Ухвала

від 31.01.2023 по справі 505/2682/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 505/2682/22

провадження № 61-987ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу адвоката Захандревич Олесі Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року за заявою Подільської міської ради Подільського району Одеської області про забезпечення позову у справі за позовом Подільської міської ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганни Миколаївни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А., державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Г. М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Разом із позовом Подільська міська рада Подільського району Одеської області подала заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 , в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме на недобудову за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цього майна; заборонити вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою від 11 жовтня 2022 року Котовський міськрайонний суд Одеської області заяву про забезпечення позову Подільської міської ради Подільського району Одеської області задовольнив.

Вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонив іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна, та вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, тощо) зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Постановою від 22 грудня 2022 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року без змін.

У січні 2023 року адвокат Захандревич О. В. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову Подільській міській раді Подільського району Одеської області.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертої статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде доцільним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що обґрунтовуючи свої вимоги, Подільська міська рада Подільського району Одеської області зазначала, що вона подала позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на об`єкт нерухомого майна незавершеного будівництвом, оскільки станом на час укладення оспорюваного договору, договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Котовською міською радою строком на п`ять років припинено та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення позову, правильно виходили із доводів Подільської міської ради Подільського району Одеської області про наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому зробити неможливим виконання рішення суду.

Верховний Суд погоджується із застосованим заходом забезпечення позову, як таким, що відповідає змісту порушеного права та є співмірним із заявленими вимогами Подільської міської ради Подільського району Одеської області як власника земельної ділянки, і його невжиття може призвести до відчуження спірного майна на користь інших осіб, що, в свою чергу, призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 755/7939/21.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20 викладено правовий висновок про те, зокрема, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан.

Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на незавершене будівництво, а тому забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

А тому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що посилання заявника на те, що не існує жодного обґрунтованого зв`язку між передачею в користування об`єкта нерухомості та негативними наслідками для позивача, оскільки предметом спору в цій справі є не сам об`єкт незавершеного будівництва, а визнання недійсним договору щодо його відчуження на користь ОСОБА_1 , не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки набуття будь-якого речового права на спірний об`єкт незавершеного будівництва нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, на якій він розташований, а позивач є власником цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частиною першою статті 389, частиною другою статті 390, частиною другою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Захандревич Олесі Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року за заявою Подільської міської ради Подільського району Одеської області про забезпечення позову у справі за позовом Подільської міської ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганни Миколаївни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська