України «Про Митний тариф» від 04.06.2020 №674-ІХ, який набрав чинності 03.07.2020.

Отже з 03.07.2020, з номенклатури виключено код 4011 94, а додано новий код класифікації для великогабаритних пневматичних безкамерних шин 4011 80.

Водночас позивач імпортував товар (шина), за кодом класифікації товару 4011 20 90 00 у період з вересня 2018 року по квітень 2019.

Згідно з ч. 3 ст. 1 МК України, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, керуючись ч. 3 ст. 1 МК України підлягають застосуванню як пріоритетні норми чинної Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року (зі змінами, внесеними Протоколом від 24 червня 1986 року).

Посилання Митного органу на ту обставину, що згідно перевірених інвойсів, CMR (графа 44 митних декларацій) експортери декларували товар (шини) за кодом 4011800000, а позивач використовував інший код 4011209000 не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як вказувалося вище, Україна приєдналася до Гармонізованої системи версії 2017 03.07.2020, тобто у позивача з`явилася можливість декларувати товар (шини) за кодом 4011800000 лише з липня 2020 року, однак позивач імпортував шини у період з вересня 2018 року по квітень 2019 року, коли такий код 4011800000 був відсутнім у чинному на той момент УКТ ЗЕД.

Таким чином колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що шини слід класифікувати в товарній підкатегорії 4011800000.

Посилання відповідача на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що під час здійснення донарахування та визначення коду товару митниця керувалася виключно нормами чинного законодавства, УКТЗЕД викладеною у додатку до Закону України «Про Митний тариф України», Поясненнями до УКТЗЕД є необґрунтованими, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 1 МК України до спірних правовідносин підлягали застосуванню, як пріоритетні, норми Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року, які не містять коду 4011 94, а тому застосування митним органом коду класифікації 4011 94 не відповідає приписам статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування".

Принцип "належного урядування", наведений у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Разом із тим, 27.05.2011 Державна митна служба України листом №11.1/2-16.2/8205-ЕП, наявним у матеріалах справи, надала роз`яснення Полтавській митниці в якому зазначила, що відповідно до принципів побудови Гармонізованої системи опису та кодування товарів, на яких побудована УКТЗЕД, підпозиція інші включає товари не пойменовані в попередніх позиціях.

Шини для моторних транспортних засобів для перевезення вантажу включаються в товарну підпозицію 4011 20. Шини, які не є шинами для легкових автомобілів, моторних транспортних засобів для перевезення вантажу, для використання в авіації, для мотоциклів та велосипедів, без наявності протектора типу Ялинка або подібного малюнка включаються у підпозиції 4011 93 або 4011 94.

Митним органом вказано, що шини Вridgestone brand off road tires 33.00 R51 (E4) TL гумові, нові, радіальні, безкамерні, спеціальні, крупногабаритні, позашляхові для самоскидів Caterpillar 785 C, вантажопідйомністю 136 тон призначені для автомобілів, що перевозять вантажі, класифікуються у товарній підкатегорії 4011 20 згідно УКТЗЕД.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків акту перевірки обставинам справи.

Наведені обставини, свідчать про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці ДМС України від 07.12.2021 №00000101903 та №00000091903 вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2021 року № 00052980701 та № 00052970701, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митници Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 по справі № 440/3248/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. БершовСудді І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 09.02.2023.