Рішення

від 09.02.2023 по справі 636/552/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/552/23 Провадження № 2-о/636/67/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Селевко А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу № 636/552/23 за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зінченко Світлана Анатолівна про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа Великобурлуцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зінченко Світлана Анатолівна звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа Великобурлуцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), обґрунтовуючи її таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Зелений Гай Куп`янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області помер чоловік заявниці ОСОБА_2 . Отримати свідоцтво про його смерть неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Встановлення вказаного факту необхідно заявниці для державної реєстрації смерті її чоловіка та отримання свідоцтва про смерть відповідно до чинного законодавства України.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Зінченко С. А. в судове засідання не з`явилися, у поданій до суду заяві просили розгляд справи провести за їх відсутності, заяву підтримали.

Представник заінтересованої особи Великобурлуцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до паспорта громадянина Україна серії НОМЕР_1 від 27 листопада 1996 року, виданого Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Червона Хвиля Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 25 березня 1989 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 25 березня 1989 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 04.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 177 від 30 серпня 2022 року, виданого амбулаторією загальної практики сімейної медицини смт Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Зелений Гай Куп`янського району Харківської області. Причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, про що видано довідку про причину смерті.

Згідно з довідкою № 25 від 27 січня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно постійно і по день своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав разом з дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в цьому випадку є рішення суду про встановлення факту смерті факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 територія Великобурлуцької селищної територіальної громади в Куп`янському районі Харківської області, до якої входить с-ще Зелений Гай, була тимчасово окупованою територією з 24 лютого 2022 року до 10 вересня 2022 року.

Оскільки лікарське свідоцтво про смерть № 177 від 30 серпня 2022 року видане амбулаторією загальної практики сімейної медицини смт Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області, тобто видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснювали свої повноваження, то відповідно до ч. 3 ст.9Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» воно є недійсним і не створює ніяких правових наслідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є зокрема, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території, крім зазначених вище документів, підтверджується також фотографією з кладовища та накладною на придбання ритуальних товарів, наданою заявницею.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на окупованій території, де жодний орган державної влади України не працював, то суд погоджується з тим, що отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України, є неможливим.

Однак, відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Беручи до уваги викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи (довідка про причину смерті, свідоцтво про смерть, свідоцтво про поховання), виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, і, враховуючи, що реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_2 неможлива, приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України - у с-щі Зелений Гай Куп`янського району Харківської області, є доведеним та підлягає встановленню, а тому вимоги заявниці підлягають задоволенню.

Встановлення вказаного факту необхідно заявниці ОСОБА_1 для державної реєстрації смерті її чоловіка та отримання відповідного свідоцтва про смерть відповідно до чинного законодавства України.

На підставі ч. 4 ст.317ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 19, 81, 258, 259, 263 265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 317, 319, 352, 354, п. 15.5)розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Червона Хвиля Великобурлуцького району Харківської області, проживав на час смерті за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Зелений Гай Куп`янського району Харківської області, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов