Ухвала

від 03.02.2023 по справі 298/233/23

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/233/23

Номер провадження 2-з/298/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суд Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Заявником ОСОБА_1 до подання позовної заяви подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільно побудований з відповідачем житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0691 га землі з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2120855100:02:001:0063 належного відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 20463555 від 14.04.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 20464037 від 14.04.2014 року, садовий будинок в урочищі «Пасіки» за межами села Забрідь колишнього Великоберезнянського району Закарпатської області, належного відповідачу на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 33531937 від 12.02.2015 року, а також накладенням обтяження щодо житла за адресою АДРЕСА_1 відносно можливості відповідача зняття її та інших зареєстрованих осіб із зареєстрованого місця проживання за зазначеною вище адресою відповідно до п.п.1 п. 87 Постанови КМУ № 265 від 07.02.2022 року «Про Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Заява про забезпечення позову мотивована тим, відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15 січня 2018 року заявниця та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі ними було отримано у приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0691 га землі з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2120855100:02:001:0063. Дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 до цього, на зазначеній земельній ділянці, ще до 1992 року, заявницею спільно з ОСОБА_2 було побудовано житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, який станом на сьогоднішній день належним чином не зареєстрований у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Фактично право такої реєстрації будинку, який можна вважати спільною сумісною власністю можливе лише за ОСОБА_2 , так-як останній є власником земельної ділянки під будинком, за її відомостями виготовляє технічний паспорт на будинок (в тому числі електронний) в органах Б`юро технічної інвентаризації та, враховуючи здійснення будівництва будинку до 1992 року має право скористатися можливістю реєстрації права власності на будинок без прийняття його в експлуатацію (так звана спрощена приватизація).

З електронного реєстру Великоберезнянського районного суду заявниці стало відомо про те, що 27 січня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Враховуючи дуже агресивну поведінку останнього, а також його постійні погрози про те, що він виселить та зніме з реєстрації у будинку її, дітей та онуків заявниця має намір звернутись до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, однак до моменту вирішення справи судом пройде певний період часу, що може фактично надати ОСОБА_2 достатній час на відчуження спільного нерухомого майна, а також надасть йому безперешкодну можливість зняти усіх членів сім`ї із реєстрації в даному будинку.

Також зазначає, що у власності ОСОБА_2 наявне інше нерухоме майно, яке отримане та побудоване під час перебування в шлюбі, а саме: збудований під час шлюбу садовий будинок в урочищі «Пасіки» за межами села Забрідь колишнього Великоберезнянського району Закарпатської області зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 33531937 від 12.02.2015 року. Визнання права власності на зазначений садовий будинок відбулося згідно рішення Великоберезнянського районного суду від 27 грудня 2013 року.

Земельну ділянку під садовим будинком в селі Забрідь ОСОБА_2 успадкував як пайову після смерті своєї матері, а отже остання розподілу не підлягає.

Заявниця зазначає, що все перераховане нею нерухоме майно ОСОБА_2 отримане чи оформлене ним, так чи інакше під час перебування в шлюбі із нею.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя, оскільки вказане майно може бути виведено зі спільної сумісної власності подружжя шляхом відчуження третім особам, крім того, у випадку задоволення її вимог по поділу спільного майна подружжя та визнанню за нею відповідної частки у праві власності на це майно ОСОБА_2 без її згоди не зможе вільно розпоряджатися майном, що вбереже її, дітей та онуків в праві бути зареєстрованими у житловому будинку та не позбавить її частки у власності спільно набутого майна.

Щодо застосування судом заходів зустрічного забезпечення, заявником не зазначено про необхідність вжиття такого заходу судом.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ст.149 ч.2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, абопоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищезазначене у заяві, є ризик відчуження вказаного майна, тому суд вважає, що позивачем обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0, 0691 га землі з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2120855100:02:001:0063, належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 20463555 від 14.04.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 20464037 від 14.04.2014 року, садовий будинок в урочищі «Пасіки» за межами села Забрідь колишнього Великоберезнянського району Закарпатської області, належного ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 33531937 від 12.02.2015 року до набрання рішення законної сили.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.

Сам по собі факт звернення позивача до суду з даним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає обґрунтованими посилання, що ОСОБА_2 , який на даний час є власником спірного майна, має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому суд враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу заявника саме на предмет спору та вимоги щодо застосування заходів забезпечення позову.

Звертаючись з дійсною заявою, заявник суду не довів, яким саме чином вид забезпечення позову у вигляді заборонити накладення обтяження щодо житла за адресою АДРЕСА_1 відносно можливості відповідача зняття її та інших зареєстрованих осіб із зареєстрованого місця проживання за зазначеною вище адресою відповідно до п.п.1 п.87 Постанови КМУ № 265 від 07.02.2022 року «Про Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» стосується предметуспору тав чомуполягає утрудненняабо неможливістьвиконання рішеннясуду увипадку задоволенняпозову у разі не накладення зазначеного обтяження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно заявником обґрунтована, оскільки повідомлені нею обставини дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим, а заяву слід задовольнити частково.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (п.2 ч.3 ст.154 ЦПК України).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути спів мірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для застосування судом заходів зустрічного забезпечення, оскільки накладення арешту на нерухоме майно не спричинятиме матеріальної шкоди, тому суд вважає за можливе не застосовувати заходи зустрічного забезпечення, тим більше, що даний захід забезпечення позову може бути застосований судом на любій стадії судового процесу та відповідач також має право звернутись до суду з відповідною заявою.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 149-153,154 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0, 0691 га землі з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2120855100:02:001:0063, належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 20463555 від 14.04.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 20464037 від 14.04.2014 року, садовий будинок в урочищі «Пасіки» за межами села Забрідь колишнього Великоберезнянського району Закарпатської області, належного ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 33531937 від 12.02.2015 року до набрання рішення законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд роз`яснює, що у відповідності до частини 4 статті 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до положень ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текс ухвали рішення складено 8 лютого 2023 року

Суддя Тарасевич П.П.