Ухвала

від 09.02.2023 по справі 400/4155/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа №400/4155/22

провадження №К/990/3222/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №400/4155/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у виплаті у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на його користь різницю щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з урахування раніше виплаченої частини разової грошової допомоги в загальній сумі 8179 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, ухвалена за результатами апеляційного перегляду справи №400/4155/22.

До того ж, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що справа №400/4155/22 розглядалася судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Натомість за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тобто аналіз норми пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов`язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.

Тому (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не обґрунтовані підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:

1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;

2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

Предметом оскарження в цій справі є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Водночас, предметом оскарження у зразковій справі була бездіяльність органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з цим, відносини щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, які виникли у справі, про перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції, в якій ОСОБА_1 подано цю касаційну скаргу, врегульовані статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, з урахуванням частини другої статті 20 Закону України від 12.05.2015 №389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану», частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 КАС України, а також пунктом 1 частини першої статті 328 КАС України, оскільки спірні правовідносини у зразковій справі №440/2722/20, рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у якій залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуване судове рішення, виникли за різного правового регулювання.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №240/20153/21 колегія суддів теж оцінює критично та зауважує, що в межах цієї справи переглядалася ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог через пропуск строку звернення до суду, яка була залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, що не є спірним в межах справи №400/4155/22, а тому висновки суду касаційної інстанції зроблені у справі №240/20153/21 не можуть бути застосовані в справі №400/4155/22.

У цьому контексті слід зазначити, що зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Одночасно за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначеного вище недоліку, а саме: навести обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України у її логічному взаємозв`язку з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №400/4155/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб