Постанова

від 09.02.2023 по справі 640/11237/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11237/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Пащенко К.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Шляхбуд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Шляхбуд» (далі - позивач, ТОВ «Укр Шляхбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006940511 від 17.03.2020, прийняте ГУ ДПС у Київській області, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 1 670 160,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1 336 128,00 грн та за штрафними санкціями 334 032,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Укр Шляхбуд» зазначає, що оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення є безпідставним та прийнято відповідачем без належного дослідження відповідних первинних документів у їх сукупності.

При цьому, позивач наполягає на тому, що фінансово-господарські операція, вчинені між ним та ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», ТОВ «БУДКОЛІЯ», підтверджуються відповідними первинними документами та є реальними.

Крім того, позивач вважає, що податковий орган безпідставно стверджує про «обрив» ланцюга постачання товарів, придбаних вказаними контрагентами в інших юридичних осіб та реалізованих у межах спірних операцій із ним.

Також позивач вказує, що як на час вчинення відповідних операцій, так і на теперішній час ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», ТОВ «БУДКОЛІЯ» належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Разом з тим, позивач звертає увагу на безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у його контрагентів виробничого обладнання, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині виробництва та переробки відповідного товару і наголошує, що в межах спірних правовідносин його контрагентами здійснювалася продаж раніше придбаного товару в інших осіб, а не його виробництво.

Позивач також зазначає, що всі податкові накладні по операціям, які відповідач ставить під сумнів, були належним чином зареєстровані належним в Єдиному реєстрі податкових накладних і їх реєстрацію не було запинено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006940511 від 17.03.2020.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 42137108) є юридичною особою, яка перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області як платник податку на додану вартість.

На підставі договору оренди від 03.09.2018 № 1524О, укладеним із заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон-2001», позивачем здійснюється користування вимощеною площадкою площею 1500 кв.м. за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Квітневе, вул. Центральна, 2-а.

1. 05.08.2019 між ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» і ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42180849) було укладено з договір купівлі-продажу № 16/ЗП/05- 08, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ») зобов`язується поставити Покупцю (ТОВ «УКР ШЛЯХБУД») запасні частини до верхньої будови залізничної колії (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар від Продавця та оплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору, відповідно до специфікацій №№ 1, 2, Продавцем протягом серпня 2019 року поставлено ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» товар (стрілочний перевод Р65 1/9 на дерев`яні бруси, правий та лівий) на загальну суму 2 832 000 грн, у т. ч. ПДВ 472 000,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 37 від 19.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн; № 38 від 19.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн; № 39 від 28.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн; № 40 від 29.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн.

За вказаними операціями Продавцем було складено податкові накладні: № 2 від 19.08.2019 на суму 1416000 грн, в т.ч. ПДВ 236000 грн; № 4 від 28.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн; № 5 від 29.08.2019 на суму 708000 грн, в т.ч. ПДВ 118000 грн, які та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У серпні 2019 року ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» здійснило повну оплату товару, отриманого від ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», відповідно до наступних платіжних доручень: № 320 від 20.08.2019, № 342 від 28.08.2019 та №352 від 29.08.2019.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №37 від 19.08.2019, №38 від 19.08.2019, № 39/28-08 від 28.08.2019 та № 40/29-08 від 29.08.2019 отриманий від ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» товар позивачем було поставлено на підприємство орендованим ним транспортом.

У зв`язку з отриманням та оплатою товару від ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість на підставі взаємовідносин з ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» за серпень 2019 року в сумі 472 000,00 грн.

2. 01.07.2019 між ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» і ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39040386), яке перейменовано на ТОВ «ЛАРТ ТРЕИД», було укладено договір поставки № 59, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ») зобов`язується передати Покупцю (ТОВ «УКР ШЛЯХБУД») товар, найменування і кількість якого визначається у специфікаціях.

У подальшому протягом серпня 2019 року Продавцем поставлено Покупцю зазначений у специфікаціях №№ 2 та 3 товар, а саме запасні частини до верхньої будови залізничної колії (прокладки кордонітові під підошви рейок, підкладки для залізниць широкої колії, болти закладні, рейки залізничні, болт клемний в зборі, костиль для залізниць, накладки для залізниць, покажчик стрілковий з відбивачем).

