Рішення

від 09.02.2023 по справі 510/1988/22

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1988/22

Провадження № 2/510/593/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачі на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про народження відповідача; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 із ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія заповіту від 06.11.2019р., оформленого на ім`я ОСОБА_2 ; копія довідки старости Новосільського старостинського округу від 09.11.2022р. №351 про склад сім`ї ОСОБА_4 на день його смерті; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія виписки із погосподарської книги №2 (с.Новосільське) виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про належність домоволодіння ОСОБА_4 ; копія державного акту серії ЯК №489246 від 22.11.2012р. на право власності на земельну ділянку земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку та присадибної земельної ділянки від 11.11.2022р.; копія державного акту серії ЯБ №438533 від 02.03.2006р. на право власності на земельну ділянку земельні ділянки загальною площею 2,38 га, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.11.2022р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.11.2022р.; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 01.02.2023р.; копія заяви ОСОБА_1 від 10.11.2020р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ; копія заяви ОСОБА_3 від 25.03.2021р. про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 ; копія заяви ОСОБА_2 від 25.03.2021р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 31.01.2023р. (дата заведення спадкової справи 26.03.2021р.).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 являються дітьми нині померлого ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_2 була ним призначена спадкоємицею за заповітом від 06.11.2019р.

За життя ОСОБА_4 належало майно:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на підставі даних погосподарської книги №2 (с.Новосільське) виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про належність домоволодіння;

-земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - згідно державного акту серії ЯК №489246 від 22.11.2012р. на право власності на земельну ділянку;

-земельні ділянки загальною площею 2,38 га, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - згідно державного акту серії ЯБ №438533 від 02.03.2006р. на право власності на земельну ділянку.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 06.11.2019р. склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 в частині, що стосувалася спадкування земельних ділянок загальною площею 2,38 га, виділених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стосовно іншого спадкового майна ОСОБА_4 заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за заповітом та законом. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 31.01.2023р. - датою заведення спадкової справи є 26.03.2021р.

Незважаючи на своєчасне звернення позивачів за прийняттям спадщини, оформити її в повному обсязі неможливо у зв`язку із тим, що в них були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі на спадщину не претендує, у передбачений законом час подав заяву нотаріусу про відмову від спадщини, не заперечує, щоб спадщину оформили позивачі.

У нинішній час, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтв про право на спадщину (на житловий будинок, присадибну земельну ділянку та інші земельні ділянки), їм в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані спадкові об`єкти.

Необхідні нотаріусу документи позивачі надати не можуть у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачами не було оформлено, вони не в змозі отримати дублікати державних актів про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на житловий будинок, присадибну земельну ділянку та інші земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємицею першої черги за законом, позивачки ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачі звернулися до нотаріальної контори із відповідними заявами, але оформити право на спадщину не вдалося. Як зазначили позивачі, після смерті ОСОБА_4 у них були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові житловий будинок та земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачі не мають можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину юридично, оскільки їх воля, як спадкоємців за законом та за заповітом, була виражена у подачі ними заяв про прийняття спадщини, їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на будинок, земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо). Крім того, після смерті ОСОБА_4 позивачі добровільно домовилися про поділ спадщини між собою. Так, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину та претендує на її оформлення в частині житлового будинку та присадибної земельної ділянки, позивачка ОСОБА_2 просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкові земельні ділянки, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (в межах обсягу майна за заповітом).

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подали заяву про прийняття спадщини, прийняли її за законом та за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі являються суб`єктами набуття права власності на житловий будинок, присадибну земельну ділянку та інші земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом та за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їхні вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0, 2500 га із кадастровим номером 5124182900:02:002:0147, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - згідно державного акту серії ЯК №489246 від 22.11.2012р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельні ділянки загальною площею 2,38 га із кадастровими номерами 5124182900:01:004:0134, 5124182900:01:005:0877, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - згідно державного акту серії ЯБ №438533 від 02.03.2006р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник