Постанова

від 09.02.2023 по справі 120/4968/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4968/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

09 лютого 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмежено відповідальністю "Бембікс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бембікс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (Закон № 875-ХІІ) у 2021 році не виконано норматив з працевлаштування особи з інвалідністю та не забезпечено працевлаштування 5 осіб, яким встановлена інвалідність. Позивач зазначає, що обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на роботодавців шляхом створення власних робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю. Тому, враховуючи приписи статті 20 Закону № 875-ХІІ, відповідач повинен сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 354258,55 грн та пені у розмірі 20688,93 грн. Оскільки вищезазначена сума у визначений законодавством строк відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 374947,48 грн. Порушення відповідачем вимог чинного законодавства, на думку позивача, завдає значної шкоди державним інтересам у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та матеріальної шкоди Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 5 робочих місць та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 374947,48 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмежено відповідальністю "Бембікс" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми №10-ПОІ.

У звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу

(осіб) - 205; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (осіб) - 8; фонд оплати праці штатних працівників - 14524,6 тис. грн; середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 70,9 тис грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 203,6 тис грн.

Листом від 01.03.2022 № 01-11/22/32/388 Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повідомило ТОВ "Бембікс" про невиконання ним нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та необхідність сплати штрафних санкцій у сумі 354 258,50 грн.

На суму недоїмки позивачем нараховано пеню, розмір якої станом на 27.06.2022 складає 20688,93 грн.

Оскільки відповідач не сплатив повністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць та пеню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Бембікс" виконало обов`язок, визначений законом, про сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Положеннями ст.18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Зі змісту ч.1, 2 ст.20 Закону № 875-XII, слідує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до вимог п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Порядок № 316) встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З наведених норм слідує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у разі вчинення передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, а саме - розроблення необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, інформування відповідні установи про вакантні посади для інвалідів, проте не працевлаштувало інвалідів з незалежних від нього причин, у зв`язку з відсутністю інвалідів, відмовою інваліда від працевлаштування на підприємстві та бездіяльністю державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Із матеріалів справи слідує, що 04.01.2021 ТОВ "Бембікс" подало до центру зайнятості (за місцезнаходженням вакансії) інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН про наявність вказаних вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

01.03.2021 відповідно до нормативу ст.19 Закону №875-ХІІ з урахуванням планованого збільшення штатних одиниць ТОВ "Бембікс" створено додатково 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю - посаду "Мерчендайзер" (відповідно до наказу №11/1-ОД від 01.03.2021) та внесено відповідні зміни до штатного розпису ТОВ "Бембікс" наказом №11/2-ОД від 01.03.2021. При цьому 02.03.2021 відповідач подав до центру зайнятості (за місцезнаходженням вакансії) інформацію про наявність вказаних вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання уточнюючої звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

22.06.2021 відповідно до нормативу ст.19 Закону №875-ХІІ з урахуванням планованого збільшення штатних одиниць ТОВ "Бембікс" створено додатково 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю - посаду "Мерчендайзер" (відповідно до наказу №31/1-ОД від 22.06.2021) та внесено відповідні зміни до штатного розпису ТОВ "Бембікс" наказом №32-ОД від 22.06.2021. При цьому 23.06.2021 відповідач подав до центру зайнятості (за місцезнаходженням вакансії) інформацію про наявність вказаних вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання уточнюючої звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Таким чином, станом на 22.06.2021 ТОВ "Бембікс" було створено 8 робочих місць для осіб з інвалідністю, 3 з яких - заміщені, та 5 - вакантні.

Вінницьким міським центром зайнятості впродовж 2021 року видавались направлення на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, №02512101040012001 від 03.02.2021 ( ОСОБА_1 ), №02512101040009002 від 16.02.2021 ( ОСОБА_2 ), №02512103040010001 від 12.03.2021 ( ОСОБА_3 ), №02512103040012003 від 02.04.2021 ( ОСОБА_4 ), №02512107140028003 від 09.09.2021 ( ОСОБА_5 ), №02512101040012004 від 07.09.2021 ( ОСОБА_6 ), №02512101040008003 від 15.09.2021 ( ОСОБА_4 ), "02512101040012005 від 01.11.2021 ( ОСОБА_7 ) як зареєстрованим безробітним на вакантні у ТОВ "Бембікс" посади.

Водночас відповідач зазначає, що вказаним особам відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку з невідповідністю вимогам заявленої вакансії, а саме відсутністю необхідного досвіду.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд приходить до висновку, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів, визначених законом щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а відтак ТОВ "Бембікс" виконало вимоги Закону № 875, щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю, та помилка при оформленні звіту за формою № 10-ПІ не може слугувати підставою для притягнення підприємства до юридичної або фінансової відповідальності.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 809/750/17, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з ТОВ "Бембікс" адміністративно-господарських санкцій, відсутні.

З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що в 2021 році ТОВ "Бембікс" виконало свій обов`язок щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та подання відповідної звітності до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.