Поставка товару підтверджується видатковими накладними, які надавалися до перевірки, з наступними реквізитами: № РН-0000059 від 02.08.2019 на суму 141600 грн, № РН-0000065 від 05.08.2019 на суму 187237 грн, № РН-0000060 від 06.08.2019 на суму 124188 грн, № РН-0000067 від 06.08.2019 на суму 181080 грн, № РН-0000061 від 08.08.2019 на суму 156096 грн, № РН-0000074 від 13.08.2019 на суму 209957 грн, № РН-0000073 від 13.08.2019 на суму 127649 грн, № РН-0000071 від 13.08.2019 на суму 164160 грн, № РН-0000062 від 15.08.2019 на суму 156096 грн, № РН-0000072 від 15.08.2019 на суму 155040 грн, № РН-0000075 від 16.08.2019 на суму 202507 грн, № РН-0000076 від 19.08.2019 на суму 209740 грн, № РН-0000077 від 20.08.2019 на суму 208293 грн, № РН-0000078 від 21.08.2019 на суму 209740 грн, № РН-0000083 від 22.08.2019 на суму 216000 грн, № РН-0000084 від 23.08.2019 на суму 223200 грн, № РН-0000085 від 27.08.2019 на суму 208800 грн, № РН-0000086 від 28.08.2019 на суму 216000 грн, № РН-0000087 від 29.08.2019 на суму 220320 грн, № РН-0000089 від 30.08.2019 на суму 224640 грн.

Протягом серпня-жовтня 2019 року ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» здійснило повну оплату товару, отриманого від ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ», що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 290 від 09.08.2019 на суму 124188 грн, №292 від 09.08.2019 на суму 156096 грн, №291 від 09.08.2019на суму 156096 грн, №289 від 09.08.2019 на суму 141600 грн, № 303 від 12.08.2019 на суму 155040 грн, № 304 від 12.08.2019 на суму 164160 грн, № 326 від 21.08.2019 на суму 127649 грн, № 325 від 21.08.2019 на суму 181080 грн, №324 від 21.08.2019 на суму 187237 грн, № 327 від 21.08.2019 на суму 209957 грн, № 366 від 02.09.2019 на суму 202507 грн, № 372 від 02.09.2019 на суму 1209740 грн, № 369 від 02.09.2019 на суму 202854 грн, № 368 від 02.09.2019 на суму 208293 грн, № 437 від 16.10.2019 на суму 232200 грн, № 441 від 16.10.2019 на суму 224640 грн, № 440 від 16.10.2019 на суму 220320 грн, № 436 від 16.10.2019 на суму 216000 грн, № 438 від 16.10.2019 на суму 208800 грн, № 439 від 16.10.2019 на суму 216000 грн.

Товар було поставлено автомобілями, які орендуються ТОВ «УКР ШЛЯХБУД», що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 0208/1 від 02.08.2019, № 0508/1 від 02.08.2019, № 0608/1 від 06.08.2019, № 0808/1 від 08.08.2019, № 1308/1 від 13.08.2019, № 1508/1 від 15.08.2019, № 1608/1 від 16.08.2019, № 1908/1 від 19.08.2019, №2008/3 від 20.08.2019, № 2108/1 від 21.08.2019, № 2208/2 від 22.08.2019, № 2308/2 від 23.08.2019, № 2708/2 від 27.08.2019, № 2808/1 від 28.08.2019, № 2808/1 від 28.08.2019, № 2908/1 від 29.08.2019 та № 3008/1 від 30.08.2019.

За вказаними операціями ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 2 від 02.08.2019 на суму 141600 грн, в т.ч. ПДВ 23600 грн; № 5 від 06.08.2019 на суму 124320 грн., в т.ч. ПДВ 20720 грн; № 8 від 08.08.2019 на суму 156096 грн, в т.ч. ПДВ 26016 грн; № 11 від 09.08.2019 на суму 156096 грн, в т.ч. ПДВ 26016 грн; № 12 від 12.08.2019 на суму 164160 грн, в т.ч. ПДВ 27360 грн; № 13 від 12.08.2019 на суму 155040 грн, в т.ч. ПДВ 25840 грн; № 18 від 19.08.2019 на суму 209739,6 грн, в т.ч. ПДВ 34956,6 грн; № 16 від 13.08.2019 на суму 209956,8 грн, в т.ч. ПДВ 34992,8 грн; № 17 від 16.08.2019 на суму 202507,2 грн, в т.ч. ПДВ 33751,2 грн; № 15 від 13.08.2019 на суму 127649,3 грн, в т.ч. ПДВ 21274,88 грн; № 4 від 05.08.2019 на суму 187236,7 грн, в т.ч. ПДВ 31206,12 грн; № 7 від 06.08.2019 на суму 181080 грн, в т.ч. ПДВ 30180 грн; № 19 від 20.08.2019 на суму 208293,1 грн, в т.ч. ПДВ 34715,52 грн; № 21 від 21.08.2019 на суму 202854,4 грн, в т.ч. ПДВ 33809,06 грн; № 24 від 22.08.2019 на суму 21600 грн, в т.ч. ПДВ 36000 грн; № 25 від 23.08.2019 на суму 223200 грн, в т.ч. ПДВ 37200 грн; № 26 від 27.08.2019 на суму 208800 грн, в т.ч. ПДВ 34800 грн; № 27 від 28.08.2019 на суму 216000 грн, в т.ч. ПДВ 36000 грн; № 28 від 29.08.2019 на суму 220320 грн, в т.ч. ПДВ 367200 грн; № 29 від 30.08.2019 на суму 224640 грн, в т.ч. ПДВ 37440 грн.

У зв`язку з отриманням товару від ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ» (списанням коштів з банківського рахунка на оплату товарів) ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цим постачальником за серпень 2019 року в сумі 622 598,18 грн.

3. 01.08.2019 між ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» і ТОВ «БУДКОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 42933239) укладено договір поставки № 0108/9, відповідно до якого Продавець (ТОВ «БУДКОЛІЯ») зобов`язується передати Покупцю (ТОВ «УКР ШЛЯХБУД») товар, найменування і кількість якого визначається у специфікаціях.

У подальшому протягом серпня 2019 року Продавцем поставлено Покупцю зазначених у специфікаціях № № 1,2 та 3 товар, а саме запасні частини до верхньої будови залізничної колії (накладки для залізниці широкої колії, болти, закладні бруси для стрілочних переводів залізниці широкої колії, прокладки гумові).

Поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 11 від 09.08.2019 на суму 319200 грн в т.ч. ПДВ 53200 грн; № 12 від 09.08.2019 на суму 293031 грн в т.ч. ПДВ 48838 грн; № 13 від 15.08.2019 на суму 120000 грн в т.ч. ПДВ 20000 грн; № 71 від 20.08.2019 на суму 716953 грн в т.ч. ПДВ 119492 грн.

Протягом серпня 2019 року ТОВ «УКР ШЛЯХБУД» здійснило повну оплату товару, отриманого від ТОВ «БУДКОЛІЯ», що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 287 від 09.08.2019 на суму 193031 грн, № 288 від 09.08.2019 на суму 319200 грн, № 315 від 15.08.2019 на суму 120000 грн, № 321 від 20.08.2019 на суму 716953 грн.

Товар було поставлено транспортом, орендованим ТОВ «УКР ІІЛЯХБУД», що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 0908/3 від 09.08.2019, № 1508/4 від 15.08.2019, № 2008/3 від 0.08.2019.

За вказаними операціями ТОВ «БУДКОЛІЯ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 5 від 09.08.2019 на суму 319200 грн, в т.ч. ПДВ 53200 грн; № 4 від 09.08.2019 на суму 293030,6 грн, в т.ч. ПДВ 48838,44 грн; № 9 від 15.08.2019 на суму 120000 грн, в т.ч. ПДВ 20000 грн; № 10 від 20.08.2019 на суму 716952,60 грн, в т.ч. ПДВ 119492,1 грн.

У зв`язку з отриманням та оплатою товару ТОВ «УKP ШЛЯХБУД» задекларувало податковий кредит з ПДВ за серпень 2019 року в сумі 241 530,54 грн.

ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «УKP ШЛЯХБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «ЛАРТ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39040386), з ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 42180849) та з ТОВ «БУДКОЛІЯ» вод за ЄДРПОУ 42933239) за період з 01.08.2019 по 31.08.2019» № 131/10-36- 05-11/42137108 від 12.02.2020.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 12.02.2020 № 131/10-36- 05-11/42137108, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 336 128,00 грн.

Такі висновки акта перевірки обґрунтовані податковим органом тим, що позивачем здійснено формування податкового кредиту з ПДВ внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ» («ЛАРТ ТРЕЙД») і ТОВ «БУДКОЛІЯ», які не підтверджуються за ланцюгом постачання.

При цьому, у вказаному акті перевірки контролюючий орган, зокрема, зазначив, що вказані контрагенти позивача займалися документальним оформленням операцій з метою формування схемного кредиту на адресу покупців та є учасниками тіньового сектору економіки та вчинили дії, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами.

Також в акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою не було підтверджено реального руху товару за спірними операціями позивача і що відповідні первинні документи оформлені з метою створення ознак здійснення операцій та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

04.03.2020 позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 12.02.2020 № 131/10-36- 05-11/42137108, за результатами розгляду яких відповідачем залишено висновки вказаного акта перевірки без змін.

17.03.2020 відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0006940511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 1 670 160,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1 336 128,00 грн та за штрафними санкціями 334 032,00 грн.

24.04.2020 позивач подав до ДПС України скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

06.05.2020 ДПС України прийнято рішення № 15343/6/99-00-08-05-01-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а повідомлення-рішення № 0006940511 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що ним врегульовано відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, суд звертає увагу на те, що господарські операції позивача з ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД» за договором купівлі-продажу від 05.08.2019 № 16/ЗП/05- 08 та з ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» і ТОВ «БУДКОЛІЯ» за договорами поставки від 01.07.2019 № 59 та від 01.08.2019 № 0108/9 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема, вказаними вище видатковими та податковими накладними, а розрахунки між сторонами - платіжними дорученнями та не ставляться відповідачем під сумнів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, відповідність таких операцій видам господарської діяльності позивача і використання результатів наданих послуг (виконаних робіт) у господарській діяльності позивача.

Також, як було встановлено вище, позивачем підтверджено транспортування товарів, придбаних у вказаних контрагентів, до орендованої ним площадки у Київській обл. Броварського району в с. Квітневе по вул. Центральній, 2-а.

При цьому, доводи відповідача про те, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували наявність у нього права власності або права користування на умовах оренди складськими або іншими приміщеннями, в яких зберігався товар, спростовуються матеріалами справи, а саме договором оренди від 03.09.2018 № 1524О, укладеним між позивачем і ЗВПП «Регіон-2001».

Більш того, безпосередньо податковим органом в акті перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, на аркуші 2 встановлено, що в період, який перевірявся, ТОВ «Укр Шляхбуд» використовувало у своїй діяльності майданчик за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Квітневе, вул. Центральна, 2-а.

Твердження відповідача про те, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження товару, отриманого від ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», вказано лише м. Бровари Київської області, суд приймає до уваги, але зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідні ТТН були складені не безпосередньо позивачем або ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», а перевізником, яким здійснювалася доставка товару на замовлення та за рахунок позивача без включення таких витрат до складу спірного податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, колегія суддів зазначає, що певні недоліки вказаних ТТН не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Крім того, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому обставини, на які посилається відповідач, не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а та від 13.02.2018 у справі № 804/79/15.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано акти прийому-передачі товару та інформацію про персонал, суд відхиляє, оскільки, факт приймання-передавання товару в даному випадку підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах цієї справи, були зазначені вище та в яких вказано осіб, які виступали від імені позивача та його контрагентів у спірних операціях.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано документів про відповідність товару вимогам ДСТУ, суд також вважає необґрунтованими, оскільки такі документи жодним чином не спростовують правомірності формування позивачем показників його податкового обліку та, взагалі, не є документами бухгалтерської і податкової звітності.

З приводу доводів відповідача про те, що юридичні особи ТОВ «ФРЕЙЗЕР ТРЕЙД» і ТОВ «ЛІГА-ПРАЙМ», з якими контрагенти позивача перебували у правовідносинах, є фігурантами кримінальних проваджень, суд зазначає, що безпосередньо позивач при здійсненні спірних у цій справі операцій не перебував у правовідносинах з вказаними контрагентами і судовими рішеннями, на які посилається відповідач, а саме ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2019 у справі № 335/12134/19 та ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2019 у справі № 752/25956/19, не встановлено фіктивності операцій ані позивача, ані безпосередньо його контрагентів (ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», ТОВ «БУДКОЛІЯ»).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 32019080000000056 від 10.10.2019 у відношенні ТОВ «ФРЕЙЗЕР ТРЕЙД» здійснюється за ч. 1 ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців) та з вище вказаної ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2019 у справі № 335/12134/19 не вбачається встановлення у рамках цього кримінального провадження фіктивності операцій вказаного товариства.

У кримінальному провадженні № 420190000000002241 ТОВ «ЛІГА-ПРАЙМ», що як відзначалося вище, не є контрагентом позивача, лише згадується як особа ймовірно задіяна у протиправній схемі, але не зазначається про фіктивність всіх операцій такого товариства.

Крім того, на теперішній час відсутні судові вироки щодо зазначених кримінальних проваджень.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на вказані обставини та стверджуючи, що між позивачем і ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ», ТОВ «БУДКОЛІЯ» здійснювалося документування транзитних операцій з метою формування схемного податкового кредиту, відповідачем не довів, що між позивачем і його контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Таким чином, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу щодо фіктивності операцій позивача з ТОВ «ЛАРТ ТРЕЙД» за договором купівлі-продажу від 05.08.2019 № 16/ЗП/05- 08 та з ТОВ «ПОЛІССЯ БУДІНВЕСТ» і ТОВ «БУДКОЛІЯ» за договорами поставки від 01.07.2019 № 59 та від 01.08.2019 № 0108/9 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019.

Враховуючи вищевстановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0006940511 від 17.03.2020, необхідності його скасування та наявності достатніх правових підстав для задоволення даного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом надано до апеляційної скарги додаткові документи на підтвердження господарських операцій контрагентів контрагентів позивача у справі, проте суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги оскільки вони не впливають на зміст рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 09 лютого 2023 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль