Постанова

від 25.01.2023 по справі 369/15878/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року місто Київ

справа №369/15878/20

провадження№22-ц/824/4301/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус капітал плюс"

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Родовід банк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Більчуком Олександром Олександровичем,

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2022 року, постановлену у складі судді Волчко А.Я. ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус капітал плюс», Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та скасування заборони на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Статус капітал плюс», ПАТ «Родовід банк» про визнання недійсним договору іпотеки, припинення іпотеки та скасування заборони на іпотечне майно.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Більчук О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду про те, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позовних вимог, є безпідставним. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, зазначає, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала свою заяву тим, що відповідач ТОВ "Статус капітал плюс" фактично вже вчинив дії спрямовані на унеможливлення та ускладнення виконання рішення у даній справі, а саме: після відкриття провадження у справі, продав предмет іпотеки ТОВ КУА " Альпарі" із збитком у 92%, що підтверджує пов`язаність двох юридичних осіб та узгодженість їх дій направлених на утруднення виконання можливого рішення суду.

Спірне майно на даний час перебуває у ТОВ КУА " Альпарі", а тому останнє має достатній обсяг правомочностей та можливість розпорядитись цим майном на свій розсуд.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Статус капітал плюс» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Більчук О.О. доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати,ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ " Статус капітал плюс" - адвокат Балтуцька О.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність ризиків невиконання потенційного рішення суду. Обсяг позовних вимог є неспівірнимим із видом забезпечення позову, при тому що суд враховує відсутність безпосереднього зв`язку заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, та відсутності необхідність вжиття забезпечувальних заходів по суті спірних відносин.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у рішенні від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 30 липня 2008 року, укладений між ВАТ " Родовід Банк", як іпотекодержателем, яке змінило найменування на ПАТ " Родовід Банк", правонаступником якого є ТОВ " Статус Капітал плюс" та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем; припинити іпотеку за договором іпотеки від 30 липня 2008 року; скасувати (зняти) заборону відчуження нерухомого майна, а саме: домоволодіння (житловий будинок з надвірними будівлями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 01,1014 га (кадастровий номер 3222486201:01:039:0024) накладену приватним нотаріусом КМНО Пелих Ю.В. 30 липня 2008 року, зареєстровано в реєстрі № 1239 та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Подавши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 не обґрунтувала, в який спосіб захід забезпечення позову у вигляді заборони особам, які не є учасниками справи вчиняти дії щодо користування житловим будинком та земельною ділянкою; вчиняти дії спрямовані на передачу в користування інших осіб житлового будинку та земельної ділянки; вчиняти дії спрямовані на зміну цільових та технічних характеристик житлового будинку та земельної ділянки; зобов`язання вчиняти та не вчиняти дії по відновленню та припиненню надання послуг (електроенергії, газу), може забезпечити виконання рішення суду у даній справі, зважаючи на предмет позову.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач фактично спрямовані на відновлення її права безперешкодного користування домоволодінням, а тому такі заходи є неспівмірними з позовними вимогами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Більчуком Олександром Олександровичем,- залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 8 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус